Рішення № 93861127, 24.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12659/16-ц

Провадження № 2/638/3732/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

встановив:

04.08.2016 року представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2009 року по 29.02.2016 року у розмірі 47094,51 грн., а також 3% річних у сумі 961,30 грн., інфляційні витрати у сумі 8872,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами. Зазначає, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг за вказаний період, у зв`язку з чим виникла заборгованість, на яку у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні витрати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.02.2017 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду позовні вимоги задоволені, стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01.03.2009 по 29.02.2016 в розмірі 47 094,51 грн., інфляційні витрати в розмірі 8872,88 грн. та 3 відсотки річних в розмірі 961,30 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року заочне рішення від 15.02.2017 року скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_2 зазначено, що вона ніколи не була власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкту нерухомого майна № 208812083 вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2012 року № 1170, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.09.2020 року витребувано з КП «Жилкомсервіс» довідку про особу (осіб), на яку було відкрито особовий рахунок за адресою : АДРЕСА_2 за період з 01.03.2009року по 01.05.2012 року та на підставі яких документів.

Також представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що за період з 15.05.2012 року по 28.02.2016 року заборгованість, яка виникла у ОСОБА_1 за послуги з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 складає 28 600,15 грн. Відповідач ОСОБА_2 притягнута в якості відповідача у зв?язку з тим, що до КП «Харківські теплові мережі» балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_3 було надано інформацію стосовно ОСОБА_2 як до такої, що проживала у вказаній квартирі та особовий рахунок було відкрито саме на неї. Вважає, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі та має заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2009 року по 30.04.2012 року сума за який складає 17 932,44 грн. На підставі викладеного просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2009 року по 30.04.2012 року в розмірі 17 932,44 грн., стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2012 року по 28.02.2016 року в розмірі 28 600,15 грн., стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 8 872,88 грн., 3% річних у розмірі 961,30 грн., а також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

За клопотанням представника позивача ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання залишені без розгляду.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.12.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає різні підстави виникнення цивільних прав і обов`язків. Крім договорів і інших угод цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву води для потреб гарячого водопостачання.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 червня 2018 року № 2189-VIII (далі - Закон 2189) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, вcтановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії, або до затверджених нормативів (норм) споживання.

У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.10 Закону №2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім,випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2012 року № 1170, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкту нерухомого майна № 208812083.

Відповідно до частини 1статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 вказаного Закону, споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Будинок АДРЕСА_3 оснащений єдиною централізованою системою опалення. Таким чином, позивач виконало свої зобов`язання, щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачі по справі зобов`язані оплатити надані послуги. Така правова позиція викладена в ухвалах ВССУ від 20 листопада 2013 року по справі № 6-29503св13, від 17 вересня 2014 року по справі № 6-6707св14 та в ухвалі від 15 жовтня 2014 року по справі № 6-29394св14.Також, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по цивільній справі № 6-59цс/13, зазначено, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо споживач фактично користувався ними.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по цивільній справі № 6-59цс/13, зазначено, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо споживач фактично користувався ними.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з надання централізованого опалення, та підігріву холодної води для гарячого водопостачання.

Статтями 319 та 322 ЦК України, закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

Позивач виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачу послуг з централізованого опалення, та підігріву холодної води для гарячого водопостачання, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість в сумі 28 600,15 грн., що утворилася за період з 01.05.2012 року по 28.02.2016 року.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідачів також підлягає 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 961,30 грн., а також інфляційні витрати у розмірі 8872,88 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

За таких обставин, беручи до уваги, що зобов`язання відповідачами не виконуються належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.525, 526, 530, 625, 626 ЦК України, ст.ст.64, 67, 68, 162 ЖК України, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» ( НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харкова) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2012 року по 28.02.2016 року в розмірі 28 600 (двадцять вісім тисяч шістсот) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» ( НОМЕР_2 в ФХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харкова) три відсотки річних у сумі 961 (дев?ятсот шістдесят одну) гривню 30 копійок; інфляційні витрати у сумі 8872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» ( НОМЕР_2 в ФХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харкова) судовий збір у сумі 1378, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119, МФО 351823, адреса: м.Харків, вул.Мефодіївська буд.11;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Головуючий - суддя: Д.В.Цвірюк