
Справа № 420/13214/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 263 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозова Геннадія Дмитровича про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозова Геннадія Дмитровича, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить:
визнати бездіяльність ОСОБА_4 , регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області, щодо не розгляду звернення на предмет надання тимчасового соціального житла незаконною та зобов`язати надати відповідь по суті поставлених питань у строк зазначений законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 14.10.2020 року позивач звернулась до ОСОБА_4 , регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області, із запитом про надання інформації.
Проте, станом на листопад 2020 року, відповіді не надходило. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та незаконною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 01.12.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 263 КАС України).
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано відповідачем засобами поштового зв`язку (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 65300 0240649 8) 10.12.2020 року.
Станом на 28.12.2020 року відзив на позов не надано.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11.10.2020 року Міжнародна наукова спільнота в особі громадської організації «Наукове товариство студентів та аспірантів - юристів «ЮСТІ*С» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до ОСОБА_4 , регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області, із запитом про надання інформації щодо розгляду питання про надання тимчасового соціального житла родині ОСОБА_6 .
Лист направлено рекомендованою кореспонденцією за трек-номером 6500141522595. Лист вручено 26.10.2020 року.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Відповідно до статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
В силу положень статті 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які - небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Таким чином, у вищезазначеній нормі права законодавець чітко закріпив за розпорядниками інформації необхідність надання саме повної запитуваної інформації.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про звернення громадян", скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо уважного розгляду звернень громадян, розглядаючи їх по суті та вживати заходи для об`єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з`ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов`язково спілкуються з їх авторами, з`ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.
Водночас, за результатом розгляду звернення громадян по суті кожного заявленого питання, суб`єкт владних повноважень обтяжений обов`язком надати мотивований висновок (відповідь) , який має містити в собі об`єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання.
Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
Отже, звернення громадян вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як встановлено судом, відповіді на звернення позивачем не отримано.
За таких обставин, належним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання ОСОБА_4 , регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області, розглянути звернення Міжнародної наукової спільноти у особі громадської організації «Наукове товариство студентів та аспірантів - юристів «ЮСТІ*С» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 11.10.2020 року, з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 14, 90, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозова Геннадія Дмитровича про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозова Геннадія Дмитровича щодо не надання відповіді по суті поставлених питань у строк, зазначений законом.
Зобов`язати регіонального представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозова Геннадія Дмитровича розглянути звернення Міжнародної наукової спільноти у особі громадської організації «Наукове товариство студентів та аспірантів - юристів «ЮСТІ*С» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 11.10.2020 року, з урахуванням висновків суду, та надати відповідь.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Міжнародна наукова спільнота у особі громадської організації " Наукове товариство студентів та аспірантів - юристів "ЮСТІ*С" (25738014) в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 )
ОСОБА_4 , регіональний представник Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, оф. 103)
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.
Судове рішення № 93875492, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 28.12.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/13214/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: