Рішення № 93846624, 23.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року № 320/5185/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", в якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича щодо визначення основної винагороди у розмірі 394562,80 грн. та винесення 08.04.2020 постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №61762547;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича скасувати пункт 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження №61762547 від 08.04.2020;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича скасувати постанову від 08.04.2020 ВП №61762547 про стягнення з боржника основної винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2020 приватним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 394562,80 грн. Позивач пояснює, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2014 у справі №357/11297/13-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-011|021|2008 від 19.03.2008 в розмірі 111920 доларів США 82 цента, що еквівалентно 894583,11грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та пені у сумі 2604206,28грн., що разом складає 3498789,39 грн. Водночас, позивач звертає увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року змінено в частині стягнення пені за кредитним договором, та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором №ML-011/021/2008 від 19.03.2008 у розмірі 894 583 грн. 11. коп.; в решті рішення суду залишено без змін. Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості, яка була стягнута з нього та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором складає 1792607,22 грн., з якої і повинно розраховуватись 10% основної винагороди. Таким чином, на думку позивача розмір основної винагороди приватного виконавця повинен складати 179260,72 грн., а не 394562,80 грн.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у нього на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження №61762547 з примусового виконання виконавчого листа №357/11297/13-ц, виданого 07.08.2018 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-011|021|2008 від 19.03.2008 в розмірі 111920, 82 доларів США, що еквівалентно 894583,11 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та пені у сумі 894583,11 грн. та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну судові витрати по справі - 3441,00 грн. Таким чином, за твердженням відповідача, розрахунок основної винагороди приватного виконавця складає 3945628,04 грн. х 10%, що дорівнює 394562,80 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що сума заборгованості за кредитним договором, яка зазначена у виконавчому документі №357/11297/13-ц вираховувалась еквівалентно до курсу долара США на день звернення стягувача до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, тобто станом на 07.04.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.09.2020, яке відкладено на 10.11.2020, у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2014 у справі №357/11297/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-011/021/2008 від 19.03.2008 в розмірі 111920 доларів США 82 цента, що еквівалентно 894583, 11 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та пені у сумі 2604206, 28 грн., що разом складає 3498789, 39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну судові витрати по справі – 3441,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2015 у справі №357/11297/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року змінено в частині стягнення пені за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором №ML-011/021/2008 від 19.03.2008 у розмірі 894 583 грн. 11. коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2015 у справі №357/11297/13-ц набрало законної сили 24.11.2015.

07.08.2018 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано дублікат виконавчого листа №357/11297/13-ц щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-011/021/2008 від 19.03.2008 в розмірі 111920 доларів США 82 цента, що еквівалентно 894583, 11 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та пені у сумі 894583, 11 грн. та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну судові витрати по справі - 3441,00 грн.

07.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (стягувача) до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій стягувач просить відкрити виконавче провадження з примусового виконання дубліката виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2018 №357/11297/13-ц.

08.04.2020 на підставі дублікату виконавчого листа №357/11297/13-ц, виданого 07.08.2018, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61762547.

Пунктом 3 зазначеної постанови вказано стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 394562,80 грн.

Стягувачем у виконавчому провадженні №61762547 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", боржником - ОСОБА_1 .

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП №61762547 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 08.04.2020, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 394562,80 грн.

У вказаній постанові приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком Іваном Павловичем наведений Розрахунок основної винагороди за ВП №61762547, відповідно до якого розмір основної винагороди за виконавчим провадженням розраховується за формулою:

А х 10% = W, де А - сума, що підлягає стягненню або вартість майна, що підлягає передачі; а W - сума основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, розрахунок основної винагороди приватного виконавця складає: 3945628,04 грн. х 10% = 394562,80 грн.

Вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень частин 4, 5 статті Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди (частина 9 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі – Постанова №643).

Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Як убачається з оскаржуваної постанови, відповідачем зазначено наступну формулу розрахунку основної винагороди: « 3945628,04 х 10 % = 394562,80 грн.»

При цьому, судом встановлено, що виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області стосується двох боржників, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте відповідачем під час розрахунку суми основної винагороди у спірній постанові не вказано чи стосується вона кожної із зазначених осіб, чи лише позивача.

Окрім того, сума заборгованості у виконавчому листі (дублікат) №357/11297/13-ц визначена в національній валюті України - гривні, а саме зазначено: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-011/021/2008 від 19.03.2008 в розмірі 111920 доларів США 82 цента, що еквівалентно 894583, 11 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та пені у сумі 894583, 11 грн. та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну судові витрати по справі - 3441,00 грн.

Таким чином загальна солідарна сума заборгованості становить 1792607,22 грн. (894583, 11 грн. + 894583, 11 грн. + 3441,00 грн.) Разом з тим, відповідачем не зазначено у спірній постанові, яким чином він визначив її розмір у сумі 3945628,04 грн.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає доводи позивача щодо неправильно визначеного відповідачем розміру основної винагороди обґрунтованими.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією від 06.08.2020 № 82108.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 1681,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича щодо визначення основної винагороди у розмірі 394562,80 грн. та винесення 08.04.2020 постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №61762547.

Скасувати пункт 3 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про відкриття виконавчого провадження № 61762547 від 08.04.2020.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 08.04.2020 ВП №61762547 про стягнення з боржника основної винагороди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.