Рішення № 93875205, 29.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2020 р. № 400/2423/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Ісламов І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України в Миколаївській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00025651305, №00025671305, №00025711305, №00025681305, №00025691305 від 16.04.2019, №00053551305 та №00053561305 від 10.07.2019.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ним ведеться господарська діяльність відповідно до вимог законодавства, всі податки нараховуються та сплачується у повному обсязі. Під час перевірки відповідач, за надуманими підставами, нарахував податкові зобов`язання та штрафні санкції, з яким позивач не погоджується.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Послався на те, що порушення податкового законодавства обґрунтувані актом перевірки від 18.03.2019.

Більш детально позиції сторін викладені нижче щодо кожного факту порушення окремо.

Суд розглянув справу в порядку загального провадження в судовому засіданні за участі сторін. В судовому засіданні 29.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст судового рішення підписано 29.12.2020.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 31.07.2000. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт.

Фактично ФОП ОСОБА_1 проводить діяльність щодо роздрібної торгівлі напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціальних магазинах: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вантажний автомобільний транспорт: всього у користуванні близько 130 одиниць транспортних засобів (легковий, вантажних, трактори, причепи та спеціальна техніка), а також прісноводне рибальство на території Щербанівського водосховища.

В період з 18.03.2019 по 01.03.2019 Головне управління ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку фізичну особи—підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, результати якої були оформлені Актом №383/14-29-13-05/ НОМЕР_1 від 18.03.2019.

Під час перевірки, податківці дійшли висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 ПК України, п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи – підприємці, а саме неведення книги обліку та витрат; порушення п.177.1 п.177.2, пп.177.4.4, пп.177.4.5, ст177 ПК України, заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 4592862,71 гривень; п.51.1 ст.51 п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку, не було включено до Податкових розрахунків, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку; п.167.2, ст.167, п.173.1, ст.173 ПК України, заниження податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% з суми доходів від продажу об`єктів рухомого майна, на загальну суму 83621,75 гривень; п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, заниження військового збору від операцій з продажу об`єктів рухомого майна, в загальній сумі 25086,53 гривень; п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, заниження військового збору на загальну суму 382738,56 гривень; порушення п.1, п.2 ч.2 ст.6 п.2 ч.1 ст.7 абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заниження єдиного внеску на загальну суму 330022,44 гривень; п.п. «а» п.185.1 ст.185 п.п. «а», п.187.1 ст.187 п.п. г) п.198.5 ст.198 п.198.6 ст.198 ПК України занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3140604 гривень, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 2313556 гривень; п.213.1.1 п.213 ст.213 п.214.1 ст.214 ПК України занижено акцизний податок на загальну суму 51551,52 гривень; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій на суму 879203,51 гривень, через реєстратор розрахункових операцій за період з 01.01.2018 по 31.12.2018; п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 та п.44.3 ст.44 ПК України, щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують понесені витрати за період 2016-2018 роки; п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 не повідомив про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку; абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплатив несвоєчасно із затримкою суми податку в розмірі 2,28 гривень та 8448 гривень, п.203.2 ст.203 ПК України, податок на додану вартість сплачував несвоєчасно, а саме сума нарахованого податку на додану вартість за серпень 2017 р. в розмірі 19428 гривень сплачена несвоєчасна; в порушенні п.201.10 ст.201 ПК України, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за липень 2018 року на загальну суму 30894,96 гривень, в Єдиному реєстрі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 16.04.2019 уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийняті податкове повідомлення-рішення №00025651305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 5741078,39 гривень, з яких 4592862,71 гривень за податковим зобов`язанням, а 1148215,68 гривень за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №00025671305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 114527,19 гривень, з яких 83621,75 гривень за податковим зобов`язанням, а 20905,44 гривень за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №00025711305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з акцизного податку в сумі 64439,40 гривень, з яких 51551,52 гривень за податковим зобов`язанням, а 12887,88 гривень за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №00025681305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору в сумі 478423,20 гривень, з яких 382738,56 гривень за податковим зобов`язанням, а 95684,64 гривень за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №00025691305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору в сумі 301358,16 гривень, з яких 25086,53 гривень за податковим зобов`язанням, а 6271,63 гривень за штрафними санкціями.

10.07.2019 уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийняті податкове повідомлення-рішення №00053551305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з штрафу за не реєстрацію податкових накладних в сумі 958244,50 гривень; податкове повідомлення-рішення №00053561305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2391950 гривень, з яких 1913560 гривень за податковим зобов`язанням, а 478390 гривень за штрафними санкціями.

Суд досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо.

1. ФОП ОСОБА_1 має відкритий поточний рахунок у АКБ «Приватбанк». В торговельних одиницях позивача: магазинах «Золота рибка», «Спокуса» та кафе «Апельсін» були встановлені POS-термінали, для проведення розрахунків за товари та послуги за допомогою платіжних карток (екваринг).

Під час перевірки, податківцями встановлено, що протягом 2018 року на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у «Приватбанку» по розрахункам по екварингу надійшло 84754,53 гривні (без врахування акцизного податку та ПДВ).

Зазначена сума не була включена ФОП ОСОБА_1 до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік.

Внаслідок чого, під час перевірки контролюючим органом здійснено донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи – 15255,82 гривень з податкового зобов`язання та 3813,95 гривень штрафу (ППР №00025651305 від 16.04.2019), з військового збору – 1271,32 гривень з податкового зобов`язання та 317,83 гривень штрафу (ППР №00025681305 від 16.04.2019), крім того, зазначене вплинуло на суму донарахувань з податку на додану вартість.

Під час судового засідання позивач жодним чином не зміг пояснити причини не включення ним до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік, сум отриманих на поточний банківський рахунок з власних об`єктів роздрібної торгівлі через екваринг.

Відомостей, що зазначені суми були включені до загального оподатковуваного доходу, позивачем також не надано.

Кошти, які надходять на поточний банківський рахунок фізичної особи-підприємця, через електрону платіжну систему, в якості оплати за товари та послуги, є нічим іншим, як виручкою, а тому відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, входить до загального оподатковуваного доходу і повинно збільшувати чистий оподатковуваний дохід, що є об`єктом оподаткування.

У цьому випадку, суд погоджується з висновками контролюючого органу, та не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, та вважає за необхідним відмовити у позові в цій частині, а саме у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи в сумі 15255,82 гривень та штрафу 3813,95 гривень, податкового повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 1271,32 гривень та штрафу 317,83 гривень, а також податкового повідомлення-рішення №00025711305 від 16.04.2019 з податкового зобов`язання та штрафу з акцизного податку на суму зазначену в п.7 цього рішення та податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 з податкового зобов`язання та штрафу з податку на додану вартість на суму зазначену в п.7 цього рішення.

2. Під час планової перевірки, на вимогу ревізорів, ФОП ОСОБА_1 було проведено інвентаризацію залишків товарів, які є в наявності (т.1 арк.спр.84). За результатами інвентаризації встановлено залишок товару на 1512213,11 гривень (алкогольні напої – 465718, тютюнові вироби – 1046495,11 гривень).

Ревізорами проведено порівняння розміру придбання ФОП ОСОБА_1 протягом 01.01.2016 по 31.12.2018 суми придбання товару (алкогольні напої, тютюнові вироби) – 2623999,45 гривень та розміру виторгу від реалізації товару за відомостями РРО – 270896,09 гривень, внаслідок чого за їх обрахунками залишки товару повинні складати 2380192,97 гривень. Але, оскільки за даними інвентаризації встановлено залишки товару в розмірі 1512213,11 гривень, ревізорами встановлено нестачу в розмірі 794449,01 гривень.

Обраховану нестачу в розмірі 794449,01 гривень, ревізори кваліфікували як проданий товар, який не було відображено позивачем у податковому обліку.

З цього, відповідачем зроблено висновок про необхідність включення суми нестачі до доходу від реалізації товарів до суми одержаного доходу та суми чистого оподатковуваного доходу, відповідно до п.п.164.1.3 ст.164 ПК України.

Внаслідок чого, під час перевірки контролюючим органом здійснено донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи – 143000,82 гривень з податкового зобов`язання, з військового збору – 11916,74 гривень з податкового зобов`язання, з податку на додану вартість – 158889,80 гривень з податкового зобов`язання та 47666,94 гривень з акцизного податку.

Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Таким чином, виявлення будь-якої нестачі товарів, може бути зроблено лише за результатами офіційної інвентаризації складу платника податків. Єдиним належним та допустимим доказом залишку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей є акт інвентаризації.

В свою чергу, інвентаризація - це періодична перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.

Обов`язок платника податків проводити інвентаризацію встановлено статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, якою встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

В свою чергу, правила проведення інвентаризації, у тому числі обов`язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, (далі - Положення №879) пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Разом з тим, суд не може погодитися з результатами інвентаризації та виведеною нестачею в 794449,01 гривень, оскільки зазначений результат утворився в наслідок проведення різних арифметичних дій, з різними операндами, на різній підставі. Так, залишок алкогольних напоїв, ревізорами порахований - по ціні продажу, залишок тютюнових виробів – по ціні придбання, виручка рахувалася без націнки, націнка донарахована суцільним методом в 10%, при цьому саме такий розмір націнки в 10% обраний ревізором довільно, лише на підставі пояснень позивача про націнку від 5 до 15%.

Результати таких арифметичних дій є некоректними, та не можуть відображати правильну суму нестачі чи надлишків. Покладення у такому разі на платника податків податкових зобов`язань на підставі приблизних та неточних обрахунків, є неприйнятним.

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України, всі сумніви тлумачиться судом не на користь владного суб`єкта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині, визнання протиправними та скасування, а саме податкове повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 в частині визначення 143000,82 гривень з податкового зобов`язання з податку на доходи та 35750,21 гривень штрафу, податкове повідомлення-рішення №00025711305 від 16.04.2019 в частині визначення 47666,94 гривень податкового зобов`язання з акцизного податку та 11916,74 гривень штрафу, податкове повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 про визначення податкового зобов`язання 11916,74 гривень з податкового зобов`язання та 2979,18 гривень штрафу, податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 158889,80 гривень з та 39722,45 гривень штрафу.

3. Перевіркою встановлено, що до декларації про майновий стан і доходи, ФОП ОСОБА_1 , в колонку 5 – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використанні у виробництві продукції, за включені витрати, які ревізори визначали як зайві:

За 2016 рік на суму 7640498,90 гривень, з них 5735160,82 гривень – вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 3852,68 гривень – продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані); 186166,50 гривень – твердопаливний котел, товар для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 220000 гривень жниварка, яка не була використана в діяльності, 1107818,92 гривень – документально непідтверджені витрати.

За 2017 рік на суму 8601627,34 гривень, з них 5686400,73 гривень – вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 1814773,05 гривень – запчастини, автошини, ремонт авто, які відносяться на утримання засобів подвійного призначення; 451583,84 гривень - продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані), 259248,18 гривень - товари для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 12165,00 гривень – ігрова приставка, яка не відноситься до здійснення діяльності, 134083,33 гривень – система кондиціонування, яка не відноситься до здійснення діяльності, 243373,21 гривень – документально непідтверджені витрати.

За 2018 рік на суму 8394574,16 гривень, з них 5261746,35 гривень – вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 2972411,35 гривень – запчастини, автошини, ремонт авто, які відносяться на утримання засобів подвійного призначення; 102356,19 гривень - продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані), 47439,97 гривень - товари для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 10620,30 гривень – документально непідтверджені витрати.

3.1. З приводу віднесення на витрати коштів за придбання автомобілів, їх ремонт, придбання запчастин.

Податковий кодекс України по різному регулював право фізичної особи-підприємця на віднесення у витрати, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, коштів сплачених за придбання автомобілів (легкових та вантажних), а також запчастини, автошини, ремонт авто тощо, протягом період, що перевірявся.

3.1.1 Так, у 2016 рік, ст.177 ПК України, жодним чином не відокремлювала витрати на придбання автомобіля, а також його обслуговування та ремонт. Так, відповідно до п.174.4 ПК України (у редакції, що діяла на 2016 рік) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать окрім іншого, витрати, до складу яких включається вартість товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів, палива й енергії, запасних частин, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, статті 128 Господарського кодексу України власник - фізична особа має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, від усього належного такій фізичній особі майна.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями), передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними чи фізичними особами і не передбачено їх реєстрацію за фізичними особами-підприємцями.

Зважаючи на викладене, реєстрація транспортного засобу на фізичну особу не є визначальною обставиною, яка може свідчити про його придбання без мети використання цією фізичною особою у межах власної господарської діяльності.

Транспортний засіб, що належить фізичній особі та використовується в господарській діяльності цієї фізичної особи - підприємця (платника податків), який перебуває на загальній системі оподаткування, є основним засобом.

За усталеною судовою практику, витрати фізичної особи-підприємця, який знаходиться на загальній системі оподаткування на придбання автомобіля, а також пов`язання з його обслуговуванням можливо було враховувати у витратах, пов`язаних з отриманням доходів, до 01.01.2017, зокрема така правова позиції викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №817/1619/14, від 27.02.2020 у справі №807/2235/15, від 18.08.2018 у справі №808/7090/13-а, від 26.03.2019 у справі №810/5425/15, від 24.04.2018 у справі №808/1077/17, від 14.04.2020 у справі №822/2258/17, від 30.10.2018 у справі №807/537/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову про донарахування недоїмки з податку на доходи та військового збору за 2016 рік.

Податкове повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходу в сумі 1032328,95 гривень та 258082,24 гривень штрафу визнати протиправним та скасувати. Також, визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №00025681305 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 86027,41 гривень та 21506,85 гривень штрафу.

3.1.2. Протягом 2017-2018 років, діяла інша редакція ст.177 ПК України.

Відповідно до п. 177.4.5. ст.177. ПК України, не включаються до складу витрат підприємця - витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Відповідно до п.177.4.6 ст.177 основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, протягом 2017-2018 років, в ПК України існувала пряма заборона на віднесення на витрати, коштів сплачених на придбання та утримання легкових та вантажних автомобілів фізичних осіб-підприємців.

Зазначена норма про заборону врахування на витрати коштів на придбання та утримання легкових та вантажних автомобілів є чітка, зрозуміла та однозначна.

З цього приводу також склалася стала судова практика Верховного Суду, але в цьому випадку на користь контролюючого органу, зокрема в постановах від 12.11.2019 у справі №807/250/18, від 16.06.2020 у справі №120/2487/19-а, від 02.07.2020 у справі № №560/389/19, відповідно до якої, автомобілі та причепи, є засоби подвійного призначення та не повинні враховуватися у витратах.

За таких обставин, в цій частини позову, а саме в визначенні податкового зобов`язання з податку на доходу на суму 2832359,66 гривень та штрафу на суму 708089,92 гривень у податковому повідомленні-рішенні №00025651305 від 16.04.2019, та визначенні податкового зобов`язання з військового збору на суму 236029,98 гривень та штрафу на суму 59007,49 гривень у податковому повідомленні-рішення №00025681305, необхідно відмовити.

3.2. Протягом періоду, що перевірявся ФОП ОСОБА_1 придбав продукти харчування (картопля, чіпси, кіндери, драже та ін.) на суму 3852,68 гривень в 2016 році, 451583,84 гривень в 2017 році, 102356,19 гривень в 2018 році. Зазначені кошти позивач врахував у податковому обліку, як витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу.

Під час перевірки, податківці поставили це під сумнів, оскільки не встановили факту реалізації цих продуктів харчування.

22.02.2019 контролюючим органом направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 запит №2 вимогою надати документи, щодо реалізації або використання в господарській діяльності: овочів (картоплі), сиру, чіпсів, оливків, кіндерів та ін. (т.1 арк.спр.212).

На зазначений запит ФОП ОСОБА_1 надав відповідь, що овочі придбавались з метою використання у власні господарській діяльності та подальшій реалізації при розширенні видів діяльності (т.1 арк.спр.213).

Жодного документу, в якій саме діяльності планувалось використати картоплю, та чи була використана чи ні, ФОП ОСОБА_1 так і не було надано.

Щодо сиру, чіпсів, оливків, кіндерів та ін., ФОП ОСОБА_2 запит контролюючого органу, взагалі проігнорував та не надав ніяких пояснень.

Відповідно до п.16.1.2 ст.16.1. ПК України, платник податків зобов`язаний, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до ст.177.2 ПК України, об`єкт оподаткування може бути знижений на суму лише документально підтвердженими витратами, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кодекс покладає саме на платника податків доводити первинними документами як проведення витрат, так і їх пов`язаність з господарською діяльністю.

Оскільки, у позивача відсутні документи щодо реалізації цих товарів у власній торговельній мережі, відсутній цей товар на час проведення перевірки у запасах, немає жодного документу щодо його використання у господарській діяльності іншим чином ніж продаж споживачу, у суду немає аргументів для задоволення позову в цій частині.

В цій частині позову суд вимушений відмовити в задоволенні позову.

3.3. Протягом 2016-2018 років ФОП ОСОБА_1 придбавав твердопаливний котел, ігрову приставку, телевізор, мікрохвильову піч, пилосос, пральну машину, мило, миючі та пральні засоби, папір туалетний, рушники целолозні та ін. Суми сплачених коштів за зазначені товари позивачем було враховано у податковому обліку, як витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу.

Під час перевірки, контролюючий орган, з цим не погодився, та кваліфікував зазначені придбання, як товари для дому, у зв`язку з чим зняв їх з витрат, що вплинуло на податкове зобов`язання з податку на доходи та військового збору.

В свою чергу позивач, як під час судового засідання, так і під час перевірки на запиту ревізорів (т.1 арк.спр.213), надав пояснення, що побутову техніку ним було придбано для використання у господарській діяльності у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Твердопаливний котел та кондиціонер були змонтовані у приміщенні кафе, ігрова приставка призначена для використання дітьми відвідувачів кафе у ігровій кімнаті кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також, позивач пояснив необхідність миючий засобів та предметів гігієни для утримання персоналом приміщень магазинів та кафе, використання відвідачами, а також найманими працівниками – водіями під час роботи.

Відповідно до п.177.4.1 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Оскільки, магазини та кафе є основаними засобами, пов`язаними з отриманням позивачем доходу, суд погоджується з тим, що облаштування цих засобів побутової технікою, системою опалення, кондиціонування, а також підтримання належного санітарно-гігієнічного стану, можуть бути визнані допоміжними матеріалами, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

В цій частині позов належить задовольнити, а податкові повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи на суму 115038,54 гривень та 28759,64 гривень, податкове повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 9586,54 гривень та 2396,63 гривень штрафу.

3.4. В 2016 році ФОП ОСОБА_1 придбав жниварку вартістю 220000 гривень та трактор вартістю 387500 гривень, та врахував зазначені кошти у податковому обліку, як витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу.

Під час перевірки, контролюючий орган не погодився з врахуванням цих сум у витратах, оскільки, на думку відповідача, до податкової декларації за звітній період включаються тільки прямі витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді доходу та підтверджені документально. В періоді, що перевірявся на підставі даних декларацій про майновий стан і доходи, банківських документів, накладних, єдиного реєстру податкових накладних, проведеного аналізу структури доходів, ФОП ОСОБА_1 здійснювалися види діяльності щодо вантажний автомобільний транспорт, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, прісноводне рибальство, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах. В ході проведення перевірки не було встановлено отримання доходу від інших видів діяльності, тобто витрати на придбання жниварки та трактора, не можуть бути пов`язані з одержанням доходу.

Позивач в свою чергу, зазначає, що одним із видів його діяльності є у тому числі і вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур. Крім того, контролюючим органом не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 отримав дохід від виду діяльності – прісноводне рибальство. Жниварка використовується позивачем для обкосу території Щербанівського водосховища та прилеглої території, протяжність якої більше 15 км. Трактор використовуються для оранки землі на території водосховища та прилеглої території. Крім того, трактор використовується для переміщення несамохідних знарядь, машин, причепів, напівпричепів на території гаражу, також використовується для вивозу сміття, для корчування пнів, видалення і заорювання чагарників і інших робіт на прилеглій території водойми та гаражу. Трактор виконує землерийні, дорожньо-будівельні, меліоративні, снігоочисні роботи, тобто безпосередньо використовується у господарській діяльності.

Суд погоджується у цьому випадку з аргументами позивача. Жниварка та трактор, за своїм призначенням, засоби виключно виробничо-господарського призначення. Зв`язок цих засобів з видами діяльності позивача «вантажний автомобільний транспорт» та «прісноводне рибальство» є очевидним.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 177.4.1. ст.177 ПК України, позивач має право на включення цих сум до витрат, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу.

В цій частині позов належить задовольнити, а податкові повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи на суму 109350 гривень та 27337,5 гривень штрафу, податкове повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 9112,5 гривень за податковим зобов`язанням та 2278,13 гривень штрафу.

3.5. Порівнянням під час перевірки декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017 та 2018 роки, ревізорами встановлено, що на частину задекларованих витрат у ФОП ОСОБА_1 взагалі відсутні будь-які первинні документи, а саме за 2016 р. на суму 1107818,92 гривень, за 2017 р. на суму 243373,21 гривень, за 2018 р. на суму 10620,30 гривень.

Позивач стверджує, що надав під час перевірки всі первинні документи, натомість відповідач стверджує, що первинних документів на підтвердження витрати на суму 1107818,92 гривень за 2016 р., на суму 243373,21 гривень за 2017 р. та на суму 10620,30 гривень за 2018 р. надано не було.

Відповідно до п.177.4.5 ПК України, документально не підтверджені витрати, не включаються до складу витрат підприємця.

Суд погоджується, що у разі відсутності під час перевірки первинних документів, які підтверджують витрати, контролюючий орган має право на відповідні донарахування податкового зобов`язання.

Разом з тим, факт відсутності цих документів під час перевірки повинен бути належним чином доведений.

Позивач у позовній заяві та під час надання заперечень на Акт перевірки зазначав, що йому є незрозумілим посилання ревізорів на документально непідтверджені витрати, оскільки у Акті не наводиться жодних розшифрувань, а саме яких саме документів не було надано під час перевірки.

Відповідач в свою чергу, посилається на те, що під час проведення перевірки, контролюючим органом двічі направлявся на адресу ФОП ОСОБА_1 запити про надання документів та пояснень, а саме №1045/10/14-29-13-05-08 від 18.02.2019, №1312/10/14-29-13-05-08 від 01.03.2019, в яких зокрема витребували «Структура витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2016, 2017, 2018 роки». Проте, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надав структуру витрати, які були відзначені у декларації про майновий стан і доходи, внаслідок чого контролюючим органом самостійно на підставі наданих до перевірки документів банківських виписок самостійно визначив структуру витрат з наданих документів.

Відповідно до п.п. 20.1.6., 20.1.14 ст.20 ПК України, контролюючі органи, мають право: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

Відповідно до п.44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Мінфіна України №727 від 20.08.2015, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані про інформацію про запити, які у разі необхідності надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис.

Таким чином, належним підтвердженням факту ненадання платником податків під час перевірки документів, є відсутність його відповіді на запит контролюючого органу про надання таких документів або надання не повної відповіді.

У цьому випадку, суд такого належного доказу не вбачає.

Запити, на які посилається позивач, як доказ ненадання документів на підтвердження витрат на суму 1107818,92 гривень за 2016 р., на суму 243373,21 гривень за 2017 р. та на суму 10620,30 гривень за 2018 р., стосувалися взагалі не цього питання.

В обох запитах, контролюючим органом вимагалася від позивача документи податкового обліку загалом.

І ФОП ОСОБА_1 зазначені документи були надані, про що свідчить його лист від 05.03.2019 (т.1 арк.спр.206), а також опис використаних документів під час перевірки на 12 сторінці Акту (т.1 арк.спр.79 на звороті).

У зазначених запитах взагалі не йшла мова про надання саме документів на підтвердження витрат на суму 1107818,92 гривень за 2016 р., на суму 243373,21 гривень за 2017 р. та на суму 10620,30 гривень за 2018 р., які не змогли найти підтвердження ревізорами.

Відповідач лише запитував «структуру витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2016, 2017, 2018 роки» (п.4 запиту).

Структура цих витрат, безпосередньо визначена п.177.4 ст.177 ПК України, та відповідно до п.177.10. ст.177 ПК України, повинна бути відображена у Книзі обліку доходів і витрат.

По-перше, саме за такою структурою ФОП ОСОБА_1 надано інформацію на запит контролюючого органу листом від 05.03.2019 (т.1 арк.спр.206), по-друге, саме за такою структурою витрати обліковані у Книзі обліку доходів і витрат, яку також було надано на перевірку, про зазначено на 12 сторінці Акту перевірка.

Оскільки, відповідач використовував під час перевірки Книгу обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 , неможливо стверджувати, що позивачем не надано на вимогу контролюючого органу «структуру витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2016, 2017, 2018 роки» (п.4 запиту).

Акт від 12.03.2019 (т.4 арк.спр.204) про ненадання документів, містить відомості про ненадання документів на не підтвердження витрат на суму 7640498,90 гривень за 2016 р., 8601627,34 гривень за 2017 р. та 8394574,16 гривень за 2018 р., що суперечить висновкам Акту перевірки від 18.03.2019, в якому зазначено про не підтвердження первинними документами витрат на 1107818,92 гривень за 2016 р., на суму 243373,21 гривень за 2017 р. та на суму 10620,30 гривень за 2018 р.

Цифрі 7640498,90 гривень за 2016 р., 8601627,34 гривень за 2017 р. та 8394574,16 гривень за 2018 р. в Акті перевірки, це загальна сума не визнаних контролюючим органом витрат, в тому числі за критерієм не використання у господарської діяльності та витрати на основні засоби подвійного призначення, а не ті на які не надано первинних документів.

В інших випадках, під час проведення зазначеної перевірки, ревізорами робилися саме акцентовані запити до ФОП ОСОБА_2 (т.1 арк.спр.209, 212, 214, 216) з чітко визначеними предметом, за якими необхідно надати документи, і позивач на ці запити надав відповідні пояснення та документи (т.1 арк.спр.210, 213, 215, 217).

Таким чином, відсутність з боку контролюючого органу акцентованого запиту на надання саме первинних документів на суму 1107818,92 гривень за 2016 р., на суму 243373,21 гривень за 2017 р. та на суму 10620,30 гривень за 2018 р., позбавляє його можливості стверджувати, що зазначені документи не були надані позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 на суму 245126,24 гривень за податковим зобов`язанням з податку на доходи та 61281,55 гривень штрафу, податкове повідомлення-рішення №00025681305 на суму 20427,18 гривень за податковим зобов`язанням з військового збору та 5106,8 гривень штрафу.

4. В 2016 році ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «КИТ-Т» два легкові автомобіля TOYOTA RAV4 та TOYOTA LAND CRUISER 200.

Продавцем автомобілів були виписані на адресу позивача податкові накладні від 19.05.2016 №256, від 28.07.2016 №303, від 07.07.2016 №168, від 13.07.2016 №169, від 04.08.2016 №9, від 03.08.2016 №8, від 20.07.2016 №170, від 30.03.2017 №339, від 31.03.2017 №340, від 19.07.2018 №272, від 25.07.2018 №367, від 26.07.2018 №407, від 03.08.2018 №2, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ФОП ОСОБА_1 врахував кошти сплачені за ці автомобілі у податковому кредиті за 2016-2018 роки на загальну суму 1373414,17 гривень за відповідні періоди.

Під час перевірки контролюючий орган не погодився з цим, оскільки, на його думку, зазначене включення до податкового кредиту, відбулося всупереч ст.198 ПК України, яка забороняє врахування коштів за товари, які не використовуються у господарській діяльності. На думку ревізорів, легкові автомобілі TOYOTA RAV4 та TOYOTA LAND CRUISER 200 жодним чином не відносяться до видів діяльності позивача: вантажний автомобільний транспорт, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, прісноводне рибальство, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

В свою чергу, позивач зазначає, що автомобілі TOYOTA RAV4 та TOYOTA LAND CRUISER 200 були придбані для використання в господарській діяльності, зокрема для загальновиробничих та адміністративних цілей. Зазначені автомобілі використовувалися для перевезення працівників, адже підприємець здійснює свою господарську діяльність на об`єктах, які знаходяться за різними адресами. Також, легкові автомобілі використовувалися для перевезення документів, перевезення запасних частин для вантажних автомобілів, виїзд керівника для здійснення перевірки якості робіт, виїзду керівника для проведення зустрічей з контрагентами, укладення договорів, відвідування державних установ та ін.

Обидві автомобілі введенні в експлуатацію Актами приймання-передачі (переміщення) типової форми №ОЗ-1, за автомобілями були закріпленні відповідальні водії з найманих працівників ФОП ОСОБА_1 , складалися подорожні листи та товарно-транспортні накладі при перевезенні вантажів.

Відповідно до п.п. «г» п. 198.5. ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Тобто, фізична особа-підприємець, має право на віднесення до податкового кредиту сум сплачених продавцю за придбання автомобілю, за умови, що цей автомобіль в подальшому буде використовуватися у господарською діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином, визначальним у цьому випадку є використання автомобіля у господарською діяльності.

При цьому, що стосується податку на додану вартість, то його не стосуються обмеження щодо основних засобів подвійного призначення.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

У цьому випадку, ФОП ОСОБА_1 такі документи надані (т.7 арк.спр.3), тому на переконання суду, позивач довів факт використання легкових автомобілів у власній господарській діяльності.

Також, судом враховується численна судова практика Верховного Суду, яка визнає право фізичній особі-підприємця на врахування коштів сплачених за придбання легкового автомобіля у податковому кредиті за умови документального підтвердження використання цього автомобіля у господарської діяльності (постанова від 08.08.2019 справа №2а/0370/553/11 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83552924, постанова від 27.02.2020 справа №807/2235/15 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87869338, від 16.04.2020 справа №807/886/17 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88832864).

При цьому, суд звертає увагу, що вартість та престижність автомобіля не може впливати на можливість чи не можливість використання його у господарській діяльності, оскільки рівень комфорту її проведення визначає виключно сам платник податків.

Так наприклад у справі № 807/2235/15, Верховним Судом було визнано можливість використання автомобіля «BMW X5 xDrive 30d/F15», колір Apline White non metallic, 2014 року виготовлення, для адміністративних цілей фізичній особи-підприємця.

За таких обставин суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову в цій частині, а податкові повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання на суму 1373414,17 гривень та 343353,54 гривень, податкове повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 визнати протиправним та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання на суму 9112,5 гривень за податковим зобов`язанням та гривень штрафу.

5. В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 придбавав вантажні автомобілі, напівпричепи, які були включені до податкового кредиту. Також, встановлено, що деякі вантажні автомобілі, напівпричепи за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 були реалізовані.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 15.01.2016 придбано, а 17.02.2017 реалізовано напіпричеп RENDERS, 18.11.2017 придбано, а 08.02.2018 реалізований автомобіль DAF XF, 13.12.2017 придбано, а 24.02.2018 реалізований автомобіль MAN TGX, 04.05.2017 придбано, а 28.03.2018 реалізований автомобіль DAF XF, 08.06.2018 придбано, а 20.06.2018 реалізований автомобіль MAN TGX, 13.12.2017 придбаний, а 20.06.2018 реалізований автомобіль MAN TGX.

Позивач у своєму податковому обліку, врахував лише кошти сплачені при придбанні цих автомобілів у якості податкового кредиту.

Натомість, факт продажу автомобілів не знайшов відображення у податковому обліку позивача, отриманні кошти у податкове зобов`язання ним відображено не було.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У цьому випадку, факт реєстрації автомобіля на покупця, можливо кваліфікувати, як подію, передбачену п.п. «б» п.187.1 ст.187 ПК України, але позивач податкові зобов`язання на суму 242889,67 гривень у своєму податковому обліку не відобразив.

ФОП ОСОБА_1 жодним чином не пояснив цієї обставини, ані під час перевірки у запереченнях проти Акту перевірку, ані у позові та під час судового розгляду цієї справи.

Позивачем не надано жодного аргументу проти висновків, викладених у Акті перевірки.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цьому випадку, відповідач довів свої позицію, а позивач ні.

В цій частині позову належить відмовити.

В задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 242889,67 гривень та 60722,42 гривень штрафу, - відмовити.

6. Під час перевірки ревізорами встановлено, що протягом січня-серпня 2016 р., ФОП ОСОБА_1 отримав на розрахунковий рахунок 46912 гривень від ТОВ «Трексім», ПРМТ ДП «МТП Южной» та ФГ «СП-ЮГ2», в якості оплати за транспортні послуги, за послуги з проведення рибалки та за автопослуги з перевезенню ячменю.

Ревізорами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не відображено податкового зобов`язання при отримання цих коштів на суму на суму 7818,67 гривень.

У цьому випадку, надходження коштів від покупців, можливо кваліфікувати, як подію, передбачену п.п. «а» п.187.1 ст.187 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 жодним чином не пояснив цієї обставини, ані під час перевірки у запереченнях проти Акту перевірку, ані у позові та під час судового розгляду цієї справи.

Позивачем не надано жодного аргументу проти висновків викладених у Акті перевірки.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цьому випадку, відповідач довів свої позицію, а позивач ні.

В цій частині позову належить відмовити.

В задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 7818,67 гривень та 1954,67 гривень штрафу, - відмовити.

7. Під час перевірки ревізорами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не в повній мірі включено кошти отримані за проданий товар (алкогольні напої, тютюнові вироби) через реєстратор розрахункових операцій, а також на поточний рахунок через екваринг до податкових зобов`язань.

Так, Актом перевірки (т.1 арк.спр.109) обраховано, що ФОП ОСОБА_1 не включено до податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 загальну суму 104067,45 гривень.

ФОП ОСОБА_1 жодним чином не пояснив цієї обставини, ані під час перевірки у запереченнях проти Акту перевірку, ані у позові та під час судового розгляду цієї справи.

Позивачем не надано жодного аргументу проти висновків, викладених у Акті перевірки.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цьому випадку, відповідач довів свої позицію, а позивач ні.

В цій частині позову належить відмовити.

В задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 20813,56 гривень та 5203,39 гривень штрафу, - відмовити.

8. Під час перевірки податківцями встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016, 2017 та 2018 років отримував доходи, відмінні від здійснення господарської діяльності та які згідно з Податковим кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи поряд з доходами від підприємницької діяльності.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував дохід за ознакою 105 – продаж (обмін) рухомого майна (автомобілів).

Також, ревізорами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримував доходи, які не відображені у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а саме: за 2 квартал 2016 р. сума отриманого доходу склала 80000 гривень, за 3 квартал 2016 р. сума отриманого доходу склала 1000 гривень, 1 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 130910 гривень, 2 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 139140 гривень, 3 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 43070 гривень.

Обраховано недоїмку зі сплати податку на доходи за 2016 рік на суму 4050 гривень, за 2017 рік на суму 63915,75 гривень, за 2018 рік на суму 15656 гривень. Крім того, обраховано недоїмку зі сплати військового збору за 2016 рік 1215 гривень, за 2017 рік 19174,73 гривень, за 2018 рік 4696,80 гривень.

Аргументи позивача про те, що йому не зрозуміло, яке саме рухоме майно було продано та за яке він повинен сплатити податок з доходу та військовий збір, судом не приймається до уваги, оскільки на сторінці 69 (т.1 арк.спр.108) відповідачем перелічені транспортні засоби, яку були продані протягом 2016-2018 років: RENDERS N4TS31, DAFXF 105.410 2 шт, MAN TGX - 3 шт.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00025671305 від 16.04.2019 та №00025691305 від 16.04.2019.

В цій частині позову належить відмовити.

9. Відповідно до ст.198.5 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартістьу разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу.

Під час перевірки, контролюючим органом, обраховано з січня 2016 р. по грудень 2018 р. фактів не складення та не реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1916489 гривень.

Зокрема, це за фактами описаними вище, щодо придбання у ТОВ «КИТ-Т» двох легкові автомобіля TOYOTA RAV4 та TOYOTA LAND CRUISER 200, взаємовідносин з ТОВ «Трексім», ПРМТ ДП «МТП Южной» та ФГ «СП-ЮГ2», придбані та реалізовані вантажні автомобілі, напівпричепи, та інші порушення перелічені вище.

Суд вбачає, що в більшості правопорушень, навіть незважаючи на те, що суд погодився з позицією контролюючого органу про неправомірність на врахування сплачених коштів у податковому кредиту, неможливо звинуватити позивача у порушення вимоги ст.198.5 ПК України, оскільки тут не йдеться мова про те, що ним протиправно не поставлені податкові зобов`язання, а йдеться мова про протиправно врахований податковий кредит. Тому, застосування ще і штрафної санкції, передбаченої 120-1 ПК України, є зайвою.

Разом з тим, у випадку, придбання та продажу транспортних засобів, у платника податків виникає обов`язок, як врахувати отримані при продажу кошти у податковому зобов`язанні, так і скласти та зареєструвати податкову накладну.

Враховуючи, що сума зобов`язань з проданого автомобільного транспорту та причепів склала 242889,67 гривень, відповідач правомірно застосував штрафну санкцію 50% на цю суму, а саме на 121444,83 гривень.

Податкове повідомлення-рішення №00053551305 від 10.07.2019 необхідно визнати частково протиправним та скасувати в частині визначення штрафу на суму 836799,67 гривень. В частині визначення штрафу на суму 121444,83 гривень, ППР №00053551305 від 10.07.2019 залишити в силі.

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00025651305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи на суму 1644844,55 гривень та штрафу 411211,14 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00025711305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з акцизного податку на суму 47666,94 гривень та штрафу 11916,74 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00025681305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 137070,37 гривень та штрафу 34267,59 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00053561305 від 10.07.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1532303,96 гривень та штрафу 383075,99 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00053551305 від 10.07.2019, в частині визначення штрафу на суму 836799,67 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00025671305 від 16.04.2019 з податку на доходи та №00025691305 від 16.04.2019 з військового збору, - відмовити.

Сума сплаченого позивачем судового збору підлягає відшкодуванню в сумі 38278,13 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно частині задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00025651305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи на суму 1644844,55 гривень та штрафу 411211,14 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

3. Визнати частково протиправним та скасувати податковеповідомлення - рішення №00025711305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з акцизного податку на суму 47666,94 гривень та штрафу 11916,74 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

4. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00025681305 від 16.04.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 137070,37 гривень та штрафу 34267,59 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

5. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00053561305 від 10.07.2019, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1532303,96 гривень та штрафу 383075,99 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

6. Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00053551305 від 10.07.2019, в частині визначення штрафу на суму 836799,67 гривень, в решті суми це рішення залишити в силі.

7. В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00025671305 від 16.04.2019 з податку на доходи та №00025691305 від 16.04.2019 з військового збору, - відмовити.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 38278,13 гривень (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім грн тринадцять коп).

9. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко