Рішення № 93855015, 23.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 справа № 914/2048/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс», с. Давидів, Львівська область

про стягнення 206 995,43 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Харченюк І.С. - адвокат

Обставини розгляду справи.

12.08.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс», с. Давидів, Львівська область про стягнення 206 995,43 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву було залишено без руху.

04.09.2020 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №25893/20 від 04.09.2020).

Ухвалою від 11.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.10.2020.

Ухвалою від 05.10.2020 суд відклав судове засідання на 26.10.2020.

09.10.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №29360/20 від 09.10.2020).

В судовому засіданні 26.10.2020 було оголошено перерву до 16.11.2020.

Ухвалою від 23.11.2020 суд відклав судове засідання на 07.12.2020.

В судовому засіданні 07.12.2020 було оголошено перерву до 21.12.2020.

08.12.2020 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни надійшла відповідь на відзив (вх. №35163/20 від 08.12.2020).

17.12.2020 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №3332/20 від 17.12.2020).

21.12.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс» надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог (вх. №36082/20 від 21.12.2020).

Ухвалою від 21.12.2020 суд відмовив в заяві про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.12.2020 було оголошено перерву до 23.12.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.08.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №01/08/2019, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар на загальну суму 228 690,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 192 460,00 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати, позивачем нараховано пеню в сумі 13 239,55 грн, 3% річних в сумі 1 295,93 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 206 995,43 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що позивачем при поданні позову не враховано факт часткової плати заборгованості у розмірі 75 000,00 грн, у зв`язку із чим розмір основного боргу становить 117 460,00 грн. З огляду на вказану оплату, відповідачем здійснено перерахунок пені і 3% річних, розмір яких після проведеного перерахунку є меншим, ніж заявлено позивачем у позовній заяві.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.08.2019 між фізичною особою-підприємцем Кравчук Іриною Вікторівною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс» (покупець) було укладено договір поставки №01/08/2019.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався передати у власність покупцю пелети паливні (гранули паливні з відходів деревини тирси) (далі - товар) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно з заявками покупця, що узгоджується сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, чи в усній формі, а покупець (відповідач) зобов`язувався прийняти та сплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно накладних №5 від 15.11.2019, №8 від 10.12.2019, №3 від 03.01.2020 товар на загальну суму 228 690,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно видаткової накладної.

Відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 36 230,00 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви платіжними дорученням №3958 від 04.12.2019, №3976 від 06.12.2019 та №3991 від 10.12.2019.

Відповідачем також було долучено до відзиву на позовну заяву платіжні доручення №412 від 26.12.2019, №433 від 08.01.2020, №158 від 08.01.2020, №36 від 15.01.2020, №191 від 12.02.2020, №246 від 18.02.2020, №41 від 17.06.2020 на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 75 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 192 460,00 грн основного боргу, 13 239,55 грн пені, 1 295,93 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що протягом грудня 2019 - червня 2020 відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено позивачу 75 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №412 від 26.12.2019, №433 від 08.01.2020, №158 від 08.01.2020, №36 від 15.01.2020, №191 від 12.02.2020, №246 від 18.02.2020, №41 від 17.06.2020, однак, у позовній заяві зазначених фактів оплати не вказано.

Як встановлено судом, кошти в сумі 75 000,00 грн було сплачено відповідачем позивачу ще до подання позову (06.08.2020) та відкриття провадження у даній справі (11.09.2020).

Водночас, згідно п. 4.7. договору за наявності у покупця боргу перед продавцем за поставлені товари, строк виконання якої настав, постачальник має право усі кошти, які надходитимуть від покупця на рахунок постачальника незалежно від дати надходження та призначення платежу, вказаного покупцем, зараховувати в рахунок оплати такого боргу, а також пені, інших платежів, якщо обов`язок сплатити таких випливає з договору та/або чинного законодавства України.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач скористався наданим йому п. 4.7. договору правом зарахування коштів не в рахунок погашення основного боргу, який виник на підставі накладних №5 від 15.11.2019, №8 від 10.12.2019, №3 від 03.01.2020, а в рахунок погашення інших платежів.

Водночас, позивач у відповіді на відзив підтвердив факт оплати відповідачем 75 000,00 грн та їх зарахування в рахунок погашення основного боргу, який виник на підставі накладних №5 від 15.11.2019, №8 від 10.12.2019, №3 від 03.01.2020.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 75 000,00 грн є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником в частині сплати 117 460,00 грн, що в свою чергу є підставою для стягнення вказаної суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.4. договору у разі порушення покупцем строків оплати вартості поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем згідно накладної №5 від 15.11.2019 за період часу з 29.11.2019 по 11.03.2020 нараховано та заявлено 5 540,61 грн пені, згідно накладної №8 від 10.12.2019 за період часу з 11.12.2019 по 06.08.2020 нараховано та заявлено 5 032,97 грн пені, згідно накладної №1 від 03.01.2020 за період часу з 17.01.2019 по 11.03.2020 нараховано та заявлено 2 665,97 грн пені.

З огляду на те, що позивачем при нарахуванні пені згідно накладної №5 від 15.11.2019 не враховано оплати, здійснені відповідачем відповідно до платіжних доручень №412 від 26.12.2019, №433 від 08.01.2020, №158 від 08.01.2020, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням вищевказаних оплат. Після здійсненого судом перерахунку ((76 230,00 ? 31% / 365 ? 5 (з 29.11.2019 по 03.12.2019) + (60 000,00 ? 31% / 365 ? 2 (з 04.12.2019 по 05.12.2019) + (50 000,00 ? 31% / 365 ? 4 (з 06.12.2019 по 09.12.2019) + (40 000,00 ? 31% / 365 ? 3 (з 10.12.2019 по 12.12.2019) + (40 000,00 ? 27% / 365 ? 13 (з 13.12.2019 по 25.12.2019) + (30 000,00 ? 27% / 365 ? 13 (з 26.12.2019 по 07.01.2020)) розмір пені згідно накладної №5 від 15.11.2019 повинен становити 1 370,57 грн.

Позивачем також під час нарахування пені згідно накладної №8 від 10.12.2019 не враховано оплати, здійснені відповідачем відповідно до платіжних доручень №36 від 15.01.2020, №191 від 12.02.2020, №246 від 18.02.2020, №41 від 17.06.2020, а також не враховано, що датою, з якої виникло прострочення відповідача у відповідності до п. 4.3. договору, є не 11.12.2019, а 24.12.2019.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару припиняється 24.06.2020, тобто через шість місяців з дня коли зобов`язання за поставкою згідно накладної №8 від 10.12.2019 мало бути виконаним (24.12.2019).

З урахуванням оплат, дати виникнення прострочення та з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, судом здійснено перерахунок пені згідно накладної №8 від 10.12.2019, яка після перерахунку ((76 230,00 ? 27% / 365 ? 22 (з 24.12.2019 по 14.01.2020) + (66 230,00 ? 27% / 365 ? 16 (з 15.01.2020 по 30.01.2020) + (66 230,00 ? 22% / 365 ? 12 (з 31.01.2020 по 11.02.2020) + (56 230,00 ? 22% / 365 ? 6 (з 12.02.2020 по 17.02.2020) + (51 230,00 ? 22% / 365 ? 24 (з 18.02.2020 по 12.03.2020) + (51 230,00 ? 20% / 365 ? 42 (з 13.03.2020 по 23.04.2020) + (51 230,00 ? 16% / 365 ? 49 (з 24.04.2020 по 11.06.2020) + (51 230,00 ? 12% / 365 ? 13 (з 12.06.2020 по 24.06.2020)) повинна становити 5 946,22 грн. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України, в частині донарахованих сум пені згідно накладної №8 від 10.12.2019, до задоволення підлягає пеня в сумі 5 032,97 грн, тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Судом здійснено перерахунок пені згідно накладної №1 від 03.01.2020, яка після проведеного перерахунку ((76 230,00 ? 27% / 365 ? 14 (з 17.01.2020 по 30.01.2020) + (76 230,00 ? 22% / 365 ? 41 (з 31.01.2020 по 11.03.2020)) повинна становити 2 673,27 грн. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України, в частині донарахованих сум пені згідно накладної №1 від 03.01.2020, до задоволення підлягає пеня в сумі 2 665,97 грн, тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем згідно накладної №5 від 15.11.2019 за період часу з 29.11.2019 по 11.03.2020 нараховано та заявлено 650,39 грн 3% річних, згідно накладної №8 від 10.12.2019 за період часу з 11.12.2019 по 11.03.2020 нараховано та заявлено 301,83 грн 3% річних, згідно накладної №1 від 03.01.2020 за період часу з 17.01.2019 по 11.03.2020 нараховано та заявлено 343,66 грн пені.

Судом з урахуванням з урахуванням вищевказаних оплат та дати виникнення прострочення згідно накладної №8 від 10.12.2019 здійснено перерахунок 3% річних згідно накладних №5 від 15.11.2019, №8 від 10.12.2019, №3 від 03.01.2020. Після проведеного судом перерахунку розмір 3% річних (по накладній №5 від 15.11.2019: (76 230,00 ? 3% / 365 ? 5 (з 29.11.2019 по 03.12.2019) + (60 000,00 ? 3% / 365 ? 2 (з 04.12.2019 по 05.12.2019) + (50 000,00 ? 3% / 365 ? 4 (з 06.12.2019 по 09.12.2019) + (40 000,00 ? 3% / 365 ? 16 (з 10.12.2019 по 25.12.2019) + (30 000,00 ? 3% / 365 ? 13 (з 26.12.2019 по 07.01.2020), по накладній №8 від 10.12.2019: (76 230,00 ? 3% / 365 ? 22 (з 24.12.2019 по 14.01.2020) + (66 230,00 ? 3% / 365 ? 28 (з 15.01.2020 по 11.02.2020) + (56 230,00 ? 3% / 365 ? 6 (з 12.02.2020 по 17.02.2020) + (51 230,00 ? 3% / 365 ? 23 (з 18.02.2020 по 11.03.2020) по накладній №3 від 03.01.2020 (76 230,00 ? 3% / 365 ? 55 (з 17.01.2020 по 11.03.2020)) повинен становити 901,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 117 460,00 грн основного боргу, 9 069,51 пені, 901,72 грн 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайфтранссервіс», с. Давидів, вул. Львівська, 2а, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 37278500) на користь фізичної особи-підприємця Кравчук Ірини Вікторівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 117 460,00 грн основного боргу, 9 069,51 пені, 901,72 грн 3% річних, 1 911,39 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 23.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.12.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта