Рішення № 93874632, 29.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4166/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)

про стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (надалі - ТУ ДСА в Кіровоградській області) про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він працював на посаді судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області та отримував суддівську винагороду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". З 02.07.2020 року він був відрахований зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку. З 18.04.2020 року і до свого звільнення позивач отримував заробітну плату з обмеженнями, запровадженими на період карантину. Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року у справі №10-р/2020 ці законодавчі обмеження визнані неконституційними. Тому позивач, посилаючись на те, що скорочення суддівської винагороди суперечить нормам Конституції України та міжнародним стандартам гарантування незалежності суддів, просить суд стягнути з ТУ ДСА в Кіровоградській області на свою користь невиплачену заробітну плату за період з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року, яка за його розрахунками становить 134 165 грн. з урахуванням податків та зборів.

Також просив суд допустити негайне виконання рішення суду в межах середньомісячного заробітку.

Ухвалою судді від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державну судову адміністрацію України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року, який набрав чинності 18.04.2020 року, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, якою на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передбачені обмеження при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди. Рішенням Ради суддів України №22 від 24.04.2020 року рекомендовано розпорядникам бюджетних коштів застосовувати обмеження у виплаті суддівської винагороди, встановлені Законом №553-IX від 13.04.2020 року, починаючи з 18.04.2020 року. Відповідач наголошує, що він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX). Також стверджує, що рішення Конституційного суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 не поширюється на правовідносини, які виникли до дня його ухвалення, а тому не може бути підставою нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року. Заперечуючи факт заподіяння шкоди позивачу, як передумову для застосування такого способу захисту його порушеного прав, як стягнення коштів, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не подавала.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України №751-V від 15.03.2007 року обраний суддею Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково. (а.с. 14 - 15)

Рішенням Вищої ради правосуддя №1939/0/15-20 від 23.06.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. (а.с. 8 - 9)

На цій підставі в.о. голови Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області видано наказ №68-К/тр від 01.07.2020 року, яким ОСОБА_1 02.07.2020 року відраховано зі штату суду. (а.с. 19)

З довідки ТУ ДСА в Кіровоградській області №361 від 12.10.2020 року вбачається, що суддівська винагорода судді ОСОБА_1 при її нарахуванні та виплаті у квітні, травні, червні та липні 2020 року (за винятком днів відпустки та днів тимчасової непрацездатності) обмежувалася десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року. (а.с. 42 - 43)

Позивач, не погоджуючись з обмеженням виплати його суддівської винагороди у ці періоди, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 4, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років – 15 відсотків, більше 5 років – 20 відсотків, більше 10 років – 30 відсотків, більше 15 років – 40 відсотків, більше 20 років – 50 відсотків, більше 25 років – 60 відсотків, більше 30 років – 70 відсотків, більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року, який набрав чинності 18.04.2020 року, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 такого змісту:

"Стаття 29. Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". У цьому Рішенні Конституційний Суд України констатував, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. З огляду на цю норму, розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи щодо того, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року був чинним та підлягав застосуванню при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача.

Конституційний Суд України неодноразово у своїх Рішеннях наголошував, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Натомість Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" цю сферу не регулює, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди. Застосування цього Закону призвело до негативного впливу на рівень матеріального забезпечення суддів, який є складовою їхньої незалежності.

Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно з частинами 1, 2, 6, 7 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Додатком №7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначений розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, зокрема визначено обсяг річного фонду оплати праці місцевих судів Кіровоградської області.

Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частини 4 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Пунктом 4 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.07.2015 року №104, передбачено, що територіальні управління зокрема здійснюють функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок щодо нарахування та виплати суддям місцевих загальних суддів суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідачем та третьою особою не доведено, що видатки на утримання Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області (зокрема на суддівську винагороду), визначені Державним бюджетом України на 2020 рік, з квітня 2020 року були скорочені. Також ними не надано доказів того, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року до кошторису та розпису видатків ТУ ДСА в Кіровоградській області були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області, які б унеможливили виплату позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Посилання відповідача на рішення Ради суддів України №22 від 24.04.2020 року суд відхиляє, оскільки це рішення не є нормативно-правовим актом, а відповідно до частини 9 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими лише для органів суддівського самоврядування (крім з`їзду суддів України).

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 245 КАС України.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Суд дійшов до висновку, що відповідач, яким здійснювалося нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди при проходженні ним публічної служби на посаді судді, обмежуючи нарахування та виплату йому суддівської винагороди з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року, діяв всупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким будь-які обмеження при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у цей період передбачені не були.

Згідно з частиною 5 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Тож, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, установленому законом, за захистом якого він звернувся з цим позовом, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та, визнавши протиправними дії відповідача щодо обмеження нарахування і виплати суддівської винагороди позивачу у період з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру суддівської винагороди позивача без застосування такого обмеження та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Оскільки спірні суми суддівської винагороди, про стягнення яких заявлено позов, не були нараховані позивачеві, тому підстав для їх стягнення з відповідача, про що позивач просить у позові, суд не вбачає.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати належної позивачу суддівської винагороди, обґрунтовані порушенням законодавства про оплату праці, за правилами частини 2 статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження заборгованості з виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць (квітень 2020 року) підлягає негайному виконанню.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445) задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у період з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 02.07.2020 року без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та виплати заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з суддівської винагороди за квітень 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш