Постанова № 938831, 23.08.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 1064\07                              Головуючий 1 інстанції:Хачатрян В.С.

Категорія : стягнення суми                                           Доповідач: Подобайло З.Г.

Постанова

Іменем України

23 серпня 2007 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді       - Сіренко О.І.

                               Суддів       - Подобайло З.Г.

- Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Шарій І.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача –  Христофоров О.В.

представник відповідача  - Калюга В.Г., Дерксен Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Харківської області від 10 травня 2007 року по справі № АС-13/32-07

за позовом      Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції

до                      СВК «Родина»

про                    стягнення 228886,14 грн.

встановив :

Позивач Ізюмська ОДПІ, м. Ізюм, звернувся до господарського суду з  адміністративним позовом до відповідача СВК «Родіна», с. Гороховатка, після уточнення позовних вимог (вх. 6911 від 22.03.2007р.), які прийняті судом, просить стягнути з відповідача заборгованість до бюджету по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 10 травня 2007 р. у справі № АС-13/32-07  у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Позивач, Ізюмська ОДПІ, не погодився з постановою суду, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 10.05.07р. по справі №АС-13/32-07, визнати протиправними дії відповідача, яким виплачено громадянам доходи та на якого згідно з діючим законодавством покладено обов'язок формувати (створювати) бюджетний фонд, в частині неперераховування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та стягнути з боржника СВК «Родіна» грошові кошти - заборгованість до бюджету по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн. , оскільки вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 10.05.07р. винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів Ізюмської ОДПІ, фактичних обставин справи.

Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач, СВК «Родіна», заперечує проти апеляційної скарги , надав відзив на апеляційну скаргу, його представник у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В частині  стягнення основного боргу у розмірі 212167,14грн. зазначає, що однією з причин є форс-мажорні обста­вини, які склалися в 2003-2004 роках і зафіксовані висновками Торгово-промислової Палати України. В результаті форс-можорних обставин в 2003 році підприємством понесені прямі матеріальні збитки в розмірі 40380,0 грн. , відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ним були подані документи в Борівську ОДПІ з заявою на списання заборгованості по податках та обов'язкових платежах. Згідно рішення №11 від 22.08.2003 року Ізюмською ОДПУ СВК «Родина» було списано податків, а саме: штрафних санкцій по ПДВ на суму 7061,10 грн.  Залишилось не відшкодовано 33318,90 грн. На цю суму одержали відповідь від керівництва Борівського відділення Ізюмської ОДПІ, що вона буде списана при плановій перевірці, але такого не відбулося. В 2004 році сума понесених матеріальних збитків за форс-мажорних обставин склала 65068,0 грн. Згідно рішення №19 від 16.04.2004 року підприємству була списана заборгованість по фіксованому податку в розмірі 15833,99 грн. Залишилось не відшкодовано 49234,01 грн. Списання заборгованості по прибутковому податку також пообіцяли провести під час планової перевірки, тобто в березні 2005 року,але цього не було зроблено.

У відзиві  на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно ст.18 ЗУ від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп.3.3 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків , затвердженими наказом ДПА України від 14.03.2001р. №103 є всі підстави, що борг на 01.01.2004р.-192522,0  грн. вважати безнадійним , а борг за 2004 рік в розмірі 22111,0 грн. вважати таким , що в Ізюмської ОДШ не має ніяких підстав на його відшкодування, а списати його, так як для цього були форс-мажорні обставини, наполягає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідач знаходиться на обліку в Ізюмської ОДПІ, Ізюмської ОДПІ була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності відповідача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2003р. по 31.01.2005р. , по результатам перевірки був складений акт від 23.03.2005р. № 10 171/00707308. Відповідачем акт був отриманий та підписаний, з зазначенням про заперечення щодо нарахування пені.

З посиланням на  ч. 2 ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку, позивач дізнався про порушення 23.03. 2005р., коли був складений акт по результатам перевірки, але звернувся з позовом до господарського суду Харківської області лише 22.01.2007 року, доказів поважності причин строку позивачем до справи не надано, клопотань про поновлення позовної давності від позивача не надходило.

З посиланням на ч.1 ст. 100 КАС України, якою передбачено, що  пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач у судовому засіданні наполягає на тому, що позивачем був пропущений строк звернення до суду та дійшов висновку про відмову з задоволення позовних вимог у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, позовні вимоги про стягнення заборгованості до бюджету по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн. задоволенню не підлягають.

Заслухавши  суддю доповідача,  розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційному суді, що  Ізюмської ОДПІ була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності СВК «Родіна» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 1.07.2003р. по 31.01.2005р. , за результатам перевірки був складений акт від 23.03.2005р.  в якому зафіксовано, що станом на 01.02.2005р. пропорційно виплаченої заробітної плати та орендної плати за оренду земельних часток (паїв) слідувало перерахувати до бюджету податку в сумі 248901,84 грн., перераховано до бюджету податку в сумі 36734,70 грн., заборгованість по податку пропорційно виплаченої зарплати складає 212167,14 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі Закону № 2181), платниками податків визначені юридичні особи, на яких згідно закону покладені обов'язки утримувати та перераховувати податки (обов'язкові платежі), пеню.

Підпунктом 3.21 статті 3 Закону №2181-ІІІ визначено, що у будь - яких випадках, коли платник податків згідно з законом з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язковий платіж) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Нарахування,  утримання   і    перерахування    до    бюджету прибуткового  податку  , який здійснюється  підприємствами,   установами, організаціями  всіх  форм  власності  та  фізичними   особами    - суб'єктами  підприємницької  діяльності,  які  провадять   виплати доходів у 2003 році був визначений у статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який втратив чинність з 01.01.2004 р. у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про податок  з доходів фізичних осіб».

Згідно ст. 10 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»   підприємства, установи і  організації  усіх  форм  власності, фізичні  особи  -  суб'єкти  підприємницької   діяльності    після закінчення кожного місяця,  але  не  пізніше  строку  одержання  в установах  банків  коштів  на  виплату  належних  громадянам   сум зобов'язані  перераховувати  до  бюджету  суми   нарахованого    і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум  за  другу половину місяця подають до установ банків  платіжне  доручення  на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Згідно ст.20 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» не перераховані до бюджету суми податку, що підлягають  стягненню, стягуються   у   безспірному   порядку   податковим   органом    з підприємств, установ, організацій  і  фізичних  осіб  -  суб'єктів підприємницької діяльності, що виплачували  доходи  громадянам. 

У 2003 році інформацію про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків подавалась підприємствами за формою N 8ДР. Саме такі форми подавав відповідач, на що не звернув уваги суд першої інстанції ( том 1 а.с.48-152, том 2 а.с.1-6).

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів  фізичних  осіб»   від 22 травня 2003 року N 889-IV( із змінами та доповненнями). 

Згідно п.1.15 ст.1 цього Закону податковий   агент   -   юридична  особа  (її  філія, відділення,  інший  відокремлений  підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового  статусу  та  способу оподаткування іншими податками  зобов'язані  нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий   облік  та  подавати  податкову  звітність  податковим органам  відповідно  до  закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету  визначений у статті 8 цього Закону.

Згідно ст.8 п.8.1 пп. 8.1.1 цього Закону податковий   агент,    який    нараховує    (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу  за  його  рахунок,  використовуючи  ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

            Згідно ст.8 п.8.1 пп.8.1.2. цього Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час  виплати  оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не  мають  права  приймати  платіжні  документи  на  виплату доходу,  які  не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.  Якщо  оподатковуваний  дохід  нараховується,  але  не виплачується  платнику  податку  особою,  що  його  нараховує,  то податок,  який підлягає утриманню з  такого  нарахованого  доходу, підлягає  сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки,  встановлені законом для місячного податкового періоду.

Податковий розрахунок за  формою N 1ДФ  разом з  Порядком заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджений наказом ДПА України від 29.09.03 р. № 451 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про податок з доходів  фізичних  осіб»  та відповідно ст. 8 Закону України «Про державну податкову  службу  в  Україні» . Порядок подачі такого розрахунку передбачений п. 3 цього Порядку. Саме такі розрахунки за формою № 1ДФ відповідач подавав до податкового органу у 2004 році , на що не звернув уваги суд першої інстанції ( том 2 а.с. 7-76).

Таким чином, відповідач, як суб'єкт господарювання, який виплачує громадянам доходи, згідно ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зобов'язаний в повному обсязі утримувати та своєчасно перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, на яких згідно з діючим законодавством покладено обов'язок формувати (створювати) бюджетний фонд.

Однак, нараховані та утримані податки з доходів фізичних осіб боржником до бюджету не перераховані та безпідставно використовуються в особистих інтересах і в порушення інтересів бюджетних споживачів.

Такі дії відповідача суперечать також ст.67 Конституції України  - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, ст. ст. 2, 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування» , якими передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2. стаття 2 Закону № 2181-ІІІ податкові органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, в тому числі і у  випадках, коли платник податків згідно з законом з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язковий платіж) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та створюється від їх імені (п.п.3.21 ст. 3 Закону №2181-ІІІ).

Наявність боргу  у СВК «Родіна» з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн.  станом на 01.02.2005 року доведена позивачем у судовому засіданні, підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Доводи СВК «Родіна», викладені в запереченнях на апеляційну скаргу з посиланням на ст.18 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та пп.3.3 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків  про наявність підстав вважати борг на 01.01.2004р. у розмірі 192522,0  грн.  безнадійним, а борг за 2004 рік у розмірі 22111,0 грн. вважати таким , що підлягає списанню ,так як для цього були форс-мажорні обставини  та посилання на відповіді податкового органу про їх списанння при плановій перевірці, але такого не відбулося та пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду , судом не приймаються до уваги, як бузпідставні оскільки:

- по- перше :  матеріали справи не містять доказів  про надання СВК «Родіна»  до податкового органу заяв про списання спірних сум боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн.  згідно підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18  Закону № 2181-ІІІ, яким передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а також  листів податкового органу з обіцянками про його списання   як безнадійного чи рішення про відмову про  списання цих сум. Крім того, дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зупинено згідно із Законом N 398-V від 30.11.2006  р., згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005 р. , згідно із Законами N 2285-IV від 23.12.2004 р. та  N 2505-IV від 25.03.2005 р.) ;

- по-друге: відповідно ч.2  ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто обмеження строків , вказаних в цій нормі не стосується органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів  при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень, оскільки вони не є особами в розумінні ст. 3 КАС України;

На підставі вищевикладеного та відповідно  п.1, п. 3 ч.1 ст.198,   п.4 ч.1 ст.202 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова господарського  суду Харківської області  від 10.05.2007 року у справі №  АС-13/32-06 скасуванню  з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог Ізюмської ОДПІ, оскільки судом першої інстанції  неповно з’ясовані  обставини, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення  справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202,205,205, 254 КАС України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ задовольнити.

Постанову господарського  суду Харківської області  від 10.05.2007 року у справі №  АС-13/32-06 скасувати.

Прийняти нову. Задовольнити позовні вимоги. Стягнути з СВК «Родіна» грошові кошти - заборгованість до бюджету по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 212167,14 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                      Сіренко О.І.    

 Судді                                                                                Подобайло З.Г.

                                                                                           Мельникова Л.В.

 Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 28 серпня 2007р.