Рішення № 93837230, 01.12.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4364/20

провадження № 2/361/2831/20

01.12.2020

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряМасловської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Виклад обставин та зміст позовних вимог, з якими звертається позивач

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09 березня 2020 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» укладено Договір про надання фінансового кредиту № 2106627. Відповідно до умов вказаного договору позивач отримала кредит у розмірі 3 600 грн. строком на 30 днів. Процентна ставка є фіксованою й залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить – 1,35 % в день (знижена процентна ставка) у разі повного погашення кредитної заборгованості або погашення боргу протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення строку кредитування, або 1,80 % в день (стандартна процентна ставка), яка застосовується у разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача. Так, працівники ТОВ «Авентус Україна» при видачі кредитних коштів не ознайомили позичальника з умовами кредитування та ризиками, передбаченими ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, при укладенні кредитного договору відповідачем застосовані несправедливі умови договору, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків) вартості продукції, у разі невиконання зобов`язань за договором, що за розрахунком позивача становить 1 458 грн. Також, відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки персональних даних позивача, чим порушив норми Закону України «Про захист персональних даних». Так, вищевикладене в сукупності стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав та визнання кредитного договору № 2106627, укладеного 09 березня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» – недійсним.

Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог

25 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, завідомо безпідставними, такими, що мають надуманий характер та не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Процедура укладення з Товариством договору про надання коштів у позику відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», а також відповідно до внутрішніх Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту (далі – Правила) та проходить в онлайн-режимі. Перед укладенням Кредитного договору

Товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де серед інших даних міститься інформація про тарифи, ціни, та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення. Разом з тим, серед іншого, на першій сторінці Веб-сайту Товариства міститься/містилась інформація про: акційну/знижену процентну ставку; стандартну процентну ставку; про максимальний строк кредиту; про максимальну суму кредиту; умови пролонгації, способи отримання кредиту, тощо. Перед подачею заявки на отримання кредиту клієнт повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про Товариство, порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами та відповідним примірним кредитним договором, підтвердивши, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, проставляючи відповідну відмітку в боксі інформаційно-реєструючої електронної системи, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів. Без відповідного підтвердження, у клієнта відсутня технічна можливість перейти на іншу сторінку/вкладку системи для подальшого оформлення договору. Так, 09 березня 2020 року позивач узгодивши всі істотні умови кредитування, підписала Договір про надання фінансового кредиту № 2106627 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такі дії позивача свідчать про її обізнаність та наявність волі для укладення договору саме у визначених в ньому умовах та правилах кредитування. Посилання позивача на не ознайомлення працівниками ТОВ «Авентус Україна» із умовами та ризиками кредитування є необґрунтованими, оскільки, маючи вже достатній досвід щодо укладення договорів та необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з Фінансовою установою позивач повністю погодилася з умовами Договору, який містить в собі усі істотні умови, відповідно до вимог чинного законодавства. Встановлення в кредитному договорі плати (процентів) за користування кредитом не є компенсацією в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Посилання позивача на те, що при укладенні Кредитного договору порушено вимоги Закону України «Про захист персональних даних», відповідач вважає необґрунтованим, з огляду на те, що ОСОБА_1 надала особисту згоду на обробку її персональних даних, що необхідні, виключно, для укладення кредитного договору та ознайомилася з обсягом і метою їх обробки. Зважаючи на вищевикладене, представник ТОВ «Авентус Україна» просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заяви, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 15).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином. У прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Авентус Україна» у судове засідання також не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, в якій проти позову заперечував у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні.

Обставини справи, що встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – Товариство), в особі директора Довгаля Володимира Вікторовича та ОСОБА_1 (далі – Споживач), укладено Договір № 2106627 про надання фінансового кредиту (далі – Договір), відповідно до умов якого Товариство надало Споживачеві кредит у розмірі 3 600 грн. (а.с. 8-10).

Зі змісту вищевказаного Договору вбачається, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході споживача о Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Згідно п. 1.4. Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5. Договору тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов договору і становить: 1,35 % в день від суми кредиту (знижена процентна ставка), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п.п. 1.5.1.); та 1,80 % в день від суми кредиту (стандартна процентна ставка), яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 4.1-4.6 Договору.

Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства зазначений в цьому договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.6 Договору).

Як вбачається з п. 9.7 Договору Споживач підписанням цього Договору надає Товариству свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію, та на формування кредитної історії, яка і характеризуватиме виконання прийнятих Споживачем на себе зобов`язань за Договором. Товариство може надавати інформацію про споживача наступним бюро кредитних історій: ПАТ «міжнародне бюро кредитних історій», ТОВ «Українське бюро кредитних історій».

Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація , вказана в ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп. 2 п. 5.1 Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора (п. 9.8 Договору).

Згідно Графіку платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2106627, який є Додатком №1 до вказаного договору сторони своїми підписами визначили реквізити для оплати та погодили: дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 08.04.2020 року, кількість платежів – один/одноразово, суму кредиту – 3 600 грн., суму нарахованих процентів – 1 458 грн., разом до оплати – 5 058 грн. (а.с. 10).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

За статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках у відповідності до ст. 215 цього Кодексу робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, а саме, коли: зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин не має необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі; не дотримано встановленої законом форми правочину; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 3, 627 ЦК України, договору притаманна така риса, як свобода договору. Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вона вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи.

Свободу договору можна охарактеризувати як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії, вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб`єктів.

Зміст свободи договору в загальному розкривається у статті 627 ЦК України, яка з посиланням на статтю 6 ЦК України встановлює співвідношення актів цивільного законодавства і договору. За ними, зміст названого принципу проявляється у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента та вид договору, який регулюватиме їх взаємні відносини; самостійно визначають умови (зміст) договору, структуру і вид договірного зв`язку.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Такі суттєві умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов`язкової сили для сторін.

Одночасно слід зазначити, що договір є підставою виникнення договірного зобов`язання – під яким, відповідно до статті 509 ЦК України, слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час укладення договору), фінансова установа зобов`язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи. Така інформація повинна, зокрема, включати: 1) перелік послуг, що надаються фінансовою установою, порядок та умови їх надання; 2) вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти) щодо фінансових послуг залежно від виду фінансової послуги; 3) інформацію про

механізми захисту прав споживачів фінансових послуг. На вимогу клієнта фінансова установа зобов`язана в порядку, визначеному законодавством, надати таку інформацію: 1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов`язковому оприлюдненню; 2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів; 3) кількість акцій фінансової установи та розмір часток, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, а також перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи або належна їм кількість акцій фінансової установи перевищують 5 відсотків; 4) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом. Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала Договір про надання фінансового кредиту (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Під час першого етапу Реєстрації в ІТС Товариства шляхом проставлення відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши, яка виражає згоду Споживача продовжувати дії ІТС Товариства, Споживач підтверджує, що ознайомлений зі змістом Привал, Публічної пропозиції, на використання аналогів підписів, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії (п.п. 5.11.1.3 Правил надання коштів у позику).

Оскільки, підписуючи договір позичальник погодилася зі всіма його умовами, та враховуючи те, що позивач мала можливість та час ознайомитися з ними на офіційному сайті кредитодавця, суд вважає, що посилання позивача про ненадання відповідачем інформації, яка стосується наданих фінансових послуг є безпідставним.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання позивача на недотримання відповідачем вимог частини 2 вищевказаної статті є безпідставним, оскільки дана частина виключена у відповідності до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами, окрім підписання Договору про надання фінансового кредиту, підписано Графік платежів, який є Додатком № 1 до оспорюваного Договору № 2106627 від 09.03.2020 р., та містьть інформацію про суму кредиту, процентну ставка за користування кредитом, та сукупну вартість кредиту із зазначенням строків його погашення, що передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Також, в оспорюваному Договорі зазначено, що Споживач підтверджує, що їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Позичальник повідомлена про свої права, інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Отже, позивач підтвердила, що отримала всю необхідну інформацію щодо умов кредитного договору та погодилася з ним.

Крім того, позивач вважає, що умови оспорюваного договору є несправедливими в розумінні пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

За змістом пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що сума компенсації, у зв`язку з невиконанням нею зобов`язань згідно умов кредитного договору становить більше 50 % вартості продукції, враховуючи суму процентів за користування коштами у розмірі 1 458 грн., а також штрафи в сумі 432 грн.(стягується на четвертий день невиконання або неналежного виконання умов договору), та 108 грн., (стягується починаючи з п`ятого дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання умов договору), що у розумінні позивача є непропорційно великою сумою по відношенню до вартості наданих послуг.

Однак, суд не може погодитися з наведеною позицією позивача, оскільки встановлення в кредитному договорі процентів за користування кредитом не є компенсацією в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а вказана сума штрафу в загальному розмірі є меншою від п`ятдесяти відсотків вартості наданого кредиту (432+108=540 грн.). Отже, посилання ОСОБА_1 на несправедливість умов Кредитного договору є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Із аналізу оспорюваного правочину, судом не встановлено наявності одночасно всіх вказаних ознак задля визнання умов цього кредитного договору несправедливими.

Також, однією з підстав для визнання недійсним оспорюваного договору № 2106627 від 09 березня 2020 року позивачем визначено порушення абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних». Проте, дані твердження спростовуються наступним.

Так, згода на обробку персональних даних, яка надана позивачем містить виключний перелік даних, які передаються на обробку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних; 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

З огляду на вищевикладені обставини та норми чинного законодавства судом не встановлено обставин недійсності оспорюваного правочину, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 626-628, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», код ЄДРПОУ – 41078230, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 90-А, м. Київ, 03062.

Суддя Н.М. Петришин