Рішення № 93875530, 28.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10806/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеса, третя особа – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Суворовського районного суду міста Одеси протиправною, щодо ненадання невикористаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року, щодо затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року та розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; зобов`язати Суворовський районний суд міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; стягнути з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року з 04 квітня 2019 року по день фактичного розрахунку; стягнути з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні невиплаченої компенсації за невикористані щорічні основні відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року з 04 квітня 2019 року по день ухвалення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу № 49-о/с від 04.04.2019 року її було звільнено з посади та на момент звільнення заборгованість Суворовського районного суду міста Одеси по заробітній платі становила 166834,08 грн., яка була стягнута в примусовому порядку лише в жовтні 2019 року. Також, з вини відповідача нею не використано 72 дні щорічної основної оплачуваної відпустки та 30 днів додаткових щорічних оплачуваних відпусток за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року, та всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України при звільненні не здійснено розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки, що призвело до порушення трудових прав.

Представником відповідача Суворовського районного суду міста Одеси надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що наказами Суворовського районного суду міста Одеси позивачу надано щорічну основну відпустку та додаткову відпустку. При цьому, тривалість наданої безперервної відпустки становить 59 календарних, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про відпустки». В подальшому позивачу буде надана частина невикористаної відпустки. При цьому, позивач із заявою про компенсацію за невикористані дні відпустки не зверталась.

Представником третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до суду надано відзив, в якому представник третьої особи просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

21 листопада 2014 року наказом Суворовського районного суду м. Одеси № 75-о/с-ап Чопик М.В. призначено на посаду помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 на час виконання ним повноважень судді Суворовського районного суду м. Одеси (а.с. 86 т. 2).

22 грудня 2016 року суддя ОСОБА_2 подав подання керівнику апарату Суворовського районного суду м. Одеса про звільнення позивача з посади помічника судді 23 грудня 2016 року (а.с. 136 т. 2).

23 грудня 2016 року року наказом Суворовського районного суду м. Одеси №№166-о/с-ап ОСОБА_1 звільнено із займаної посади помічника судді (а.с. 137 т. 2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 815/888/17 визнано незаконним та скасовано наказ Суворовського районного суду міста Одеси №166-о/с-ап від 23 грудня 2016 року, про звільнення помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку з виявленої невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 та стягнуто з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по день винесення рішення у розмірі 166 834, 08 грн. (а.с. 150-151 т. 2)

Наказом №48-о/с-ап від 03 квітня 2019 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №815/888/17 ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 з 03 квітня 2019 року (а.с. 153 т. 2).

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси подано заяву про надання невикористаної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2017 року по 23 грудня 2018 року, як матері, яка самостійно виховує двох дійте віком до 15 років, заяву про надання невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2017 року по 23 грудня 2018 року, заяву про надання невикористаної щорічної відпустки тривалістю 24 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2016 року по 23 грудня 2017 року (а.с. 39-41 т. 1).

04 квітня 2019 року від судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 надійшло подання вх. № 9937 про звільнення помічника судді ОСОБА_1 (а.с. 42 т. 1, 154 т. 2).

Наказом № 49-о/с-ап від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 , відповідно до п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч.3 ст. 157 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та п.7, абз.2 п.12 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, за поданням судді ОСОБА_2 , внесеним 04 квітня 2019 року (а.с. 43 т. 1, 155 т. 2).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі № 420/4541/19 визнано незаконним та скасовано наказ Суворовського районного суду міста Одеси №49-о/с-ап від 04 квітня 2019 року про звільнення з посади помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси, стягнуто з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 04 квітня 2019 року по 08 вересня 2020 року (день прийняття судового рішення) у розмірі 142 946,36 грн. (а.с. 176-183 т. 2).

25 вересня 2020 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі № 420/4541/19, Суворовським районним судом міста Одеси видано наказ № 96-о/с-ап, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси з 04 квітня 2019 року (а.с. 187 т. 2).

25 вересня 2020 року наказом Суворовського районного суду міста Одеси № 99-в-ап надано помічнику судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за період роботи з 12.12.2019 року по 11.12.2020 року тривалістю 24 календарних дня з 25 вересня 2020 року по 19 жовтня 2020 року та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати; надано помічнику судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих дні, як одинокій матері, з 20 жовтня 2020 року по 29 жовтня 2020 року (а.с. 125 т. 1).

22 жовтня 2020 року наказом Суворовського районного суду міста Одеси № 104-в-ап надано помічнику судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.12.2016 року по 11.12.2017 року тривалістю 15 календарних днів з 30 жовтня 2020 року по 13 листопада 2020 року та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати; надано помічнику судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих дні, як одинокій матері, з 14 листопада 2020 року по 23 листопада 2020 року (а.с. 124 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З вищевикладеного слідує, що передбачений частиною першою ст. 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України .

При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Вказана правова позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Отже, слід дійти висновку, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 810/1543/17 та в постанові від 18 листопада 2019 року по справі № 0940/1532/18.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 23 грудня 2016 року року наказом Суворовського районного суду м. Одеси № 166-о/с-ап ОСОБА_1 звільнено із займаної посади помічника судді.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 815/888/17, зокрема, поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 та стягнуто з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по день винесення рішення у розмірі 166 834, 08 грн.

Тобто, сума заборгованості у розмірі 166 834, 08 грн. за період з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року виникла на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 815/888/17.

Таким чином, з вищевикладеного слідує, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю є безпідставним.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного суду міста Одеси щодо затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року та стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року з 04 квітня 2019 року по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими.

Також, позивач серед іншого просить суд визнати протиправною бездіяльність Суворовського районного суду міста Одеси щодо ненадання невикористаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року та розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; зобов`язати Суворовський районний суд міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року.

Відповідно до ст. 92 ЗУ «Про державну службу» до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статтей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток щорічні відпустки, зокрема, основна відпустка, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Згідно ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Статтею 73 Кодексу законів про працю України визначено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст. 75 Кодексу законів про працю України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 79 Кодексу законів про працю України щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно п. 18 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 № 21 щорічні відпустки помічнику судді надаються в порядку, встановленому Кодексом законів про працю України та Законом України "Про відпустки", за його письмовою заявою, погодженою з безпосереднім керівником. Помічнику надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні, яка оплачується відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Судом встановлено та заперечується сторонами, що позивач, яка займає посаду помічника судді, має право на щорічну основну відпустка тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, та щорічну додатково оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, як жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.

При цьому, позивач, ОСОБА_1 , звертаючись 04.04.2019 року до Суворовського районного суду міста Одеси просила надати невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2017 року по 23 грудня 2018 року, щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2017 року по 23 грудня 2018 року та щорічну відпустку тривалістю 24 календарних днів з 08 квітня 2019 року за період з 23 грудня 2016 року по 23 грудня 2017 року (а.с. 39-41 т. 1).

Проте, надані позивачем копії заяв не містять погодженння з безпосереднім керівником та подані до Суворовського районного суду міста Одеси пізніше як за два тижні до встановленого терміну.

В той же час, наказом № 49-о/с-ап від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 , а тому на Суворовський районний суд міста Одеси покладено обов`язок, відповідно до ст. 83 Кодексу законів про працю України, щодо виплати ОСОБА_1 під час звільнення з посади грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Доказів проведення виплати позивачу, ОСОБА_1 , під час звільнення грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідачем суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі № 420/4541/19 визнано незаконним та скасовано наказ Суворовського районного суду міста Одеси №49-о/с-ап від 04 квітня 2019 року про звільнення з посади помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси.

Наказом Суворовського районного суду міста Одеси від 25.09.2020 року № 96-о/с-ап, ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси з 04 квітня 2019 року (а.с. 187 т. 2).

Таким чином, станом на дату звернення до суду та розгляду справи позивач, ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси та має право у встановленому порядку звернутися до Суворовського районного суду міста Одеси із заявами про надання щорічної основної відпустки та щорічної додатково оплачуваної відпустки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 25.09.2020 року № 99-в-ап ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 12.12.2019 року по 11.12.2020 року тривалістю 24 календарних дня та додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, та в подальшому наказом від 22.10.2020 року № 104-в-ап надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.12.2016 року по 11.12.2017 року тривалістю 15 календарних та додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів (а.с. 124-125 т. 1).

За таких підстав, враховуючи те, що позивача поновлено на посаді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного суду міста Одеси щодо ненадання невикористаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року та розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; зобов`язання Суворовського районного суду міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні невиплаченої компенсації за невикористані щорічні основні відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року з 04 квітня 2019 року по день ухвалення судом рішення, є похідними вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Суворовського районного суду міста Одеса (код ЄДРПОУ 38016923, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 68), третя особа – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, адреса місцезнаходження: 65006, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного суду міста Одеси щодо ненадання невикористаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року, щодо затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року та розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток при звільненні за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; зобов`язання Суворовського районного суду міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року; стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні заборгованості по заробітній платі за період роботи з 23.12.2016 року по 04.04.2019 року з 04 квітня 2019 року по день фактичного розрахунку; стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні невиплаченої компенсації за невикористані щорічні основні відпустки тривалістю 72 дні та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 днів за період роботи з 12.12.2016 року по 12.12.2019 року з 04 квітня 2019 року по день ухвалення судом рішення, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.