Рішення № 93848351, 28.12.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6481/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації в якому просить:

1. Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 09.09.2020 р. №04.03-4596.

2. Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати дозвіл ОСОБА_1 на переоформлення автомобіля ЗАЗ SENS, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зеленого кольору, отриманого через органи соціального захисту населення особою з інвалідністю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після сплати до Державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.

3. Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її сестра ОСОБА_2 була особою з інвалідністю та перебувала на обліку в Департаменті соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації по забезпеченню спеціальним транспортом. Вона отримала через органи соціального захисту автомобіль ЗАЗ SENS 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 як сестра померлої постійно та на день смерті проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 , вела спільне господарство та піклувалася про неї. Вказане підтверджується довідкою комунального підприємства Хмельницької міської ради Управляючої муніципальної компанії «Дубове» №191 від 03.09.2020р. та актом від 02.09.2020р. завірений КП ХМР УМК «Дубове».

В вересні 2020 року звернулася до відповідача з заявою про переоформлення автомобіля, що був переданий особі з інвалідністю ОСОБА_2 , на ім`я позивачки. В задоволенні заяви було відмовлено.

В листі від 09.09.2020 №04.03-4596 відповідач свою відмову обґрунтував тим, що відсутній факт реєстрації по місцю реєстрації особи з інвалідністю на час смерті.

Вважає дану відмову щодо переоформлення автомобіля протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що з врахуванням положень пункту Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (далі - Порядок №999), перереєстрація автомобіля здійснюється лише на того члена сім`ї, який був зареєстрований за місцем реєстрації померлої особи з інвалідністю.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була особою з інвалідністю та перебувала на обліку в Департаменті соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації по забезпеченню спеціальним транспортом. Вона отримала через органи соціального захисту автомобіль ЗАЗ SENS 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 як сестра померлої постійно та на день смерті проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 , вела спільне господарство та піклувалася про неї. Вказане підтверджується довідкою комунального підприємства Хмельницької міської ради Управляючої муніципальної компанії «Дубове» №191 від 03.09.2020р. та актом від 02.09.2020р. завірений КП ХМР УМК «Дубове».

В вересні 2020 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про переоформлення автомобіля, що був переданий особі з інвалідністю ОСОБА_2 , на ім`я позивачки.

Листом від 09.09.2020 №04.03-4596 Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації відмовив в наданні дозволу на переоформлення автомобіля, посилаючись на пункт 16 Порядку №999, оскільки на день смерті ОСОБА_2 , позивач не була зареєстрована за місцем реєстрації особи з інвалідністю.

Не погодившись з відмовою Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Спеціальним законом який регулює правовідносини у сфері соціального забезпечення інвалідів автомобілями є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою КМУ від 08.09.1997 №999, оскільки інваліда ОСОБА_2 забезпечено автомобілем на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997.

Цей Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль), позачергове безплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики.

Згідно п.37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.1997 №999, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім`ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім`я одного з членів сім`ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України).

В свою чергу згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Щоб визначити поняття «сімейне життя», органи Конвенції вважають за необхідне встановити ступінь кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв`язків. Сімейне життя в трактуванні статті 8 включає зв`язки між родичами, наприклад, між батьком, матір`ю і дітьми усередині одного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], заява No 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. У зв`язку з цим Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"(Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).

Суд також врахує принцип юридичної визначеності (складової верховенства права, що відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє в Україні), в якому, як зазначив Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, стверджується: "що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".

Скориставшись правом на отримання автомобіля у 2012 році, ОСОБА_2 також могла розраховувати на те, що цей автомобіль після її смерті буде безоплатно переданий її спадкоємцям, так само як і спадкоємці могли потім розраховувати на отримання цього автомобіля. Обмеження позивача в цьому праві, на думку суду, суперечить принципу юридичною визначеності.

Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В ст. 2 Закону України, від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №806/2095/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність факту реєстрації позивачки за місцем реєстрації її сестри інваліда є підставою для відмови в перереєстрації автомобіля на її ім`я.

Суд зазначає, що реєстрація місця проживання не є єдиною обставиною, яка підтверджує або спростовує фактичне місце проживання чи перебування особи, що визначальним у даній ситуації є встановлення ступені кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв`язків, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи слідує, що позивачка є сестрою померлої інваліда ОСОБА_3 , яка мала в користуванні автомобіль ЗАЗ SENS, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Подана заява до відповідача засвідчує бажанням такого члена сім`ї на безоплатне отримання вказаного автомобіля.

Отже, відповідачем не враховано вимоги ст.2 Закону України, від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в якій зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Суд наголошує, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі викладеного суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суд наголошує, що першочерговим кроком будівництва повноцінної української державності є забезпечення реальної рівності громадян перед законом шляхом створення чітких правових норм, що не допускають неоднозначного тлумачення.

Так, відповідно до пункту 5.4 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Суд зазначає, що найважливішим завданням держави є забезпечення реальних гарантій дотримання конституційних прав і свобод громадян і, насамперед, відновлення системи державних гарантій соціальних прав.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, наявні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила 840,80грн судового збору а тому, їх необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати дозвіл ОСОБА_1 на переоформлення автомобіля ЗАЗ SENS, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зеленого кольору, отриманого через органи соціального захисту населення особою з інвалідністю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після сплати до Державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий з бір в сумі 840, 80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (майд. Незалежності, 1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 25921623)

Головуючий суддя Г.В. Лабань