Рішення № 93889970, 23.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3224/20

(2/199/1513/20)

РІШЕННЯ

іменем України

23.12.2020

м. Дніпро

справа №199/3224/20

провадження № 2/199/1513/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , де третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївни, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Капран І.В.

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Башкєєвої А.О.

представника відповідача Пренко А.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де треті особи - ОСОБА_2 , державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївни, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.10.18 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 - батько її чоловіка, ОСОБА_3 , який за час життя склав заповіт на користь синів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким заповів по 1/2 частині всього свого майна кожному.

В шестимісячний строк після смерті батька її чоловік прийняв в управління спірний будинок, який залишився йому у спадщину за заповітом, періодично він також мешкав у вказаному будинку, а згодом і переїхав у нього на постійне проживання. Вказаний будинок має 2 окремих входи, в другій частині будинку почав мешкати брат ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

До нотаріальної контори ОСОБА_3 не звертався, оскільки в шестимісячний строк приступив до управління та володіння спадковим майном (будинком), шляхом періодичного проживання в ньому, його доглядом, доглядом прилеглої території, та переїздом до нього згодом на постійне проживання. З моменту прийняття будинку у спадщину ОСОБА_3 підтримував його справність, робив косметичний ремонт, доглядав за подвір`ям та вчиняв інші дії, притаманні власнику, що свідчить про вступ в управління та володіння будинком та його прийняття як спадщини. На підставі викладеного, позивач просила суд встановити факт фактичного прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.1-5 т.1).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори спадкову справу після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23 т.1).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року витребувано з Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області належним чином завірену копію спадкової справи після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.144 т.1).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2020 року закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду (а.с.158 т.1).

Протокольною ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача Капран І.В. замінено процесуальний статус ОСОБА_2 і залучено його до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи (а.с.220 т.1).

В судовому засіданні 10.11.2020 надано вступне слово учасникам судового розгляду та допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і оголошено перерву у зв`язку із неявкою свідка позивача (а.с.239-241 т.1).

17 грудня 2020 року допитано свідка позивача – ОСОБА_7 і оголошено перерву у зв`язку із зайнятістю представника позивача ОСОБА_8 в іншому судовому процесі (а.с.225 т.2).

23 грудня 2020 року ухвалено рішення по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі і просила його задовольнити. Зокрема пояснила, що ОСОБА_3 є її чоловіком. Після смерті свого батька – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік періодично, десь по 2 тижня на місяць, проживав у спадковому будинку, а інші дні за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2 . Потім з його слів, позивач дізналася, що у будинку було зроблено два окремих входи - для чоловіка та його брата.

Представник позивача ОСОБА_8 позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав викладених у ньому. Зокрема пояснила, що ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадщиною після смерті батька, а відтак є таким, що фактично прийняв спадщину, що також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримавши надані пояснення на позов. Зокрема пояснив, що він доглядав батька, а в подальшому і брата, а тому брат вважав, що спадщину повинен отримати відповідач. ОСОБА_3 проживав з дня смерті батька до вересня 2017 року за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2 (а.с.125-129, 168-171 т.1).

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_9 позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, пояснивши, що позивачем не доведено фактичного прийняття спадщини її померлим чоловіком ОСОБА_3 . Крім того, за своє життя ОСОБА_3 активних дій щодо прийняття та оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 не зробив. Доказів того, що з 1993 року по день своєї смерті ОСОБА_3 утримував спадкове майно, суду не надано.

Представник відповідача ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечувала, оскільки стороною позивача не надано належних доказів фактичного вступу у право спадкування ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 . Крім того, територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради не є належним відповідачем по даній справі. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.29-32 т.1).

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом частин четвертої, п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зміст юридичної процедури встановлення факту прийняття спадщини однією особою від фізичної особи, яка померла, полягає у наданні права особі-спадкоємцю у передбаченому законом порядку реалізувати набуті нею спадкові права.

Згідно із ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За ст. 534 ЦК УРСР в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським

організаціям.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з

застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч.ч.1,2 ст.561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

За змістом ст.549 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Пункт 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, яка діяла на час відкриття спадщини та втратила чинність з часу введення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (далі по тексту - Інструкція), передбачав, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому окладному страхуванню або збори, квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців (пункт 124 Інструкції).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 ).

За своє життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все майно, яке йому належало, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, останній заповів в рівних частках кожному зі своїх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, ОСОБА_2 до нотаріальної контори подано заяву, якою він не заперечував про включення у коло спадкоємців ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском останнім строку прийняття спадщини після ОСОБА_4 .

Дані обставини встановлені та підтверджуються матеріалами спадкової справи заведеної після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.174-212 т.1).

Пунктом 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємці, які пропустили строк на прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена в письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві повинна бути засвідчена у відповідності з правилами, викладеними в п.121 цієї Інструкції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.16 т.1).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та їх спільні діти – ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 3.21 ч.3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За приписом ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У встановлений чинним законодавством шестимісячний строк спадкоємці після померлого ОСОБА_3 звернулися до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори – Бобикіна Р.Г. із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_11 та ОСОБА_7 із заявами про відмову від спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 772/2018 відкритою після смерті ОСОБА_3 (а.с.48-122 т.1).

26.10.2018 державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. прийнято постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого за заповітом був ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , але який не прийняв спадщину належним чином. Також, нотаріус у своїй постанові посилалася на те, що відповідно до п. 23 Листа ВССУ, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно (а.с.13-14 т.1).

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що її чоловік ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підтвердження чого суд за клопотанням сторін допитав свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 суду показав, що домоволодіння АДРЕСА_1 будував ОСОБА_4 , при цьому йому допомагали і батьки свідка, і ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_4 проживав зі своєю рідною сестрою. В 1987 році у його батька констатували пухлину головного мозку і направили на обстеження в м. Київ. В подальшому батько самостійно один поїхав до Москви на обстеження, де йому підтвердили пухлину і запропонували хіміотерапію. Батько повернувся до Дніпра. Після того, як з`явилася необхідна сума грошових коштів, він разом з батьком поїхали до Москви, де останньому робили хіміотерапію. Проте це не допомогло і вони повернулися до Дніпра. Потім мама їздила з батьком до Москви на операцію, при якій було видалено пухлину. З Москви батька забирав дід ОСОБА_4 . Після операції у батька погіршився зір і він отримав першу групу інвалідності. В спірному будинку проживав дід зі своєю рідною сестрою, потім сестра померла і залишився проживати дід сам. У 1993 році дід ОСОБА_4 помер. На подвір`ї знаходився гараж, в якому перебував автомобіль ОСОБА_2 і який необхідно було охороняти, у зв`язку з чим батько свідка ОСОБА_3 став постійно проживати у будинку АДРЕСА_1 . Батько, незважаючи на стан здоров`я і погіршення зору, обслуговував себе самостійно, вважав, що всі його рідні налаштовані проти нього. Після смерті діда батько періодично проживав то на АДРЕСА_2 . У жовтні 1993 року свідок приїхав до батька на АДРЕСА_1 провідати на прохання матері. Двері будинку відкрила стороння жінка і свідок образився на батька і більше до нього не приїздив і з ним не спілкувався. Останній раз він бачив батька 12.09.2017.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що з вересня 1993 року вона разом з чоловіком ОСОБА_2 проживали у спірному будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 завжди казав, що будинок повинен успадкувати ОСОБА_2 , оскільки саме він доглядав їх батька. ОСОБА_3 ніколи не проживав у спірному будинку і лише у вересні 2017 року, коли його вигнали з квартири на АДРЕСА_2 , він став проживати з братом.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що по вулиці Межова в м. Дніпро проживає з 1974 року і є сусідом ОСОБА_12 . ОСОБА_2 з дружиною переїхали проживати на АДРЕСА_1 як тільки захворів батько і залишилися проживати і після поховання батька. ОСОБА_3 ніколи постійно не проживав у будинку АДРЕСА_1 , а лише приїздив на вихідні дні. Саме ОСОБА_2 доглядав будинок після смерті батька, ремонтував його, побудував гараж, сарай. У 2017 році ОСОБА_2 забрав брата до себе, оскільки його вигнали родичі.

Розглядаючи справу, суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , оскільки вони, на думку суду, є зацікавленими особами.

Посилання у позові на те, що ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадковим майном шляхом періодичного проживання в будинку, а згодом і переїздом на постійне проживання, поліпшення будинку не підтверджено жодним належним доказом, як то суду не надано довідки квартального комітету або будинкової книги, які б підтверджували проживання ОСОБА_3 у спірному будинку, не надано жодної квитанції щодо утримання спадкового майна, сплату земельного податку тощо, не надано жодного доказу поліпшення спадкового майна. Крім того, суд звертає увагу на те, що протягом тривалого часу - з дня смерті батька – ІНФОРМАЦІЯ_3 до своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 жодним чином не вчинив активних дій щодо оформлення своїх спадкових прав в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не доведеними, а тому приходить до висновку про відмову у їх задоволенні.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають і відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , де третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївни, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2020 року.

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_4 .

відповідач Територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, ЄРДПОУ 26510514, місце знаходження – пр. Дм. Яворницького,75, м. Дніпро, 49000.

Третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890966, місцезнаходження – вулиця Радистів, 8 в м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець