Рішення № 93874628, 29.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3402/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в подальшому уточненою, в якій просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) по Єдиному соціальному внеску № Ф-97215-53 від 08.11.2018 р. на суму 4911,54 грн., № Ф-97215-53 від 14.05.2019 р. на суму 2451,36 грн., видані Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та № Ф-97215-53 від 06.11.2019 р. на суму 5508,36 грн., виданої Головним Управлінням ДПС у Кіровоградській області.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.23), який був продовжений за ухвалою судді від 01.10.2020 року (а.с.51).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено провести у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строки на подачу заяв по суті справи (а.с.59).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у справі допущено процесуальне правонаступництво відповідача.

Позов мотивовано тим, що з 15 січня 2001 року позивач була зареєстрована як ФОП, проте 24 вересня 2003 року прийняла рішення про припинення підприємнцької діяльності, а 23.10.2003 року позивач зналась з обліку платника податків. 31.10.2003 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності. З жовтня 2018 року позивачка знову була зареєстрована як ФОП. Проте, незважаючи на сплати єдиного внеску, після її реєстрації ФОП з жовтня 2018 року, податковим органом складені та направленні для стягнення до державної виконавчої служби вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року, від 06.11.2019 року №Ф-97215-53 та від 08.11.2018 року №97215-53. Зазначені податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) вважає протиправним, оскільки податковим органом не було дотримано процедуру проведення нарахування недоїмки, а нарахування недоїмки за період І-ІІІ квартал 2018 року є безпідставним, оскільки позивач не мав статусу ФОП.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, який мотивований тим, що за даними інформаційних баз даних ДПС України ФОП ОСОБА_1 з 15.02.2001 року зареєстрована Знайм`янською районною державною адміністрацією як ФОП та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як платник єдиного соціального внеску за №0321445/11043. Тож як фізична-особа підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, у 2017, щоквартально у 2018 та 2019 роках вона була зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивач як платник єдиного внеску не дотрималась цього обов`язку, відповідачем обчислено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску за ці періоди. Доводячи правомірність спірних вимог про сплату боргу (недоїмки), представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представником відповідача подані додаткові пояснення по суті справи, у яких наведений розрахунок суд недоїмки, визначеної у спірних вимогах.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що доказом зняття її з податкового обліку 23 жовтня 2003 року є довідка Знам`янською ОДПІ ДПА України від 23.10.2003 року за формою №12-ОПП. Крім того позивачем зазначено про те, що з дати реєстрації її ФОП з жовтня 2018 року по січень 2020 року, нею у повному обсязі сплачувався збір на єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями банку, копії яких надані суду.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець дата запису 02.10.2018 року, номер запису: 24430000000006219 (а.с.137-138).

Зважаючи на інтегровану картку платника єдиного соціального внеску позивача, податковим органом встановлена недоїмка із сплати єдиного соціального внеску (а.с.96-124).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97215-53 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.10.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 4911,54 грн. недоїмки (надалі спірне рішення-1, а.с.11).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97215-53 від 04.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 2451,26 недоїмки (надалі спірне рішення-2, а.с.12).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97215-53 від 06.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5508,36 грн. недоїмки (надалі спірне рішення-3, а.с.13).

Доказів направлення/вручення цієї вимоги позивачу матеріали справи не містять.

Отже правомірність та законність винесення спірних рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Позивачка, як на одну з підстав протиправності спірного рішення зазначає про порушення порядку винесення вимоги, оскільки, на її думку, у вимозі повинен бути зазначено про розмір штрафу, пеню і надсилатись тільки після акту перевірки про результати діяльності позивачки. Оскільки відносно позивачки перевірка не була проведена, зазначали про її протиправність.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за N 508/26953 (надалі Інструкція про порядок нарахування єдиного внеску) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Враховуючи вищенаведену норму, суд також відхиляє доводи позивачки щодо протиправності спірних рішень, оскільки саме через наявність в інформаційній системі боргу зі сплати єдиного внеску стало підставою для винесення спірних рішень, а відтак жодних посилань на акт перевірки спірні вимоги не повинні містити.

Стосовно суми визначення недоїмки позивач зазначає, що до ІІІ-го кварталу взагалі не зобов`язана була сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки не мала статусу фізичної особи-підприємця, при цьому, починаючи з жовтня 2018 року нею сплачений єдиний соціальний внесок сплачений у повному обсязі.

Відповідач заперечуючи такі доводи надав витяг з інтегрованої картки платника податків, згідно якої суми недоїмки зі сплати ЄСВ в розмірі 2457,18 грн. виникла 19.04.2018 року, яка збільшувалась та зменшувалась, через часткову сплату (а.с.96-120).

Суд наголошує на тому, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2020 року наявний єдиний запис про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця дата запису: 02.10.2018, номер запису 24430000000006219.

Згідно довідки Знам`янської ОДПІ №99 від 23.10.2003 року ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків і зборів у зв`язку з ліквідацією за рішенням влансика від 24.09.2003 року та знята з податкового обліку 23.10.2023 року (а.с.9).

У довідці державного реєстратора зазначено про скасування державної реєстрації 31.10.2003 року, запис в журналі реєстраційних дій №106 (а.с.8)

Отже доводи позивача про припинення підприємницької діяльності ще у 2003 році підтверджені належними доказами та не спростовано відповідачем. Більш того, відповідач взагалі не надав жодних заперечень на доводи позивача про те, що до жовтня 2018 року вона не була платником ЄСВ.

Після 02.10.2018 року (дата реєстрації ФОП) позивач своєчасно сплачена сума єдиного внеску, що підтверджується копіями платіжних документів (а.с.142-156).

Як свідчить інформація з інтегрованої картки платника податків, сума недоїмки, визначена у спірних рішеннях, це фактично різниця сум недоїмки, нарахованої відповідачем до 02.10.2018 року, зменшеної на суму сплаченого єдиного внеску після 02.10.2018 року.

Дана ситуація фактично виникла через недбалість податкового органу (Знам`янської ОДПІ) щодо не зняття позивача з обліку платників податків ще у 2003 році.

Згідно з частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

1 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», далі Закон №755).

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже враховуючи відсутність у позивача статусу фізичної особи – підприємця до 02.10.2018 року, вона не була платником єдиного внеску до цієї дати, а відтак будь-яке нарахування до 02.10.2018 року єдиного внеску є поза межами правового поля.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску до 02.10.2018 року, нарахування їй недоїмки шляхом винесення спірних вимог є незаконним.

Оскільки відповідачем не доведено суду правомірність спірних вимог, тому позов про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №20_12 від 12.08.2020 року (а.с.4), який належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Кіровоградській області №Ф-97215-53 від 08.11.2018 року, якою повідомлено ОСОБА_1 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4911,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Кіровоградській області №Ф-97215-53 від 04.05.2019 року, якою повідомлено ОСОБА_1 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 2451,26 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Кіровоградській області №Ф-97215-53 від 06.11.2019 року, якою повідомлено ОСОБА_1 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 5508,36 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 43142606).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук