Рішення № 93850754, 23.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 208/3460/20

Провадження № 2/209/914/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретарі Полухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради «про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення. В обґрунтування позову вказує, що 02.08.2013 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого 03.12.2019 року став АТ «Альфа-Банк») уклав з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір №105МІ11130802001, та передав йому 128800 гривень За договором ОСОБА_1 зобов`язався повернути гроші до 1 серпня 2033 року із сплатою 19,99 % річних. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого 03.12.2019 року став АТ «Альфа-Банк») уклав з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №105МІ11130802001-ЗАСТ від 02.08.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А., зареєстрований за №1556. Предметом іпотеки було визначено нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання не виконав. В зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Просить суд: в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Виселити без надання іншого житла ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з квартири, а також стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою від 20 липня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

Представник АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, підтверджень про поважність причин неявки суду не надали, відзиву на позовну заяву суду не надали.

Представник третьої особи подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню, вважає за неможливе визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.08.2013 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» уклав з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір №105МІ11130802001, та передав йому 128800 гривень, що підтверджується копією договору /а.с. 6-10/. За договором ОСОБА_1 зобов`язався повернути гроші до 1 серпня 2033 року із сплатою 19,99 % річних. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого 03.12.2019 року став АТ «Альфа-Банк») уклав з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №105МІ11130802001-ЗАСТ від 02.08.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А., зареєстрований за №1556, що підтверджується копією договору іпотеки /а.с 11-12/. Предметом іпотеки було визначено нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В спірній квартирі прописані крім відповідача ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію /а.с. 13/. Відповідач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання не виконав, що підтверджується копією розрахунку заборгованості /а.с 16-20/. 3.12.2019 року правонаступником ПАТ «УКРСОЦБАНК» став АТ «Альфа-Банк», що підтверджується копією витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 21-28/. В травні 2020 року відповідачів попереджено про необхідність добровільного виселення./а.с. 14, 15/

Пунктом 3.1 іпотечного договору передбачено, що банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання відповідачем зобов`язання по поверненню кредиту, процентів та інших виплат пов`язаних з кредитним договором.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 та 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 та 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону).

Частиною 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Викладене приводить суд до висновку про те, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про виселення відповідачів зі спірної квартири суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 Житлового кодексу Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються положення як статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього майна в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови у задоволенні позову про виселення.

Такий правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15, в яких були встановлені аналогічні фактичні обставини у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно наданих судом та вищеперерахованих доказів, квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно вищезазначеного кредитного договору, та даний випадок не є винятком, що передбачений ч.2 ст.109 ЖК Українськоє РСР.

При зверненні до суду з позовом банком не було зазначено, яке житло надається особам, яких банк просив виселити із будинку, який є предметом іпотеки, а тому суд в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про встановлення подальших нарахувань відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п.10 ст. 265 ЦПК України, суд також вважає ці вимоги не підлягаючими задоволенню, оскільки п.10 ст. 265 ЦПК України стосується рішень про стягнення боргу, а не щодо звернення стягнення на майно в рахунок виконання боргових зобов`язань, крім того, дана норма є правом суду а не його обов`язком, вданному випадку вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 530, 1947, 1048, 1049 ЦК України , 12, 76-81, 141, 280, 281 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Цивільний позов Акціонерного Товариства «Альфа-Банк»(місце розташування – м. Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100) до ОСОБА_1 (місце реєстрації – АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації – АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення – задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 105МІ11130802001 від 02 серпня 2013 року, а саме

- за кредитом - 121823,29(сто двадцять одна тисяча вісімсот двадцять тригривні двадцять дев`ять копійок);

- за відсотками -116432,17(сто шістнадцять тисяч чотириста тридцять дві гривні сімнадцять копійок);

- розмір інфляційних витрат за кредитом -1335,91(одна тисяча триста тридцять п`ять гривень дев`яносто одна копійка);

- розмір інфляційних витрат за відсотками - 4198,74(чотири тисячі сто дев`яносто вісім гривень сімдесят чотири копійки) на користь акціонерного товариства “Альфа-Банк”, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою нарівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь акціонерного товариства “Альфа-Банк”, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3656,85 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 грудня 2020 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая