Рішення № 93875170, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року справа №380/3348/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Бабій І.М.,

представника відповідача 2 Рак З.Б.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1; код ЄДРПОУ 39420875), Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1; код ЄДРПОУ 43348711), з вимогами :

визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15.04.2020;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС;

стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.

Ухвалою суду від 08.05.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

21.05.2020 суд ухвалою відкрив провадження та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.06.2020 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.

14.07.2020 суд ухвалив витребувати докази від відповідачів та зупинити провадження в адміністративній справі № 380/3348/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку до 08 вересня 2020.

03.08.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи .

10.08.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи .

14.09.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

27.10.2020 за вх. №55938 представником позивача подано додаткові пояснення до матеріалів справи.

27.10.2020 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Постановою КМ України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно додатку № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України було видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. 28.11.2019 до ЄДРПОУ було внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення. 21.12.2019 Львівською митницею ДФС видано наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» згідно списку. У вказаному списку вказано зокрема й позивача, однак відповідного попередження про наступне вивільнення згідно з чинним на той момент законами позивачу ніхто так і не вручив. Позивач вказує, що лише 11.03.2020 йому головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романом Антоняком вручено попередження про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», з урахуванням особливостей визначених частиною 3 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та частиною 6 статті 49-2 КЗпП України. Цим листом позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи. Крім того, позивач двічі звертався із заявою про звільнення його із займаної посади з метою переведення до Поліської митниці та Тернопільської ДПСУ, але і в своєчасному переведенні також було відмовлено. У подальшому Наказом Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 № 157-о позивача звільнено 22.04.2020 із займаної посади начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає вказаний наказ Львівської митниці ДФС незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки видаючи наказ від 15.04.2020 № 157-0 Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватися у правовідносинах з нею в ході реалізації Постанови КМ України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» та наказу ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС». Вказує, що рішення про припинення Львівської митниці ДФС внесено до ЄДРПОУ 28.11.2019, тобто до набрання чинності Закону України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ та Закону України від 12 грудня 2019 року № 378-ІХ, а тому на переконання позивача положення цих Законів не підлягали застосуванню до відповідних правовідносин. Позивач зазначає, що до 13.02.2020 Закон України «Про державну службу» не визначав жодних особливостей попередження про наступне вивільнення державних службовців. Наголошує, що у наказі про звільнення не зазначено підставу звільнення, визначену Законом України «Про державну службу», що порушує принцип правової визначеності; під час вивільнення було допущено дискримінацію щодо позивача, оскільки відповідач не застосовував критеріїв професійності, індивідуальної оцінки роботи, не взяв до уваги бездоганного послужного списку позивача; вважає, що трудові відносини з Галицькою митницею Держмитслужби у нього вже склалися, оскільки заробітну плату з січня 2020 по день звільнення йому нараховувала і виплачувала Галицька митниця Держмитслужби, яка також і визначила йому безпосереднє місце для праці;наголошує, що звертався із заявою про переведення на аналогічну посаду до Галицької митниці Держмитслужби, однак така розглянута не була; зазначає, що згідно з публічною інформацією станом на 25.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби вакантними були 270 посад, тоді як голова комісії з реорганізації у попередженні про вивільнення зазначив, що вакантні посади відсутні.

Педставник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та наданих поясненнях, просить позов задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги заперечили з підстав викладених у письмовових відзивах по справі. Проти позову заперечують повністю. Зазначають, що Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VII), попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч. І ст.83, п.1 ч. І ст.87 Закону №889-VІІ та ч.І ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» був зазначений ОСОБА_1 – начальник відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС. 11.03.2020 ОСОБА_1 ознайомився із попередженням про наступне вивільнення. 15.04.2020 наказом Львівської митниці ДФС № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ”останній звільнений 22.04.2020 із посади начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Вказують, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Зазначають, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначено перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, пунктом 4 частини 1 цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 і цього Закону). Відповідачі звертають увагу, що закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, натомість, правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (в т. ч. реорганізація, ліквідація) Львівської митниці ДФС (як юридичної особи) врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та до правовідносин, пов`язаних зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням не мають жодного відношення. Відтак, відповідачі зазначають, що слід розмежовувати правовідносини щодо припинення юридичної особи та правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби, адже такі врегульовані різними нормативно-правовими актами та починаються в різні моменти. Відповідачі переконані, що визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов`язаних із припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Саме на даному етапі коли особі вручено попередження про наступне вивільнення і виникають правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби. Оскільки попередження про наступне вивільнення позивачу було вручено 10 березня 2020 року, відповідно до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Відповідачі повідомляють, що наказом Львівської митниці ДФС «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 «Про попередження про наступне вивільнення» від 07.02.2020 №03, наказ №666 був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, відтак даний наказ (№666 від 21.12.2019) було скасовано як такий, що не реалізований. Відповідачі вказують, що оскільки дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом (частина 3 статті 5 Закону), а підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, врегульовано Законом України «Про державну службу», відтак, положення ст. 36 Кодексу Законів про працю України у даному випадку не застосовуються. Вважають, що наказ Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є законним та таким, що винесений із дотриманням норм чинного законодавства України. Преставник відповідача 2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 Львівської митниці ДФС жодного разу не забезпечив явку уповноважного представника, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належно.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача 2, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 прийнятий на службу в митні органи України в 1991 році.

З 02.09.2017 наказом Львівської митниці ДФС № 595-о призначений на посаду начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС.

Постановою КМ України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з вказаним додатком утворено зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно додатку № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України було видано наказ від 25.11.2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

28.11.2019 року до ЄДРПОУ внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» з 28 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

З 00.00 год. 08.12.2019 згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

21.12.2019 Львівською митницею ДФС видано наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ «Про державну службу» згідно списку, в який був включений позивач.

07.02.2020 наказом Львівської митниці ДФС № 03 «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 «Про попередження про наступне вивільнення» наказ №666 був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, відтак даний наказ №666 від 21.12.2019 було скасовано як такий, що не реалізований

Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону України від 10.12.2015 №889-УІІ «Про державну службу» (далі-Закон №889-VII), попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-УІІ та ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП) згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» зазначений ОСОБА_1 .

Із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомився 11.03.2020 .

Наказом Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », останній звільнений із посади начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Водночас, 02.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019р. № 378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. №440-ІХ внесені аналогічні зміни в Закон України «Про державну службу», який набрав чинності 13.02.2020.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про державну службу», на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, реорганізаціює установи, то суд приходить до висновку про те, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.

Позивач звільнений з державної служби в митних органах України наказом Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Як зазначено в оскаржуваному наказі ОСОБА_1 звільнений із посади начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 року № 1024, наказ про звільнення відноситься до класу «організаційно - розпорядча документація» (код 02), підкласу «документація з оцінки трудової діяльності», та має відповідати певним вимогам, а саме: наказ має бути виконаний на бланку, на якому має бути зазначено повне найменування роботодавця, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, адреса, телефон.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виключний перелік підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначений ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Так, зокрема, в п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» вказані підстави звільнення, а саме «скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу».

Водночас, як вбачається з оскаржуваного наказу останній прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», але без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (- скорочення чисельності або штату державних службовців; - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; -реорганізація державного органу»).

Відтак, оскаржуваний наказ містить покликання на загальні норми статтей, без конкретизації причин та підстав звільнення, що на переконання суду загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.

Отже, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення, а лише з покликанням на норму закону, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято у спосіб та не на підставі визначеному ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Щодо реорганізації Львівської митниці, як підстави звільнення позивача з посади згідно доводів відповідачів, суд зазначає наступне.

За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Цією постановою, зокрема, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08.12.2019.

На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн. (том ІІІ а.с. 210-228).

Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік (том ІV а.с. 91-109).

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 25 листопада 2019 року становив 94 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4444076 грн. При цьому, як видно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільску митницю ДФС. Штатна чисельність Івано-Франківської митниці ДФС затверджена в кількості 104 одиниці, що підтверджено штатним розписом Івано-Франкіської митниці на 2019 рік. Штатна чисельність Тернопільської митниці ДФС становила 79 одиниць.

Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Як видно з матеріалів справи, на момент попередження позивача про наступне звільнення, а також винесення наказу про звільнення позивача з посади, у Галицькій митниці Держмитслужби було вакантними 250 посад.

Отже, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки збільшилась.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.

Так, частиною 3 ст. 87 цього Закону передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.

Як видно з матеріалів справи, позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах (біля 30 років), до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, однак відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даного публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі.

Отже, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, на які міг претендувати позивач і і жодних перешкод у зайнятті таких посад відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в Галицьку митницю Держмитслужби призначено в порядку переведення з Львівської митниці ДФС та інших державних органів 933 працівника.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Таким чином, дискреційні дії (рішення) керівника державного органу щодо пропозиції державному службовцю вакантної посади, не можуть відбуватися поза законом та без правового обгрунтування.

Прийняття керівником рішення про надання пропозиції державному службовцю про переведення на іншу посаду має відбуватися відповідно певних критеріїв, як-от: рівень професійної підготовки та компетентність державного службовця.

Водночас відповідачами не надано доказів підставності відмови як у перереведенні до Галицької митниці ДМС так і прийнятті на роботу позивача з підстав перевірки рівня компетенції та професійних навиків . Як вбачається із службової записки Галицької митниці ДФС попередження про вивільнення праціникам Львівської митниці, які були працевлаштовані в Галицькій митниці до 10 березня 2020 року не вручалось. Відтак, частина працівників Львівської митниці ДФС не була звільнена за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу», натомість була переведена у Галицьку митницю Держмитслужби в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, в даному випадку за твердженням позивача вибіркове працевлаштування. При цьому, інша частина працівників, серед яких був позивач, звільнені відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» без жодного обгрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

Судом встановлено, що 24.12.2019 до Львівської митниці ДФС було подано від Поліської митниці Держмитслужби лист з проханням звільнити ОСОБА_1 із займаної посади та перевести його до Поліської митниці Держмитслужби.

10.01.2020 позивач подав заяву про звільнення із займаної посади у Львівській митниці ДФС відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до Поліської митниці Держмитслужби.

17.02.2020 позивач звернувся із запитом в якому просив розглянути його заяву від 10.01.2020 року та надати відповідь щодо переведення або обґрунтовану відмову у задоволенні такої заяви.

21.02.2020 Львівська митниця ДФС дала відповідь, що не може звільнити позивача в порядку переведення, оскільки Поліська митниця ДМС 17.02.2020 відкликала свій лист.

15.04.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення із займаної посади у Львівській митниці ДФС відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до ГУ ДФС у Тернопільській області.

16.04.2020 ОСОБА_1 звернувся повторно із заявою про необхідність своєчасного розгляду заяви від 15.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у Львівській митниці ДФС відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням до ГУ ДФС у Тернопільській області.

22.04.2020 Львівська митниця ДФС надала відповідь, що не може звільнити позивача в порядку переведення, оскільки ГУ ДФС у Тернопільській області 21.04.2020 відкликала свій лист.

З даного приводу суд зазначає наступне.

З хронології подання заяв ОСОБА_1 щодо переведення на іншу посаду та відповідей на них прослідковується, що тривалий період часу Львівська митниця ДФС не приймала жодного рішення щодо позивача, що й призводило до відкликання листів як Поліською митницею, так і ГУ ДФС у Тернопільській області, оскільки лист Поліської митниці розглядався майже 2 місяці.

Таким чином, відповідач не обґрунтував своєї бездіяльності щодо ненадання пропозиції позивачу зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби та причин відмови у задоволенні його заяви про переведення до новоствореного органу.

Щодо покликання позивача на здійснення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Львівській області юридичної особи яка використовіє найману працю (Львівську митницю, Галицьку митницю Держмитслужби) і винесений припис за наслідком такої перевірки, то суд зазначає, що така перевірка та припис про усунення виявлених порушень жодних наслідків для позивача не несуть, таке покликання безпідставне.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однак, всупереч наведеним нормам закону, відповідач протягом тривалого часу не відреагував належним чином на подані заяви позивача про звільнення в порядку переведення, чим порушив право ОСОБА_1 на працю. Так як і не реагував на заяви про переведення в Галицьку митницю ДМС .

Суд встановив, що позивач з 08.12.2019 і до часу звільнення з займаної посади фактично не виконував своїх безпосередніх обов`язків за посадою. Відповідно до розпоряджень керівника Львівської митниці ДФС №109-р від 10.12.2019, №5-р від 10.02.2020, №7-р від 16.03.2020 робоче місце позивачу з понеділка по четвер з 09:00 до 18:00 та у п`ятницю з 09:00 до 16:45 з обідньою перервою з 13:00 до 13:45 визначено за адресою м.Львів, вул. Костюшка, (кабінет для нарад).

Згідно з листом ДФС України №1/7д/99-99-05-19 від 09.01.2020, заробітна плата позивачу виплачувалась Галицькою митницею Держмитслужби, в межах кошторису видатків затверджених на 2019-2020 роки.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, дотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та отримання ним заробітної плати від Галицької митниці Держмитслужби може свідчити про фактичне виникнення трудових відносин між позивачем та цим органом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » і його скасування.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на роботі.

День звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС 22 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, забезпечення діяльності державного органу в разі його ліквідації або реорганізації, у наступному бюджетному періоді здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органом, який визнаний правонаступником чи якому передаються функції органу, що ліквідовується чи реорганізовується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункта 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно поданої відповідачем Львівською митницею ДФС довідки середньоденна заробітна плата позивача складала 548, 77 грн.

Із урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 23 квітня по 17 грудня 2020 року (165 дні), розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу становить 90 547 гривні 05 коп (165 дні * 548, 77 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд встановлює, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 11 249,83 грн. необхідно допустити до негайного виконання.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ в силу, а відтак згідно зі ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15.04.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшка, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90 547 (дев`яносто тисяч пятсот сорок сім) грн. 05 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) посаді начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 11 249,83 грн. підлягає до негайного виконання.

Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів: при виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Судові витрати у формі судового збору розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.