Рішення № 93855985, 17.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2020 Справа № 920/914/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Чепульської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/914/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов`язівський елеватор» (41655, Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов`язівка, вул. Трудова, 48, код ЄДРПОУ 34072570),

до відповідача Фізичної особи-підприємця Оганесяна Маіса Суреновича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ),

про стягнення 501171,98 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

УСТАНОВИВ:

03.09.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 501171,98 грн. заборгованості (в т.ч.: 428586,62 грн основного боргу, 62990,36 грн. пені, 9595 грн. 3% річних) за неналежне виконання умов договору складського зберігання від 08.08.2019 № 48, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/914/20 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.10.2020, 10:00; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи; зобов`язано позивача надати суду належним чином завірену копію відсутньої складської квитанції №7511 від 30.10.2019, зазначеної у додатку № 5 до позовної заяви,

30.09.2020 на виконання вимог судової ухвали від 08.09.2020 № 920/914/20 за супровідним листом від 24.09.2020 № 252 (вх № 8688) позивачем надіслано належним чином завірену копію складської квитанції № 7511 від 30.10.2019.

Ухвалою суду від 06.10.2020 задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх № 8856/20 від 06.10.2020) та відкладено підготовче засідання у справі № 920/914/20 на 05.11.2020.

Відповідно до ухвали суду від 05.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача від 05.11.2020 №20/125 про закриття провадження у справі (вх № 3358к від 05.11.2020); закрите підготовче провадження та призначено справу №920/914/20 до судового розгляду по суті; призначено розгляд справи № 920/914/20 по суті в судове засідання на 17.12.2020.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Від представника відповідача надійшла заява №20/184 від 17.12.2020 про розгляд справи за його відсутності за станом здоров`я, повідомив про те, що проти позову заперечує.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

08 серпня 2019 між ТОВ «Дубов`язівський елеватор» і ФОП Оганесяном Маісом Суреновичем був укладений Договір складського зберігання № 48 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого в порядку, строки та на умовах, визначених Договором, відповідач зобов`язувався передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2019 року, сплатити позивачу усі визначені договором платежі, а також отримати продукцію зі зберігання, а позивач зобов`язувався прийняти продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені Договором стосовно продукції, та повернути її відповідачу.

Згідно з пунктом 1.2. Договору визначено найменування (асортимент, види), обсяги, строки зберігання Зерна, що передається.

Перелік та вартість послуг зернового складу (позивача) передбачено сторонами у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (в гривнях), що включає в себе податок на додану вартість.

Згідно з п 6.3. Послуги Зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим Договором або додатками до нього, повинні бути оплачені Поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання Виставленого Зерновим складом рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Виставлення, виписування, надання Поклажодавцю рахунку не є обов`язковою передумовою для оплати наданих Зерновим складом послуг. Достатньою підставою для оплати є отримання акту здачі - приймання виконаних робіт або акту-розрахунку, які складені та надані поклажодавцю у відповідності до умов даного Договору та дають можливість Сторонам чітко розуміти вартість наданих послуг. Кінцева оплата наданих послуг згідно вказаних в цьому пункті документів має відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання вказаних документів).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що у період з 21.10.2019 по 12.11.2019 року надав відповідачу послуги із приймання, зберігання, сушіння, очищення, переоформлення кукурудзи урожаю 2019 року, що підтверджується реєстрами ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку № 481 від 22.10.2019 року, № 523 від 28.10.2019 року,№ 529 від 29.10.2019 року, № 540 від 31.10.2019 року, № 547 від 01.01.2019, №552 від 02.11.2019, ТТН (ввезення зерна) № 1 від 21.10.2019, № 2 від 22.10.2019, № 10 від 28.10.2019, № 11 від 28.10.2019, № 12 від 28.10.2019, №13 від 29.10.2019, №14 від 29.10.2019, №15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 від 31.10.2019, №28 від 01.11.2019 , №29 від 01.11.19, картками аналізу зерна № 473 від 22.10.2019 року, №514 від 28.10.2019 року, №518 від 29.10.2019 року, № 540 від 01.11.2019 року, №544 від 02.11.2019, складськими квитанціями №7455 від 23.10.2019, №7504 від 29.10.2019, №7511 від 30.10.2019, №7523 від 01.11.2019, №7531 від 04.11.2019, №7536 від 04.11.2019.

Відповідно до розпоряджень на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур та трав № 44 від 15.10.2019, № 52 від 01.11.2019, актів на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур та трав № DBE 19000081 від 31.10.2019 № DBE 19000082 від 04.11.2019 , актів розподілу відходів № DBE 19000081 від 31.10.2019, № DBE 19000082 від 04.11.2019, актів розподілу умовної сушки №DBE 19000081 від 31.10.2019 № DBE 19000082 від 04.11.2019 та карток аналізу зерна №629 від 31.10.2019, №630 від 31.10.2019, № 886 від 31.10.2019, №887 від 31.10.2019, № б/н від 31.10.2019 (відходи), №637 від 04.11.2019, № 638 від 04.11.2019, №896 від 04.11.2019 року, №897 від 31.10.2019, №б/н від 04.11.2019 (відходи), Відповідачу було надано послуги з очищення зберігання, сушки, зерна.

Відповідно до листів про проведення відвантаження наданих Відповідачем Позивачу №б/н від 31.10.2019, № б/н від 06.11.2019, довіреностей №30 від 31.10.2019, № 31 від 06.11.2019, ТТН № №272,273,274,275,276 від 31.10.2019 року; № 278 від 01.11.2019 року; №280,281,282,283 від 06.11.2019 року; №292, 293, 294, 295, 296 від 12.11.2019 року кукурудза була відвантажена на ФОП «Оганесян М.С».

За результатами надання послуг сторонами без заперечень та зауважень було підписано Акт виконання робіт (надання послуг) № 352 від 31. 10.2019 та № 366 від 12.11.2019 року про те, що Позивачем були надані наступні роботи (надані такі послуги): приймання, зберігання, сушки, завантаження в автомобільний транспорт, послуга переоформлення зерна, всього на суму 428586,62 грн з ПДВ. Актами виконання робіт (надання послуг) № 352 від 31.10.2019 та № 366 від 12.11.2019 року зафіксовано також, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату від 31.10.2019 № 447 за послуги, надані в жовтні 2019 року та 12.11.2019 року № 468 за послуги, надані в листопаді 2019 року, на загальну суму 428 586,62 грн з ПДВ.

02.03.2020 Позивач направив на адресу відповідача претензію від № 117/1 з вимогою про сплату відповідачем заборгованості на суму 428586,62 грн.

У відповідь на отриману претензію відповідач надіслав позивачу лист від 18.03.2020, в якому заборгованість за договором складського зберігання Відповідачем визнана та в якому він просив відстрочки погашення заборгованості до 30.06.2020 року в зв`язку тяжким матеріальним становищем.

З письмових матеріалів справи вбачається, що станом на 20.03.2020 відповідачем заборгованість в розмірі 428586,62 грн. визнана, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

У зв`язку з тим, що заборгованість відповідачем у строк до 30.06.2020 сплачена не була позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2 від 16.07.2020 з вимогою про сплату відповідачем заборгованості на суму 428586,62 грн.

Відповідач у листі-відповіді на претензію зобов`язувався сплатити заборгованість до 15.08.2020 в повному обсязі, проте заборгованість у розмірі 428586,62 грн. відповідачем до цього часу не сплачена.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1-4 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача, однак відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості наданих послуг не виконав, грошові кошти в розмірі 428586,62 грн позивачу не перерахував.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 428586 грн. 62 коп. заборгованості є правомірною, обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем і підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 62990 грн. 36 коп. пені, нарахованої за загальний період з 16.11.2019 по 20.08.2020, виходячи з кожного факту прострочення окремо, відповідно до умов п. 7.2 Договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасної сплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг, Поклажодавець несе відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 62990 грн. 36 коп. за загальний період з 16.11.2019 по 20.08.2020.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17 і від 22.11.2018 у справі № 903/962/17).

Судом встановлено, що у розрахунку пені позивачем не враховані строки та порядок оплати послуг, визначені у п. 6.3. договору, пеня частково нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

Зокрема, з урахуванням умов договору щодо строків розрахунків (п. 6.3. договору), послуги, надані відповідачу у жовтні 2019 року, відповідач був зобов`язаний оплатити до 15.11.2019, а послуги, надані відповідачу у листопаді 2019 року - до 15.12.2019.

З урахуванням строків розрахунків, визначених у п. 6.3. Договору, та положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, прострочення оплати послуг, наданих позивачем відповідачу у жовтні 2019 року на суму 348521,64 грн. почалося з 16.11.2019, тому правомірним є нарахування пені за період з 16.11.2019 по 16.05.2020; прострочення оплати послуг, наданих позивачем відповідачу у листопаді 2019 року на суму 80064,98 грн. почалося з 16.12.2019, тому правомірним є нарахування пені за період з 16.12.2019 по 16.06.2020.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 49356 грн. 28 коп. (40926 грн. 70 коп. за зобов`язаннями жовтня 2019 року та 8429 грн. 58 коп. за зобов`язаннями листопада 2019 року) з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорі та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9595 грн. 00 коп. – 3% річних, нарахованих за загальний період з 16.11.2019 по 20.08.2020 відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, в якій передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З поданого розрахунку позовних вимог вбачається, що за зобов`язаннями жовтня 2019 року позивачем нараховано 3% річних за період з 16.11.2019 по 20.08.2020, виходячи з суми боргу 348521,00 грн., в той час як вірним було б нарахування 3% річних, виходячи з вірного розміру суми боргу - 348521,64 грн.

За зобов`язаннями листопада 2019 року позивачем нараховано 3% річних за період з 16.12.2019 по 20.08.2020, виходячи з суми боргу 80064,00 грн., в той час як вірним було б нарахування 3% річних, виходячи з вірного розміру суми боргу - 80064,98 грн.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2020.

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, беручи до уваги вимоги ч.2 ст. 237 ГПК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9595,00 грн. (7963,00 грн за зобов`язаннями жовтня 2019 року та 1632,00 грн. за зобов`язаннями листопада 2019 року) – 3% річних, нарахованих за загальний період з 16.11.2019 по 20.08.2020.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7313,10 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Оганесяна Маіса Суреновича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубов`язівський елеватор» (41655, Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов`язівка, вул. Трудова, буд. 48, код 34072570) 428586 (чотириста двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 62 (шістдесят дві) коп. основного боргу, 49356 (сорок дев`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 28 (двадцять вісім) коп. пені, 9595 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. - 3% річних; 7313 (сім тисяч триста тринадцять) грн. 10 (десять) коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя В.Л. Котельницька