Вирок № 93855990, 28.12.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1148/14-к

Провадження №: 1-кп/0343/8/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретарів судових засідань -Лукань О.З.,Шикор Г.В. , Прокопишин Я.В., Семків В.М., Оленяк С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/0343/8/20, внесеного до ЄРДР за № 42013090000000133 від 21.10.2013 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого заступником начальника ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачененого ч.2 ст.368 КК України,

з участю: прокурорів - Мельник В.М., Попадинець О.В., Гринди І.І. , Поп`юк В.Д., Яковишин С.З. ,Чугунової В.М.,

захисників - Желізняк Л.Б.,Кажук В.Б.

обвинуваченого - ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбаченого ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції Закону про кримінальну відповідальність 2001 року), за наступних обставин:

Наказом голови ДПА України № 708-о від 21.05.2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області Управління внутрішньої безпеки ДПА України.

Відповідно до затвердженого положення про ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області, начальник відділу несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за організацію якісного та ефективного виконання завдань і функцій, передбачених цим положенням, в тому числі ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб`єктами господарювання щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби та здійснення контролю за їх проведенням.

Таким чином, ОСОБА_1 постійно здійснював функції представника влади, та згідно з положеннями Примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України був службовою особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_1 був працівником правоохоронного органу.

Свої службові повноваження ОСОБА_1 використовував у злочинних цілях за наступних обставин:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. У зв`язку з цим, в період з 04.08.2010 року по 31.08.2010 року Долинською оДПІ проводилась виїздна позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Приблизно в цей же час старший оперуповноважений ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВБ ДПА України ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього оперативної інформації про умисне доведення керівництвом Долинського ВУВКГ підприємства до банкрутства та особисте сприяння в цьому окремих працівників Долинської оДПІ.

ОСОБА_1 , переслідуючи корисливі мотиви, діючи умисно та всупереч інтересів служби, з метою отримання незаконної наживи й створення умов, за яких можливе ініціювання проведення додаткових перевірок податкового законодавства, володіючи достовірною інформацією про родинні стосунки директора Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 та заступника начальника Долинської оДПІ ОСОБА_3 , 11.08.2010 року дав вказівку своєму підлеглому працівнику - старшому оперуповноваженому ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_4 взяти участь в проведенні вказаної перевірки, контролювати хід її проведення, виявляти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства та фіксувати можливі порушення працівників Долинської оДПІ під час перевірки.

Виконуючи вказівку свого керівника, ОСОБА_4 , не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_1 , протягом 11-13 серпня 2010 року був присутній при проведенні позапланової перевірки фінансово-господарської дільності Долинського ВУВКГ, знайомився з бухгалтерськими документами, про що особисто доповідав ОСОБА_1

20 серпня 2010 року ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання хабара, з метою створення тиску на керівництво Долинського ВУВКГ та схиляння їх до дачі йому хабара, дав вказівку ОСОБА_4 підготувати листа голові ДПА в Івано-Франківській області про ніби-то виявлені сумнівні операції з суб`єктами господарювання та доведення до банкрутства Долинського ВУВКГ.

Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 підготував лист № 1053/27-007, який, у зв`язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 , підписав його заступник - ОСОБА_5

30 серпня 2010 року вказаний лист згідно резолюцій керівництва Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області було передано для виконання старшому оперуповноваженому Долинського відділення податкової міліції Калуської ДПІ ОСОБА_6

08 вересня 2010 року директор Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 з метою вияснення обставин можливих наслідків проведення перевірки фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства та здійснення тиску на нього та підлеглих працівників зі сторони працівників ВВБ при ДІІА в Івано-Франківській області в м.Долина зустрівся з ОСОБА_1 , з яким перебував у дружніх стосунках протягом останніх 5 років, та спитав останнього про причини перебування ОСОБА_4 при проведенні перевірки на Долинському ВУВКГ.

ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що він особисто, як начальник відділу ВБ при ДПА в Івано-Франківській області, контролює хід проведення працівниками Долинської оДПІ перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ, що йому відомо про порушення податкового законодавства на підприємстві, однак він може не ініціювати проведення додаткової перевірки і погодитись за грошову вигоду з актом, що буде складений працівниками Долинської оДПІ.

14 вересня 2010 року ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_1 у його службовому кабінеті, де ОСОБА_1 запевнив ОСОБА_2 , що за передачу йому 1000 доларів США не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ і погодиться зі складеним працівниками Долинської оДПІ актом, не дивлячись на нібито відомі йому порушення податкового законодавства, при цьому ОСОБА_1 сказав, що гроші в сумі 1000 доларів США необхідно передати через його сестру ОСОБА_7 , яка працювала бухгалтером на Долинському ВУВКГ.

ОСОБА_2 , не бажаючи настання негативних наслідків для себе особисто та очолюваного ним підприємства, погодився дати хабар ОСОБА_1 через його сестру ОСОБА_7 одним із заступників начальника Долинського ВУВКГ.

В свою чергу ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 , що вже дав вказівку виконуючому обов`язки начальника Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_8 не проводити додаткових перевірок Долинського ВУВКГ.

Про необхідність передачі хабара ОСОБА_1 та у який спосіб, ОСОБА_2 повідомив головного бухгалтера підприємства ОСОБА_9 та начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_10 , які погодились спільно зібрати гроші в сумі 8000 гривень та прийняли рішення звернутись в УСБУ в Івано-Франківській області з метою викрити хабарника.

20.09.2010 року близько 13:30 год. ОСОБА_10 біля приміщення Долинського ВУВКГ, що по вул. Б.Хмельницького, 57 в м. Долина Івано-Франківської області, зустрівся з рідною сестрою ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , яка сіла до нього в автомобіль марки «Пежо Експерт». У салоні автомобіля ОСОБА_10 сказав, що приніс гроші для ОСОБА_1 в сумі 8000 грн. Одразу ж після цього, ОСОБА_7 , не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_1 , та не будучи обізнаною про призначення вказаних грошових коштів, зателефонувала до свого брата ОСОБА_1 , якому сказала, що гроші їй принесли в національній валюті. Отримавши згоду ОСОБА_1 на отримання хабара, ОСОБА_7 сказала, щоб ОСОБА_10 перерахував їх і переконавшись, що сума хабара складала 8000 грн., наказала загорнути їх в аркуш паперу, після чого взяла гроші та вийшла з автомобіля. Одразу після цього дії ОСОБА_7 були припинені співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області та вилучено предмет хабара.

Таким чином, згідно обвинувального акту, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_1 з мотивів користі, діючи всупереч інтересам служби, з метою незаконної наживи, одержав та прийняв від ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 хабар в розмірі 8000 грн. за виконання дій в інтересах потерпілих з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, та суду дав показання, що справа про його обвинувачення триває уже 11 років. За цей час було уже два виправдувальних вироки, які через тиск прокурорських працівників, були скасовані апеляційним судом. Будь-якого відношення до Долинського ВУВКГ, до проведення перевірок на даному підприємстві, він не мав та немає.Під час подій, які мали місце 20.09.2010 року біля приміщення Долинського ВУВКГ, він був за 60 км. від м.Долина. Вважає, що в даному випадку має місце провокація зі сторони потерпілого ОСОБА_2 . Від дачі інших показань та дачі відповідей на запитання учасників процесу, відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Оскільки він ніяких злочинів не вчиняв, просив його виправдати.

