Ухвала суду № 93877434, 29.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 грудня 2020 року м. Київ № 640/24151/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Комунального підприємства "Позняки-Інвест"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить :

Визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 14.01.2020 №20-р в частині

- визнання, що підтримка, яка надається відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2017 № 1042/4049 «Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018- 2020 роки» (зі змінами) КП «Позняки-Інвест-УКБ» для здійснення функцій замовника є державною допомогою відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

- визнання, що підтримка яка надається відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2017 № 1042/4049 «Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки» (зі змінами) КП «Позняки-Інвест-УКБ» для здійснення функцій замовника, є державною допомогою недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання",

Зобов`язання Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації припинити надання незаконної державної допомоги, яка надається КП «Позняки-Інвест-УКБ» для здійснення функцій замовника відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2017 № 1042/4049 «Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки» (зі змінами).

Зобов`язання КП «Позняки-Інвест-УКБ» повернути незаконну державну допомогу, визнану недопустимою для конкуренції, до бюджету м. Києва.

Ухвалою суду від 22.10.2020 визнано неповажними підстави пропущеного строку звернення Комунальне підприємство "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва до адміністративного суду. Позовну заяву - залишено без руху. Надано Комунальному підприємству "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва строк для усунення недоліків, тривалістю десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути Комунальному підприємству "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва зі всіма доданими до неї документами.

17.11.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій просив поновити строк на звернення до адміністративного суду та звільнити від сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено коло осіб, що звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

У статті 8 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Повне звільнення від сплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132,133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України "Про судовий збір" кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, суд вважає, що позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, суд зауважує, що згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.07.2018 у справі № 686/114/16, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).

Оскільки позивачем не надано суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Посилання позивача щодо запровадження обмежень під час дій карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, суд відхиляє та зазначає.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.

З метою удосконалення норм, зокрема КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі Закон № 731-IX), який вступив в законну силу 17 липня 2020 року, пункт 3 Розділу VІ Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України викладено в наступній редакції:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином..

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що суд поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

В наданій позивачем заяві не наведено жодного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду пов`язаного саме з введенням карантину.

Виявлені судом недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - повернути.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій