Рішення № 93874890, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року справа №380/6620/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Ізьо М.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Андрухів Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Львівський обласний військовий комісаріат, Дрогобицько-Бориславський об`єднаний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Львівський обласний військовий комісаріат, Дрогобицько-Бориславський об`єднаний військовий комісаріат, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи Б пожиттєво з 20.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27 січня 2020 року № 9;

зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи Міністерства оборони України внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності 21.10.2019, з урахуванням факту подання мною усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посилання відповідача у протоколі №9 від 27.01.2020 на норму Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») від 20 грудня 1991 року № 2011-XII при відмові у призначенні одноразової грошової допомоги безпідставні, так як вони не стосуються даних правовідносин, оскільки встановлена позивачу перша група інвалідності 17.09.2015 при огляді 21.10.2019 не змінилася. Отже твердження відповідача щодо зміни ОСОБА_1 групи інвалідності безпідставні. Відповідач умисно не вказав у протоколі ту обставину, що позивач не отримував одноразової грошової допомоги у 2015 році, а відтак неправомірна аргументація відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні доплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з пропуском дворічного терміну від первинного огляду та зміну групи інвалідності. Виходячи з буквального тлумачення п. 3 Порядку №975 від 25.12.2013 право позивача виникло з дати, що зазначена в довідці МСЕК від 21.10.2019, при цьому що жодної іншої допомоги при встановлені інвалідності ОСОБА_1 не отримував. Позивач стверджує, що має право на виплату грошової допомоги відповідно ст. 16 Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов до суду, у якому зазначив, що оскільки первинно позивача визнано особою з інвалідністю І групи 17.09.2015, отже право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача, саме з 17.09.2015. Позивачем у вказаній справі не надано судам належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також вживав всіх необхідних заходів для цього.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Львівський обласний військовий комісаріат, надала пояснення, у яких описала процедуру отримання одноразової грошової допомоги та хронологічний хід розгляду і вирішення питання надання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дрогобицько-Бориславський об`єднаний військовий комісаріат подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

20.08.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 15.10.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили такий задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Львівський обласний військовий комісаріат, Дрогобицько-Бориславський об`єднаний військовий комісаріат в судове засідання не прибули, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, пояснення третьої особи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

ОСОБА_1 до 08.09.2015 проходив військову службу у військовій частині-польова пошта В4680 у званні молодшого сержанта на посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини-польова пошта В4680.

Наказом військової частини-польова пошта В4680 №161 РС від 08.09.2015 ОСОБА_1 звільнений у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII і направлений для зарахування на військовий облік до Дрогобицько-Бориславського ОРВК Львівської області.

Наказом військової частини-польова пошта В4680 № 209 від 09.09.2015 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Суд встановив, що в період проходження військової служби, а саме 08.08.2014 ОСОБА_1 отримав травму, що підтверджується довідкою ВЛК від 02.09.2014 №1002/1, а 06.04.2015 - захворювання, пов`язанні із проходженням військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 27.05.2015 №440/3.

Після звільнення з військової служби 17.09.2015 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлена група інвалідності - перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК № 12ААА № 898111.

При повторному огляді органами МСЕК 28.09.2017 позивачу була встановлена знову ж таки, група інвалідності - перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК № 10ААВ №383528.

21.10.2019 органами МСЕК Львівської області повторно проведено огляд та встановлена група інвалідності – перша «б» захворювання пов`язані із захистом Батьківщини. Вказана група встановлена пожиттєво.

В подальшому, після перенесеного ішемічного інсульту (06.04.2015) ВЛК постановлено діагноз (довідка ВЛК №440/3 від 27.05.2015): «стан після перенесеного ішемічного інсульту, в басейні лівої середньої мозкової артерії у вигляді моторної афазії, правобічного глибокого геміпарезу в стадії відновлення функції центральної нервової системи. Дисцикулярна енцефалопатія 3 стадія».

Даний діагноз незмінний від часу перенесеної ним хвороби. Зокрема про даний факт свідчать заключення лікарів під час щорічних профілактичних оглядів, проходження лікувань та щорічні повторні проходження МСЕК, відображенні в медичній картці №121453 (наданій суду на ознайомлення), а також виписка №4559 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ангіоневрологічного відділення від 30.04.2015, виписка №5474 від 06.05.2016, виписка №11870 від 02.10.2018, виписка №8111 від 25.09.2019, витяг з протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК від 05.08.2019, витяг з медичної картки від 02.12.2020 виданої Комунальним некомерційним підприємством Стебницькою міською лікарнею, де він перебуває на обліку.

Позивач зазначає, що щоразу при огляді органами МСЕК зазначався висновок про потребу постійного стороннього догляду.

Позивач стверджує, що після перенесеного ішемічного інсульту він не в змозі повноцінно пересуватися, в нього пошкоджена координація рухів, атрофовані мовні навики, що власне й підтверджується щорічними проходженням стаціонарного лікування у військово-медичних закладах та КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи», що підтверджується копією виписок: №4559 з 06.04.2015 по 30.04.2015; №5474 з 19.04.2016 по 06.05.2016; №11870 від 20.09.2018 по 02.10.2018; №8111 від 13.06.2019 по 25.06.2019.

5 серпня 2019 року на засіданні 16 Регіональної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв змінено причинний зв`язок травми позивача (отримана 08.08.2014) та захворювання (06.04.2015) й визнано їх такими що пов`язані з захистом Батьківщини (протокол №311 від 05.08.2019).

Лише після цього позивача було проінформовано у Дрогобицько-Бориславському ОРВК Львівської області, де він перебуває на обліку, про його право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

В дотримання означеного Закону №2011-XII та Постанови №975 позивачем подано до Львівського обласного військового комісаріату документи на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності.

27 січня 2020 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги, зазначеної в п.14 Протоколу №9 засідання комісії від 27.01.2020.

Про дане рішення позивач дізнався після 03.04.2020 отримавши лист від військового комісара Львівського обласного військового комісаріату датованого 18.02.2020.

Не погодившись із вказаним рішенням від 27.01.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, (далі Закону №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає проходження військової служби.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011 -XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ї -м обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з п. 9 ст. 16-3 даного Закону України № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок №975 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII та п. 6 Порядку №975 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами.

Частиною восьмою статті 16-3 Закону X« 2011 -XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Суд при вирішенні питання щодо строків звернення ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги враховує наступне.

17.09.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлена група інвалідності- перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

При повторному огляді органами МСЕК 28.09.2017 ОСОБА_1 встановлена знову ж таки, група інвалідності - перша «Б», захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Суд наголошує, що 21.10.2019 органами МСЕК Львівської області повторно проведено огляд та пожиттєво встановлена група інвалідності – перша «б» захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

Суд враховує ту обставину, що 5 серпня 2019 року на засіданні 16 Регіональної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв змінено причинний зв`язок травми позивача (отримана 08.08.2014) та захворювання (06.04.2015) й визнано їх такими, що пов`язані з захистом Батьківщини (протокол №311 від 05.08.2019). При цьому, Постанову ВЛК ВМКЦ ЗР про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №625/3 від 03.08.2015 відмінено.

Позивач стверджує, що наслідки перенесеної ним хвороби позбавили його можливості вільно спілкуватися, усвідомлювати та реалізовувати без сторонньої допомоги його соціальні та визначені законодавством права.

Суд встановив, що з часу встановлення позивачу групи інвалідності, а саме з 17.11.2015 по 30.09.2017, та з 07.02.2018 по 30.09.2019 гр. ОСОБА_2 здійснювала догляд за позивачем як особою з інвалідністю. Вказані обставини підтверджуються довідкою №797 від 01.12.2020, виданої Дрогобицьким управлінням праці та соціального захисту населення Стебницького відділу надання всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

Позивач зазначає, що наслідки перенесеної ним хвороби призвели до порушення рухів та здатності до повноцінного пересування, зорових та мовних розладів, порушень травної системи, стану пригніченості та емоційних (депресія) розладів. Водночас ОСОБА_1 позбавлений вільно спілкуватися, усвідомлювати та реалізовувати без сторонньої допомоги свої соціальні та визначені законодавством права.

Суд бере до уваги той факт, що при звільненні з військової служби та в подальшому при неодноразовому проходженні ВЛК жодних роз`яснень прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, йому доведено не було, ні при звільненні з військової служби, ні під час огляду органами МСЕК, ЛОВК та Дрогобицько-Бориславське ОРВК Львівської області.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що стан його здоров`я після перенесеного інсульту не дозволяв йому усвідомлювати та вчиняти будь-які дії щодо оформлення документів на отримання належної йому допомоги, про що свідчать виписки з медичних установ, та довідки періодичних оглядів МСЕК, де вказано, що ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.

Позивачем суду надано належні та допустимі докази, які підтверджують той факт, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з його станом здоров`я.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд дійшов висновку що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути з врахуванням висновків суду заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», у якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність «законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficientlegalbasis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

А тому суд вважає, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від №9 від 27.01.2020 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги Позивачу не відповідає Порядку №975.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (пункт 3).

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 заступнику командира бойової машини-навідника-оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини-польова пошта В4680 одноразової грошової допомоги з урахуванням вимог, встановлених статтею 77 КАС України, а тому, виходячи з меж позовних вимог і доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2020 року № 9.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 21.10.2019, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський