Рішення № 93828625, 24.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р. № 400/2572/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 № UA504000/2019/000243/2, від 19.04.2019 № UA504000/2019/000247/2, від 26.04.2019 № UA504000/2019/000252/2, від 26.04.2019 № UA504000/2019/000253/2, від 11.05.2019 № UA504000/2019/000264/2, від 07.05.2019 № UA504000/2019/000260/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу всіх документів, які були в його розпорядженні. Позивач зазначає, що розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення товару, немає. Надані ним документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на наявність у поданих позивачем документах неточностей та розбіжностей, відсутність у них усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а також спрацювання форми контролю системи управління ризиками АСАУР (автоматизованою системою аналізу та управління ризиками) під час виконання митних формальностей за поданими позивачем митними деклараціями. Відповідач зазначає, що позивач не подав відповідачу жодного документа з тих, що були від нього витребувані. Також відповідач вказує на неподання позивачем страхових документів, надання яких є обов`язковим, оскільки товар ввезений на митну територію України на умовах поставки CIF; документів, що свідчать про оплату за конкретними інвойсами; документів щодо здійснення оплати за товар, митне оформлення якого здійснене за специфікацівєю від 21.02.2019 № 1/46. Відповідач вказує, що комерційна пропозиції від 19.11.2018, 03.12.2018, 17.12.2018 містять відмінні умови в частині оплати, а комерційна пропозиції від 19.09.2018, від 17.09.2018 не містять умов оплати, тому їх неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами. Також, на думку відповідача, позивач та продавець товару пов`язані між собою у розумінні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій посилається на недоведеність неповноти або недостовірності поданих ним відомостей про митну вартість товарів. Позивач зазначає, що згідно з офіційними правлами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, поставка товару на умовах CIF покладає на продавця обов`язок сплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення та обов`язок здійснити витрати на страхування товару, тому витрати на страхування та транспортування є включеними до фактурної вартості товару. Позивач вказує, що не є виключним, ексклюзивним чи одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером компанії продавця, тому не підпадає під визначення пов`язаної особи. Позивач також посилається на те, що порівняння умов оплати між інвойсом та специфікаціями не є перевіркою числового значення заявленої митної вартості, а є дослідженням самої господарської операції, що виходить за межі компетенції відповідача; відвантаження товару відбулося після повної оплати в межах сплаченої суми, а відповідач не врахував у повному обсязі подані позивачем документи (додаткові угоди тощо). Позивач вважає необгрунтованими аргументи відповідача щодо крмерційних пропозицій, оскільки такі пропозиції не є ані частиною контракту, ані окремим правочином.

На підставі частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28.10.2016 між позивачем як покупцем та Компанією SHANDONG LINGLONG TYRE CO. LTD як продавцем був укладений зовнішньоекономічний контракт №101/2016, відповідно до якого, з урахуванням Специфікацій від 24.01.2019 № 1/45, від 22.11.2018 № 24, від 20.12.2018 № 25, від 21.01.2019 № 26, від 21.02.2019 № 1/46, від 28.08.2018 № 21, від 23.09.2018 № 22, від 01.11.2018 № 23, 24 від 20.12.2018 № 25, від 21.01.2019 № 26, від 11.02.2019 № 1/47, від 12.11.2018 № 1/48, продавець здійснив поставку товару (шин).

З метою розмитнення товару, що прибув на митну територію України, Позивачем було подано електронну митні декларації від 16.04.2019 № UA504170/2019/004901, від 19.04.2019 № UA504170/2019/005040, від 25.04.2019 № UA504170/2019/005279, від 25.04.2019 № UA504170/2019/005282, від 11.05.2019 № UA504170/2019/005689, від 07.05.2019 № UA504170/2019/005545.

Для здійснення митного оформлення товару позивач надав такі документи:

- Контракт від 28.10.2016 №101/2016, специфікації від 28.08.2018 № 21, від 23.09.2018 № 22, від 01.11.2018 № 23, від 12.11.2018 № 1/48, від 22.11.2018 № 24, від 20.12.2018 № 25, від 21.01.2019 № 26, від 24.01.2019 № 1/45, від 11.02.2019 № 1/47, від 21.02.2019 № 1/46; додаткові угоди № 47 від 15.03.2019, № 48 від 23.03.2019, № 49 від 24.04.2019.

- інвойси від 14.02.2019 № 602019011191, від 04.03.2019 № 60201901746, від 25.02.2019 № 60201901549, від 25.02.2019 № 60201901550, від 14.03.2019 № 60201902085, від 21.12.2018 № 60201811716;

- платіжні документи № 180503/000150344 від 03.05.2018, № 180904/000159570 від 04.09.2018, № 180917/000160454 від 17.09.2018, № 181016/000162653 від 16.10.2018, № 181016/000162653 від 16.10.2018, № 181119/000165296 від 19.11.2018, № 181128/000165966 від 28.11.2018, № 181129/000166119 від 29.11.2018, № 181130/000166426 від 30.11.2018, № 181130/000166426 від 30.11.2018; платіжними дорученнями в іноземній валюті №66 від 08.02.2019, № 67 від 11.02.2019, № 73 від 19.03.2019, № 76 від 02.04.2019, № 80 від 22.04.2019;

- коносаменти № YMLUM240087818 від 19.02.2018, № HLCUTA1190241449 від 07.03.2019, № 140900202098 від 01.03.2019, № 140900202071 від 01.03.2019, № YMLUM240088796 від 20.03.2019, № HLCUTA1181256699 від 28.12.2018; пакувальний лист до інвойсу № 602019011191 від 14.02.2019, № 60201901746 від 04.03.2019, № 60201901549 від 25.02.2019, № 60201901550 від 25.02.2019, № 60201902085 від 14.03.2019, № 60201811716 від 21.12.2018; міжнародні товаро-транспортні накладні (CMR) №130 від 08.02.2019, № 156 від 15.04.2019, № 162/1 від 18.04.2019, № 162/2 від 18.04.2019, № 166 від 24.04.2019, № 167 від 24.04.2019, № 171 від 09.05.2019.

Відповідач електронними листами від 16.04.2019, 19.04.2019, від 25.04.2019, від 11.05.2019 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На виконання вимог відповідача позивач надав листами від 16.04.2019, від 25.04.2019, від 11.05.2019 комерційні пропозиції від 19.11.2018, від 03.12.2018, від 17.12.2018, від 19.09.2018, від 17.09.2018 та від 10.04.2018, листи щодо цін реалізації від 16.04.2019, від 25.04.2019, від 11.05.2019, від 07.05.2019, від 25.04.2019, копію митної декларації країни відправлення № 420320190000004578 від 16.02.2019.

За митною декларацією від 16.04.2019 № UA504170/2019/004901 Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 № UA504000/2019/000243/2, яким визначив митну вартість задекларованого Позивачем товар № 1 за загальною ціною 36 833,50 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000243/2 від 16.04.2019 відповідачем зазначено: „Подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується”.

За митною декларацією від 19.04.2019 № UA504170/2019/005040 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019 № UA504000/2019/000247/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 54 334,50 доларів США відповідно на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000247/2 від 19.04.2019 відповідачем зазначено: „Подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується”.

За митною декларацією від 25.04.2019 № UA504170/2019/005279 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2019 № UA504000/2019/000252/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 36 936,00 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.04.2019 № UA504000/2019/000252/2 відповідачем зазначено: „Подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується”.

За митною декларацією від 25.04.2019 № UA504170/2019/005282 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2019 № UA504000/2019/000253/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за загальною ціною 45 407,50 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.04.2019 № UA504000/2019/000253/2 відповідачем зазначено: „Подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відомостей щодо: вартості фрахту, витрат на страхування, тари, упаковки, маркування, витрат на навантаження. Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, використані декларантом відомості не підтверджено документально, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується”.

За митною декларацією від 11.05.2019 № UA504170/2019/005689 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11.05.2019 №UA 504000/2019/000264/2, яким визначив митну вартість задекларованого Позивачем товару за загальною ціною 10 993,15 доларів США на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.05.2019 № UA504000/2019/000264/2 відповідачем зазначено: „Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості; відсутні страховані документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 53 Кодексу; експортна декларація надана з порушенням вимог ст. 254; умови оплати зазначені у інвойсі № 60201902085 від 14.03.2019 розбіжні з умовами оплати згідно специфікацій № 24 від 22.11.18, № 25 від 20.12.2018, № 26 від 21.01.2019 до контракту № 101/2016 від 28.10.2016 (зазначені у графі 44 митної декларації); загальна сума оплати, зазначена у платіжних дорученнях № 66 від 08.02.2018, № 67 від 11.02.2018, № 73 від 19.03.2019, № 80 від 22.04.2019 та банківських документах № 181016/000162653 від 16.10.2018, № 181119/000165296 від 19.11.2018, №1 81128/000165966 від 28.11.2018, № 181129/000166119 від 29.11.2018, № 181130/000166426 від 30.11.2018 (зазначені у графі 44 митної декларації), не відповідає загальній вартості товару, зазначеному у специфікаціях № 24 від 22.11.18, № 25 від 20.12.2018, № 26 від 21.01.2019 до контракту № 101/2016 від 28.10.2016; декларантом не надано жодного документа, що свідчить про здійснення оплати згідно конкретного інвойсу № 60201902085 від 14.03.2019, наданому при митному оформленні. Відповідно до п. 1.4 контракту від 28.10.2016 № 101/2016 Продавець надає Покупцю статус свого офіційного Дилера на території України Таким чином, Покупець та Продавець пов`язані між собою у розуміння п. 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (являються юридично признаними діловими партнерами). Декларантом не надано документів щодо відсутності впливу взаємопов`язаності на ціну товару. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується”.

За митною декларацією від 07.05.2019 № UA504170/2019/005545 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2019 № UA504000/2019/000260/2, яким визначив митну на підставі другорядного методу визначення митної вартості – резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.05.2019 № UA504000/2019/000260/2 відповідачем зазначено: „Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості; відсутня інформація щодо вартості страхування; не надано митну декларацію країни відправлення, передбачену п. 2.6 контракту; не надано витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв`язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується”.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з такого.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята, шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частини перша-третя статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідачем повинен був довести, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Відповідач посилається на те, що при виконанні митних формальностей за митними деклараціями позивача спрацювала форма контролю системи управління ризиками АСАУР.

Суд зазначає, що спрацювання АСАУР не є належною та достатньою підставою в розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України для витребування від декларанта додаткових документів.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митного кодексу України не передбачено. Також слід врахувати, що в такій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Суд зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 803/2011/17 викладений правовий висновок, згідно з яким основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основної вартості згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Суд також погоджується з аргументом позивача про те, що ані у запиті про витребування додаткових документів, ані у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач не вказав, які саме числові значення складових митної вартості не містять подані позивачем документи.

Відповідач під час митного оформлення товару витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Як суд установив вище, документи, надані позивачем для митного оформлення, не містили розбіжностей, ознак підробки, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості в конкретних документах. Суд зауважує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Аргументи відповідача у рішенні від 11.05.2019 №UA504000/2019/000264/2 про те, що загальна сума оплати, зазначена у наданих платіжних документах, не відповідає загальній вартості товарів, зазначеній у специфікаціях, суд не приймає, враховуючи наявність додаткової угоди від 24.04.2019 № 49 щодо зарахування суми переплати, а також специфікацій від 12.11.2018 № 1/48 та від 23.09.2018 № 22.

Посилання відповідача на розбіжності у комерційних пропозиціях також не може бути прийняте судом, оскільки ці пропозиції не замінюють контракту, не є його додатками. Також суд погоджується з доводами позивача про те, що такі пропозиції не є окремим правочином.

Відповідач наголошує на неподання позивачем документів про вартість страхування, надання яких є обов`язковим, оскільки товар ввезений на митну територію України на умовах поставки CIF.

Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("вартість, страхування, фрахт") означає, що продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару позивач не поніс.

На думку відповідача, позивач та продавець товару пов`язані між собою у розумінні пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.05.2019 № UA504000/2019/000264/2 зазначено, що «відповідно до п. 1.4 контракту від 28.10.2016 № 101/2016 продавець надає покупцю статус свого офіційного дилера на території України Таким чином, покупець та продавець пов`язані між собою у розуміння п. 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».

Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із пунктом 5 статті15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є виключним, ексклюзивним чи одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером компанії SHANDONG LINGLONG TYRE CO. LTD, отже, позивач не підпадає під визначення пов`язаної особи.

Також відповідно до пунктів 12 та 14 статті 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов`язаності продавця з покупцем.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, сплачений за платіжним дорученням від 19.09.2019 № 16647 на суму 2 330,98 грн. та від 04.09.2019 № 17815 на суму 251,72 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 2 582,70 грн.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31764816) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 № UA504000/2019/000243/2, від 19.04.2019 № UA504000/2019/000247/2, від 26.04.2019 № UA504000/2019/000252/2, від 26.04.2019 № UA504000/2019/000253/2, від 11.05.2019 № UA504000/2019/000264/2, від 07.05.2019 № UA504000/2019/000260/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв України, 113/1, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31764816) судовий збір у сумі 2 582,70 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна