Рішення № 93855991, 22.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2020 Справа № 920/678/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/678/20

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 24510970)

до відповідача за первісним позовом: Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, код ЄДРПОУ 12602750)

про стягнення 556055 грн 60 коп.

за зустрічним позовом: Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, код ЄДРПОУ 12602750)

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 24510970)

про стягнення 231316 грн 55 коп.

за участю представників сторін:

від позивача : не прибув;

від відповідача: Рибець В.М. (наказ № 197 від 03.03.2012).

Суть спору: до господарського суду звернулось ТОВ "Промелектроніка" з позовом до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", в якому просить суд стягнути з нього на свою користь 556055 грн 60 коп., з яких: 33278 грн 47 коп. пеня, 3993 грн 42 коп. 3% річних, 2208 грн 48 коп. інфляційні втрати (за порушення строків оплати за Специфікацією № 1 Договору №382-17); 229552 грн 68 коп. - основний борг, 219155 грн 60 коп. пені, 20561 грн 21 коп. 3% річних, 47305 грн 74 коп. інфляційні втрати (за порушення зобов`язань з оплати за Специфікацією № 3 Договору 382-17), а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/678/20, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2020 клопотання позивача від 01.07.2020 про витребування доказів задоволено частково та витребувано у Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, код ЄДРПОУ 12602750) оригінали або належним чином завірені копії: договору № 382-17 з додатком № 1; специфікації № 1 до Договору № 382-17, специфікації № 3 до Договору № 382-17; видаткових накладних № РН-0001701, № РН-0001702, № РН-0001703, № РН-0001704, № РН-0002968, № РН-0003157, № РН-0003350, № РН-0004103, № РН-0004247, №РН-0004248, № РН-0000245. В іншій частині клопотання відмовлено.

04.08.2020 відповідач у справі № 920/678/20 - Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" - подав до суду зустрічний позов до ТОВ "Промелектроніка" про стягнення 231316 грн 55 коп. штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором № 382-17 від 05.05.2017, сторонами якого є ТОВ "Промелектроніка" та Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

04.08.2020 відповідачем за первісним позовом подано до суду відзив на позовну заяву № 2253 від 27.07.2020.

04.08.2020 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання № 2256 від 27.07.2020 про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягнення з Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до 1 гривні.

05.08.2020 позивачем за первісним позовом подано до суду заперечення б/н від 03.08.2020 (вх.№ 6711/20 від 05.08.2020) на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 1 гривні.

05.08.2020 позивачем за первісним позовом подано клопотання б/н від 03.08.2020 (вх. № 6713/20), відповідно до якого просить суд поновити строк на подання даного клопотання та витребувати у відповідача за первісним позовом оригінали листів за вих. №136 від 20.07.2017 та лист за вих.№258 від 09.11.2017 на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву та копії яких додано до самого відзиву.

Також, 05.08.2020 від позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 03.08.2020 (вх.№6712/20), відповідно до якого просить суд доводи викладені у відзиві відхилити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.08.2020 прийнято зустрічний позовну заяву Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд даної справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.09.2020, 12:45.

11.08.2020 від позивача за первісним позовом до суду надійшла заява б/н від 05.08.2020 (вх.№ 6889/20) про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13100 грн 00 коп., відповідно до якої просить суд розглянути дану заяву разом із позовною заявою та стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13100 грн 00 коп. Проте, відповідно до Акту канцелярії Господарського суду Сумської області від 11.08.2020 зазначається, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого Директором ТОВ "Промелектроніка" Гусак С.О. б/н від 05.08.2020 в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу в додатку № 7 вказане свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 894, а прикладене свідоцтво № 864.

12.08.2020 позивачем за первісним позовом подано клопотання б/н від 10.08.2020 про розгляд справи із застосуванням відеоконференції.

14.08.2020 від позивача за первісним позовом до суд надійшло клопотання б/н від 11.08.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 1000,00 грн.

14.08.020 позивачем також подано до суду клопотання б/н від 11.08.020 (вх.№7006/20) про долучення доказів, а саме: специфікації № 1 до Договору № 382-17; копії видаткових накладних № РН-0001701, № РН-0001702, № РН-0001703, № РН-0001704; копію довіреності на ім`я представника одержувача - інженера Іванова Є.М.; копію ухвали слідчого судді; копію заяви на ім`я слідчого із вимогою виконати ухвалу суду; докази направлення копій документів на адресу ДП "Авіакон".

14.08.020 відповідачем за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого просить суд зустрічний позов залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 27.08.2020 задоволено клопотання позивача за первісним позовом ТОВ "Промелектроніка" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та доручено Запорізькому апеляційному суду (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 162) забезпечити проведення судового засідання по справі №920/678/20, призначене на 03.09.2020 об 12 год. 45 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Запорізького апеляційного суду.

01.09.020 від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло заперечення на відповідь на відзив № 2505 від 20.08.020.

В судовому засіданні 03.09.2020 було оголошено перерву до 07.09.2020, 11:00.

07.09.2020 відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надіслано до суду відповідь на відзив на зустрічний позов № 2556 від 01.09.2020, відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

07.09.2020 відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подано клопотання № 2531 від 27.08.020 про зменшення витрат на правничу допомогу.

07.09.2020 від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшли до суду додаткові пояснення № 2543 від 31.08.2020.

Ухвалою суду від 07.09.2020 відкладено підготовче засідання на 01.10.2020; доручено Запорізькому апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання по справі №920/678/20, призначене на 01.10.2020 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Запорізького апеляційного суду за участю позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка".

15.09.2020 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли поштою до суду заперечення б/н (вх.№ 8251/20) від 14.09.2020 на відповідь на відзив на зустрічний позов.

01.10.2020 відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подано заперечення № 2873 від 30.09.2020 на клопотання про зменшення штрафних санкцій. А також, 01.10.2020 відповідачем подано додаткові пояснення № 2874 від 30.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2020 оголосив клопотання б/н від 03.08.2020 (вх. № 6713/20) про витребування доказів, відповідно до якого просить суд поновити строк на подання даного клопотання та витребувати у відповідача за первісним позовом оригінали листів за вих. №136 від 20.07.2017 та лист за вих.№258 від 09.11.2017 на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву та копії яких додано до самого відзиву.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти задоволення даного клопотання не заперечує.

В судовому засіданні 01.10.2020 представником позивача заявлено усне клопотання, а представником відповідача подано письмове клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

В судовому засіданні 01.10.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено протокольні ухвали, якими долучено до матеріалів справи: клопотання відповідача №2256 від 27.07.2020 про зменшення штрафних санкцій; відзив на позовну заяву відповідача №2253 від 27.07.2020; відповідь на відзив позивача б/н (вх.№6712/20) від 03.08.2020; заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу б/н (вх.№ 6889/20) від 05.08.20; клопотання позивача б/н (вх.№2532к) від 11.08.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій; відзив позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) б/н (вх.№7005/20) від 11.08.2020 на зустрічний позов; заперечення відповідача №2505 від 20.08.2020 на відповідь на відзив; відповідь відповідача № 2556 від 01.09.2020 на відзив на зустрічний позов; клопотання відповідача № 2531 від 27.08.2020 про зменшення витрат на правничу допомогу; додаткові пояснення відповідача № 2543 від 31.08.2020 та № 2874 від 30.09.2020.

Ухвалою суду від 01.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.10.2020, 11:30; клопотання позивача б/н від 03.08.2020 про витребування доказів задоволено; витребувано у Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, код ЄДРПОУ 12602750) для огляду в судовому засіданні оригінали листів за вих.№ 136 від 20.07.2017 року та за вих.№ 258 від 09.11.2017; клопотання позивача б/н від 11.08.2020 про долучення доказів задоволено.

06.10.2020 позивачем надіслано до суду клопотання б/н (вх.№3041к) від 01.10.2020 про участь у судовому засіданні 20.10.2020 в режимі відеоконференції по справі № 920/678/20.

Ухвалою суду від 06.10.2020 в задоволенні клопотання позивача б/н (вх.№3041к) від 01.10.2020 відмовлено.

15.10.2020 позивачем надіслано поштою до суду клопотання б/н (вх.№ 9098/20) від 12.10.2020 про перенесення судового засідання на іншу дату.

15.10.2020 позивачем подано до суду додаткові пояснення б/н від 12.10.2020.

15.10.2020 позивачем подано додаткові пояснення б/н (вх.№ 9099/20) від 12.10.2020 до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

20.10.2020 позивачем подано додаткові пояснення б/н (вх.№9258/20) від 12.10.2020.

20.10.2020 позивачем подано додаткові пояснення б/н (вх.№9259/20) від 12.10.2020 до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

20.10.2020 позивач надіслав до суду клопотання б/н (вх.№9262/20) від 12.10.2020 про перенесення судового засідання.

20.10.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. з 12.10.2020 по 23.10.2020 на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.10.2020 призначено підготовче засідання на 03.11.2020, 12:30.

26.10.2020 позивачем надіслано електронною поштою клопотання б/н (вх.№ 3252к) від 26.10.2020 про розгляд справи із застосуванням відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.10.2020 у задоволенні клопотання позивача б/н (вх.№ 3252к) від 26.10.2020 відмовлено.

30.10.2020 позивачем надіслано електронною поштою до суду клопотання б/н (вх.№9584/20) від 30.10.2020 про перенесення судового засідання та призначення наступного засідання в режимі відоеокнференції.

02.11.2020 відповідачем надіслано до суду клопотання б/н (вх.№9587/20) від 02.11.2020, відповідно до якого зазначає, що у зв`язку із лікарняним Рибець В.М. участь у судовому засіданні 03.11.2020 буде приймати юрисконсульт ДП "АВІАКОН" Шевченко Д.А. та на підтвердження повноважень надано відповідні документи.

Ухвалою суду від 03.11.2020 в задоволенні клопотання позивача б/н (вх. №9584/20) від 30.10.2020 в частині перенесення судового засідання на іншу дату - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020, 11:00.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2020, 11:00.

09.12.2020 судове засіданні не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 11.12.2020 призначено розгляд справи по суті на 16.12.2020.

Протокольною ухвалою від 16.12.2020 оголошено перерву до 22.12.2020.

В судовому засіданні 22.12.2020 представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечувала, в свою чергу підтримала вимоги за зустрічним позовом.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2020 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

05.05.2017 року між сторонами укладено договір поставки № 382-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 договору позивач за первісним позовом зобов`язується передати, а відповідач за первісним позовом зобов`язується прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1 договору, поставка продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDР м. Конотоп, склад "Нова Пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.

Відповідно до п.3.2. Договору, сторони обумовили, що строки поставки складають:

- 1 партія - не пізніше 35 днів з моменту набрання чинності договором,

- 2 партія - не пізніше 55 днів з моменту набрання чинності договором,

- 3 партія - не пізніше 80 днів з моменту набрання чинності договором.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки позивача за первісним позовом, пов`язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 3 312720,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 552120,00 грн.

Згідно пункту 5.1 договору, оплата відповідачем за первісним позовом продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача за первісним позовом, зазначений у даному договорі.

Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата відповідачем за первісним позовом здійснюється наступним чином:

-100 % від вартості партії продукції - протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем, після проходження нею вхідного контролю.

Згідно з пунктом 6.5 договору, остаточне прийняття продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно - транспортної накладної.

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідачу за первісним позовом поставляється продукція:

- Шина авіаційна 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1 категорія - в кількості 60 шт по 33660 грн/шт. в сього на загальну суму 2019600,00 грн без ПДВ;

- Шина авіаційна 595х185 мод.14А ТУ 38404276-94 1 категорія - в кількості 60 шт по 12350 грн/шт. в сього на загальну суму 741000 грн без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках спірного Договору між сторонами було укладено Специфікацією № 1, Специфікація № 2 та Специфікацію № 3.

Згідно Специфікації №1 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну сум 1104240, 00 грн з ПДВ.

Згідно зі Специфікацією № 3 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на суму 1104240,00 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар за Специфікацією № 1 на загальну суму 1104240,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № РН-0001701 від 09.06.2017 на суму 148200,00 грн;

- видаткова накладна № РН-0001702 від 09.06.2017 на суму 403920,00 грн;

- видаткова накладна № РН-0001704 від 09.06.2017 на суму 148200,00 грн;

- видаткова накладна № РН-0001703 від 09.06.2017 на суму 403920,00 грн;

за Специфікацією № 3 на загальну суму 1104240,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № РН-0002968 від 11.09.2017 на суму 40392,00 грн;

- видаткова накладна № РН-0003157 від 30.09.2017 на суму 55212,00 грн;

- видаткова накладна № РН-0003350 від 20.10.2017 на суму 321972,00 (а саме 1 од. шини авіаційної 865x280 мод. 1А та 19 одиниць шин авіаційних 595x185 мод. 14А). Однак, 1 одиниця шини авіаційної 865x280 мод. 1А за номером №ЯVII1732968 та 1 одиниця шини авіаційної 595x185 мод. 14А № ЯVIII1702851, поставлених за цією видатковою накладною було повернуто Постачальнику за його вимогою, з огляду на помилкове направлення саме цих двох одиниць шин (з такими номерами) на адресу ДП «Авіакон», замість іншого контрагента Позивача - NОВ «Айбі-Груп». Вказане підтверджується Договором №02/07 від 01 липня 2017 року та специфікацією №1 до нього);

- видаткова накладна №РН-0004103 від 15.12.2017 на суму 484 704,00 гри. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0004247 від 27.12.2017 на суму 201960,00 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0004248 від 28.12.2017 на суму 14820,00 гри. з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000245 від 02.02.2018 на суму 40392,00 гри. з ПДВ.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0002166 від 01.09.2017 на суму 1104240 грн, в т.ч. ПДВ та рахунок-фактуру № СФ-0001018 від 09.06.2017 на суму 1104240 грн, в т.ч. ПДВ.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх первісних позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору № 382-17 він поставив відповідачу за первісним позовом обумовлену договором продукцію на загальну суму 2208480 грн, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, проте відповідач за первісним позовом всупереч умов договору несвоєчасно розрахувався за поставлену позивачем за первісним позовом продукцію, а саме не виконав умови пункту 5.2 договору, не оплатив 100 % вартості партії продукції - протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем. За товар, отриманий за специфікацією № 1 здійснив оплату з порушення строку оплати, сплативши 1104240, 00 грн лише 07.08.2017, та за товар, отриманий за Специфікацією № 3, сплативши не повну суму, а лише 874687,32 грн з порушення строку на оплату 20.04.2018.

Як зазначає позивач за первісним позовом, оплата за договором відповідачем за первісним позовом здійснена з порушенням строків оплати, та не в повному обсязі, у зв`язку з чим сума недоплати становить 229552,68 грн, зокрема за поставлений товар за Специфікацією № 3.

Згідно пункту 7.2 договору, у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати продукції, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Пунктом 7.6 договору визначено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Відповідно до наведеного позивачем за первісним позовом у позовній заяві розрахунку сума пені за прострочення оплати за товар за Специфікацією № 1, нарахованої за період з 24.06.2017 по 06.08.2017, становить 33278,47 грн, інфляційні втрати за період з 24.06.2017 по 06.08.2017 складають суму 2208,48 грн. та 3 % річні за період з 24.06.2017 по 06.08.2017 складають суму 3993,42 грн; за прострочення оплати за товар за Специфікацією № 3 сума пені за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 становить 219155,60 грн, інфляційні втрати за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 становлять 47305,74 грн., 3% річних за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 складають 20561,21 грн. Сумарно за розрахунком позивача сума пені становить 252434,07 грн, 3% річних - 24554,63 грн, інфляційні втрати 49514,22 грн.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом відповідачем за первісним позовом визнаються частково, а саме в сумі 1,00 грн. - пені, 5627,09 грн - 3 % річних та 8833,92 грн інфляційних втрат, оскільки відповідач за первісним позовом дійсно прострочив оплату поставленої позивачем за первісним позовом продукції, проте, як зазначає відповідач за первісним позовом, визначений позивачем за первісним позовом період прострочення сплати вартості продукції не відповідає дійсності, а тому розрахунок пені, інфляційних втрат та річних не відповідають умовам договору. Проти решти позовних вимог позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом заперечує, вважає їх необґрунтованими, неправомірними та безпідставними.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, укладені між сторонами договори поставки є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 216-218 Господарського кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації, пені та штрафу, передбачених договорами.

Згідно частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Як уже зазначалося вище, умовами пункту 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад "Нова Пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.

Зважаючи на умови пункту 3.1 договору зобов`язання позивача за первісним позовом вважаються виконаними з дати надходження продукції на склад "Нова Пошта", м. Конотоп.

Відповідно до пункту 6.1 договору сторони встановили, що до відносин за договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7). Сторони зобов`язуються провести приймання продукції за кількістю і якісно відповідно до вказаних нормативних актів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача в наступні строки:

а) при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а які швидко псуються продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту або її надходженням на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при її вивезенні одержувачем.

Відповідно до умов договору між сторонами укладено Специфікацію № 1 та Специфікацію № 3 до Договору, якими обумовлювалась кількість та вид товару, який поставляється. Так, зокрема:

- до Специфікації № 1 від 05.05.2017 до договору, партія поставки складалась з 20 одиниць шин авіаційних 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1категорія та 20 одиниць шин авіаційних 595х185 мод. 14А ТУ 38404276-94 1 категорія;

- до Специфікації № 3 від 05.05.2017 до договору, партія поставки складалась з 20 одиниць шин авіаційних 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1категорія та 20 одиниць шин авіаційних 595х185 мод. 14А ТУ 38404276-94 1 категорія.

Щодо поставки товару за Специфікацією № 1 від 05.05.2017, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом здійснив поставку партії продукції за Специфікацією № 1 чотирма частинами:

- 09.06.2017 на суму 148200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001701 від 09.06.2017;

- 09.06.2017 на суму 403920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001702 від 09.06.2017;

- 09.06.2017 на суму 403920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001703 від 09.06.2017;

- 09.06.2017 на суму 148200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001704 від 09.06.2017.

Поставка здійснювалась автомобільним транспортом позивача за первісним позовом відповідно до товарно-транспортної накладної від 09.06.2017 № 1109.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору, зобов`язання по поставці продукції по Специфікації № 1 за даним договором виконані позивачем за первісним позовом в повному обсязі 09.06.2017.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Вищого господарського суду України від 23.01.2016 у справі № 910/15549/15 зазначено, що належними та допустимими доказами підтвердження факту поставки певної кількості товару у певний визначений у часі, зокрема, можуть бути товаротранспортні документи (накладні, тощо).

Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 у справі № 921/49/17-г/3.

Відповідно до підпункту "а" пункту 6 Інструкції П-7, строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) за товар отриманий за Специфікацією № 1 закінчився 29.06.2017.

Позивач за первісним позовом не врахував визначені пунктами 5.2 та 6.1 договору та пунктом 6 Інструкції П-7 строки проходження вхідного контролю, а також того, що обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити продукцію настає після отримання всієї партії, розмір якої визначений специфікацією до договору, а не її частини.

Враховуючи умови пункту 5.2 договору відлік строку на проведення оплати розпочався 30.06.2017 та сплив 13.07.2017, а фактично відповідач за первісним позовом провів оплату 07.08.2017, тобто затримка в оплаті становить 24 дні.

Висновки щодо визначення строку виконання обов`язку по поставці продукції позивачем за первісним позовом та визначення строку на оплату за поставлену продукцію підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 08.05.2019 у справі № 920/508/18.

Враховуючи, що затримка в оплаті отриманої продукції становить 24 дні, а, відповідно до пункту 7.2 договору, пеня починає нараховуватись з 31-го дня прострочення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом за порушення строку оплати за даним договором за поставку товару за Специфікацією № 1.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних нарахувань, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, у які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція.)

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 14.08.2017 по 06.08.2017 та 3 % річних за період з 14.07.2017 по 06.08.2017 (24 дні прострочення платежу) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 2178,23 грн., інфляційні втрати дорівнюють 2208,48 грн.

Здійснені судом розрахунки долучені до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 2178,234 грн 3% річних, 2208,48 грн інфляційних втрат та безпідставність вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 33278,47 грн. пені та 3% річних в розмірі 1815,19 грн. за прострочення оплати продукції за Специфікацією № 1.

Щодо поставки товару за Специфікацією № 3 від 05.05.2017, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом здійснив поставку партії продукції за Специфікацією № 3 сімома (7) партіями, а саме:

- за видатковою накладною від 11.09.2017 №РН-0002968 шина авіаційна 565x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 13.09.2017, що підтверджується експрес-накладною від 11.09.2017 №59998051854182.

- за видатковою накладною від 30.09.2017 №РН-0003157 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на загальну суму 55212,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 02.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 30.09.2017 №59998052757734.

- за видатковою накладною від 20.10.2017 №РН-0003350 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 19 шт. на загальну суму 321972,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59998053753067. Але, враховуючи повернення шин, про яке Позивач зазначає в позовній заяві, за даною накладною надійшло 18 шт. шин авіаційних 595x185 мод 14А на суму 266760,00 грн.

- за видатковою накладною від 15.12.2017 №РН-0004103 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 12 шт. на суму 484704,00 грн.

- за видатковою накладною від 27.12.2017 №РН-0004247 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 5 шт. на суму 201960,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 28.12.2017 №РН-0004248 шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на суму 14820,00 грн. надійні на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 02.02.2018 №РН-0000245 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 05.02.2018, що підтверджується експрес-накладною від 02.02.2018.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору, зобов`язання по поставці продукції по Специфікації № 3 за даним договором виконані позивачем за первісним позовом в повному обсязі 05.02.2018.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до підпункту "а" пункту 6 Інструкції П-7, строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) за товар отриманий за Специфікацією № 3 закінчився 25.02.2018.

Позивач за первісним позовом не врахував визначені пунктами 5.2 та 6.1 договору та пунктом 6 Інструкції П-7 строки проходження вхідного контролю, а також того, що обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити продукцію настає після отримання всієї партії, розмір якої визначений специфікацією до договору, а не її частини.

Враховуючи умови пункту 5.2 договору відлік строку на проведення оплати розпочався 26.02.2018 та сплив 12.03.2018, а фактично відповідач за первісним позовом провів оплату 20.04.2018, тобто затримка в оплаті становить 38 дні.

Висновки щодо визначення строку виконання обов`язку по поставці продукції позивачем за первісним позовом та визначення строку на оплату за поставлену продукцію підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 08.05.2019 у справі № 920/508/18.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Пунктом 7.6. договору встановлено, що неустойка (штраф, пеня) штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Втім, пункт 7.6. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.

Тому, суд приходить до висновку, що умову, передбачену у п. 7.6. Договору, не можливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

З огляду на умови п. 7.2. Договору, судом здійснено перерахунок пені починаючи з 31-го дня прострочення, зокрема за період з 12.04.2018 по 19.04.2018 (за 8 днів) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН". Відповідно до розрахунку суду сума пені становить 8228,86 грн.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає наступне:

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, у які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція.)

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 13.03.2018 по 19.04.2018 та 3 % річних за період з 13.03.2018 по 19.04.2018 (38 днів прострочення платежу) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 3448,86 грн., інфляційні втрати дорівнюють 21077,73 грн.

Здійснені судом розрахунки долучені до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про правомірність позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 8228,86 грн пені, 3448,86 грн 3% річних, 21077,73 грн інфляційних втрат, та безпідставність вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 54758,20 грн. пені, 3% річних в розмірі 2178,23 грн. за прострочення оплати продукції за Специфікацією №3.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення на його користь з відповідача за первісним позовом недоплати за товар за Специфікацією №3 в сумі 229552,68 грн. та нарахуванням штрафних санкцій у сумі 197330,67 грн. (із яких: 156168,54 грн. - пеня, 26228,01 грн. - інфляційні втрати та 14934,12 грн. - 3 % річні) суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється однією партією па умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «Нова Пошта» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.

Строком поставки відповідно до п. 3.2 Договору третьої партії є строк не пізніше 80 днів з моменту набрання чинності договору, тобто 24.07.2017.

Проте, як судом встановлено раніше, фактичне надходження всієї партії продукції на склад «Нова Пошта» відбулося 05.02.2018, а саме:

- за видатковою накладною від 11.09.2017 №РН-0002968 шина авіаційна 565x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 13.09.2017, що підтверджується експрес-накладною від 11.09.2017 №59998051854182.

- за видатковою накладною від 30.09.2017 №РН-0003157 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на загальну суму 55212,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 02.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 30.09.2017 №59998052757734.

- за видатковою накладною від 20.10.2017 №РН-0003350 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 19 шт. на загальну суму 321972,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59998053753067. Але, враховуючи повернення шин, про яке Позивач зазначає в позовній заяві, за даною накладною надійшло 18 шт. шин авіаційних 595x185 мод 14А на суму 266760,00 грн.

- за видатковою накладною від 15.12.2017 №РН-0004103 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 12 шт. на суму 484704,00 грн.

- за видатковою накладною від 27.12.2017 №РН-0004247 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 5 шт. на суму 201960,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 28.12.2017 №РН-0004248 шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на суму 14820,00 грн. надійні на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 02.02.2018 №РН-0000245 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 05.02.2018, що підтверджується експрес-накладною від 02.02.2018.

При укладенні даного договору сторони погодили умову (пункт 5.5 договору), відповідно до якої неустойка, що підлягає сплаті позивачем за первісним позовом, а також понесені відповідачем за первісним позовом видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню позивачем за первісним позовом, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані відповідачем за первісним позовом в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті позивачеві за первісним позовом, шляхом відправлення позивачу за первісним позовом відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції.

Керуючись даним положенням договору на електронну адресу позивача за первісними позовом prom406@gmail.com відповідачем за первісним позовом відправлено повідомлення від 08.02.2018 № 301е про утримання штрафних санкцій в сумі 229552,68 грн. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором (т. 1 а.с. 210-214).

Дійсність електронної адреси позивача, на яку відповідачем направлено електронного листа підтверджується матеріалами справи, зокрема вона вказується самим позивачем під час листування: у листі від 09.11.2017 № 258 (том. 1, а.с. 214), у Договорі - дорученні про надання правової допомоги від 07.05.2019 (том. 2, а.с. 45-46).

З матеріалів справи вбачається, що сторони у п. 10.14, Договору погодили наступне: - «Відносини між Сторонами, не врегульовані даним Договором, регулюються чинним законодавством України».

Відповідно до п. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового оборогу. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» у статті 5 визначено, що - електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

У статті 8 вищезазначеного закону зазначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він мас електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Висновки щодо правомірності застосування електронного листування керуючись нормами звичаю ділового обороту містяться у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17.

Окрім цього, правомірність застосування оперативно-господарської санкції у вигляді одностороннього утримання шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу позивача підтверджується висновками Верховного Суду у Постанові від 08.05.2019 у справі № 920/508/18 (учасники справи ТОВ «Промелектроніка» та ДП «Авіакон»).

Таким чином, за порушення строків поставки продукції штраф та пеня на загальну суму 229552,68 грн. утримані відповідачем за первісним позовом при здійсненні оплати за поставлену продукцію у відповідності до умов договору, а отже вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми недоплати в розмірі 229552,68 грн., а тим більше нарахування на цю суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних, визнається судом необґрунтованою та неправомірною.

З урахування вищенаведеного, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 8228,86 грн, 3 % річних в сумі 5627,09 грн., інфляційних втрат в розмірі 23286,21 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню, а в задоволенні іншої частини первісних позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю та неправомірністю нарахування.

Стосовно зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 197 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Згідно частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В даному випадку, позивач за первісним позовом повинен був поставити за Специфікацією № 3 від 05.05.2017 до договору на склад «Нова Пошта» м. Конотоп 20 одиниць шин авіаційних 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1категорія та 20 одиниць шин авіаційних 595х185 мод. 14А ТУ 38404276-94 1 категорія до 24 липня 2017 року включно.

Проте, поставка партії продукції, в порушення умов договору, здійснена позивачем за первісним позовом сімома частинами лише 05.02.2018, а саме:

- за видатковою накладною від 11.09.2017 №РН-0002968 шина авіаційна 565x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 13.09.2017, що підтверджується експрес-накладною від 11.09.2017 №59998051854182.

- за видатковою накладною від 30.09.2017 №РН-0003157 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на загальну суму 55212,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 02.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 30.09.2017 №59998052757734.

- за видатковою накладною від 20.10.2017 №РН-0003350 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 19 шт. на загальну суму 321972,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59998053753067. Але, враховуючи повернення шин, про яке Позивач зазначає в позовній заяві, за даною накладною надійшло 18 шт. шин авіаційних 595x185 мод 14А на суму 266760,00 грн.

- за видатковою накладною від 15.12.2017 №РН-0004103 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 12 шт. на суму 484704,00 грн.

- за видатковою накладною від 27.12.2017 №РН-0004247 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 5 шт. на суму 201960,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 28.12.2017 №РН-0004248 шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на суму 14820,00 грн. надійні на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110.

- за видатковою накладною від 02.02.2018 №РН-0000245 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 05.02.2018, що підтверджується експрес-накладною від 02.02.2018.

Отже, продукція на суму 1104240 грн. фактично поставлена позивачем за первісним позовом 05.02.2018, тобто на 196днів пізніше визначеного договором строку поставки.

Приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 7.3 договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, позивач за первісним позовом сплачує відповідачеві за первісним позовом штраф в розмірі 8 % від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Перевіривши розрахунок заявленої відповідачем за первісним позовом до стягнення з позивача за первісним позовом суми пені за порушення строків виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором суд встановив, що відповідачем за первісним позовом невірно визначено останній день прострочення, оскільки він нарахував пеню за день, в який відбулась поставка продукції (виконання зобов`язання) у зв`язку з чим зазначений розрахунок виконано з порушення норм закону.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання.

У свою чергу, день належного виконання зобов`язання не є днем його прострочення, оскільки суб`єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов`язання (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За таких підстав судом здійснено перерахунок пені за періоди визначені позивачем за зустрічним позовом не включаючи день поставки товару за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", і відповідно сума пені за зазначені періоди складає 103518,07 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 3-88гс11.

Відповідно до наведеного у зустрічній позовній заяві розрахунку сума штрафу у розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції складає: 1104240 грн. х 8 % = 88339,20 грн.

Відповідно до пункту 5.5 договору сторони дійшли згоди, що неустойка, що підлягає сплаті позивачем за первісним позовом, а також понесені відповідачем за первісним позовом видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню позивачем за первісним позовом, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані відповідачем за первісним позовом в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті позивачу за первісним позовом, шляхом відправлення позивачеві за первісним позовом відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції.

Як уже зазначалося раніше, керуючись даним положенням договору на електронну адресу позивача за первісними позовом prom406@gmail.com відповідачем за первісним позовом відправлено повідомлення від 08.02.2018 № 301е про утримання штрафних санкцій в сумі 229552,68 грн. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором.

Таким чином, штраф та пеня на загальну суму 229552,68 грн. утримані відповідачем за первісним позовом при здійсненні оплати за поставлену продукцію.

З огляду на невірний розрахунок пені, здійснений позивачем за зустрічним позовом та утримані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) в однобічному безумовному порядку штрафні санкції, сума для стягнення з відповідача за зустрічним позовом відсутня (103518,07 грн пені + 88339,20 грн штрафу - 229552,68 = -37695,41 грн).

В зв`язку з чим суд дійшов висновку про не обґрунтованість та не правомірність зустрічних позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

04.08.2020 відповідачем за первісним позовом подано до суду клопотання № 2256 від 27.07.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення первісного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1,00 грн.

14.08.2020 позивачем за первісним позовом подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 11.08.2020, в якому позивач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення зустрічного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 1000,00 грн.

Щодо клопотання відповідачем за первісним позовом від 27.07.2020 № 2256 про зменшення розміру штрафних санкцій в якому відповідач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення первісного позову, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1,00 грн суд зазначає наступне:

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

В обґрунтування зазначеного клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач за первісним позовом зазначає, що зобов`язання з оплати поставленої продукції за спірним Договором виконано у повному обсязі до подання позову до суду, відсутні спричинені збитки позивачу за первісним позовом простроченням такої сплати, наявність порушень по поставці продукції з боку позивача за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що враховуючи ступінь виконання зобов`язання, розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення є неспіврозмірним та несправедливим, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано факт відсутності у відповідача за первісним позовом основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище позивача та відповідача за первісним позовом, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

При цьому, судом також береться до уваги не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені - на 50% та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 4114 грн. 43 коп. пені.

В задоволенні клопотання позивачем за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій від 11.08.2020, в якому позивач за первісним позовом просить суд, у разі, якщо суд дійде висновків про задоволення зустрічного позову, зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) до 1000,00 грн, суд відмовляє, з огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі, в тому числі в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом штрафних санкції (пені).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним:

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною одинадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 557,17 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом в повному обсязі, в зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог.

11.08.2020 позивачем за первісним позовом подано до суду заява б/н від 05.08.2020 (вх. № 6889/20к від 11.08.2020) про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивача просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу в сумі 13100,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу позивачем до зазначених заяви додано копії наступних документів: договір-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019, з додатковою угодою від 01.10.2019, платіжне доручення № 7322 від 04.08.2020 на суму 13100,00 грн, рахунку-фактури № СФ-0000132 від 04.08.2020, акту № ОУ-000П111 прийняття-передачі наданої правової допомоги, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу (т.2, а.с.37-47)

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З поданих документів, а саме поданого розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, суд вважає доведеними та обґрунтованими правові послуги на суму 10700 грн. Суму в розмірі 2400 грн, яку позивач за первісним позовом зазначає як за надання правової допомоги з/п № 3 в розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу «Щ» (а.с. 44) суд вважає не обґрунтованою.

Приймаючи до уваги надання суду представником позивача за первісним позовом на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у розумінні вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача за первісним позовом б/н від 05.08.2020 (вх. № 6889/20 від 11.08.2020) про стягнення витрат на правничу допомогу (виходячи з суми 10700 грн 00 коп.) частково та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 714 грн 76 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача за первісним позовом - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) № 2256 від 27.07.2020 (вх. № 6663Д1 від 04.08.2020) про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково.

2. В задоволенні клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) б/н від 11.08.2020 (вх. № 2532к від 14.08.2020) про зменшення розміру штрафних санкцій відмовити.

3. Заяву представника позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) б/н від 05.08.2020 (вх. № 6889/20к від 11.08.2020) про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

4. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна, буд. 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, ідентифікаційний код 24510970) 4114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) гривень 43 коп. пені, 5627 (п`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 09 коп. 3 % річних, 23286 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 21 коп. інфляційних втрат, 557 (п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 17 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 714 (сімсот чотирнадцять) гривень 76 коп. витрати на правничу допомогу.

6. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

7. В задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) відмовити в повному обсязі.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя С.В. Заєць