В судовому засіданні досліджені всі докази , наданими стороною обвинувачення, якими вона обґрунтовує винність ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_10 дав суду наступні показання: він працював та працює начальником виробничо-технічної служби Долинського ВУВКГ. В 2010 році на їх підприємстві працівниками Долинської оДПІ проводилась перевірка. Зі слів ОСОБА_2 , на той час начальника Долинського ВУВКГ, йому стало відомо, що ОСОБА_1 вимагає хабар в розмірі 1000 доларів США, за те щоб не було додаткових перевірок на їх підприємстві. Особисто гром. ОСОБА_1 , він не знав. Вони: він, ОСОБА_10 , начальник ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_9 домовились про те, що 4000,00 грн. дає ОСОБА_2 , а він та ОСОБА_9 по 2000,00 грн. Особисто відносно нього, як начальника виробничо-технічної служби, перевірка не стосувалась, він просто хвилювався за підприємство. ОСОБА_2 сказав, що гроші має передати він працівниці їх підприємства ОСОБА_7 , сестрі ОСОБА_1 20 вересня 2010 року його в кабінет покликав ОСОБА_2 . Там був чоловік, який назвався працівником СБУ та запитав, чи погоджується він на передачу хабара, на що він відповів ствердно. У себе в кабінеті він написав заяву, а також було складено протокол в присутності понятих, який він підписав. В заяві він вказав, що ОСОБА_1 "вимагає" гроші, однак це він написав зі слів ОСОБА_2 . Протокол йому прочитали і він його підписав. Точний зміст написаної ним тоді заяви на даний час відтворити не може. Технічні засоби йому не вручали. Передали гроші в сумі 8000,00 грн. купюрами по 500 грн. Разом з працівниками СБУ вони

поїхали на АЗС "WOG", де був "бус", білого кольору. В даному "бусі" працівник СБУ оглянув грошові кошти, обробив їх якоюсь рідиною, переписав номери купюр та віддав йому. Також у вказаному "бусі" складався якийсь протокол, але чи підписував він його не пам`ятає. В "бусі" крім працівника СБУ, було ще три невідомі жінки і якись мужчина. Після цього він повернувся до приміщення Долинського ВУВКГ, де в коридорі зустрів ОСОБА_7 , яку попросив вийти на вулицю на сісти в його автомобіль марки «Пежо Експерт», на що остання погодилась. В автомобіля він перерахував гроші та повідомив, що це гроші, які вони зібрали для ОСОБА_1 . Також він сказав ОСОБА_7 зателефонувати до брата, та повідомити що гроші вже є, але не в доларах, а в гривнях. ОСОБА_7 до когось зателефонувала і сказала, що все нормально і є гроші по курсу та отримала ствердну відповідь. ОСОБА_7 не хотіла брати гроші, а сказала дати їх в конверті. Він завернув вказані грошові кошти в буклет та віддав їх ОСОБА_7 , після чого вони вийшла з автомобіля та була затримана працівниками СБУ. Він поїхав по своїх потребах і більше в той день на роботу не повертався. В СБУ ні в той день, ні в наступні дні він бульше не був. Через певний проміжлок часу ОСОБА_2 повернув йому 2000,00 грн. Особисто в СБУ він не звертався. В останні судові засідання потерпілий ОСОБА_10 не з`явився, хоч про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому Законом порядку, причини своєї неявки не повідомив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що в 2010 році вона займала посаду головного державного ревізора-інспектора Болехівського відділення Долинської оДПІ. У зв`язку з банкрутством Долинського ВУВКГ, вона була залучена начальником Долинської оДПІ до проведення позапланової перевірки вказаного підприєства. Керівником даної перевірки був ОСОБА_14 . Вона особисто перевіряла правильність нарахування податку на доходи фізичних осіб та правильність нарахування податку з власників транспортних засобі. Після виявлення незначних порушень, нею було складено відповідний акт. Під час перевірки з ОСОБА_1 , вона не зустрічалась. Будь-якого тиску на неї під час проведення перевірки Долинського ВУВКГ - не було.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що в 2010 році вона обіймала посаду заступника начальника Долинської оДПІ- начальник структурного підрозділу відділу документальних перевірок. Потерпілий по даній справі ОСОБА_2 є її батьком. В 2010 році у зв`язку з проведенням процедури банкрутства Долинського ВУВКГ , на даному підприємстві проводилась позапланова комплексна перевірка. План перевірки (готування наказів, направлень) , який складала ОСОБА_15 , вона затвердила. На вказане підприєство була направлена група працівників Долинської оДПІ, керівництво якими здійснював ОСОБА_14 . Особисто вона участі в перевірці не приймала і будь-яких вказівок щодо її проведення не давала. Про участь працівників Відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області при проведенні перевірки Долинського ВУВКГ, їй нічого не відомо. Самого результату перевірки, про який її повідомили, вона на даний час пригадати не може, однак пам`ятає що були виявлені певні порушення податкового законодавства. Інспектори, які проводили перевірку, на тиск не скаржилися.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснила, що вона в 2010 році на час проведення перевірки працювала головним державним податковим ревізором-інспектором відділу управління податкового контролю юридичних осіб Долинської оДПІ, та приймала участь в проведенні документальної перевірки в Долинському ВУВКГ у зв`язку з порушенням процедури банкрутства цього підприємства. На перевірці їх було 4 чоловік: вона, ОСОБА_14 , керівник даної перевірки, ОСОБА_13 та ОСОБА_17 . Вона особисто перевіряла рух готівкових коштів. Одного разу на перевірку з`явився чоловік , якого привіз ОСОБА_6 . Невідомий чоловік спілкувався з керівництвом водоканалу та ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_14 їі стало відомо, що це чоловік з ВВБ обласного апарату і прізвище його ОСОБА_4 . Особисто їй ОСОБА_4 ніяких вказівок не давав. На перевірці вона була 2-3 дні та виявила незначні порушення. З ВВБ та від свого безпосереднього керівництва вона ніяких вказівок щодо проведення перевірки не отримувала та тиску на неї щодо проведення самої перевірнки не було.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що в 2010 році вона працювала начальником відділу відшкодування податків в Долинській оДПІ. Нею було підписала план позапланової перевірки (програму) в Долинському ВУВКГ. Про хід, результати перевірки їй нічого не відомо, оскільки участі у ній вона не приймала. Програму перевірки, яка є типовою, вона віддала ОСОБА_14 ,

який відніс її на підпис до керівництва оДПІ. ОСОБА_1 вона в 2010 році не знала. Наскільки їй відомо, ОСОБА_3 , не проведення перевірки не впливала.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив, що в 2010 році він працював старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління СБУ в Івано-Франківській області в підрозділі по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах. На той час він уже мав 15 років стажу роботи в органах, а на вказаній посаді , він уже працював 3 роки. Літом 2010 року отримавши відповідні вказівки від керівництва, він поїхав в м.Долина, де в приміщенні Долинського ВУВКГ відібрав заяви у ОСОБА_2 і ОСОБА_10 , в яких останні повідомили про вимагання у них хабаря ОСОБА_1 за непроведення додаткової перевірки Долинського ВУВКГ . Чи опитував він вказаних громадян, пригадати не може. Після відібрання заяв, він поїхав в м.Івано-Франківськ, в Управління СБУ, де зареєстрував їх в журналі реєстрації. Талончики він заявникам не давав. Вказаний журнал реєстрації зберігається тільки в приміщенні Управління СБУ в Івано-Франківській області .Після реєстрації заяв він знову повернувся в м.Долину для огляду місця події. Огляд місця події, в присутності понятих, яким було роз`яснено їх права, проводив працівник СБУ оперуповноважений ОСОБА_20 . Огляд місця події також фіксувався на відео. Сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_7 викинула гроші, що їй дали перед цим. Грошові кошти вилучили, але він не пригадує, яка саме була сума. ОСОБА_7 поводила себе агресивно, кидалася на ОСОБА_20 , вкусила останнього за руку.Що саме пояснювала ОСОБА_7 - не пригадує. За результатом огляду місця події було складено протокол, однак хто його складав , пригадати не може, як і не може пригадати, чи підписував він даний протокол. В протоколі все відображено правильно. Чи був він до закінчення даної слідчої дії - пригадати не може. Він мав право виїжджати за межі приміщення Управління СБУ для відібрання заяв. За межі наданих йому повноважень, він при відібранні заяв не виходив. В подальшому в даній справі він виконував всі законні вимоги керівництв, а також брав участь при затриманні ОСОБА_1 , яке проводив ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні пояснив, що у 2010 році він працював на посаді старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ. В 20-х числах вересня 2010 року була заява від працівників Долинського ВУВКГ про вимагання ОСОБА_1 хабара. Вказаними заявами займався спеціальний підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Було проведено оперативні та слідчі дії, якими керував ОСОБА_22 . Участі у фіксації отримання хабара він не приймав, а лише за вказівкою керівництва, а саме ОСОБА_22 , зустрів ОСОБА_1 з невідомим мужчиною - водієм службової машини марки "Фольксваген-Джетта", при виході з автосалону, який знаходиться біля автодороги Івано-Франківськ-Калуш. Показавши службове посвідчення, він запросив ОСОБА_1 проїхали в Управління СБУ в Івано-Франківській області для зустрічі з керівництвом, на що той погодився. На службовому автомобілі , він, водій та ОСОБА_1 приїхали в приміщення Управління. Будь-якого обмеження у вільному пересуванні ОСОБА_1 - не було, спецзасобів до нього не застосовувалось. З ОСОБА_1 , він познайовився літом 2010 року, після призначення його на посаду начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області. Чи приймав він участь в доправленні ОСОБА_1 в приміщення прокуратури, та чи складав якість процесуальні документи - пригадати не може, однак вважає, що по вказівці слідчого міг це робити. Ні ключів, ні службового посвідчення, ні телефонів у ОСОБА_1 він особисто не забирав. Протокол про розшифровку розмов, він міг виготовляти, але чи робив він це пригадати не може.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в 2010 році на час проведення перевірки в Долинському ВУВКГ він працював оперативним працівником відділення податкової поліцї Долинської оДПІ Івано-Франківської області. Коли проводилась перевірка Долинського ВУВКГ, він за дорученням свого керівника ОСОБА_23 підвозив на дане підприємство ОСОБА_4 , якого раніше не знав, та якого йому представив начальник Долинської оДПІ ОСОБА_24 . По приїзді в Долинський ВУВКГ, ОСОБА_4 спілкувався з працівниками водоканалу і був на даному підприємстві біля 2-х годин. ОСОБА_1 він особисто не знав, однак йому було відомо що особа з таким прізвищем очолює відділ ВБ при ДПА в Івано-Франківській області.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що з листопада 2005 по квітень в 2011 рік він займав посаду начальника Долинської оДПІ. В 2010 році Долинською оДПІ проводилась

позапланова перевірка Долинського ВУВКГ, в якому почався в процес банкрутства. Ні податкова міліція, ні внутрішня безпека до проведення перевірки не залучалися. ОСОБА_1 він знав. Обвинувачений спілкувався з ним і хотів, щоб працівники Відділу ВБ приймали участь у проведенні перевірки. З ВБ до нього приїхав оперативний працівник ОСОБА_4 , який хотів, або по власній ініціативі , або за вказівкою ОСОБА_1 ( це йому не відомо) брати участь у перевірці Долинського ВУВКГ. ОСОБА_4 повідомили, що підстав для його участі немає, однак він може написати записку до обласної податкової. ОСОБА_4 просив показати йому, де знаходиться водоканал, тому він доручив начальнику податкової міліції ОСОБА_23 відвезти ОСОБА_4 . Більше він до нього не звертався. Будь-яких офіційних заяв з боку працівників Долинської оДПІ, які проводили перевірку на підприємстві, про вчинення на них тиску з боку працівників ВБ - не поступало. ОСОБА_3 , яка являється дочкою колишнього керівника Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 , в 2010 році займала посаду заступника начальника Долинської оДПІ.

Свідок ОСОБА_4 , допитаний в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області, суду пояснив, що в середині липня 2010 року він приїхав в м.Івано-Франківськ та приступив до виконання обов`язків старшого оперуповноваженого ВВБ ДПІ в Івано-Франківській області. Керівником відділу ВБ був на той час ОСОБА_1 . До 06.09.2010 року він не мав службового посвідчення, тому фактично виконував обов`язки водія. В його обов`язки, як оперуповноваженого, входило виявлення правопорушень у сфері оподаткування в Долинському та Калуському районі, за якими він був закріплений. В ході проведених оперативних заходів він виявив порушення на Долинському ВУВКГ, зокрема щодо заборгованості по сплаті ПДВ, яка становила біля 2 000 000 гривень. Про виявлене порушення він доповів керівництву, подавши відповідний рапорт. Також він підготував лист, щоб направити людину на перевірку. Даний лист він підготував за власною ініціативою, а підписав його заступник начальника відділу ОСОБА_5, а можливо і ОСОБА_1 . Ситуація, яка склалась в Долинському ВУВКГ обговорювалась у їх відділі. Чи мали відношення працівники Долинської оДПІ до ситуації, яка склалась в Долинському ВУВКГ - сказати не може. Мета листа - реалізувати оперативні заходи, що проводилися, перевірити отриману інформацію. З цією метою він приїхав в м.Долина, Івано-Франківської області, познайомився з інспектором, який проводив перевірку та разом з ним поїхав в Долинський ВУВКГ. По чиїй вказівці він поїхав в м.Долина, на даний час не пам`ятає, як і не пам`ятає, чи давав йому начальник відділу ВБ ОСОБА_1 якісь вказівки щодо проведення перевірки . В приміщенні Долинського ВУВКГ він познайомився з головним бухгалтером даного підприємства ОСОБА_9 , який не допустив його до проведення перевірки. Начальника Долинського ВУВКГ ОСОБА_2 , він в той день не бачив та з ним не знайомий. В Долинському ВУВКГ він був лише один раз і в діяльність працівників Долинської оДПІ, які проводили позапланову перевірку - не втручався. Акту по результатах проведеної перевірки, він також не бачив . Сестру ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , яка працювала в Долинському ВУВКГ в день, коли він приїжджав на підприємство - не бачив.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чорноморським міським судом Одеської області свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду заступника начальника відділу ВБ Івано-Франківської ДПІ, керівником якого був ОСОБА_1 . У вересні 2010 року, коли ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місця , до нього в кабінет зайшов ОСОБА_4 із письмовим запитом. ОСОБА_4 пояснив, що займається перевіркою Долинського водоканалу і в нього є інформаціє , якої однак не достатньо, про порушення податкового законодавства на даному підприємстві. Також ОСОБА_4 повідомив, що начальнику ОСОБА_1 відомо про підготовлений запит. Він сказав ОСОБА_4 даний запит переробити, так як був некоректно сформульований. ОСОБА_4 до нього приходив кілька разів, він говорив останньому, що питання, які він піднімає, не належать до їх компетенції. ОСОБА_4 його переконав, що незаконним діями керівництву водоканалу допомагають займатися працівники Долинської оДПІ, тому він вказаний запит підписав. Запит, який був підготовлений ОСОБА_4 , та ним підписаний, ні до чого не зобов`язував, а лише витребовував певні документи. Такий запит до начальника ДПА в Івано-Франківській області для візування, не направляється, однак він має бути зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції. Скарг на дії працівників їх відділу щодо тиску - не поступало. Від ОСОБА_4 , йому стало відомо про затримання ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів на виїзді з м.Івано-Франківська в сторону м.Калуш.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Долинської оДПІ. В 2010 року він був керівником перевірки, що проводилася працівниками Долинської оДПІ в Долинському ВУВКГ, у зв`язку з процедурою банкрутства вказаного підприємства. Перевірка діяльності підприємства проводилась за досить великий період, більш ніж за три роки . За час проведення перевірки в діяльності Долинського ВУВКГ були виявлені незначні порушення, які визнали керівництво Долинського ВУВКГ та усунули їх. Під час перевірки, наскільки він пригадує, один раз був ОСОБА_4 , який відрекомендувався як працівник Відділу ВБ, хоч його посвідчення він не бачив. ОСОБА_4 він до того часу не знав. ОСОБА_4 на перевірці був з ним в одному кабінеті, вказував йому на що потрібно звернути увагу, втручався в перевірку. ОСОБА_4 вимагав від головного бухгалтера Долинського ВУВКГ, якісь документи, але той їх не надав. Перевірка проводилась на протязі 10-ти днів, а потім була ще продовжена на 5-ть днів. Результати перевірки Долинського ВУВКГ викладені в акті, який відповідає дійсності. Будь-якого тиску на нього, як керівника перевірки - не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду старшого о/у спецпідрозділу по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах Управління СБУ в Івано-Франківській області. По вказівці свого керівництва він оглядав грошові кошти та вручив їх заявнику ОСОБА_10 . Про такі дії, ним було складено в присутності понятих, відповідний протокол. Даний протокол складався в м.Долина, Івано-Франківської області в службовому автомобілі, хоча на даний час він добре не пригадує ці події. Грошові кошти також були оброблені спеціальною речовиною "Промінь". Чиї були кошти, які оглядались та вручались заявнику, який саме був службовий автомобіль, та чи був у ньому копіювальний апарат, пригадати не може. Протокол-заяви від потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , він не приймав. Він проводив огляд місця події та склав протокол такого огляду . Всі учасники огляду місця події виконували його вказівки. Огляд місця події проводився в присутності двох понятих та фіксувався за допомогою відеокамери. Чому в протоколі не вказана особа, яка проводила відеозйомку, пояснити не може. Всі співробітники СБУ, які були залучені до огляду місця події, вказані в протоколі. ОСОБА_7 , яка отримала грошові кошти від потерпілого ОСОБА_10 , під час затримання викинула їх, та почала вести себе агресивно, царапалась, кусалась, намагалась втекти. Якщо по відношенню до ОСОБА_7 і були застосовані кайданки, то лише з метою, щоб вона перестала чинити опір та вести себе агресивно до працівників СБУ. Чи складався відносно ОСОБА_7 протокол затримання - не пам`ятає. ОСОБА_7 було запропоновано проїхати в Управління СБУ в м.Івано-Франківськ для дачі пояснень. Після події, яка мала місце в 2010 році біля приміщення Долинського ВУВКГ, ОСОБА_7 , зверталась з скаргами у військову прокуратуру, яка провела відповідну перевірку і прийняла рішення, яким не встановлено будь-якого порушення з його сторони.

Судом вживались всі передбачені законом та можливі заходи щодо безпосереднього допиту в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_2 неодноразово викликався в судові засідання, однак подав заяви (а.с.154 т.5, 161 т.5 , згідно яких просить кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 розглядати без його участі по стану здоров`я ( переніс інсульт)

У відповідності до виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 №193816 (а.с.162 т.5), останньому виставлено діагноз - залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту (07.03.2015р.) зліва із легким правобічним геміпарезом, із когнітивно-мнестичними розладами. Дисциркуляторна (атеросклеротично-діабетична) енцефалопатія ІІ ст. з лікворною кистою в потиличній ділянці з лакунарним ішемічним інсультом в басейні СМА справа. Хворому рекомендоване лікування та уникнення психоемоційних перевантажень, контроль праці та відпочинку.

Потерпілий ОСОБА_9 також неодноразово викликався в судові засідання, однак на них не з`явився, подавши заяви про проведення судових засідань в справі про обвинувачення ОСОБА_1 у його відсутності (а.с.198 т.5, 212 т.5,234 т.5,17 т.6, 28 т.6)

Згідно довідки №67/1 від 08.10.2019р. (а.с.18 т.6) - ОСОБА_9 виставлено діагноз - гострий інфаркт міокарди з сивацією сегмента sт по нижній стінці.

У відповідності до виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого

№4942(а.с.29-31 т.6), виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3684/2019 (а.с.32 т.6), ОСОБА_9 висталвно діагноз : ІХС. Гострий інфаркт міокарди по нижній-задній ділянці лівого шлуночка з переходом на бокову стінку лівого шлуночка.

Стороною обвинувачення, враховуючи тяжкі та тривалі хвороби потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , які унеможливлюють їх безпосередній допит при даному судовому розгляді, було запропоновано прослухати показання ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , які давались ними в якості потерпілих, при розгляді даної справи справи попереднім складом суду, за аналогією ст. 225 КПК України.

Сторона захисту не заперечила проти прослуховування показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Допитаний в судовому засіданні Долинським районним судом Івано-Франківської області під головуванням судді Лицура І.М . 01.12.2017 року потерпілий ОСОБА_2 , суду пояснив, що він в 2010 році працював начальником Долинського ВУВКГ. На підприємстві працювала сестра обвинуваченого ОСОБА_7 . Десь в липні 2010 року він був присутній на святкуванні Дня працівника державної податкової служби України в кафе «Cофія», що в.Долина Івано-Франківської області. Там до нього підійшов ОСОБА_1 , якого він знав до того часу близько 5 років, і запропонував надати вищу посаду його сестрі ОСОБА_7 , назвавшись начальником ВВБ податкової інспекції. При цьому ОСОБА_1 наголосив, що має право ініціювати перевірки їх підприємства, коли захоче. Він задумав перевести сестру ОСОБА_1 на посаду спеціаліста по зв`язках громадськістю. В подальшому, коли він перебував у відпустці, головний бухгалтер ОСОБА_9 повідомив, що на підприємство приїхала перевірка з податкової інспекції з приводу штучного доведення підприємства до банкрутства та що на перевірці присутній чоловік, який хоче перевіряти документи. Казав, що направлення на перевірку надасть пізніше, стверджував, що він з обласної ДФС. Він зрозумів, що це людина ОСОБА_1 . В подальшому йому стало відомо ім`я того чоловіка - ОСОБА_4 . Знав, що ОСОБА_1 працює у внутрішній безпеці, але чи мав останній право направляти перевірку, того він не знав. Після цього він зателефонував до ОСОБА_1 , який сказав, що то його людина, яка допомагає здійснювати перевірку, казав, що з усім розбереться. Однак ОСОБА_4 приходив знову, тому він повторно телефонував до ОСОБА_1 і вони домовились про зустріч в кафе «Крухе», де ОСОБА_1 сказав, що дав команду і ОСОБА_4 на його підприємстві більше не буде, але перевірки він буде продовжувати та сказав приїхати до нього на роботу. Через тиждень він приїхав до ОСОБА_1 на роботу, де останній наголосив на тому, що потрібно компенсувати ОСОБА_4 витрати, які він поніс в зв`язку з перевіркою. Він запитав ОСОБА_1 скільки потрібно: 200, 300, 1000 доларів США, на що останній відповів, що 1000 доларів США. Також сказав, що більше перевірок не буде. Він погодився на цю суму і сказав нехай ОСОБА_4 підійде до нього. Однак, ОСОБА_1 спочатку сказав передати гроші йому, а потім його сестрі. Він сказав, що він керівник підприємства, а тому йому буде незручно передавати гроші. Тоді ОСОБА_1 сказав, щоб він передав через когось. В подальшому, порадившись з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вони вирішити дати ОСОБА_1 гроші, щоб їх більше не чіпали і не було тих перевірок. Хто скільки тоді дав, він вже не пам`ятає. Вказані розмови він записував на диктофон, оскільки відчував тривогу і тиск збоку ОСОБА_1 . Диктофон він мав при собі і записував і раніше також розмови інших осіб, не тільки ОСОБА_1 . Він так вирішив сам, ніхто йому цього не радив. Боявся тих перевірок, тому що вони не давали змоги нормально працювати. З метою захистити підприємство, він з ОСОБА_10 вирішили звернутись до СБУ, що й зробили за день до передачі грошей. Хотіли все зафіксувати, оскільки боялися, що на цьому не закінчиться. В СБУ він написав заяву про передачу коштів. Наступного дня ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 гроші в сумі 8000,00 грн., які вони разом втрьох зібрали. В подальшому, після закінчення судового процесу, йому в прокуратурі Івано-Франківської області повернули гроші в сумі 8000,00 грн., частину з яких він повернув ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_9 , 01.12.2017 року суду пояснив, що він тривалий час працював головним бухгалтером Долинського ВУВКГ. В 2010 році на підприємстві проводилася перевірка в зв`язку з початком процедури банкрутства, тому що був важкий фінансовий стан. Одного разу разом з працівниками Долинської оДПІ прийшов чоловік, який не мав при собі документів, сказав, що він на стажуванні, потім назвався водієм, а згодом - працівником ВВБ. ОСОБА_4 , так

звати того чоловіка, казав, що має право на супровід працівників податкової служби. Також він говорив, що може організувати ще серйозніші перевірки на підприємстві. Його вирішили допустити до кабінету, де проводилась перевірка, однак документи не надавали. Був на підприємстві 3 дні, давав вказівки інспекторам, казав, що знайшов порушення. ОСОБА_1 до того часу він не знав, дізнався про нього наступного дня після приходу ОСОБА_4 . ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_1 вимагає хабара за те, щоб не ініціювати перевірки, якими їх вже були замучили, а також щоб допомогти обжитись ОСОБА_4 , який тут не має житла. ОСОБА_2 додав, що гроші потрібно передати через сестру ОСОБА_1 , однак він відмовився, оскільки остання є його підлеглою також. Він дав 2000,00 грн. купюрами по 500,00 грн., які пізніше йому повернув ОСОБА_2 . Вирішили, що гроші передасть ОСОБА_10 . Він сам не звертався в правоохоронні органи. В прокуратурі Івано-Франківської області йому сказали, що він є потерпілим по справі та може написати заяву про визнання його таким.

Також в судовому засіданні були допитані свідки сторони захисту ОСОБА_7 та ОСОБА_27 , які суду дали показання, зокрема:

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона являється рідною сестрою обвинуваченого по справі ОСОБА_1 20.09.2010 року до неї з сторони працівників СБУ було застосовано насильство, зокрема працівники СБУ вдарили її, та наділи кайданки. З приводу оскарження неправомірних дій працівників правоохоронних органів, вона зверталась в суд . На даний час є рішення суду, яке набрало законної сили, згідно якого на її користь стягнуто 50 000 гривень моральної шкоди. Розмови між нею та рідним братом ОСОБА_1 про отримання коштів 20.09.2010 року - не було. Щодо обставин, які мали місце 20.09.2010 року свідок ОСОБА_7 від дачі показів відмовилась згідно ст. 63 Конституції України.

Свідок ОСОБА_27 , суду пояснив, що він являється знайомим ОСОБА_1 20.09.2010 року біля 13.00 год. він на своєму автомобілі, а ОСОБА_1 на службовому автомобілі під`їхали до автосалону, який розташований при виїзді з м.Івано-Франківськ до м.Калуш. В приміщенні автосалону між ОСОБА_1 та продавцем виник словесний конфлікт щодо розміру відсотків за автомобіль. При виході з приміщення автосалону до них підійшли 2-3 людей в цивільному одязі, які відрекомендувались працівниками СБУ. Його та ОСОБА_1 розділили. Після цього ОСОБА_1 сів, на його думку, добровільно в автомобіль сірого кольору марки "Шкода" на заднє пасажирське крісло. З двох боків від ОСОБА_1 сіли працівники СБУ. Більше в той день він ОСОБА_1 не бачив. Чи забирали у нього телефон, також не бачив.

На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального порушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) стороною обвинувачення надано письмові докази, які досліджені в судовому засіданні, а саме:

Протоколи прийняття усної заяви від 20.09.2010 року ( а.с. 48,49 т.2 ), згідно з якими ОСОБА_10 та ОСОБА_2 звернулися в Управління СБУ в Івано-Франківській області з повідомленням про те, що начальник відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_1 вимагає у них хабар у сумі 1000 доларів США за те, що він не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками Долинської оДПІ з приводу порушень, що були виявлені підлеглими ОСОБА_1 на Долинському ВУВКГ.

Протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року з додатками ( а.с. 50-56 т.2), відповідно до якого оглянуто та описано 16 купюр номіналом 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, на які нанесено безбарвний препарат «Промінь-1», який при освітленні ультрафіолетовими променями в темному приміщенні дає характерне люмінесцентне свічення та має властивість передаватися на руки, одяг, тощо, які після проведення огляду передано заявнику ОСОБА_10 для участі в проведенні заходів для отримання фактичних даних про вимагання та одержання хабара ОСОБА_1 . Даний протокол складений старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_20 в м.Долина в присутності понятих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та заявника ОСОБА_10 .

Протокол огляду місця події від 20.09.2010 року та план-схему до нього ( а.с. 57-59 т.2),

згідно з якими місцем події є приміщення адміністративної будівлі Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 59 в м.Долина Івано-Франківської області. Співробітниками УСБ України було затримано особу жіночої статі, яка підозрюється в одержанні хабара від ОСОБА_10 в сумі 8000 гривень. Співробітником УСБУ майором ОСОБА_20 за допомогою ультрафіолетової лампи шляхом освітлення лівої долоні руки та правої кінцівки руки невстановленої особи зафіксовано речовину зеленуватого кольору. Після цього ватним тампоном методом нашарування знято змив речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промінні, та поміщено в прозорі пакети. В ході даного огляду було розкрито паперовий згорток, в якому знаходилися грошові купюри номіналом по 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496. Після відмови видати мобільний телефон, співробітницею УСБУ ОСОБА_30 вилучено мобільний телефон затриманої громадянки та поміщено в пакет. З місця події вилучено: пакет № 2 (в ньому знаходяться змиви речовини «Промінь-1» з лівої долоні невстановленої особи), пакет № 3 (в ньому знаходяться змиви речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промені, з правої руки невстановленої особи), пакет № 5 (в ньому знаходяться грошові кошти, вилучені у невстановленої особи в ході огляду місця події 20.09.2010 року в сумі 8000 грн.), пакет № 6 (в ньому знаходиться мобільний телефон "Нокіа", вилучений у невстановленої особи 20.09.2010 року в ході огляду місця події).

Протокол огляду відеокасети від 27.09.2010 року та доданих до нього фототаблиць ( а.с. 101-106 т.2), на якій міститься запис огляду місця події від 20.09.2010 року.

Протокол огляду речових доказів від 27.09.2010 року (а.с. 122-123 т.2), згідно з яким предметом огляду є мобільний телефон «NOKIA», серійний номер НОМЕР_1 , який був вилучений 20.09.2010 року під час огляду місця події у ОСОБА_7 . При ввімкненні телефону в функціях телефону «Журнал дзвінків» в папці «отримані дзвінки» містяться дані про дзвінок 20.09 о 13.55 з номера НОМЕР_2 , абонент ОСОБА_31., а в папці «набрані номери» дані про дзвінок 20.09. о 13.55 на номер НОМЕР_2 , абонент ОСОБА_31.

Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 29.09.2010 року ( а.с. 124 т.2), згідно з якою мобільний телефон «Nokia», серійний номер НОМЕР_1 , що був вилучений у ОСОБА_7 20.09.2010 року, визнано речовим доказом.

Висновок судового експерта № 1153 від 29.09.2010 року ( а.с. 128-130 т.2), згідно з яким на представлених для експертного дослідження грошових купюрах, вилучених згідно протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, яка містить люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в речовині «Промінь-1». Дана речовина, виявлена на грошових купюрах, має спільну належність із речовиною «Промінь-1» з аркуша паперу.

Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року ( а.с. 89 т.2), згідно з якою аркуш паперу, в який було загорнуто грошові кошти в сумі 8000 гривень - предмет хабара, що вилучений з місця події, визнано речовим доказом.

Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 22.09.2010 року ( а.с. 91-92 т.2 ), згідно з якою оглянуті 20.09.2010 року гроші в сумі 8000 гривень (16 купюр номіналом 500 гривень), визнано речовими доказами.

Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року ( а.с. 90 т.2), згідно з якою ватні тампони, на яких маються змиви з долоні правої та лівої кисті рук ОСОБА_7 визнано речовими доказами.

Висновок експерта № 1154 від 29.09.2010 року ( а.с. 135а-137 т.2), згідно з яким на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_7 виявлено спеціальні хімічні речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, які містять люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в наданому для порівняння зразку речовини «Промінь-1» з аркуша паперу. Дана речовина, виявлена на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_7 , має спільну належність із речовиною «Промінь-1», нанесеною на аркуш паперу.

Висновок експерта № 09/07-389 від 29.09.2010 року (а.с. 143-144 т.2), згідно з яким 16 купюр номіналом по 500 гривень серією та номерами БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492,

БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, за способом нанесення зображення та первинними елементами захисту відповідають купюрам номіналом 500 гривень, які знаходяться в офіційному обігу.

Протокол результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року, в ході проведення яких було зафіксовано факт телефонної розмови, що відбулася 16.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та факт зустрічі 20.09.2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з додатками - стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року ( а.с. 1-4, т.2).

Протокол огляду та прослуховування мікроаудіокасети від 28.09.2010 року на якій зафіксовано 2 розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з додатками - стенограмами розмов від 08.09.2010 року та від 14.09.2010 року ( а.с. 5-11 т.2).

Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 28.09.2010 року, згідно з якою оглянутий диктофон «Olympus», аудіокасету «МС-90» № НОМЕР_3 та стенограми розмов визнано речовими доказами ( а.с. 112 т.2).

Протокол огляду та прослуховування компакт-диска від 28.09.2010 року, на якому зафіксовано запис розмови від 16.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відеозапис від 20.09.2010 року про вимагання та одержання ОСОБА_7 хабара в розмірі 8000 грн. з додатками - стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року ( а.с. 115-118 т.2).

Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 29.09.2010 року ( а.с. 119 т.2), згідно з якою оглянутий диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» та стенограми розмов визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінальної справи.

Лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок» ( а.с. 97 т.2), підписаним заступником начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_5 , що адресований голові ДПА в Івано-Франківській області, який підготовлений ОСОБА_4 , в якому зазначено про те, що попередньо встановлено, що службові особи Долинського ВУВКГ, ймовірно, мінімізують податкові зобов`язання та довели комунальне підприємство до банкрутства шляхом проведення сумнівних операцій з пов`язаними особами. На підстави викладеного відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області вважає за доцільне вжити заходів, передбачених чинним законодавством, щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства вказаними вище особами, в ході яких детально вивчити зазначені операції. Підрозділам податкової міліції вжити передбачених законом заходів щодо перевірки можливих фактів доведення до банкрутства чи фіктивного банкрутства Долинського ВУВКГ.

Протокол огляду документів від 30.09.2010 року (а.с. 98 т.2), яким встановлено факт огляду листа заступника начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області № 1053/27-007 від 20.08.2010 року на 1 аркуші, який після огляду долучено до матеріалів кримінального провадження.

Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 30.09.2010 року ( а.с. 99 т.2), згідно з якою лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року визнано речовим доказом.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 року по справі №Б-25/28/10 (а.с.287 т.2) , згідно якої Господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ( м.Долина, Івано Франківська область іден. код 033616626).

Оцінивши та проалізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до наступних висновків:

У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Суд враховує, що згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може

ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини;3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Це означає, що саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактів.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Ч.1 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з п.п. 3,4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також порушення права на захист.

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України - слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Сальдуз проти

Туреччини» від 27.11.2008 року, «Саундерс проти Сполученого Королівства» від 17.12.1996 року, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001 року, «Чопенко проти України» від 15.04.2015 року зазначає, що вже на початку досудового розслідування обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, в аспекті конституційного подання щодо суб`єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання, закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Ч.8 перехідних положень КПК України передбачено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

У відповідності до ч.5 ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на 20.09.2010 року, проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в редакції станом на вересень 2010 року) було передбачено, що негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв`язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації, проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Процедура отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема на застосування технічних засобів добування інформації, а також використання інформації, добутої під час здійснення цих заходів, була визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 «Про затвердження порядку отримання дозволу суду для здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації».

З метою однозначного застосування судами законодавства, яке регулює надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, Верховний Суд України 28 березня 2008 року прийняв Постанову Пленуму «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» за № 2, якою роз`яснив судам що відповідно до пунктів 7, 9 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" за вмотивованим рішенням суду можуть бути застосовані такі обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених

статтями 30, 31, 32 Конституції України, як застосування інших технічних засобів одержання інформації, під якими слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв`язку розмови, дії, обстановку.

В п.6 даної Постанови зазначено, що суди не вправі надавати дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів, якими тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, якщо стосовно особи не заведено оперативно-розшукову або контррозвідувальну справу чи немає даних, які б свідчили, що отримати інформацію в інший спосіб неможливо.

Згідно з п. 13 даної Постанови, під час вивчення оперативно-розшукової справи (контррозвідувальної справи), судді необхідно переконатися і у наявності постанови про заведення оперативно-розшукової справи щодо конкретної особи, стосовно якої плануються заходи, які потребують дозволу суду; наявності оперативних даних про те, що особа вчинила чи планує вчинити тяжкий або особливо тяжкий злочин (злочини); наявності доручення на здійснення оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду, інших передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" осіб, органів чи організацій; чи відповідає подання матеріалам оперативно-розшукової справи; чи не закінчилися строки ведення оперативно-розшукової справи чи продовжені вони в передбаченому законом порядку; чи є дані про продовження особою злочинної діяльності або вона готує тяжкий чи особливо тяжкий злочин (для випадків, коли кримінальну справу не порушено); чи відповідають назви оперативних заходів чинному законодавству, законність заведення оперативно-розшукової справи. Підлягають дослідженню суддею дані про фактичне використання житла чи іншого володіння, каналів зв`язку або належність конкретній особі, кримінально-правову кваліфікацію злочину тощо.

Згідно з вимогами ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на 20.09.2010 року, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Про результати огляду слідчий складає протокол.

Отже, виходячи з вищенаведених положень актів законодавства України та судової практики, за наявності підстав для проведення оперативним підрозділом оперативно-розшукових заходів для отримання відомостей та фактів, які в подальшому можуть бути використані як докази вчинення особою злочину, шляхом застосування технічних засобів одержання інформації, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв`язку розмови, дії, обстановку і вважаються тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина, обов`язково повинен бути отриманий дозвіл суду у вигляді окремої постанови, винесеної на підставі подання керівника відповідного оперативного підрозділу, погодженого прокурором.

Аналізом досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ні на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування 28.04.2014 року, ні під час судового розгляду даного кримінального провадження, стороною обвинувачення дозвіл суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема, на застосування технічних засобів добування інформації в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України, не надано.

Суд не приймає до уваги посилання прокурора на повідомлення заступника прокурора Івано-Франківської області № 09-1538вих/2 від 30.10.2012 року ( а.с. 193 т.3) на адресу Секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області про те, що вивченням оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_1 в прокуратурі області порушень вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не встановлено, оскільки дане повідомлення не може підмінити собою відповідний дозвіл суду, отримання якого передбачено законом.

При цьому навіть постанови начальника Управління СБ України в Івано-Франківській області № 14/1-3192 т від 16.09.2010 року, про яку вказано в протоколі результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року ( а.с. 1 т.2) як підставу для застостосування цих заходів,

також не надано, що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно була заведена оперативно-розшукова справа, якщо і була заведена , то відносно кого, яка саме інформація, одержана в установленому законом порядку, стала підставою для заведення оперативно-розшукової справи, і, відповідно, чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких сторона обвинувачення надала суду як докази в кримінальному провадженні.

Встановлення даного факту є важливим і з огляду на те, що із заявами про вчинення злочину потерпілі звернулися до органів СБУ 20.09.2010 року, а оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_1 проводилися і до цього часу, зокрема 16.09.2010 року проведено запис телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.08.2013 року, якою вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 , скасовано, а справу направлено прокурору Івано-Франківської області на нове розслідування , зазначено, що " Колегія суддів вважає, що висновки органа досудового слідства та судів про допустимість як доказів винуватості ОСОБА_1 записів розмов, зафіксованих ОСОБА_2 , є помилковими. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на фактичних даних одержаних шляхом вчинення цілеспрамованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Під час досудового слідства і в судових засіданнях ОСОБА_2 пояснював, що він спеціально для запису розмов з ОСОБА_1 мав при собі диктофон і використовував його саме з цією метою. Такі дії свідчать про їх цілеспрамованість, а не про ситуативний(випадковий) характер. Тому отримані в такий спосіб докази не можна вважати допустимими." ( а.с.29-34 т.2).

За таких обставин суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, які зібрано в результаті проведення оперативно-розшукових заходів в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, не відповідають критеріям належності і допустимості, оскільки отримані без відповідного дозволу суду, а тому слід визнати їх недопустимими.

Також до доказів, що одержані незаконним шляхом, суд відносить протокол огляду місця події від 20.09.2010 року, складений ст. оперуповноваженим спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області майором М.Мартинюком ( а.с. 57-58 т.2), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на час складення протоколу, він складений не слідчим, а оперативним працівником, тобто не уповноваженою особою, а тому цей доказ слід визнати недопустимим.

Крім цього, недопустимим доказом слід визнати фактичні дані, що містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року ( а.с. 50 т.2), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на час складення протоколу, ця дія була проведена до порушення кримінальної справи і не може визнаватись допустимим доказом, адже ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року) чітко обмежувала проведення слідчих дій , які можна вчиняти до порушення кримінальної справи.

В протоколах прийняття усної заяви від 20.09.2010 року (а.с.48-49 т.2) потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_2 вказують про вимагання у них коштів начальником Відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , а тому суд вважає, за необхідне зазначити, що проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_7 , зокрема фіксування її розмови 20.09.2010 року з ОСОБА_10 є незаконним.

Факт порушення прав гром. ОСОБА_7 під час її затримання 20.09.2010 року підтверджується рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року в справі № 0907/16806/2012 ( а.с. 200-203 т.4), яким частково задоволено позов ОСОБА_7 , та стягнуто на її користь з Державної казначейської служби України 50 тисяч гривень відшкодування завданої моральної шкоди. В даному рішенні зазначено, що позов ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй в результаті протиправного позбавлення свободи,

безпідставного застосування фізичної сили, спецзасобів та психічного насильства, є обґрунтованим.

Суд додатково зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження правомірності запису розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , зокрема з урахуванням показань самого потерпілого, який ствердив, що записуючої апаратури йому ніхто не вручав.

Враховуючи вищенаведена, а також неодноразову висловлену Європейським судом з прав людини доктрину «плодів отруйного дерева», суд не можна визнати допустимими доказами в даному кримінальному провадженні висновки експертів: № 1153 від 29.09.2010 року ( а.с. 128-130 т.2), № 1154 від 29.09.2010 року ( а.с. 135а-137 т.2) та № 09/07-389 від 29.09.2010 року( а.с.143-144 т.2), в яких описано проведення досліджень купюр та змивів з рук ОСОБА_7 , які вилучено згідно незаконного (складеного неуповноваженою на це особою) протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року.

В судовому засіданні також встановлено, що працівниками СБУ при затриманні ОСОБА_1 були порушені його права, зокрема, не було належним чином документально зафіксовано факт затримання, оскільки саме затримання останнього фактично відбулося 20.09.2010 року близько 14.00 год., а протокол затримання складено тільки 21.09.2010 року о 01.37 год. ( а.с. 61-62 т.2), що підтверджується показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_27 , не заперечується показаннями свідка ОСОБА_21 , який проводив затримання.

В своєму рішенні від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв`язку з триманням заявника під вартою з 18 до 22 липня 2005 року з огляду на те, що 18 липня 2005 року органами міліції не було документально зафіксовано затримання заявника, а протокол затримання було складено тільки ввечері 19 липня 2005 року; оформлення статусу заявника як затриманого за підозрою у вчиненні злочину відкладалося без будь-якого розумного пояснення.

Вищенаведені порушення, на думку суду, свідчать про те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 не було справедливим, проводилось з порушенням гарантованих чинними міжнародними договорами та Конституцією України прав осіб - учасників кримінального провадження.

Що стосується інших доказів наданих стороною обвинувачення, які дослідженні в судовому засіданні та не визнані судом недопустими, то вони жодним чином не підтверджують факту винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року).

У відповідності до вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

З письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, показань потерпілого, свідків та обвинуваченого не вбачається наявності таких організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, в силу яких ОСОБА_1 уповноважений був самостійно вирішувати питання додаткової перевірки працівниками ДПІ суб`єктів господарської діяльності . Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано також належних та допустимих доказів того що обвинувачений ОСОБА_1 міг вжити заходів, завдяки своєму службовому становищу до вчинення цих дій іншими службовими особами.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що раніше ОСОБА_1 він

взагалі не знав, з ним не спілкувавсяя і жодних пропозицій щодо давання хабара від нього не отримував.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що він не отримував вказівок від ОСОБА_1 взяти участь у перевірці інспекторами оДПІ Долинського ВУВКГ. Він проводив оперативні заходи у відповідності до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки до сфери його відповідальності входила територія Долинського та Калуського районів. Також він з власної ініціативи підготував листа № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», так як вважав, що таким чином в законний спосіб перевірить отриману оперативним шляхом інформацію.

Показання даного свідка в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5 , який зазначив, що лист від 20.08.2010 року підготував ОСОБА_4 , а він його підписав. Лист багато разів корегувався, щоб відповідав вимогам закону. ОСОБА_1 в цей час на робочому місці не було, ніяких вказівок він нього він не отримував.

Відповідно до п. 2.2.1.4 Положення про відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області УВП ДПА України ( а.с.71-79 т.2), до повноважень відділу відноситься, в тому числі, ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб`єктами господарювання, щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби.

Будь-яких, даних про те, що працівники податкової служби якимось чином сприяли діяльності Долинського ВУВКГ, в обвинувальному акті не зазначено та в судовому засіданні жодних доказів такого сприяння не надано.

На даний факт звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 22.08.2013 року (а.с. 29-34 т.2).

Таким чином в судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що до повноважень ОСОБА_1 не належало ініціювання додаткових перевірок Долинського ВУВКГ і він не міг виконати ці дії з використанням наданої йому влади та службового становища, як вказано в обвинувальному акті, що також свідчить про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Що стосується показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , даних ними під час судового розгляду даної кримінальної справи 01.12.2017 року Долинським районним судом під головуванням судді Лицура І.М., то суд не може взяти їх до уваги, оскільки однією з засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України, є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Аналогія зі ст. 225 КПК України, в даному випадку не може бути застосовано, оскільки вимогами ст. 225 КПК України передбачено допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.

Згідно з положеннями частин 1 і 3 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Однак, як вбачається зі змісту зазначеної норми, це є правом, а не обов`язком суду.

Суд також приймає до уваги, що у кримінальному процесі реалізація принципу справедливості полягає в обов`язку правоохоронних органів установити об`єктивну істину у справі, забезпечити законні права та інтереси учасників процесу, дотримуватись принципу презумпції невинуватості, правильно кваліфікувати дії обвинуваченого, не допускаючи упередженого, необ`єктивного підходу до розв`язання справи, забезпечити учасникам процесу рівні можливості в дослідженні доказів і захисті своїх прав, неухильно додержуватись закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий покаранню, що відповідає його діянню, і жоден невинуватий не був притягнутий до відповідальності.

Межами доказування вважається такий ступінь достатності та достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як за кожним із елементів предмета доказування, так і у справі загалом. Цей ступінь характеризується повним, всебічним дослідженням усіх обставин справи. Система зібраних доказів повинна давати можливість

зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом, та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об`єктивному вивченню, а якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв`язуватися на користь обвинуваченого.

Суд визнає, що під час даного судового розгляду вичерпані всі можливості усунути суперечності та сумніви щодо доведення стороною обвинувачення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, визнає, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) не підтверджено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом. З огляду на те що після інкримінованої ОСОБА_1 події злочину сплив значний час, а також на відсутність інших належних і допустимих доказів, суд приходить до висновку, що можливість отримання нових доказів вичерпана. За таких обставин суд визнає, що стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і можливість отримання нових доказів вичерпана, а тому останнього належить виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед

судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної злочином ( а.с. 54,т.1) слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України у відповідності до його письмової заяви від 04.04.2017 року ( а.с. 208 т.3 ) про залишення позову без розгляду.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог статті 100 КПК України.При цьому суд вирішує тільки питання тих речових доказів, які досліджувалися в судовому засіданні та є долученими до матеріалів кримінального провадження, тобто є в наявності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 124, 368,373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України ( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) в з`язку із недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) та виправдати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної злочином - залишити без розгляду.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :

диктофон «Олімпус» - повернути власнику ОСОБА_2 ; лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», відеокасету «Sony» № REC SAVE 03НК452МК 5523, аудіокасету «МС-90» № НОМЕР_3 , стенограми розмов, диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» - залишити при справі; мобільний телефон "Нокіа" - повернути законній власниці ОСОБА_7 ; службове посвідчення начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області - повернути за належністю Управлінню ДФС України в Івано-Франківській області; мобільний телефон «Нокіа» - повернути законному власнику ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: