Ухвала суду № 93856321, 24.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"24" грудня 2020 р.Справа № 922/4208/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Турбоатом" про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 29849 від 22.12.2020) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Сварог Ессет Менеджмент", м. Київ до Акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 54562687,97 грн. за участю представників: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі № 922/4208/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Турбоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сварог Ессет Менеджмент" суму заборгованості з нарахованих дивідендів в розмірі 47625881,57 грн., 3% річних в розмірі 264456,40 грн., судовий збір в розмірі 672350,00 грн. В частині стягнення суми заборгованості в розмірі 6000000,00 грн. провадження у справі закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі №922/4208/19 залишено без змін.

22 грудня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем було подано заяву про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 29849), в якому просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2020 на один рік - до 01.12.2021. Заява мотивована тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості є досить значною для підприємства боржника і сплатити її одночасно та в повному обсязі Акціонерне товариство «Турбоатом», на даний час, в силу скрутного фінансового становища, не має жодних можливостей. Окрім того, виконання, наразі, судового рішення спричинить негативні, наслідки для господарської діяльності підприємства відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2020 прийнято заяву Акціонерного товариства «Турбоатом» про відстрочення виконання судового рішення до розгляду. Розгляд заяви Акціонерного товариства «Турбоатом» про відстрочення виконання судового рішення призначено на 24.12.2020 о 12:00 год.

Телефонограмами представників сторін повідомлено про призначення до розгляду заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення по справі № 922/4208/19 в судовому засіданні 24.12.2020 о 12:00 год.

Представники сторін в судове засідання 24.12.2020 не з`явились, про причину своєї неявки суд не повідомили. Стягувачем заперечень на заяву АТ "Турбоатом" про відстрочення виконання судового рішення до господарського суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи № 922/4208/19, заяву Акціонерного товариства «Турбоатом» про відстрочення виконання судового рішення, з доказами, наданим в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 331 ГПК України (ГПК України) передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Ч. 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ч. 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що підставою відстрочення виконання рішення, є наявність підстав, які унеможливлюють виконання рішення господарського суду, як то, стихійне лихо, загроза банкрутства чи то відсутність у боржника майна чи грошових коштів, на яке може бути звернуто стягнення.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду, є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, переборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В ч. 1 ст. 74 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідач зазначає, що на сьогоднішній день у зв`язку з виплатою АТ «Турбоатом» дивідендів на державну частку за результатами 2018 року у розмірі більшому від запланованого майже у 2 рази, протягом останнього року для нього склалася несприятлива економічна ситуація, яка також погіршується невиконанням основними замовниками продукції відповідача, взятих на себе грошових зобов`язань за укладеними контрактами, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості, яка станом на 01.12.2020 складає більш, як 2,4 млрд. грн., та, відповідно, до дефіциту обігових коштів відповідача.

Вказані порушення фінансової дисципліни з боку замовників відповідача вкрай негативно відобразились на фінансовому становищі АТ «Турбоатом» та призвели до необхідності залучення кредитних коштів, зокрема у грудні 2019 року у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» були отримані кредитні кошти в сумі 250000000, 00 грн. та у 2020 році у АБ «Укргазбанк» - в сумі 400000000,00 грн.

Отже, наразі, відповідач змушений фактично за кредитні кошти здійснювати виплату заробітної плати, яка відповідно до Закону України «Про оплату праці» та Кодексу законів про працю України, є першочерговим платежем, виконувати податкові зобов`язання перед бюджетом, оплачувати енергоносії та товарно-матеріальні цінності, які необхідні для виробництва продукції, оскільки ресурс власних обігових коштів у відповідача вже повністю вичерпано.

Як свідчать надані заявником до заяви докази, на даний час, на банківському рахунку відповідача знаходяться грошові кошти в сумі, яка не дозволяє виконати обов`язкові поточні платежі за грудень 2020 року, терміни сплати яких встановлені на законодавчому рівні, та платежі, які необхідні для нормальної роботи підприємства та недопущення припинення його роботи в цілому, що складають в загальній сумі майже 200000000,00 грн., а саме: виплату заробітної плати (з нарахуваннями) працівникам Товариства в загальній сумі 54000000, 00 грн.; відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) – понад 118126000,00 грн.; сплату податків та зборів – понад 5474000,00 грн.; оплату енергоносіїв – понад 9096000,00 грн.; сплата процентів за користування кредитними коштами – понад 12333000,00 грн.

Таким чином, як наслідок, складне фінансове становище не дозволяє АТ «Турбоатом» у повному обсязі виконувати свої зобов`язання щодо виплати дивідендів не тільки позивачу, але і всім іншим акціонерам підприємства відповідача.

На підтвердження скрутного фінансового стану, відповідачем до матеріалів заяви, надано звіт Служби внутрішнього аудиту АТ «Турбоатом» про фінансовий стан підприємства станом на грудень 2020 року; довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість; довідку про заборгованість за укладеними кредитними договорами; банківські виписки про залишок грошових коштів на рахунках АТ «Турбоатом»; довідку щодо фінансово-економічного стану АТ «Турбоатом»; платіжні доручення від 25.02.2020 та від 04.08.2020 про добровільну сплату заборгованості (частини дивідендів), яка є предметом позову по справі № 922/4208/19, на користь позивача (вх. № 30122).

Одночасно з цим, суд враховує, що звіт Служби внутрішнього аудиту АТ «Турбоатом» - є висновком незалежного структурного підрозділу відповідача, створеного наглядовою радою Товариства рішенням від 22.11.2017 № 20-НР для забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю відповідача, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Зокрема, згідно з ч. ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства - є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах своєї компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також регулює діяльність виконавчого органу.

Аналогічні норми закріплені розділом 17 Статуту відповідача, яким передбачено створення та наявність у складі АТ «Турбоатом», як господарського товариства, наглядової ради - незалежного колегіального органу, що здійснює захист прав акціонерів відповідача.

При цьому, суд приймає до уваги, що 75,22 % акцій відповідача знаходяться в корпоративному управлінні держави в особі Фонду державного майна України. Отже, Фонд державного майна України є суб`єктом управління відповідача, як об`єктом державної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», суб`єкти управління об`єктами державної власності здійснюють управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, функції з управління якими вони здійснюють, та державними унітарними підприємствами, шляхом призначення представників держави для участі в загальних зборах господарських товариств та шляхом призначення (обрання) представників держави і незалежних членів наглядових рад.

Як вбачається з протоколу загальних зборів акціонерів Товариства № 22 від 20.04.2017 про обрання представників Держави до складу Наглядової ради АТ «Турбоатом», в момент прийняття рішення про запровадження Служби внутрішнього аудиту Акціонерного товариства «Турбоатом» більшість з членів Наглядової ради відповідача (четверо із п`яти) були представниками головного акціонера, якому належить контрольний пакет акцій відповідача, - Фонду державного майна України, тобто, більшість є представниками Держави.

Таким чином, фінансово-економічний стан Акціонерного товариства «Турбоатом», на дату набрання судовим рішенням законної сили по справі № 922/4208/19 фактично підтверджено звітом незалежного підрозділу, створеного Державою в особі Фонду державного майна України в розрізі ст. ст. 1, 5 «Про Фонд державного майна України», ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. ст. 2, 51 Закону України «Про акціонерні товариства», для контролю за фінансово-господарською діяльністю АТ «Турбоатом».

Також, всебічно та об`єктивно дослідивши всі надані докази, суд встановив, що підприємство відповідача, наказом Фонду державного майна України № 764 від 08.06.2018 включено до переліку підприємств, державні пакети акцій яких підлягають приватизації, прийнятого у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 358-р від 10.05.2018.

Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», зокрема ч. 4 ст. 12, передбачено ряд обмежень у здійсненні господарської діяльності суб`єктом (підприємством), щодо якого розпочато процедуру приватизації на весь період її проведення, а також особливий порядок розпорядження його майном.

Наряду з цим, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка Держави становить не менше 25 відсотків.

Відповідно до статті 2 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», мораторій розповсюджується, в тому числі, на випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Одночасно з цим, постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, крім іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У постанові Пленуму також зазначено, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду - є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Водночас, слід зазначити, що позивач є одним із акціонерів АТ «Турбоатом», який володіє 15,34 % його акцій та отримує дохід у вигляді дивідендів за результатами щорічної господарської діяльності відповідача, а, отже, є зацікавлений у довгостроковій та перспективній діяльності Товариства, для подальшої прибуткової роботи останнього з метою отримання дивідендів в подальшому.

Окремо, суд враховує, що, згідно п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відповідач, використовуючи наявні у нього фінансові можливості, добровільно сплатив на користь позивача існуючу заборгованість у вигляді нарахованих, але не сплачених дивідендів, про що свідчать платіжні доручення АТ «Турбоатом» від 25.02.2020 № 1266 на суму 5000000,00 грн. та від 04.08.2020 № 4814 на суму 1000000,00 грн.

Заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду до 01.12.2021.

Натомість, суд зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд, враховуючи надані заявником в обґрунтування поданої заяви докази, вважає їх такими, що підтверджують доводи заяви відповідача про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення у справі № 922/4208/19, що, в свою чергу, сприятиме реальній можливості виконання рішення суду у даній справі, а тому суд вважає за доцільне задовольнити заяву Акціонерного товариства «Турбоатом» про відстрочення виконання судового рішення частково, та відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2020 по справі № 922/4208/19 до 06.08.2021.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Турбоатом» про відстрочення виконання судового рішення від 05.08.2020 у справі № 922/4208/19 (вх. № 29849 від 22.12.2020) - задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі № 922/4208/19 до 06.08.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду, протягом десяти днів, з дня підписання ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу підписано 24.12.2020.

Суддя Р.М. Аюповасправа № 922/4208/19