Рішення № 93855018, 17.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 Справа № 910/12210/19 (914/2441/15)

Господарський суд Львівської області розглянув у підготовчому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вул.Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Головне управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд.35, м. Львів, 79003)про:визнання договору та правочинів недійсними, зобов`язання до вчинення дійу межах справи:№ 914/2441/15про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. – керуючий санаціє; Венгеренко Т. А. – адвокатВідповідача:Новак А. І. – адвокатТретьої особи:не з`явився

06.09.2019 р. до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» надійшла позовна заява від 05.09.2019 р. вих. № 05-09/2019-01 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2011 р. № 030111, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новіком»; визнання недійсними правочинів з видачі простих векселів, вчинених Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» повернути Публічному акціонерному товариству «Львівська вугільна компанія» прості векселі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані правочини суперечать вимогам ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсними та підставою для повернення позивачу товару, отриманого за недійсними правочинами на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 р. у справі № 910/12210/19 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» про визнання договору та правочинів недійсними, зобов`язання до вчинення дій залишено без руху, надано Публічному акціонерному товариству «Львівська вугільна компанія» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12210/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 р. справу № 910/12210/19 передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія».

Справа № 910/12210/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДФС у Львівській області про визнання договору та правочинів недійсними, зобов`язання до вчинення дій надійшла до Господарського суду Львівської області 28.01.2020 р. за вх. № 240.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2020 р. вказаній справі присвоєно номер 910/12210/19 (914/2441/15) та передано її для розгляду судді Цікало А. І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2020 р. справу № 910/12210/19 (914/2441/15) за позовом ПАТ «Львівська вугільна компанія» до ТзОВ «Новіком» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ГУ ДФС у Львівській області про визнання договору та правочинів недійсними, зобов`язання до вчинення дій прийнято до розгляду в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.03.2020 р.

02.03.2020 р. до суду за вх. № 10537/20 від представника відповідача надійшла заява від 20.02.2020 р. № 20/02 про застосування строків позовної давності.

02.03.2020 р. до суду за вх. № 10575/20 від представника відповідача надійшло пояснення від 20.02.2020 р. № 20/02/1.

03.03.2020 р. до суду за вх. № 10644/20 від представника позивача надійшло клопотання від 03.03.2020 р. про поновлення строку позовної давності.

03.03.2020 р. до суду за вх. № 627/20 від представника позивача надійшло клопотання від 03.03.2020 р. про заміну третьої особи правонаступником.

Ухвалою суду від 03.03.2020 р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ГУ ДФС у Львівській області правонаступником - ГУ ДПС у Львівській області; підготовче засідання відкладено на 17.03.2020 р.

12.03.2020 р. до суду за вх. № 12307/20 від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання про поновлення строку позовної давності.

17.03.2020 р. до суду за вх. № 12840/20 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: заяви свідка працівника ПАТ «Львівська вугільна компанія» Перерви А. Я., витягу з технічного регламенту ЦОФ «ЧЕРВОНОГРАДСЬКА» ТР 10.1-00185755-002:2007, копії (витягу) з наказу № 67-к.

17.03.2020 р. до суду за вх. № 12841/20 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності.

17.03.2020 р. до суду за вх. № 12839/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи у заявку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

17.03.2020 р. до суду за вх. № 12838/20 від позивача надійшло клопотання про витребування в ГУ ДПС у Львівській області актів про результати перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 11.04.2011 р. № 240/2301/35879807 та від 26.07.2011 р. № 151/2301/35879807.

Ухвалою суду від 17.03.2020 р. задоволено клопотання позивача про витребування у ГУ ДПС у Львівській області доказів; підготовче засідання відкладено на 28.04.2020 р.

17.04.2020 р. до суду за вх. № 16065/20 від ГУ ДПС у Львівській області надійшли витребувані судом докази.

23.04.2020 р. до суду за вх. № 16352/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у заявку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою суду від 28.04.2020 р. підготовче засідання відкладено на 26.05.2020 р.

22.05.2020 р. до суду за вх. № 18256/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у заявку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

26.05.2020 р. до суду за вх. № 18391/20 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відсутністю транспортного сполучення та неможливістю прибути в судове засідання.

Ухвалою суду від 26.05.2020 р. підготовче засідання відкладено на 02.07.2020 р.

