Рішення № 93846625, 28.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Київ № 320/3341/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс»

до Київської митниці ДФС,

старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича

про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій

та бездіяльності

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі – позивач, декларант) з позовом до Київської митниці ДФС (далі – відповідач 1, митний орган), старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича (далі – відповідач 2), в якому просить суд:

– визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019;

– визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/404673 від 15.03.2019;

– визнати протиправними дії старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, які полягали у відмові в застосуванні до товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/400826 від 29.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ТОВ «Віта-Текс» визначено його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що документи надані не в повному обсязі та що надані підприємством на підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем 1 всупереч вимогам законодавства не враховано надані до митного оформлення основні та додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товару.

Позивач зазначає, що при митному оформленні товару мала місце протиправна бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019.

Позивач також зазначає, що старший державний інспектор Київської митниці ДФС Стариш Віталій Олександрович також вчинив протиправні дії та протиправно відмовив позивачу в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019, у зв`язку з чим порушив законні права та інтереси позивача. Позивач стверджує, що ним була надана митному органу з метою проведення письмових консультацій митна декларація з подібним (аналогічним) товаром у розумінні частин другої та третьої статті 60 Митного кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач 1 позов не визнав, до суду подав відзив від 14.08.2019 на адміністративний позов, в якому зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів було встановлено, що документи надані не в повному обсязі та вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товар.

З підстав ненадання позивачем достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно з нормами чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідач 1 зазначив, що методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Щодо методів визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей також не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Відтак, відповідач 1 зазначив, що в посадових осіб митного органу були наявні всі підстави для застосування другорядного 2ґ – резервного методу.

Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву надано до суду не було.

19.08.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив із зазначенням про хибність тверджень відповідача 1 щодо відсутності документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, оскільки передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи були надані відповідачу 1. Позивачем також зазначено про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Додатково позивач повідомив, що висновок митного органу про непідтвердження приналежності імпортованого ним товару до стокового спростовується наданими до митного оформлення товаросупровідними документами та результатами митного огляду спірного товару, проведеного Київською митницею ДФС.

Позивач зазначив про безпідставність неврахування відповідачем 1 наданої копії митної декларації країни відправлення та про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, про що він повідомляв Київській митниці ДФС у своєму листі у відповідь на запити митного органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. При цьому позивач стверджує, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України надання таких документів ставиться законодавцем у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Позивач також звернув увагу на помилковість неврахування митним органом наданого прайс-листа виробника товару та на помилковість застосування відповідачем 1 при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Протокольною ухвалою від 31.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог на 28.11.2019.

У судове засідання, призначене у справі на 28.11.2019, представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними розписки та поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113331119686, не з`явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду даної справи без участі представника позивача.

Від відповідача 2 також до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду даної справи без його участі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 22.02.2019, який наявний у матеріалах справи.

Між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі – продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №KPI/786/0110/15 від 01.10.2015 (далі – договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Ісламської Республіки Пакистан.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 28.09.2018 до договору продавець та позивач, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2022 та виклали пункт 4.1 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом передоплати виставленого продавцем інвойсу на товар або сплати такого інвойсу протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Між продавцем та позивачем був укладений додаток № KPI/786/068 від 14.12.2018 до договору (далі – додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар власного виробництва продавця (далі – товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, в кількості 28 126 кг, 104 313 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг.

Загальна вартість товару згідно з пунктами 2-3 додатку та інвойсом № KPI/786/8793/2018 від 15.12.2018 склала 98 441,00 долар США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).

Матеріали справи свідчать, що 15.02.2019 позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/907479, у графі 31 якої позивач задекларував товар.

20.02.2019 Київська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125110/2019/402897, яким підтвердила опис товару, вказаний позивачем у тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402897 від 20.02.2019, зокрема те, що товар є стоковим.

15.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару – 98 441,00 долар США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 15.12.2018; рахунок-фактура №KPI/786/8793/2018 від 15.12.2018; коносамент №MEDUPK141091 від 21.12.2018; автотранспортна накладна №15152 від 17.02.2019; сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-04297 від 24.12.2018; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0818 від 17.02.2019; прайс-лист продавця від 15.12.2018; додаток; додаткова угода №4 від 28.09.2018 до договору; договір; акт про взяття проб (зразків) товарів №173 від 17.02.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 та 57 Митного кодексу України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит декларантом було надано митному органу лист №2203/19-01 від 22.03.2019, разом із яким позивач надав відповідачу 1 у якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації первинні документи бухгалтерського обліку позивача, а саме: прибуткову накладну №ВТ-0000024 від 20.02.2019, складену позивачем; видаткову накладну №ВТ-0000026 від 20.02.2019, складену між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкову накладну №26 від 20.02.2019, складену позивачем; митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019; інвойс №KPI/786/8732/2018 від 31.10.2018, виставлений продавцем; видаткову накладну №ВТ-0000107 від 22.12.2018, складену між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкову накладну №107 від 22.12.2018, складену позивачем.

Позивач також надав відповідачу 1 копію експортної митної декларації №HMB-2018-0000147589 від 15.12.2018 та її перекладу на українську мову, а також повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

У якості прайс-листа виробника товару позивач додатково надав митному органу лист продавця №KPI/786/2103/19/01 від 21.03.2019 та його перекладу на українську мову.

25.03.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110014/2, згідно з яким відповідач 1, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 в розмірі 98 441,00 долар США скоригував до рівня 132 323,13 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи надані позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є митна декларація №UA125110/2018/420560 від 23.10.2018 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації – 4,74 долари США / кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00106 від 25.03.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів, діями та бездіяльністю відповідача 2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно p частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019 встановлено, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача 1, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу 1 договір, додаткову угоду №4 від 28.09.2018 до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс №KPI/786/8793/2018, та сам інвойс №KPI/786/8793/2018 від 15.12.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 98 441,00 долар США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача 1 про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. При цьому, згідно з пунктом 8.3 акту Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125110/2019/402897 від 20.02.2019, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402897 від 20.02.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA125110/2019/402897 від 20.02.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Київська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача 1 права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про непідтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач 1 не має права.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача 1 про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд також зазначає, що рівень митної вартості товару в 3,50 долари США за 1 кг, подібного до спірного товару №1, задекларованого позивачем у додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019, був підтверджений постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №320/5839/19, від 10.09.2020 у справі №320/5646/19, від 24.11.2020 у справі №320/6024/19.

З приводу доводів відповідача 1, зазначених в оскаржуваному рішенні, про те, що позивач не надав сертифікату походження товару, то суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать, що позивач надав до митного оформлення товару сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-04297 від 24.12.2018, відтак вказані доводи відповідача 1 є безпідставними.

Що стосується твердження митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на його запит не надав витребовувані ним прайс-лист виробника товару й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд зазначає, що ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

При цьому суд відхиляє довод відповідача 1, що наданий позивачем у якості прайс-листа виробника товару лист продавця №KPI/786/2103/19/01 від 21.03.2019 носить адресний характер, адже в ньому продавець підтвердив ціни на свою продукцію в період з 01.12.2018 по 31.12.2018 для всіх покупців, а не лише для позивача.

Суд також зазначає, що у своєму листі №2203/19-01 від 22.03.2019 позивач повідомив митному органу про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Щодо твердження відповідача 1 про непідтвердження позивачем того, що продавець є виробником спірного товару, то суд вважає його безпідставним, адже Київською митницею ДФС було завершено митне оформлення додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/406149 від 05.04.2019, у яких зазначений виробник спірного товару саме продавець.

Отже, заявлений позивачем рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом № KPI/786/8793/2018 від 15.12.2018 та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача 1 №UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем 1 шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019 відповідач 1 скоригував митну вартість спірного товару №1 до рівня 132 323,13 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару №1 склала 4,70 долари США за 1 кг (132 323,13 долари США /28 126 кг).

Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару №1 за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA125110/2018/420560 від 23.10.2018, відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 4,74 долари США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача 1 про рівень митної вартості в 4,70 долари США за 1 кг.

При цьому відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Отже, висновки відповідача 1 щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UA125110/2018/420560 від 23.10.2018.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем 1 не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача 1 під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 1 неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При наданні правової оцінки бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 судом враховано, що відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22.03.2019 о 16 год. 03 хв. відповідач отримав лист позивача №2203/19-01 від 22.03.2019, проте всупереч приписам статей 255, 256 МК України прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00106 лише 25.03.2019 о 14 год. 06 хв., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку (чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача №2203/19-01 від 22.03.2019).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як старшим державним інспектором Київської митниці ДФС Старишем Віталієм Олександровичем була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019.

Судом зі змісту оскаржуваного рішення також встановлено, що старший державний інспектор Київської митниці ДФС Стариш Віталій Олександрович відмовив позивачу в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019.

Суд зазначає, що відповідно до статті 60 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що спірний товар №1 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 52,1±0,1% поліестер та 47,9±0,1% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 110±1 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Подібний (аналогічний) товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 56±0,5% поліестер та 44±0,5% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 116±1 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Судом встановлено, що спірний товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК (відмінність полягає у різній щільності тканин).

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про безпідставну відмову старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019.

Аналогічних висновків відносно протиправності дій посадових осіб митного органу дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 320/3099/19, від 22.04.2020 у справі № 320/3342/19, у постанові від 02.06.2020 у справі № 320/6023/19, у постанові від 23.06.2020 у справі № 320/3340/19.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 17 652,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2256 від 29.06.2019 на суму 6 605,35 грн. та № 2265 від 24.07.2019 на суму 11 046,98 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 17 652,33 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110014/2 від 25.03.2019.

3. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/404673 від 15.03.2019.

4. Визнати протиправними дії старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, які полягали у відмові в застосуванні до товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/404673 від 15.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947; місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») суму судового збору в розмірі 17652 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 33 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946; місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.