Рішення № 93875021, 28.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9883/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області, в якій просить суд зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення помилково (безпідставно) сплаченого, згідно з квитанцією №202 від 23.06.2020, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 9468,30 грн., з операції придбавання житла вперше – квартири АДРЕСА_1 , за договором від 23.06.2020 на бланку серії НОН №5014191, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.

Також у прохальній частині позовної заяви викладене клопотання про повернення у тому числі понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 4394,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено те, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 9468,30 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки відповідач відмовив у поверненні коштів добровільно, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області.

16.11.2020 за вх. №60536 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву. Зазначено, що саме органи Пенсійного фонду контролюють надходження до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, і зокрема - збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Для повернення помилково сплачених коштів позивачам слід звернутися з відповідними поданнями до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області. Крім того, третя особа особливу увагу акцентувала на тому, що саме стягувачі, на користь яких прийняте рішення, подають відповідне подання, а не орган Пенсійного фонду України.

24.11.2020 за вх. №62522 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач повідомив, що не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому немає можливості встановити факт придбання житла вперше, а позивачем таких документів не надано. До компетенції відповідача не відноситься питання підтвердження факту купівлі житла вперше. Вважає, що питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись про нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Також відповідач заперечував проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

08.12.2020 за вх. №65733 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначив, що відповідач не спростував доводів позивача, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

10.12.2020 за вх. №66625 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому викладено аргументи щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

23.12.2020 за вх. №11673ел. та вх. №69698 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

23.06.2020 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЛАКОМБ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець приймає у власність вказану вище квартиру і зобов`язується сплатити за неї грошову суму визначену у п. 3 цього договору, а саме 946825,00 грн.

Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №1400.

Однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії відповідно до Закону України п. 7 ч. 1 ст. 49 «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 є не внесення встановлених законодавством платежів пов`язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії. Тому, позивач був змушений сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4438,00 грн., підтвердженням чого є квитанція №202 від 23.06.2020, платник ОСОБА_1 .

Оскільки житло позивачем придбано вперше, керуючись п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 27.07.2020 про повернення коштів помилково зарахованих до бюджету.

Втім відповідачем листом від 27.08.2020 за вх. №1300-0503-8/60549 відмовлено у задоволенні вимог заяви та повідомлено про підстави такої відмови.

Позивач вважає вказане порушенням його прав, а тому звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже законодавством встановлено винятки із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Позивач факт придбання нерухомого майна вперше підтвердив Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФ України покладено обов`язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що держава не забезпечила належного механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не повинно призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача сформувати відповідне подання подання про повернення позивачу 4676,00 грн. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №60 від 22.06.2020.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 5 глави I Порядку №787 відповідач видає заявнику подання, а вже заявник звертається до місцевого органу Казначейства та надає цьому органу заяву про повернення коштів з бюджету разом із поданням та оригіналом/копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

З огляду на викладене суд вказує на наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не складення подання до третьої особи та зобов`язання відповідача сформувати відповідне поданням до органу Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9468,30 грн.

Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 (адміністративне провадження №К/9901/412/17), від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 (адміністративне провадження №К/9901/400/17), 20.03.2018 у справі №819/1249/17 (адміністративне провадження №К/9901/396/17), від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного суд встановив, що ОСОБА_1 23.06.2020 вперше придбав житло - квартиру АДРЕСА_1 , при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 9468,30 грн. згідно з квитанцією №202 від 23.06.2020, а тому такий підлягає поверненню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №24/07/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.07.2020; ордер серії ВС №1041579 адвокатом Орловим Ю.С. з додатком від 24.07.2020 та розрахунком від 03.11.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.10.2019 Серії ЛВ №001747; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 03.11.2020; прибутковий касовий ордер №03 від 03.11.2020 на суму 4394,00 грн.

Відповідно до умов договору №24/07/20 від 24.07.2020 адвокат зобов`язується надавати клієнту консультації з правових питань, зокрема, з питань кримінального, цивільного, сімейного, трудового, земельного, житлового, господарського, адміністративного та податкового прав й з інших галузей права, організовувати ведення претензійно-правової роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом, надавати клієнту правову допомогу щодо захисту та здійснювати представництво прав та інтересів останнього в місцевих загальної юрисдикції (адміністративних, господарських судах), апеляційних судах (загальної юрисдикції, адміністративних, господарських) судах, Верховному суді, Вищих спеціалізованих судах, що діють відповідно до Закону для розгляду окремої категорії справ, у тому числі Вищому антикорупційному суді, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист/представництво в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та контролюючих органах, в тому числі органах досудового розслідування та прокуратури.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг адвоката складає 4394, 00 грн. і визначається попереднім (орієнтовним розрахунком судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку із розглядом справи про зобов`язання до вчинення дій Головного управління ПФ України у Львівській області – сформувати та скерувати до УДКСУ в Личаківському районі міста Львова подання про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше.

Згідно з додатком до договору - попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, такий складається із судового збору в сумі 840,80 грн.; витрати пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» за 1 год. роботи адвоката поза судовим засідання, що складає 1098,50 грн.) – 4394,00 грн., зокрема:

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини з питань повернення помилково (безпідставно) сплаченого фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні житла вперше, судової практики з вирішення подібних спорів, практики Європейського суду з прав людини щодо принципу належного урядування – витрачений час 1 год. – 1098,50 грн.;

- надання консультацій клієнту щодо збору доказів; узгодження правової позиції з клієнтом, підготовка претензій до ГУ ПФ України у Львівській області, складання адміністративного позову про зобов`язання до вчинення дій до Головного управління Пенсійного фонду України з викопіюванням документів – витрачений час 3 год. – 3295,30 грн.

Судом встановлено, що ордер від 03.11.2020 видано на підставі Договору №24/07/20 від 24.07.2020 адвокату ОСОБА_2 .

Деталізація послуг, затрачений час на їх виконання адвокатом та факт їх надання підтверджується актом про прийняття-передачу наданих послуг від 03.11.2020.

Відповідні послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 4394,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером.

Отже, витрати позивача в розмірі 4394,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами, тому такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач у своєму запереченні на відповідь на відзив не погоджується з понесеними витратами на професійну правничу допомогу. Вважає такі неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Зауважив, що вказана справа є справою незначної складності, розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Просив відповідні витрати покласти на позивача.

Дослідивши вказані вище письмові докази та доводи відповідача, суд вважає таке частково обґрунтованим з огляду на таке.

Дійсно предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Слід наголосити на тому, що судом змінено спосіб захисту прав позивача у цій справі.

Відтак суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 1500,00 грн.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 04.11.2019 (справа №9901/264/19).

Також відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем витрати у виді судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області (79017, м. Львів, вул. К. Левицього, 82-а; ЄДРПОУ 38007620) подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 9468 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №202 від 23.06.2020.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Кравців О.Р.