Рішення № 93828626, 24.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р. № 400/2687/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул.Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 № UA504000/2019/000244/2, від 15.05.2019 № UA504000/2019/000266/2, № UA504000/2019/000267/2, від 17.05.2019 № UA504000/2019/000268/2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 № UA504000/2019/000244/2; від 15.05.2019 № UA504000/2019/000266/2; від 15.05.2019 № UA504000/2019/000267/2; від 17.05.2019 № UA504000/2019/000268/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу всіх документів, які були в його розпорядженні. Позивач зазначає, що розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення товару, немає. Надані ним документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на наявність у поданих позивачем документах неточностей та розбіжностей, відсутність у них усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а також спрацювання форми контролю системи управління ризиками АСАУР (автоматизованою системою аналізу та управління ризиками) під час виконання митних формальностей за поданими позивачем митними деклараціями. Відповідач зазначає, що позивач не подав відповідачу жодного документа з тих, що були від нього витребувані. Також відповідач вказує на неподання позивачем страхових документів, надання яких є обов`язковим, оскільки товар ввезений на митну територію України на умовах поставки CIF.

На підставі частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22.05.2018 між позивачем як покупцем та TREADSETTERS LTD як продавцем був укладений зовнішньоекономічний контракт №1 купівлі-продажу, відповідно до якого, з урахуванням Специфікацій № 12 від 31.01.2019, №13 від 20.02.2019, № 1/9 від 01.03.2019, № 14 від 18.03.2019 продавцем здійснювалась поставка товару – шини пневматичні гумові з покришками або без.

З метою розмитнення товару, що прибув на митну територію України, позивачем було подано електронну митні декларації № UA504170/2019/004975 від 18.04.2019, № UA504170/2019/005823 від 15.05.2019, № UA504170/2019/005827 від 15.05.2019, № UA504170/2019/005907 від 17.05.2019.

Для здійснення митного оформлення товару позивач надав такі документи:

- контрактом № 1 від 22.05.2018, специфікації № 1/9 від 01.03.2019, № 12 від 31.01.2019, № 13 від 20.02.2019, № 14 від 18.03.2019);

- інвойси № 624967 від 07.03.2019, № 626073 від 28.03.2019, № 625946 від 26.03.2019;

- платіжні документи: додаткова угода від 19.03.2019, платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 01.02.2019, № 16 від 11.02.2019, № 7 від 05.03.2019, № 9 від 27.03.2019, № 18 від 04.04.2019, № 26 від 10.05.2019, № 27 від 13.05.2019;

- пакувальні листи до інвойсу № 624967 від 07.03.2019, № 626073 від 28.03.2019, № 625946 від 26.03.2019, № 626443 від 04.04.2019, коносаменти № HLCUTA11902AVQR0 від 07.03.2019, № YMLUM240089204 від 27.03.2019, № М240089153 від 27.03.2019, № HLCUTA1190422836 від 03.04.2019, міжнародні товаро-транспортні накладні (CMR) № 160 від 17.04.2019, № 174/1 від 13.05.2019, № 174/2 від 13.05.2019, № 173 від 13.05.2019, № 172 від 15.05.2019)

Відповідач електронними листами від 18.04.2019, 15.05.2019, 17.05.2019 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На виконання вимог відповідача позивач надав листами від 18.04.2019, від 15.05.2019, від 17.05.2019 комерційні пропозиції від 21.01.2019, від 13.03.2019, від 14.01.2019, від 18.02.2019, від 14.03.2019, листи щодо цін реалізації від 18.04.2019, від 15.05.2019, від 17.05.2019, а також повідомив про те, що згідно з умовами поставки CIF Odessa, на яких поставляється товар, усі витрати включені у вартість товару (вартість фрахту, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження), що зазначені в інвойсі.

За митною декларацією № UA504170/2019/004975 від 18.04.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000244/2 від 18.04.2019, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 45 621,00 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000244/2 від 18.04.2019 відповідач зазначив: «Подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується».

За митною декларацією № UA504170/2019/005823 від 15.05.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000266/2 від 15.05.2019, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 90 048,00 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000266/2 від 15.05.2019 відповідач зазначив: «У зв`язку з тим, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності між інвойсом (CIF) та митною декларацією країни відправлення (FOB) щодо умов поставки товару, також відповідно до умов поставки FOB подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується».

За митною декларацією № UA504170/2019/005827 від 15.05.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000267/2 від 15.05.2019, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 44 965,46 доларів США відповідно на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000267/2 від 15.05.2019 відповідачем зазначив: «Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості; відсутні страховані документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, передбачені п. 8 ч.2 ст. 53 Кодексу; декларантом не надана експортна декларація, передбачена п.3.4 контракту №1 від 22.05.2018; умови оплати зазначені у інвойсі №625946 від 26.03.2019 розбіжні з умовами оплати, зазначеними у п. 7.1 контракту №1 від 22.05.2018 та у специфікаціях №12 від 31.01.19, №13 від 31.01.2019; термін оплати за товар відповідно до платіжних доручень №9 від 27.03.2019 та №18 від 04.04.2019 не відповідає умовам п. 7.1 контракту №1 від 22.05.2018. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується».

За митною декларацією № UA504170/2019/005907 від 17.05.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000268/2 від 17.05.2019, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 43 911,80 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA504000/2019/000268/2 від 17.05.2019 відповідач зазначив: «У зв`язку з тим, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності між інвойсом (CIF) та митною декларацією країни відправлення (FOB) щодо умов поставки товару, також відповідно до умов поставки FOB подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується».

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з такого.

У частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята, шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частини перша-третя статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідачем повинен був довести, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Відповідач посилається на те, що при виконанні митних формальностей за митними деклараціями позивача спрацювала форма контролю системи управління ризиками АСАУР.

Суд зазначає, що спрацювання АСАУР не є належною та достатньою підставою в розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України для витребування від декларанта додаткових документів.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митного кодексу України не передбачено. Також слід врахувати, що в такій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Суд зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 803/2011/17 викладений правовий висновок, згідно з яким основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основної вартості згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Суд також погоджується з аргументом позивача про те, що ані у запиті про витребування додаткових документів, ані у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач не вказав, які саме числові значення складових митної вартості не містять подані позивачем документи.

Відповідач під час митного оформлення товару витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Як суд установив вище, документи, надані позивачем для митного оформлення, не містили розбіжностей, ознак підробки, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості в конкретних документах. Суд зауважує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Відповідач наголошує на неподанні позивачем документів про вартість страхування, надання яких є обов`язковим, оскільки товар ввезений на митну територію України на умовах поставки CIF.

Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("вартість, страхування, фрахт") продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, сторони згаданого вище контратку виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару позивач не поніс.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000266/2 від 15.05.2019 зазначено: «У зв`язку з тим, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності між інвойсом (CIF) та митною декларацією країни відправлення (FOB) щодо умов поставки товару, також відповідно до умов поставки FOB подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження».

Надаючи оцінку зазначеному у цьому рішенні відповідача, суд виходить з такого.

У пункті 2.2 контракту від 22.05.2018 № 1 зазначено: «Цена Товара определяется по взаимному согласию сторон и указывается в соответствующих спецификациях. Цена Товара, поставляемого по настоящему Контракту, включает в себя стоимость фрахта, страховки, тары, упаковки, маркировки и погрузки на транспортное средство.».

У пункті 3.1 контракту вказано: «Продавец поставляет Покупателю Товар на условиях CIF Одесса, согласно «Инкотермс 2010» Официальные правила толкования торговых терминов Международной торговой палаты (редакция 2010 года)».

Умови поставки CIF, згідно з Інкотермс 2010 (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) термін «вартість, страхування та фрахт» означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Позивач разом із митною декларацією № UA504170/2019/005823 від 15.05.2019 надав копію коносаменту № YMLUM240089204 від 27.03.2019.

Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктом 7 статті 1 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила, Гамбург, 31.03.1978), "Коносамент" означає документ, який підтверджує договір морського перевезення і приймання або навантаження вантажу перевізником і відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа. Вказівка в документі про те, що вантаж повинен бути зданий наказом пойменованої особи або наказом, або пред`явникові, є таким зобов`язанням.

Згідно з пунктом 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила, Гамбург, 31.03.1978) - "Вантажовідправник" означає будь-яку особу, якою або від імені або від імені якої укладено договір морського перевезення вантажу з перевізником, або будь-яка особа, якою або від імені чи від особи якого вантаж фактично здається перевізникові у зв`язку з договором морського перевезення.

У наданому Позивачем Відповідачу коносаменті № YMLUM240089204 від 27.03.2019 вантажовідправником (shipper) значиться SHANDONG YONGFENG TYRES CO., LTD, YISHUI ECONOMIC DEVELOPMENT ZONE LINYI CITY, SHANDONG PROVINCE, CHINA.

Згідно з пунктом 3.5 контракту, «Отгрузка Товара может осуществляться со складов Продавца в Китае, при этом грузоотправителем могут выступать: … 2) SHANDONG YONGFENG TYRES CO., LTD, YISHUI ECONOMIC DEVELOPMENT ZONE LINYI CITY, SHANDONG PROVINCE, CHINA…»

Тобто як за законодавством України, так і за Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року, укладання договору перевезення, за коносаментом № YMLUM240089204 від 27.03.2019, відбувалось його вантажовідправником SHANDONG YONGFENG TYRES CO., LTD, YISHUI ECONOMIC DEVELOPMENT ZONE LINYI CITY, SHANDONG PROVINCE, CHINA, що в повному обсязі відповідає умовам поставки CIF, згідно з Інкотермс 2010.

Відповідно до умов поставки FOB, згідно з Інкотермс 2010, (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... назва порту відвантаження) - термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець.

Згідно з правилами Інкотермс 2010, за умовами поставки FOB у Продавця немає зобов`язань укладення договору перевезення та договору страхування, а у Покупця, відповідно, є зобов`язання за власний рахунок укладати договір перевезення, від названого порту завантаження, здійснювати страхування немає зобов`язань у Покупця.

Варто зазначити, що умова поставки CIF, згідно з Інкотермс 2010, була передбачена не тільки у Контракті, а й у комерційних пропозиціях від 14.01.2019 та 18.02.2019, специфікації № 12 від 31.01.2019, № 13 від 20.02.2019, інвойсі № 625946 від 26.03.2019, пакувальному листі до інвойсу № 625946 від 26.03.2019.

Аналіз умов поставки CIF та FOB, згідно з Інкотермс 2010 свідчить про те, що постачання товарів відповідає фактичним умовам поставки - на умовах CIF, згідно з Інкотермс 2010.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000267/2 від 15.05.2019 зазначено, що «декларантом не надана експортна декларація, передбачена п. 3.4 контракту № 1 від 22.05.2018; умови оплати зазначені у інвойсі № 625946 від 26.03.2019 розбіжні з умовами оплати, зазначеними у п. 7.1 контракту № 1 від 22.05.2018 та у специфікаціях № 12 від 31.01.19, № 13 від 31.01.2019; термін оплати за товар відповідно до платіжних доручень № 9 від 27.03.2019 та № 18 від 04.04.2019 не відповідає умовам п. 7.1 контракту № 1 від 22.05.2018».

Однак, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (документи, які підтверджують митну вартість товарів), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема копію митної декларації країни відправлення.

Відповідач у своєму запиті не навів підстав для обов`язкового надання позивачем копії митної декларації країни відправлення.

Щодо умов оплати, зазначених у інвойсі та у пункті 7.1 контракту, то ці умови не суперечать одна одній, оскільки у пункті 7.1 контракту та специфікаціях передбачена 100% передплата товару, а згідно з інвойсом № 625946 від 26.03.2019, умова оплати: 30% депозит, а 70% до приїзду (before arrival) товару. Суд погоджується з аргументом позивача про те, що передоплата товару та оплату вартості товару до його приїзду (до фактичного отримання покупцем) за своєю суттю є тотожними поняттями.

Суд приймає аргументи позивача щодо термінів оплати за товар відповідно до платіжних доручень № 9 від 27.03.2019 та № 18 від 04.04.2019, що полягають у їхній відповідності контракту та інвойсу, оскільки товар прибув на митну територію України 14.05.2019, а оплати були здійснені позивачем до його отримання.

Відповідач не навів належних аргументів щодо того, як саме господарські зобов`язання за контрактом щодо своєчасності виконання грошових зобов`язань між продавцем та покупцем стосуються визначення митної вартості оцінюваного товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

До повноважень відповідача, згідно з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України, належить контроль правильності визначення митної вартості. Повноважень щодо контролю взаєморозрахунків позивача із постачальником у відповідача немає, отже, зазначені доводи щодо строків розрахунків із постачальником відхиляються судом.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, сплачений за платіжним дорученням від 19.08.2019 № 16649 на суму 6 581,39 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 6 581,39 грн.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31764816) до Миколаївської митниці ДФС (вул.Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 № UA504000/2019/000244/2; від 15.05.2019 № UA504000/2019/000266/2; від 15.05.2019 № UA504000/2019/000267/2; від 17.05.2019 № UA504000/2019/000268/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31764816) судовий збір у сумі 6 581,39 грн. (шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 39 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна