Рішення № 93875978, 29.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року м. Рівне №460/7823/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловне управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позову зазначає, що він, в період з 29.08.1995 року по 03.12.2015 року здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа на спрощеній системі оподаткування. 03.12.2015 року державна реєстрація підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем припинена. З 17.02.2017 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обрахуванні страхового стажу для нарахуванні пенсії, органом пенсійного фонду України йому було враховано у стаж здійснення підприємницької діяльності в період з 01.01.2004 по 31.12.2014 роки, у тому числі з 01.01.2004 по 06.06.2010 року пропорційно сплаченим внескам. Страховий стаж в період з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року органом пенсійного фонду не враховано, хоча, позивач всі ці роки сплачував єдиний внесок, який потім розподілявся фіскальною службою на окремі рахунки у т. ч. як страхові внески. З 2004 року внески стали сплачуватися на окремі рахунки. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявами про зарахування йому у страховий стаж період здійснення ним підприємницької діяльності з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року на що отримував відмови з покликанням на те, що фізичним особам-підприємцям зараховуватимуться до стажу, при обчисленні пенсії, періоди ведення фізичними особами підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року – на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності. Видача довідок про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності належить до компетенції органів Державної фіскальної служби України за місцем проживання (реєстрації). На звернення позивача до ДПС України у Рівненській області, йому відмовлено у видачі зазначеної довідки. Вважає, що відмова відповідача у видачі довідки здійснення ним підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року для зарахуванні до страхового стажу пенсійним органом зазначеного періоду є протиправною та порушує його законні права та інтереси у сфері пенсійного забезпечення. У зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України № 1058-IV включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Зазначає, що ведення ЄДР та надання відомостей з нього належить до повноважень суб`єктів державної реєстрації а тому, для отримання довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності необхідно позивачу звернутися до державного реєстратора. За наведених обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та справу розглянути за участю представника відповідача.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

22 жовтня 2020 року позовна заява надійшла до суду.

26 жовтня 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11 листопада 2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та доповнення до адміністративного позову.

17 грудня 2020 року позивачем до суду подана заява у якій просить покласти витрати по сплаті судового збору на позивача.

19 листопада 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Рівненській області. З 17.02.2017 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обрахуванні страхового стажу для нарахуванні пенсії, органом пенсійного фонду України йому було враховано у стаж здійснення підприємницької діяльності в період з 01.01.2004 по 31.12.2014 роки, у тому числі з 01.01.2004 по 06.06.2010 року пропорційно сплаченим внескам.

Страховий стаж в період з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року органом пенсійного фонду не враховано.

В лютому 2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою, у якій просив зарахувати в трудовий період здійснення ним підприємницької діяльності з 29.08.1995 по 01.01.2004 роки до страхового стажу та провести перерахунок пенсії із врахуванням даного стажу.

ГУ ПФУ у Рівненській листом від 23.03.2020 за №3927-3282,3-02/8-1700/20 відмовив у зарахуванні до страхового стажу період роботи та перерахунку пенсії ОСОБА_1 оскільки, періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

В травні 2020 року позивач звернувся до ДФС у Рівненському районні з проханням надати йому довідку про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року для зарахування цього періоду до трудового стажу.

Відповідач листом 22.05.2020 за № 36/11/17-00-02-09 повідомив позивача про відмову у видачі йому зазначеної довідки, з рекомендацією звернутися до Рівненської районної державної адміністрації.

В червні 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із запитом у якому просив надати йому довідку про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідач листом 01.07.2020 за № 52/11/17-00-02-09 повідомив позивача про відмову у видачі йому зазначеної довідки.

В серпні 2020 року за рекомендацією податкового органу, позивач звернувся у Відділ з питань державної реєстрації Рівненської районної Державної адміністрації, оскільки на нього покладено повноваження щодо Ведення ЄДР та надання відомостей з нього відповідно до п.3 підпункту 1 ст. 5 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відділом йому надано Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань. В пенсійному органі позивачу повідомили, що даний документ не є підставою для зарахування трудового стажу здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року.

В червні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ України в Рівненській області із запитом у якому просив повідомити, яка установа (організація) наділена обов`язком надавати довідку відповідно якої пенсійний орган здійснює зарахування до стажу здійснення фізичним особами підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року.

ГУ ПФ України в Рівненській області листом від 16.06.2020 року за № 1700-0202-8/17135 орган повідомив позивача, що видача довідок про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності належить до компетенції органів Державної фіскальної служби України за місцем проживання (реєстрації).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок).

Так, згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 роду по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Крім того, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 внесено зміну до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (ЗП України, 1993 р., № 12, ст. 273; Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2505), доповнивши його абзацом такого змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до п.п.1,2 Положення про державну податкову службу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 2 Положення визначено, що одним із основних завдань ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 7 Положення, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію та веде облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводить диференціацію платників податків.

У відповіді позивачу Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.06.2020 року зазначається, що видача довідок про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності належить до компетенції органів Державної фіскальної служби України за місцем проживання (реєстрації).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 29.08.1995 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 602 017 0000 000393 про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 820407.

Видами економічної діяльності відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено: 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).

08.08.2012 року державним реєстратором внесені відомості про зміну видів економічної діяльності.

03.12.2015 року припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується записом у Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, матеріалами справи підтверджують обставини, що позивач ОСОБА_1 з 29.08.1995 по 03.12.2015 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

Дані обставини підтверджуються також записами, які містяться у трудовій книжці позивача.

Із відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.03.2020 року на заяву позивача вбачається, що при призначені пенсії позивачу не були зараховані в трудовий стаж період здійснення ним підприємницької діяльності у 1997-2003 роках через неможливість надання довідки про сплату податків оскільки, документи, які відображають звітність платників податків за вказані роки знищені.

Із відповіді відповідача від 01 липня 2020 року щодо заяви позивача про надання йому довідки про здійснення ним підприємницької діяльності з 29.08.1995 по 01.01.2004 роки вбачається, що в органах ДПС відсутня інформація та документи щодо здійснення підприємницької діяльності за 1999-2003 р. р., тому надати запитувану довідку не має можливостей.

Попри це, здійснення підприємницької діяльності позивача у зазначений період підтверджується договорами про перевезення пасажирів автомобільним транспортом укладеними з Рівненським обласним управлінням по координації і контролю роботи автомобільного транспорту, трудовими договорами між працівником і фізичною особою, банківськими квитанціями про сплату позивачем єдиного податку.

Крім того, відповідачем не заперечується факт сплати позивачем у період з 29.08.1995 по 31.12.2003 роки у повному обсязі податків встановлених законодавством.

З огляду на дані обставини, суд не бере до уваги відсутність в ДПС інформації та документів, що підтверджують здійснення підприємницької діяльності позивачем за 1999-2003 р. р. як підставу у ненадані йому запитуваної довідки.

Урядовою постановою визначено спеціальний порядок отримання довідки від уповноваженого на такі дії державного органу.

Наданий позивачу відділом з питань надання адміністративних послуг Рівненської районної державної адміністрації Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритим і загальнодоступним та може бути отриманий ним особисто відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» а тому, не є підтвердженням реєстрації особи як суб`єкта підприємницької діяльності для зарахування зазначеного періоду пенсійним органом в трудовий стаж в розумінні пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Враховуючи вищезазначене, суд не бере до уваги твердження відповідача про повноваження надання запитуваної позивачем довідки державним реєстратором.

У ст.46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В п. 4 рішення Конституційного суду України у справі №1-21/2005 від 11.10.2005 року вказується: В Україні, як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, соціальний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства, прямої дії норм Конституції України, а повноваження –у встановлених основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1,3,6 (частина друга), 8,9 (частина друга), 22,23,24, (частина перша) Основного закону правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасовано, звужене.

Принцип соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії 1966 року, конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії 1966 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

За приписами ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв`язку з поданою позивачем заявою, суд вирішив судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Рівненській області щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області, код ЄДРПОУ 43142449, надати ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , довідку про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 грудня 2020 року.

Суддя Д.Є. Махаринець