Рішення № 93848730, 24.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Київ № 640/19246/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування вимоги та рішення від 10.07.2018,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 10.07.2018 №132452-17 на суму 44 317,00грн. та рішення від 10.07.2018 №132452-17 про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою суду від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідачем при їх прийнятті не дотримано норм п. 56.15 та п. 56.18 статті 56 ПК України.

24 грудня 2018 року представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 10.07.2018 винесено податкову вимогу №132452-17, відповідно до якої у позивача станом на 09.07.2018 сума податкового боргу платника податків становить 44317,00грн., у тому числі: акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, підакцизних товарів (Донец., Дніпр, Харк, Київ) у розмірі 204,00грн.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм. регул. обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 3313,00грн. та адмін. штрафи за штрафні санкції за порушення закон у сфері виробництва та обігу алк. напоїв та тютюн. у розмірі 40800,00грн.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві 10.07.2018 прийнято рішення №132452-17 про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

За результатами вказаних перевірок складені акти №2125/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 29.05.2018 та №2079/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 25.05.2018.

На підставі акту перевірки №2125/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 29.05.2018 відповідачем 11.06.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002834001, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3 228,00грн. за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки №2079/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 25.05.2018 відповідачем 11.06.2018 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0002734001, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85,00 грн.;

№0002744001, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу суб`єкта господарювання громадського харчування до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800,00 грн.;

№0002754001, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу дванадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн.;

№0002764001, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн.

02 липня 2018 року позивачем зазначені вище податкові повідомлення - рішення від 11.06.2018 оскаржені до ДФС України, про що листами №168/7-2018 та №165/7-2018 повідомлено Головне управління ДФС у м. Києві.

Рішеннями про результати розгляду скарги від 27.08.2018 №12843/6/99-99-11-03-01-25 та №12842/6/99-99-11-03-01-25 ДФС України скарги залишала без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 11.06.2018 без змін.

Відповідно до п. 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 11.06.2018 виніс податкову вимогу від 10.07.2018 №132452-17 на суму 44 317,00грн. та рішення від 10.07.2018 №132452-17 про опис майна у податкову заставу.

Втім, листом від 27.09.2018 №55999/П/26-15-17-03-27 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача, що податковий борг по податковій вимогі у розмірі 44 317,00грн. виник на підставі податкових повідомлень - рішень від 11.06.2018 №0002734001, №0002744001, №0002754001, №0002764001.

Крім того, судом встановлено, що позивач після процедури адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень - рішень звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами про їх скасування.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 у справі № 826/14246/18 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 червня 2018 року №0002834001.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 залишено без змін.

Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №826/14244/18 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 червня 2018 року №0002754001, в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 залишено без змін.

Згідно з п. 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до п.п. 60.1.4 п. 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскаржувана податкова вимога від 10.07.2018 №132452-17 на суму 44 317,00грн. прийнята Головним управлінням ДФС у м. Києві без дотримання норм п. 56.15 та п. 56.18 статті 56 ПК України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст. 89.1 ПК України право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги, а відповідно і право податкової застави, залежить від факту узгодження грошових зобов`язань, що, в свою чергу, пов`язано із днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов`язань.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, 31.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №826/14195/16, адміністративне провадження №К/9901/52079/18 (ЄДРСРУ № 76166485) досліджував питання виникнення моменту узгодження податкових зобов`язань визначених контролюючим органом.

У вказаній постанові від 31.08.2018 Верховний Суд встановив, що за змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року по справі №805/3284/17-а, адміністративне провадження №К/9901/35590/18 (ЄДРСРУ № 74785004), від 31 серпня 2018 року по справі №821/381/17, адміністративне провадження №К/9901/10221/18 (ЄДРСРУ № 76165389).

Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, суд зазначає, що податкові зобов`язання платника податків, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржену податкову вимогу відповідач прийняв передчасно.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваної податкової вимоги від 10.07.2018 №132452-17 на суму 44 317,00грн. та рішення від 10.07.2018 №132452-17 про опис майна у податкову заставу, а тому з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2466,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів в суді ФОП ОСОБА_1 здійснював адвокат Степанський С.О. Адвокатського об`єднання «С.А.П. та Партнери».

Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2018 №35/07-2018, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати адвокатські (юридичні послуги) за замовленням Клієнта, щодо захисту його прав та інтересів, пов`язаних з участю: у адміністративних, господарських судах; судах загальної юрисдикції під час розгляду цивільних справ або справ про адміністративні правопорушення; у кримінальному провадженні, досудове слідство у якому здійснюється відповідними органами досудового розслідування згідно до вимоги КПК України, під час проведення слідчих (розшукових) або процесуальних дій відносно Клієнта, його майна, у т.ч. захист прав та інтересів Клієнта у якості потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг АО умови оплати та відшкодування витрат згідно до умов Договору, погоджені Сторонами, будуть закріплювати у додатках до Договору.

Згідно з Додатком 3 від 18.10.2018 до Договору факт надання послуг за цим додатком, їх остаточна вартість, а також можливі зауваження до роботи АО, викладаються сторонами у акті наданих послуг, що підписується Сторонами Договору, протягом 3-х робочих днів після завершення виконання робіт за Додатком №3.

Вартість послуг АО підлягає сплаті Клієнтом протягом 3-х робочих днів після надання Клієнту копії рішення Окружного адміністративного суду, за цією справою, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано до суду лише копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2018 №35/07-2018 та Додатку №3 від 18.10.2018 до Договору.

Доказів сплати вказаних витрат позивачем до суду не надано, а тому в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 10.07.2018 №132452-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.07.2018 №132452-17 про опис майна у податкову заставу.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2466,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін