Ухвала суду № 93877430, 29.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 грудня 2020 року м. Київ № 640/17872/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 05.08.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву залишити без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Попереджено позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 16.09.2020 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву - залишено без руху.

Встановлено позивачеві строк - 5-ть днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 840,80 грн, або належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснено позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

В подальшому ОСОБА_1 подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статтей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Так, згідно з приписами вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків 14.08.2020 № 1512/Д/26-15-57-04-17, за період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2020 року, позивачем не було отримано доходу. Було отримано державну то соціальну матеріальну допомогу у розмірі 8716,84 грн. Згідно довідки № 75.1-3750/20 від 17.08.2020 Святошинської районної філії Київського міського центру зайнятості встановлено, що ОСОБА_1 дохід за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 становить 4023,16 грн. Дата припинення реєстрації 23.06.2020.

В той же час, згідно відкритих відомостей https://declarations.com.ua/declaration/nacp_f027a17f-60c5-45d3-a9a8-64ffd0ec0963 у власності позивача наявні кошти, які розміщені на банківських рахунках.

Відтак, додані документи позивачем до заяви про звільнення від сплати судового збору не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб зокрема для сплати судового збору (заробітна плата, вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Крім того, суд зауважує, що згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.07.2018 у справі № 686/114/16, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).

Отже, аналізуючи викладені обставини, суд зазначає, що звільнення (відстрочення/розстрочення) від сплати судового збору можливе виключно лише, якщо особа, яка заявляє відповідне клопотання, доведе, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження неспроможності оплати судового збору в розмірі 840,80 грн, а тому суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Отже, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано.

Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 256, 294, 295 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами та роз`яснити, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, через Окружний адміністративний суд міста Києва, у 15 - денний строк, установлений ст. 295 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій