Рішення № 93861655, 18.12.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13718/19

н/п 2/953/475/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом, в якому просить у рахунок погашення, яка виникла за кредитним договором №014/1800/82/81117 від 29.11.2006 року у сумі 12171 доларів США 22 центи, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: двокімнатну квартиру, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, та початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.11.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/1800/82/81117, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 35000,00 доларів США строком до 29.11.2014р. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 14,00% річних. Також 29.11.2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №014/1800/82/81117/1 відповідно до умов якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. задоволені позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості в розмірі 68311,70 грн. та судовий збір. Оскільки рішення суду не було виконано, станом на 07.05.2019р. заборгованість склала 12171 долар США 22 центи, що еквівалентно 322487,67 грн. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 помер, його спадкоємцями, які прийняли після нього спадщину є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до яких перейшли права та обов`язки за іпотечним договором. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу спадкоємців були направлені вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов`язань, позивач просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника позивача.

Позивач ОСОБА_3 та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Суд, вислухавши відповідача ОСОБА_3 та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

29 листопада 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/1800/82/81117, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 35000,00 доларів США.

В якості забезпечення зобов`язань між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №014/1800/82/81117/1 від 29.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю.

Предметом іпотеки за договором іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка забезпечує вимоги іпотекодержателя.

ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором № 014/1800/82/81117 від 29.11.2006 року не виконав, тому 04.11.2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16.06.2014 року заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості станом на 15.10.2013 рік в розмірі 68311 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 683 грн. 11 коп. Рішення набрало законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

21 серпня 2017 року Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві спільної власності на двокімнатну квартиру загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

16.04.2019р. АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про погашення ними заборгованості за кредитним договором № 014/1800/82/81117 від 29.11.2006 року, а у разі недосягнення згоди з банком про врегулювання заборгованості, банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки.

Посилаючись на ст. 23 Закону України «Про іпотеку», позивач зазначив, що в ході підготовки до претензійно-позовної роботи відповідно до інформаційної довідки від 02.04.2019 року, банку стало відомо, що позичальник помер та наявні спадкоємці, які прийняли у спадщину заставне майно.

Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» регулює випадки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи.

Так, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що передбачено ст.23 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених стеттію 12 цього Закону.

Тобто законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У пункті 1.1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту - 29 листопада 2014 року. ( пункт 1.2)

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 6.5).

Сторони передбачили, що зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника рекомендованим листом відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 6.5).

25 вересня 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором №014/1800/82/81117 від 29.11.2006 року.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на пункт 5.5, 6.5 кредитного договору, вимагало достроково, через 60 днів з дня одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі.

Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через шістдесят календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Так, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», пред`явивши 25 березня 2013 року боржнику досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором та посилаючись на пункт 5.5, 6.5 кредитного договору, вимагав достроково, через 60 днів з дня одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі, змінив строк виконання основного зобов`язання.

Восьма Харківська державна нотаріальна контора листом від 21.08.2017 року повідомила АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, по 1/2 частині у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки.

Таким чином позивачу в серпні 2017 року стало відомо про наявність спадкоємців на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Тобто початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Таким чином, АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання - шістдесят перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі - 28 травня 2013 року протягом трьох років до 28 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц.

Тобто, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості у листопаді 2013 року, позивач перервав строк позовної давності щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у листопаді 2019 року до суду із позовом шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк пропустив строк позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 357/9126/17.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Статтею 1281 передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Тобто, строки пред`явлення вимог застосовуються і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив, визначених статтею 1281 ЦК України, строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Тобто позивач, отримавши лист Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 21.08.2017 року знав про набуття спадкоємцями предмета іпотеки, однак вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки надіслав спадкоємцям 16 квітня 2019 року, тобто пропустивши строки, визначені статтею 1281 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1800/82/81117 від 29.11.2006 р. у зв`язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 252 – 256, 261, 264, 267, 593, 598, 1050, 1281, 1282 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текс рішення виготовлений 28.12.2020 р.

СУДДЯ