Ухвала суду № 93861012, 24.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14793/13-ц

Провадження № 6/638/670/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання, -

встановив:

Генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 06.12.2013 року Дзержинським районним судом м.Харкова ухвалено рішення по справі № 638/14793/13 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно якого стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору №014/1585/73/69040 від 20.06.2006 року у сумі 6479,91 доларів США, що за курсом НБУ, складає 65173,92 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. На виконання вказаного рішення 19.10.2020 року видано виконавчі листи. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 року замінено стягувача у справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал». Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, відомості щодо відкритих виконавчих проваджень стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відсутні. Звернув увагу, що після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Вердикт Капітал» оригіналів кредитних справ клієнтів (боржників), що в свою чергу є довготривалою процедурою, яка включає в себе поміж іншого, процедуру звірки за Актами прийому-передачі переданої документації, виявлення наявності чи відсутності оригіналів відповідних документів, у т.ч. оригіналів виконавчих листів та аналіз строку на їх пред`явлення, що також стало однією з підстав пропуску строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Не погоджуючись із заявою боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано до суду заперечення з доповненнями, в яких зазначили, що поважної причини для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до виконання впродовж 7 років позивачем, в ресурсах якого працюють більше 1000 людей відсутня. Строк пред`явлення виконавчого документу з моменту набрання чинності 05.01.2014 року сплив, а саме трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 05.01.2017 року. Таким чином, заявник за договором відступлення права вимоги набув права на вимогу, за якою не існувало право пред`явлення виконавчого листа у даній справі до виконання. Також зазначають, що в процесі слухання справи по суті та після винесення рішення суду про стягнення заборгованості відповідачі сплатили заборгованість за кредитним договором. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал».

В судове засідання представник стягувача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про поновлення пропущеного строку підтримав.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 та його представник заперечували проти заяви, просили відмовити у задоволенні з підстав зазначених у запереченнях.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані документи та оглянувши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог заяви, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Разом із цим, статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст.433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, що діяв на момент ухвалення судового рішення у цивільній справі №638/14793/13-ц та набрання ним законної сили, встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.

Відповідно до п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Так судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволені, стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/1585/73/69040 від 20.06.2006 року у сумі 6 479,91 доларів США, що за курсом НБУ складає 65 173,92 грн. та судовий збір у розмірі 325,87 грн. з кожного.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06.12.2013 року залишено без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова набрало чинності 17.12.2013 року, тому строк пред`явлення зазначеного судового рішення до примусового виконання сплинув 17.12.2016 року з у рахуванням вимог нового ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Жодних доказів, які би свідчили про переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, матеріали справи не містять та таких доказів до суду заявником не надано.

Відомості щодо отримання позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконавчих листів в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 року замінено стягувача з виконання рішення суду від 06.12.2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою Харківського апеляційного суду від 23.06.2020 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 року залишено без змін.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи виконавчі листи були отримані ТОВ «Вердикт Капітал» 23.10.2020 року.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник посилається на те, що після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» то ТОВ «Вердикт Капітал» оригіналів кредитних справ клієнтів (боржників), що у свою чергу є довготривалою процедурою, що стало однією з підстав пропуску строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20.11.2013 року (справа №6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За змістом ст.44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов`язки .

Як вбачається із матеріалів справи з 2013 року по 2020 року, тобто майже 7 років стягувач за виконавчим документом №638/14793/13-ц не проявив будь якої ініціативи для отримання та пред`явлення листа до виконання і до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення листа до виконання не звертався, не проявив належної зацікавленості в цьому питанні, яка від нього вимагалася в силу ст.ст.10, 11, 17 ЦПК України (2004р) та ст.44 ЦПК України (в редакції 2017 року).

При цьому заявником не надано жодних об`єктивних доказів щодо поважності причин пропуску такого тривалого строку.

В даному випадку суд не знаходить жодних об`єктивних поважних причин, які б унеможливлювали чи створювали перешкоди стягувачеві пред`явити виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк.

При цьому судом також враховується, що стягувач є юридичною особою, яка має у своєму штаті певну кількість кваліфікованих юристів, і підстав сумніватися в обізнаності заявника про порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до виконання у суду немає.

Заявник до заяви про поновлення строку не долучив жодного належного і допустимого доказу у підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування існування у нього поважних причин, які б перешкоджали стягувачеві вчасно у межах трирічного строку пред`явити виконавчий лист до виконання.

Більше того, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання за відсутності поважних причин, після спливу майже семирічного строку з моменту набрання рішенням законної сили, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Обмеження строком можливості пред`явлення виконавчого документа до виконання застосовується з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

За таких обставин суд вважає, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак, відсутні правові підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа у справі №368/14793/13-ц до примусового виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №638/14793/13-ц до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.433 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст хвали складено 24.12.2020 року.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк