Рішення № 93898620, 24.12.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7840/19

2/264/194/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"24" грудня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку загального провадження цивільну справи за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про звільнення майна з-під арешту,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивач АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», звернувся до суду з позовом, в якому просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений 04.12.2008 року Іллічівським ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №878854.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 02 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №1218/9-23.141. Також, 02 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №218/9-23.142, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: жилий будинок загальною площею – 187,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 листопада 2019 року, іпотекодержателем будинку виступає саме АТ «Укрсоцбанк». У зв`язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , позивач змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно. Втім, позивачу стало відомо, що розпочати вказану процедуру на даний час неможливо, оскільки постановою АА3878854 від 04 грудня 2008 року, Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, наклав арешт на нерухоме майно відповідача, та заборонив його відчуження, реєстраційний номер обтяження 8324031. Позивач вважає, що накладення арешту на іпотечне майно в даному випадку порушує його права як іпотекодержателя, який має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. У зв`язку з викладеним позивач змушений звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

У лютому 2020 року представник позивача надіслав до суду уточнення до позовної заяви, з яких вбачається, що позивачу стало відомо про те, що на предмет іпотеки також було накладено арешт на підставі ще чотирьох документів виконавчого провадження. З підстав, викладених у позові, просить звільнити нерухоме майно, а саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з-під арешту, накладеного 04.12.2008 року Іллічівським ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №878854; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45619660 від 24.04.2015 року, видавник – відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; постановою про відкриття виконавчого провадження №18628158 від 12.04.2010 року, видавник – Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції; постановами про відкриття виконавчого провадження №АСВП61150775 та №АСВП61175157 від 05.02.2020 року, видавник – Кальміуський відділ державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.50-53).

Ухвалою судді від 15.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі (а.с.35).

Ухвалою суду від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті. В порядку витребування доказів витребувано з Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА878854 від 04 грудня 2008 року (а.с.58).

Ухвалою від 07.08.2020 року в порядку витребування доказів витребувано з Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) належним чином завірені копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №18628158 від 12.04.2010 року, №61150775 від 05.02.2020 року та №61175157 від 05.02.2020 року, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА878854 від 04 грудня 2008 року. Також витребувано з Департаменту державної виконавчої служби належним чином завірену копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №4619660 від 24.04.2015 року (а.с.103).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних доказів та матеріалів з урахуванням наданих уточнень, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать дані, які містяться в матеріалах справи. Правом на подачу відзиву не скористалась.

Представник третьої особи - Кальміуського відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року ухвалено провести заочний розгляд вказаної справи, оскільки відповідачка, будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст.82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року (а.с.26).

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п.2.1. протоколу) (а.с.21-25).

Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3 Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

02 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (кредитором), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №218/9-23.141, за яким остання отримала кошти у сумі 65000 доларів США (а.с.4-7).

02 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (іпотекодержателем), та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір №218/9-23.142, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 , іпотекодавець передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно – жилий будинок загальною площею 187,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-11).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №234078247 від 25 листопада 2020 року, за відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) 18.06.2007 року зареєстровано право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 (частка власності 1/1). 02 липня 2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В. до Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про іпотеку від 02.07.2007 року №5227870 та запис про обтяження, а саме заборону не нерухоме майно №5227833.

На примусовому виконанні в Іллічівському Маріупольського МУЮ в Донецькій області перебувало виконавче провадження №9-4703/08. В рамках вказаного виконавчого провадження 04.12.2008 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№878854.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №234078247 від 25.11.2020 року вбачається, що на нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , накладено наступні обтяження: арешт нерухомого майна від 23.12.2008 року, обтяжувач - Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№878854 від 04.12.2008 року, номер запису про обтяження 8234031.

Згідно із листом №17.3-13-16546/40480 від 24.03.2020 року Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у зв`язку із закінченням трирічного строку зберігання завершених виконавчих проваджень, відповідно до пунктів 1—2 розділу ХІ Наказу МЮУ №1829 від 07.06.2017 року, вказане вище виконавче провадження знищене (а.с.59).

На час виникнення спірних правовідносин, а саме накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 04.12.2008 року на підставі постанови Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 11.04.1999 року з наступними змінами та доповненнями.

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, права та обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі VII Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 51 «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека є речовим правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, що визначає окремі види застав, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, позивач має пріоритет на задоволення його вимог до ОСОБА_1 за рахунок належного боржниці жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а наявність арешту на вказаний будинок порушує права позивача, оскільки перешкоджає останньому у здійсненні свого пріоритетного права на задоволення забезпечених іпотекою грошових вимог за кредитним договором №218/9-23.141 від 02.07.2007 року шляхом звернення стягнення на зазначений будинок. Способом захисту порушеного права позивача є звільнення нерухомого майна (будинку) з-під арешту.

Позивач достатніми та належними доказами довів законність та обґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в частині звільнення нерухомого майна з-під арешту, накладеному постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№878854 від 04.12.2008 року Іллічівського відділу ДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області.

Щодо вимог позивача про звільнення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з-під арешту, накладеному постановою про відкриття виконавчого провадження №18628158 від 12.04.2010 року, видавник – Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, а також постановами про відкриття виконавчого провадження №АСВП61150775 та №АСВП61175157 від 05.02.2020 року, видавник – Кальміуський відділ державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копій постанов про відкриття виконавчого провадження №ВП61150775 та №ВП61175157 від 05.02.2020 року, винесених Кальміуським відділом державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, при відкритті вказаних проваджень по виконанню постанов виконавчого комітету Маріупольської міської ради про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафів, рішення про накладення арешту на майно боржника не приймалось. Відсутні відомості про накладення арешту вказаними постановами і в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.11.2020 року.

Таким чином, позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту, що був накладений постановами про відкриття виконавчого провадження №АСВП61150775 та №АСВП61175157 від 05.02.2020 року Кальміуського ВДВС м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З аналогічних підстав слід відмовити і у позові в частині звільнення майна з-під арешту, що був накладений постановою Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №18628158 від 12.04.2010 року.

Як слідує з відомостей зі спецпідрозділу за виконавчим провадженням №18628158, 22.04.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (боржник – ОСОБА_1 , стягувач – ЗАТ «Альфа-Банк»). В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.11.2020 року відсутні відомості про накладення арешту постановою про відкриття виконавчого провадження №18628158 від 12.04.2010 року.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За клопотанням представника позивача 07 серпня 2020 року судом ухвалено витребувати з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України належним чином завірені копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження №45619660 від 24.04.2015 року, строк виконання зазначено до 15.09.2020 року. Однак, на момент прийняття судом рішення витребуваної інформації не надходило та будь які відомості з приводу арешту майна боржника на підставі виконавчого провадження №45619660 від 24.04.2015 року у суду відсутні, в зв`язку з чим суд приймає рішення відмовити й в цій частині вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа – Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про звільнення майна з-під арешту- задовольнити частково.

Звільнити нерухоме майно, а саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187,7 кв.м, житловою площею 96,7 кв.м, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , з-під арешту НОМЕР_1 нерухомого майна від 04.12.2008 року, обтяжувач - Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АА номер 878854 від 04.12.2008 року, номер запису про обтяження 8324031.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т. В. Пустовойт