Рішення № 93837432, 15.12.2020, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1418/19

Провадження № 2/364/59/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

представника Відповідача Кричевського В.В. (ордер адвоката серії КС № 182595, а.с. 91),

інші учасники справи – не з`явилися,

розглянувши у відкритих судових засіданнях у порядку загального позовного провадження в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк»)

до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет застави, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 03.12.2012 р. надійшов зазначений позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в якій Позивач просить суд: вилучити у Відповідача транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль марки «FORD FOCUS», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передати його Позивачеві на період його реалізації; у рахунок погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором, укладеним між Позивачем та ОСОБА_2 , у загальному розмірі 179 668,51 грн. звернути стягнення на предмет застави, який належить Відповідачеві, а саме: на названий вище транспортний засіб, шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за визначеною за результатами таких торгів ціною.

На обґрунтування наведених вимог представник Позивача ОСОБА_3 (довіреність від 21.08.2019 р., а.с. 61) у позовній заяві зазначила, що 12.08.2010 р. між Позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 910.72149, за яким останній отримав кредит у розмірі 109 045 грн., зокрема на купівлю згаданого вище транспортного засобу; строк кредиту – до 12.08.2017 р.; останній платіж на погашення заборгованості здійснено 23.04.2015 р.; за станом на 04.11.2019 р. загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 179 668,51 грн., що включає в себе: заборгованість за прострочений борг – 58 979,77 грн.; прострочені проценти – 91 635,93 грн.; строкові проценти – 965,93 грн.; пеня за несвоєчасне погашення платежів (за період з 04.05.2019 р. до 04.11.2019 р.) – 25 171,10 грн.; дебіторська заборгованість – 734,88 грн.; штрафні санкції – 2 180,90 коп. На забезпечення виконання кредитного зобов`язання сторонами кредитного договору укладено договір застави згаданого транспортного засобу, проте на порушення умов цього договору спірний транспортний засіб був відчужений Позичальником ОСОБА_2 без згоди Позивача як заставодержателя (а.с. 1-47).

Надалі на доповнення до обставин, викладених у позовній заяві Позивачем було подано до суду 20.02.2020 р. відповідь на відзив Відповідача, в якій викладено додаткове правове обґрунтування заявлених позовних вимог з огляду на заперечення Відповідача, зокрема: із зазначенням того, що Відповідач не є добросовісним набувачем заставного транспортного засобу; відсутності законодавчих вимог щодо оскарження договору купівлі-продажу заставного транспортного засобу для подальшого звернення стягнення на цей транспортний засіб; відсутності на час придбання Відповідачем спірного автомобіля обов`язку працівників сервісних центрів здійснювати перевірку наявності обтяжень; виконання вимог законодавства щодо дотримання позасудової процедури звернення стягнення на заставне майно; дотримання Позивачем строків позовної давності; а також надано детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед Позивачем за відповідним кредитним договором (а.с. 104-121).

Крім того, Позивачем надіслано до суду 31.03.2020 р. додаткові письмові пояснення, в яких на доповнення до раніше викладеного акцентовано увагу, зокрема, на: збереженні застави (обтяження) для нового власника спірного транспортного засобу; дотримання Позивачем строку позовної давності з урахуванням встановленого договором строку позовної давності у п`ять років (а.с. 160-169).

Після виконання вимог частин шостої, сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 12.12.2019 р. (а.с. 58) ухвалою суду від 27.12.2019 р. відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, задоволено клопотання Позивача та витребувано докази у справі, призначено підготовче судове засідання на 04.02.2020 р. (а.с. 65-67), відкладене надалі на 03.03.2020 р. за клопотанням представника Відповідача для ознайомлення з матеріалами справи та через ненадходження витребуваних названою вище ухвалою суду доказів (а.с. 75, 76); у підготовчому судовому засіданні 03.03.2020 р. оголошено перерву через неготовність представника Відповідача до 31.03.2020 р., відкладене за клопотанням представника Відповідача (а.с. 140) через запровадження на території України карантину ухвалою суду від 31.03.2020 р. на 05.05.2020 р., продовживши строк підготовчого провадження (а.с. 149-150) та з тих же підстав за клопотанням представника Відповідача (а.с. 171-172) – на 25.05.2020 р. ухвалою суду від 05.05.2020 р. (а.с. 178-179).

Ухвалою суду від 25.05.2020 р. призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.06.2020 р., задоволено клопотання представника Відповідача щодо виклику свідків, інше клопотання про витребування доказів – залишено без розгляду (а.с. 200-202), у судовому засіданні 16.06.2020 р. оголошено перерву до 18.08.2020 р., яке відкладено на 29.09.2020 р. через неявку представника Відповідача, надалі оголошено перерву до 26.10.2020 р. для повторного виклику свідків; 26.10.2020 р. справа знята з розгляду на підставі наказу голови суду від 19.10.2020 р. № 22-АС через виявлення підтвердженого випадку захворювання працівника суду на COVID-19, справа призначена до розгляду на 15.12.2020 р. (а.с. 237, 238-239).

У судове засідання 15.12.2020 р., як і в інші судові засідання, представник Позивача не з`явився, про дату, час і місце засідань суду повідомлені належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями (а.с. 72, 73, 122, 123, 137, 138, 155, 156, 185, 186, 212, 213, 228, 229, 242, 243); у позовній заяві викладено клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності представника Позивача (а.с. 7).

Представник Відповідача Кричевський В.В. (ордер адвоката серії КС № 182595, а.с. 91) у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 84-90) та запереченнях на відповідь Позивача (а.с. 130-132), в яких стверджується, зокрема, що: Відповідач придбав спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу, що був зареєстрований у встановленому законом порядку, що, на думку сторони Відповідача, було б неможливим за наявності обтяжень; Відповідач не знав і не міг знати про наявність заставного обтяження придбаного ним автомобіля; Відповідач є добросовісним набувачем та не є стороною укладеного з Позивачем кредитного договору; також зазначено про пропуск Позивачем строку позовної давності, що становить три роки з дати придбання Відповідачем спірного автомобіля 24.05.2016 р., а визначений в укладеному між Позивачем і ОСОБА_2 договорі п`ятирічний строк позовної давності не може бути застосований до Відповідача, оскільки останній не суб`єктом названих договірних правовідносин.

Додатково до наведених вище письмових пояснень представник Відповідача у судових засіданнях надав усні пояснення про те, що Відповідачем 24.05.2016 р. було придбано спірний автомобіль у законній спосіб та зареєстровано цей автомобіль. Відповідач не знав і не міг знати про заставу, так само він не знає і первісного власника цього автомобіля. Відповідач під час придбання автомобіля покладався на сервісний центр МВС, що мав повідомити про наявність такого обтяження. Тому Відповідач є добросовісним набувачем автомобіля, право власності якого захищається законом. Також звернув увагу на те, що під час придбання Відповідачем автомобіля не було заборони на його відчуження, а так само нема ознак недійсності договору купівлі-продажу автомобіля, що укладений Відповідачем з останнім власником.

Викликані представником Відповідача для допиту в якості свідків попередні власники спірного автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлися, надалі від їх допиту представник Відповідача відмовився через неможливість забезпечення їх явки до суду; клопотань про залучення названих осіб або інших до участі в справі в якості третіх осіб суду не заявляв.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали справи й оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, суд виходить з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.08.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» (код ЄДРПОУ 19390819), правонаступником якого Позивач – Акціонерне товариство «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819), та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) укладено кредитний договір № 910.72149, копія якого долучена до позовної заяви (а.с. 11-12).

За умовами зазначеного кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 1009 045,00 грн. на строк 84 місяці для фінансування купівлі Позичальником транспортного засобу марки «FORD», модель «FOCUS», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 104 850,00 грн., а також для фінансування відповідних страхових платежів (пункти 1, 2 § 1 названого Договору); процентна ставка та інші умови кредитування визначені в § 2 Договору. У § 3 Договору сторони встановили як забезпечення кредиту заставу названого транспортного засобу згідно з договором, що укладається сторонами після підписання кредитного договору. Позичальник взяв на себе зобов`язання протягом дії зазначеного кредитного договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів (щомісячні платежі) на названий у § 4 Договору рахунок у терміни та сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, який є додатком № 1 до договору та копія якого також додана до позовної заяви (а.с. 13-15). За цим графіком Позичальник ОСОБА_2 повинен був сплачувати щомісячно платежі, починаючи з 12.09.2010 р., датою останнього платежу визначено 12.08.2017 р. (а.с. 14). Строк дії кредитного договору – з моменту його підписання (12.08.2010 р.) до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 1 § 10 названого Договору); строк позовної давності для стягнення боргу за цим договором встановлено тривалістю 5 (п`ять) років (пункт 8 § 10 Договору).

На підтвердження виконання Банком зобов`язань перед Позичальником щодо надання кредитних коштів до позовної заяви додано копію меморіального ордеру від 13.08.2010 р. за № 910.72149 про перерахування ТОВ «Віннер Автомотів» коштів у розмірі 104 850,00 грн., призначення платежу – оплата за автомобіль Ford Focus згідно рахунку-фактури від 12.08.2010 р. (а.с. 22). Також додано докази перерахування страхових платежів (а.с. 23, 24).

У подальшому сторонами зазначеного кредитного договору (від імені Позичальника ОСОБА_2 діяла ОСОБА_5 , повноваження якої підтверджено довіреністю від 12.08.2010 р., а.с. 29) укладено договір застави транспортного засобу від 17.09.2010 р. № 910.72149, копія якого додана до позовної заяви (а.с. 25-28).

За умовами зазначеного договору застави цей договір укладено для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2010 р. № 910.72149, предметом застави є транспортний засіб марки «FORD», модель «FOCUS», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Заставодавцю на підставі названого в договорі свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу, право застави виникає з моменту підписання цього договору (пункти 1, 4 § 1 Договору); відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-якими зобов`язаннями здійснюється Заставодавцем тільки за письмовою згодою Заставодержателя (пункти 2, 7 § 2 Договору); Заставодержатель має право вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього в ОСОБА_6 та/або третіх осіб (пункт 1 § 3 Договору); Заставодержавтель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором Заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття Заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу Заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю (пункти 1, 2 § 5 Договору); договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за кредитним договором (пункт 3 § 6 Договору).

Згідно з доданою до позовної заяви копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 04.10.2010 р. за № 28719229 (а.с. 33-35) до названого реєстру внесено реєстраційний запис про: приватне обтяження; тип обтяження – застава рухомого майна; підстава обтяження – договір застави транспортного засобу 910.72149, 12.08.2010; об`єкт обтяження – автомобіль легковий, FORD FOCUS, легковий хетчбек-в, сірий колір, 2010 року випуску, номер НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ; боржник – ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 ; розмір основного зобов`язання – 109 045 грн.; строк виконання зобов`язання – 12.08.2017 р.

Крім того, згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 29.11.2019 р. за № 63418815 (а.с. 38) перед зверненням до суду з даною позовною заявою у названому Реєстрі було зареєстровано зміну зазначеного обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення за договором застави названого транспортного засобу. Наведене підтверджено також копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.11.2019 р. за № 63426674 (а.с. 39-40).

Як наводилося вище, за кредитним договором ОСОБА_2 мав сплачувати щомісячні платежі на визначений у § 4 цього договору рахунок, а саме: НОМЕР_5 (а.с. 11).

На підтвердження наявності заборгованості за згаданим вище кредитним договором Позивачем додано до позовної заяви виписку по названому рахунку ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_2 за період з 04.11.2000 р. до 04.11.2019 р., з якої вбачається, що Позичальником останній платіж було внесено 23.04.2015 р. (а.с. 41-46), а також разом відповіддю на відзив Відповідача надіслано розрахунок заборгованості за цим кредитним договором (а.с. 112-115), в якому викладено усі складові заборгованості, що повністю відповідають наведеним у довідці-розрахунку, доданій до позовної заяви (а.с. 47), а саме: за станом на 04.11.2019 р. загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 12.08.2010 р. № 910.72149 складає 179 668,51 грн. та включає в себе: заборгованість за прострочений борг – 58 979,77 грн.; прострочені проценти – 91 635,93 грн.; строкові проценти – 965,93 грн.; пеня за несвоєчасне погашення платежів (за період з 04.05.2019 р. до 04.11.2019 р.) – 25 171,10 грн.; дебіторська заборгованість – 734,88 грн.; штрафні санкції – 2 180,90 коп.

Інших доказів щодо відсутності (погашення) зазначеної заборгованості та/або іншого розміру цієї заборгованості суду не надавалося, відтак Відповідачем не спростовано.

Позивачем пред`явлено позов до Відповідача ОСОБА_1 у зв`язку з отриманою від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Київській області інформацією про те, що названий вище заставний транспортний засіб за станом на 05.11.2019 р. зареєстровано за ОСОБА_1 , копія листа від 07.11.2019 р. № 31/10-5020 додана до позовної заяви (а.с. 32).

За клопотанням Позивача згаданою вище ухвалою суду від 27.12.2019 р. про відкриття провадження було витребувано з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України інформацію щодо власників заставного транспортного засобу, що надійшла до суду 18.02.2020 р. (а.с. 100, 101). Згідно з цією інформацією за станом на 12.02.2020 р. у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів наявні такі відомості: первісно заставний транспортний засіб був зареєстрований (взятий на облік) 11.08.2010 р. з державним номером НОМЕР_4 , власник – ОСОБА_2 , підстава – реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації в розстрочку; далі 02.12.2015 р. з державним номером НОМЕР_4 , власник – ОСОБА_7 , підстава – перереєстрація транспортного засобу на нового власника за довідкою-рахунком; наступного дня 03.12.2015 р. названим власником цей автомобіль було знято з обліку, а 29.12.2015 р. з державним номером НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_4 , підстава – договір купівлі-продажу. Надалі 24.05.2016 р. з державним номером НОМЕР_2 спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 (Відповідач), підстава – перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу.

За клопотанням представника Відповідача було витребувано додаткову більш детальну інформацію щодо останнього з перелічених правочинів відносно купівлі-продажу спірного автомобіля Відповідачем, у відповідь суд було поінформовано листом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській області від 17.07.2020 р. № 80, що надійшов до суду 06.08.2020 р., про те, що матеріали щодо реєстрації транспортного засобу, а саме: FORD FOCUS, номерний знак НОМЕР_2 , знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 223).

Отже, за станом на тепер власником заставного транспортного засобу є ОСОБА_1 (Відповідач), що останнім не заперечується (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, якою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За загальним визначенням частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (стаття 546 ЦК України).

Відповідно до визначення частини першої статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 574 ЦК України); предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина перша статті 576 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 586 ЦК України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави; заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (частини перша, друга статті 589 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (частина перша статті 591 ЦК України).

Аналогічно наведеному Законом України «Про заставу» передбачено, що застава – це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 названого Закону). Предметом застави можуть бути майно та майнові права (стаття 4 Закону). Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором, заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону). За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, – неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону).

Відповідно до положень статей 20, 21 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; при частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, – виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

За визначенням статті 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна; відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до положень статті 4 названого Закону обтяження поділяються на публічні та приватні, при цьому приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними; забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення (стаття 5 зазначеного Закону). Якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження (стаття 8 цього Закону).

Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 зазначеного Закону прямо визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна; добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом; у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, на підставі аналізу наведених приписів статей 9, 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» можна зробити висновок, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; особа може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи (зокрема, постанова Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 555/661/16-ц).

Зважаючи на наведене вище та враховуючи відчуження спірного транспортного засобу без згоди Позивача як заставодержателем, суд дійшов висновку, що застава цього транспортного засобу зберігла свою чинність для нового власника – ОСОБА_1 (Відповідач), оскільки, як зазначалося вище, відповідне обтяження за договором застави транспортного засобу, було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; обмежень на відчуження цього заставного майна ані законом, ані договором застави не передбачено. Відтак, через наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час придбання ОСОБА_1 24.05.2016 р. відповідного запису щодо зареєстрованого обтяження відносно спірного транспортного засобу, тому Відповідач у даному випадку не є добросовісним набувачем заставного транспортного засобу.

Крім того, статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом; використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду; обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (постанова Верховного Суду від 06.11.2020 р. у справі № 273/1667/18).

Зазначені законодавчі вимог Позивачем дотримано, оскільки, як встановлено судом та наведено вище, до подання 03.12.2019 р. до суду цього позову у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.11.2019 р. зареєстровано зміну відповідного обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення за договором застави заставного транспортного засобу, що підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 29.11.2019 р. за № 63418815 (а.с. 38) та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.11.2019 р. за № 63426674 (а.с. 39-40).

Вирішуючи питання щодо вилучення у Відповідача заставного транспортного засобу, суд керується нормами статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якими передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, а також заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Стосовно позовної давності, про сплив строку якої представник Відповідача зазначав у відзиві на позовну заяву (а.с. 89) та у запереченнях на відповідь Позивача (а.с. 132), при цьому посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 щодо непорушності права володіння майном, суд виходить з такого.

Так, представник Відповідача, стверджуючи про сплив 25.05.2019 р. трирічного строку позовної давності, що, на його думку, обчислюється з 24.05.2016 р. – дати придбання спірного автомобіля Відповідачем, посилається на названу вище постанову Верховного Суду, в якій зроблено висновок, що «з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника» (а.с. 132).

Разом з тим, як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16, навпаки з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 р. у справі № 520/14722/16-ц, про те, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу (пункт 7.25 названої постанови Великої Палати), та зробила чіткий висновок про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (пункт 7.20 зазначеної постанови).

У цій справі Позивач дізнався, що заставний транспортний засіб було зареєстровано за Відповідачем з листа Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 07.11.2019 р. № 31/10-5020, копія якого додана до позовної заяви (а.с. 32).

Крім того, як було встановлено судом та наведено вище, договір застави транспортного засобу, укладений для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2010 р. № 910.72149, договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим кредитним договором (пункт 3 § 6 Договору застави, а.с. 28), а згідно з названим кредитним договором останній платіж на його виконання мав бути внесений 12.08.2017 р. (а.с. 14), строк позовної давності сторони встановили у 5 років (а.с. 12).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за домовленістю сторін позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 09.10.2019 р. у справі № 401/3136/16-ц, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відтак, беручи до уваги наведене та враховуючи кінцевий строк повернення кредиту Позичальником ОСОБА_2 – 12.08.2017 р., визначений зазначеним кредитним договором, суд дійшов висновку, що подання Позивачем позову 03.12.2019 р. відповідає як визначеному сторонами договору п`ятирічному строку позовної давності, так і загальному визначеному статтею 257 ЦК України (трирічному) строку позовної давності.

Отже, зважаючи на усе викладене, суд вважає доведеним наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб, власником якого за станом на тепер є Відповідач, відносно якого відсутні визначені законом обов`язкові умови визнання його добросовісним набувачем спірного рухомого майна, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

За імперативними приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача стягуються судові витрати на користь Позивача.

Повне рішення складено з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України та з урахуванням часу перебування складу суду у нарадчій кімнаті в іншій (кримінальній) справі (справа № 364/1196/19).

Відповідно до статей 15, 16, 589, 590 Цивільного кодексу України, статей 20, 21, 27 Закону України «Про заставу», статей 9, 10, 12, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись статтями 2-4, 12, 13, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави – задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819; адреса місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) за кредитним договором від 12.08.2010 р. № 910.72149 у загальному розмірі 179 668 (сто сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп., що складається із: заборгованості за прострочений борг – 58 979,77 грн.; прострочені проценти – 91 635,93 грн.; строкові проценти – 965,93 грн.; пеня за несвоєчасне погашення платежів (за період з 04.05.2019 р. до 04.11.2019 р.) – 25 171,10 грн.; дебіторська заборгованість – 734,88 грн.; штрафні санкції – 2 180,90 коп., звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору застави транспортного засобу від 17.09.2010 р. № 910.72149, а саме: на автомобіль марки «FORD» модель «FOCUS», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), шляхом реалізації його на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.

Вилучити у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль марки «FORD» модель «FOCUS», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передати його Акціонерному товариству «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819; адреса місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008), на період до його реалізації.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819; адреса місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2 695 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн. 02 (дві) коп.

Копії повного рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги – рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 25.12.2020 р.

Повне рішення суду складено 28.12.2020 р.

Суддя Л. А. Макаренко