Рішення № 93828643, 24.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8015/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області у зарахуванні до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періодів роботи з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області врахувати ОСОБА_1 періоди стажу з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року як такі, що надають право призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та нарахувати і виплатити пенсію з 01.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2019 року йому виповнилося повних 54 роки. Позивач у періоди з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року працював на посаді електрослюсаря Кодимського заводоуправління будматеріалів шахти «Загнітково» з повним робочим днем, з підземними умовами праці, а з 22.08.1992 року до 12.08.1998 року працював на Малому державному підприємстві «Гірняк» на посаді електрослюсаря з повним робочим днем з підземними умовами праці.

Для виходу на пенсію на пільгових умовах необхідно мати 10 років стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Позивач вказав, що пенсія за віком має призначатися зі зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожен повний рік роботи з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.

Тому позивач влітку 2019 року звернувся до Подільського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області з вимогою призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку.

Тривалий час його звернення було без відповіді, і лише після подання заяви з вимогою надати відповідь листом від 04.08.2020 року позивачу було надано рішення про результати розгляду заяви, яким відмовлено у праві зарахування до пільгового стажу вказаних вище періодів роботи.

Позивач вважав, що відсутність атестації робочого місця не може бути безумовною підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Крім того, позивач надав відповідачу документи з архіву, які в архіві збереглися (частина відомостей по заробітній платі, про ліквідацію підприємств), інші відомості не збереглись, бо не були здані роботодавцем до архіву, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення, тим більше, що позивач працював на державних підприємствах.

Ухвалою від 17.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 12 жовтня 2020 року о 10:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 12.10.2020 року, перенесене на 03.11.2030 року на 12.00 год. у зв`язку з розглядом судом 12.10.2020 року виборчої справи.

Ухвалою від 03.11.2020 року витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області засвідчені належним чином копії усіх заяв ОСОБА_1 з доданими до них документами, що подавалися ним в період з липня 2019 року по серпень 2020 року, за результатом розгляду яких було прийняте рішення від 31.07.2020 року, (протокол № 7-1) про відмову в праві на зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1988 по 01.02.1991 та з 02.02.1991 по 12.08.1998, а також усі зібрані Комісією при ГУ ПФУ в Одеській області документи, зібрані під час розгляду заяви ОСОБА_1 . Витребувано від ОСОБА_1 докази його звернення до Подільського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області в липні 2019 року з заявою про призначення пенсії. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідка ОСОБА_2 . Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 03.11.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020 року об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 30.11.2020 року на 11 год. 00 хв., сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

30.11.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

28.09.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (щодо призначення пенсії відповідно до п.2 ст.114 р. ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» прийнято рішення про результати розгляду заяви згідно з протоколом від 31.07.2020 р. № 7-1 в призначенні пенсії відмовити у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Як вбачається з матеріалів і документів, які позивач надав, у позивача відсутні документи, що підтверджують період роботи з 05.08.1988 по 01.02.1991 на посаді електрослюсаря Кодимського заводоуправління будматеріалів шахти “Загнітково” відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ І - “Гірничі роботи”, оскільки порушені вимоги п. п.2 п.11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) або довідка про перейменування та відсутня інформація, яка підтверджує роботу в цей період повний робочий день у підземних умовах та періоду роботи з 02.02.1991 по 12.08.1998 - на посаді електрослюсаря шахти “Загнітково” МДП “Гірняк” відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 розділ І - “Гірничі роботи”, оскільки відсутня інформація, яка підтверджує роботу повний робочий день у підземних умовах, відсутня інформація про проведення атестації робочого місця з 22.08.1992 по 12.08.1998, а з 01.11.1997 по 12.08.1998 - ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП ім. Шевченко.

Відповідач вказав, що право на пенсію на пільгових умовах мають особи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, і за результатами атестації робочих місць. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка з відповідними записами. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з документів, поданих позивачем, атестація робочого місця за вищевказані періоди не підтверджена.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року працював на посаді електрослюсаря Кодимського заводоуправління будматеріалів шахти «Загнітково» з повним робочим днем, з підземними умовами праці, а з 22.08.1992 року до 12.08.1998 року працював на Малому державному підприємстві «Гірняк» на посаді електрослюсаря з повним робочим днем з підземними умовами праці, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 (а.с. 9-10).

31.07.2020 року Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду заяви згідно з протоколом від 31.07.2020 р. №7-1, яким ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 05.08.1988 по 01.02.1991 на посаді електрослюсаря Кодимського заводоуправління будматеріалів шахти “Загнітково” відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ І - “Гірничі роботи”, оскільки порушені вимоги п.п.2 п.11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) або довідка про перейменування та відсутня інформація, яка підтверджує роботу в цей період повний робочий день у підземних умовах, та періоду роботи з 02.02.1991 по 12.08.1998 - на посаді електрослюсаря шахти “Загнітково” МДП “Гірняк” відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умова, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 розділ І - “Гірничі роботи”, оскільки відсутня інформація, яка підтверджує роботу повний робочий день у підземних умовах, відсутня інформація про проведення атестації робочого місця з 22.08.1992 по 12.08.1998, а з 01.11.1997 по 12.08.1998 - ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП ім. Шевченко (а.с. 10).

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед іншого, статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (п.1 Рішення).

Відповідно до п.3 вказаного Рішення застосуванню підлягають, зокрема, стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Як вбачається з вказаної норми Закону № 1788-XII в редакції як до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, так і після його ухвалення, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

Відповідно до ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі – Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача містить усі необхідні відомості щодо умов праці та характеру виконуваної позивачем роботи в період з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року на посаді електрослюсаря Кодимського заводоуправління будматеріалів шахти «Загнітково» з повним робочим днем, з підземними умовами праці, та в період з 22.08.1992 року до 12.08.1998 року на Малому державному підприємстві «Гірняк» на посаді електрослюсаря з повним робочим днем з підземними умовами праці (а.с.8).

Відповідно до Постанови КМ України від 11.03.1994 року № 162, Список № 1, розділ І "Гірничі роботи", включає пункт 1. "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень", а) Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а).

Аналогічного змісту і Список № 1, розділ І "Горные работы", пункт1, підпункт а) Все рабочие, занятые полный рабочий день на подземных работах (1010100а ), затверджений Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10.

Тобто виконувана позивачем робота на вказаних підприємствах з повним робочим днем з підземними умовами праці охоплюється Списком № 1 у наведених вище редакціях урядових постанов, чинних на момент роботи позивача на цих підприємствах.

Отже, уточнююча довідка вказаних підприємств позивачу для підтвердження умов праці та характеру виконуваної роботи позивачу не потрібна, оскільки зхарактер та умови праці відображені у трудовій книжці.

Щодо атестації робочих місць суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося вище, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а також зробила висновок, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637, у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Саме відповідно до п.20 вказаного Порядку № 637 Правлінням Пенсійного фонду України постановою № 18-1 від 10.11.2006 року і було затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, на підпункт 2 пункту 11 якого відповідач посилається в оскаржуваному рішенні.

У свою чергу, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, за наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача відсутня необхідність у застосуванні вказаного Порядку № 637 і як наслідок - Порядку № 18-1, який розроблений відповідно до п.20 Порядку № 637.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача в оскаржуваному рішенні як на підставу відмови позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на шахті "Загнітково" ВАТ "Гірняк", на те, що відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або довідки про перейменування щодо вказаної шахти.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області у зарахуванні до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періодів роботи з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області врахувати ОСОБА_1 періоди стажу з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року як такі, що надають право призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити пенсію з 01.08.2019 року суд зауважує, що позивачем не надано до суду належних доказів звернення до відповідача влітку 2019 року саме з заявою про призначення пенсії.

Наявна у справі заява позивача від 22.05.2020 року (а.с.19) не містить доказів її отримання відповідачем або його територіальним органом.

Відповідно до п. "а" частини 1 ст.83 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Пенсія, призначена згідно ст.13 Закону № 1788-XII, є пенсією за віком.

Таким чином, для визначення строку, з якого позивачу має бути призначена пенсія згідно приписів ст.83 Закону, обов`язковим є надання доказів з підтвердженням дати звернення з відповідною заявою про призначення пенсії. Разом з тим, на вимогу суду ані позивач, ані відповідач таких доказів до суду не надали.

При цьому відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що ним розглядалася заява позивача про підтвердження періодів роботи , що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. У той же час у відзиві на позов відповідач підтверджує, що розглядав заяву позивача щодо призначення пенсії, однак також не зазначає дати подання позивачем такої заяви.

Сам позивач, посилаючись у заяві від 22.05.2020 року на подання ним документів на призначення пенсії майже рік тому, не зазначає дати подання такої заяви та не надає відповідних доказів. Також позивач не пояснює, чому він повторно звернувся до відповідача лише через рік після першого звернення у 2019 році, при тому що статтею 82 Закону № 1788-XII встановлено 10-денний строк розгляду заяви про призначення пенсії.

Тому суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію з 01.08.2019 року слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до п. "а" ст.13 Закону № 1788-XII з урахуванням приписів ст.83 Закону № 1788-XII.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періодів роботи з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати ОСОБА_1 періоди стажу з 05.08.1988 року по 01.02.1991 року та з 22.08.1992 року по 12.08.1998 року як такі, що надають право призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до п. "а" ст.13 Закону № 1788-XII з урахуванням приписів ст.83 Закону № 1788-XII.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів