Рішення № 93851413, 02.12.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2075/20

Провадження № 2/202/1263/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Паленко І.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 11.01.2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-161430, відповідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 85 467,78 грн., яка складається з наступного: 50 000 грн. - заборгованість за кредитом; 29 121,84 грн. - заборгованість за відсотками, 6 345,94 грн. - пеня. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 467,78 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 11 110 грн., та витрати з явкою представника позивача до суду у розмірі 5 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 11.01.2019 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-161430, відповідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн., на термін 36 місяців до 10 січня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 52,99 % річних.

Згідно з наданим Акціонерним товариством «Кредобанк» розрахунком відповідач має заборгованість в сумі 85 467,78 грн., яка складається з наступного: 50 000 грн. - заборгованість за кредитом; 29 121,84 грн. - заборгованість за відсотками, 6 345,94 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд вважає, що з відповідача на користь банку необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № CL-161430 від 11.01.2019 року в сумі 85 467,78 грн.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог з відповідача підлягає стягненню вказана сума.

Щодо вимоги стягнення витрат на правову допомогу суд виходить із наступного.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано тільки договір про надання правової допомоги № б/н від 11 квітня 2019 року, укладений між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс».

Дослідивши надані докази, суд вважає вимоги про стягнення правової допомоги значно завищеними, необґрунтованими та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, яка складає 85 467,78 грн., з урахуванням того, що дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Також, позивачем не надано доказів сплати послуг за надану правову допомогу в рамках саме цієї справи.

Кім того, правовим висновком постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц визначено, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, з огляду на їх недоведеність.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код: 09807862) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код: 09807862) заборгованість за кредитним договором №CL-161430 від 11.01.2019 року у розмірі 85 467,78 грн., та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн., а всього – 87 569,78 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.О. Кухтін