23.06.2020 р. до суду за вх. № 20348/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання через карантинні обмеження.

30.06.2020 р. до суду за вх. № 20817/20 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності.

30.06.2020 р. до суду за вх. № 20818/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання через карантинні обмеження.

30.06.2020 р. до суду за вх. № 20846/20 від представника позивача надійшло клопотання про призначення економічної експертизи.

Ухвалою суду від 02.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 29.09.2020 р.

06.07.2020 р. до суду за вх. № 21215/20 від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів.

28.09.2020 р. до суду за вх. № 27952/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись у судове засідання через те, що у нього позитивний результат ПЛР дослідження на РНК збудника COVID-19 та його зобов`язано дотримуватись режиму самоізоляції орієнтовно до 02.10.2020 р. До вказаного клопотання долучено копію виписки з історії хвороби № 9103180 від 22.09.2020 р. та копію довідки амбулаторної загальної сімейної практики від 22.09.2020 р.

29.09.2020 р. до суду за вх. № 28120/20 від ТзОВ «Виробниче торгівельне об`єднання «Український національний продукт» надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв`язку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день не вирішено питання про заміну кредитора - ДП «Волиньвугілля» на нового кредитора - ТзОВ «Виробниче торгівельне об`єднання «Український національний продукт» з грошовими вимогами до ПАТ «Львівська вугільна компанія» у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

29.09.2020 р. до суду за вх. № 28124/20 від ТзОВ «Компанія «Економконсалтинг» надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день не вирішено питання про заміну кредиторів – ДП «Львіввугілля» та ПАТ «Альфа-Банк» на нового кредитора - ТзОВ «Компанія «Економконсалтинг» з грошовими вимогами до ПАТ «Львівська вугільна компанія» у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Ухвалою суду від 29.09.2020 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у відповідача докази, підготовче засідання відкладено на 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. до суду за вх. № 28991/20 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 22.10.2020 р.

19.10.2020 р. до суду за вх. № 30114/20 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебуванням на самоізоляції.

22.10.2020 р. до суду за вх. № 30587/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 05.11.2020 р.

04.11.2020 р. до суду за вх. № 31852/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.11.2020 р. підготовче засідання відкладено на 10.12.2020 р.

16.11.2020 р. до суду за вх. № 32843/20 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.12.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

03.01.2011 р. між ПАТ «Львівська вугільна компанія» (покупець, позивач у справі) та ТзОВ «Новіком» (продавець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 030111 (надалі – Договір № 030111), відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався передати позивачу 1293754,07 тон тонких відходів вуглезбагачення на загальну суму 254772821,92 грн.

Відповідно до п. 1.4. Договору № 030111, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 04.01.2011 р., передача товару у власність позивача здійснюється по акту прийому-передачі в місці зберігання.

Місцезнаходження товару, згідно з п. 1.3. Договору № 030111, є Львівська область, с. Межиріччя, Сокальський район, хвостосховище №№ 1, 2.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 14.02.2012 р. до Договору № 030111, позивач в рахунок оплати за товар видав відповідачу 23 прості векселі, датовані 14.02.2012 р. серії АА № № 1700020 – 1700041, 1700043 на загальну суму 164610396,70 грн. (векселедавець – ПАТ «Львівська вугільна компанія», векселедержатель – ТзОВ «Новіком», строк платежу – за пред`явлення).

Вказані векселі підписані головою правління - генеральним директором та головним бухгалтером ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1-3 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може супереч цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Тобто, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій сторні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, сторонами за Договором № 030111 не було вчинено жодних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, обумовлених цим договором, оскільки відповідач не передавав і не мав наміру передавати у власність позивача тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 1293754,077 тон, а позивач не мав наміру придбати у відповідача такий товар.

Зазначене підтверджується, зокрема, актом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 11.04.2011 № 240/2301/35879807 за результатами невиїзної документальної перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. У вказаному акті, зокрема, встановлено порушення ПАТ «Львівська вугільна компанія» ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТзОВ «Новіком». На підставі зазначеного акта винесено податкові повідомлення-рішення від 26.04.2011 р.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ «Львівська вугільна компанія» оскаржило їх в судому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 р. у справі № 2а-1346/12/13, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 р., відмовлено ПАТ «Львівська вугільна компанія» в задоволенні адміністративного позову.

Під час розгляду справи, суди дійшли висновку, що угода купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Новіком» не носила реального характеру, а відбувалося лише формальне відображення операції в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів (договорів, податкових та видаткових накладних) без фактичного її проведення з метою мінімізування сплати податків і штучного формування витрат та податкового кредиту з метою уникнення сплати до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Таким чином, зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, були встановлені обставини, що укладення Договору № 030111 не мало на меті настання обумовлених ним правових наслідків, а саме фактичної передачі у власність ПАТ «Львівська вугільна компанія» тонких відходів вуглезбагачення. Єдиною метою, задля якої укладався Договір №030111, була мінімізація сплати податків і штучне формування витрат та податкового кредиту для уникнення сплати до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у редакції на момент видачі спірних векселів), видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, і векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не менша ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Положеннями Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Правочин є дією особи спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.ст. 11, 2021 України).

Пленумом Верхового Суду України у постанові від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питані практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів» роз`яснено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України).

Отже, правочини з видачі векселів регулюються загальними нормами цивільного законодавства, оскільки грошові зобов`язання щодо платежу саме за векселем (вексельні правовідносини) виникають після і внаслідок правочину з видачі, і не раніше в силу ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки в Договорі № 030111, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 04.01.2011 р. до Договору купівлі-продажу № 030111 від 03.01.2011р., не встановлений строк оплати товару, у зв`язку з цим, у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов`язок позивача, як покупця, з оплати товару виникає тільки після його прийняття у власність.

Приймаючи до уваги те, що відповідач фактично не передавав у власність позивача тонкі відходи вуглезбагачення, оскільки, як було встановлено в рішеннях адміністративних судів, прийнятих у адміністративній справі № 2а-1346/12/1370, які набрали законної сили, угода купівлі-продажу не носила реального характеру, а відбувалося лише формальне відображення операції в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів без фактичного її проведення, а тому, в позивача, як у покупця за Договором № 030111, не міг виникнути обов`язок з оплати даного товару.

Крім цього, всупереч ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», сторонами не було передбачено в Договорі № 030111 умову про проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Беручи до уваги те, що ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлює, що умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, а також те, що прості векселі можна видавати лише для оформлення виключно грошового боргу (тобто наявного узгодженого сторонами платежу, не погашеного у встановлений строк) та за фактично поставлені товари, чого при виданні оспорюваних векселів дотримано не було, адже видача за вказаними векселями була здійснена за відсутності на час їх складання: 1) передбаченої в договорі умови про проведення розрахунків із застосуванням векселів; 2) грошового боргу ПАТ «Львівська вугільна компанія» перед ТзОВ «Новіком» за фактично поставлені товари, у зв`язку з цим, правочини з видачі таких векселів не відповідають вимогам закону.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Спірний договір купівлі-продажу № 030111 укладений 04.01.2011 р., прості векселі видані 14.02.2012 р. Позовна заява ПАТ «Львівська вугільна компанія» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 030111 та визнання недійсними правочинів з видачі простих векселів датована 05.09.2019 р. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивач подав до суду клопотання про поновлення строку позовної давності. Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що до 11.10.2016 р. тривав судовий розгляд в адміністративній справі, в якій встановлювались обставини щодо чинності/нечинності/фіктивності спірного правочину, а відтак позивачем вчинялись дії стосовно з`ясування дійсних обставин справи. Також позивач зазначає, що ним подавались заперечення на кредиторські вимоги відповідача, заявлені у межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». На думку позивача, зазначені обставини підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду.

У даній справі позивачем є юридична особа для якої перебіг позовної давності щодо визнання недійсним правочину починається з моменту вчинення такого правочину. Судовий розгляд в адміністративній справі з оскарження податкових повідомлень-рішень не може вважатьсь вчиненням позивачем дій щодо встановлення обставин недійсності правочину, оскільки такий позов подавався ПАТ «Львівська вугільна компанія» з метою скасування відповідних податкових повідомлень-рішень.

Отже, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем подано до суду заяви від 18.10.2019 р.,від 20.02.2020 р. та від 17.12.2020 р. про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» про визнання договору та правочинів недійсними, зобов`язання до вчинення дій слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2011 р. № 030111; визнання недійсними правочинів з видачі простих векселів; зобов`язання повернути прості векселі - відмовити.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало