Рішення № 93828614, 23.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р. № 400/4074/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування рішення від 01.06.2020 № 4/03.14-р,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач), в якій просить визнати рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р про відмову в проведенні перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком протиправним та скасувати його повністю.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на застосування статтю 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII), пункти 10 та 12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) та зазначає, що до березня 2015 року вона працювала на посаді державної служби, але була вимушена звільнитися через значне недофінансування державної установи, в якій вона працювала. У січні 2017 року позивач призначена на посаду державної служби як переможець відповідного конкурсу. Позивач зазначає, що станом на березень 2015 року вона мала стаж державної служби не менше 10 років, що є достатнім для призначення пенсії за Законом № 3723-XII, а Законом № 889-VIII була штучно позбавлена можливості призначення пенсії як державному службовцю. Позивач наголошує, що її звільнення з посади державної служби у березні 2015 року було вимушеним та не відповідало її волевиявленню, а її цілком заслужений стаж державного службовця був нівельований та анульований з незалежних від неї обставин та подій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на ту обставину, що позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 18.09.2013 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується змістом рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р (а. с. 7) та визнається сторонами у заявах по суті справи.

Записами у трудовій книжці позивача (а. с. 9-15) підтверджується, що позивач працювала на посадах державної служби, у тому числі з 22.05.2013 по 31.03.2015 – у Державній інспекції сільського господарства в Миколаївській області, зокрема, 31.03.2015 позивач звільнена з посади головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель за угодою сторін (запис у трудовій книжці № 37, а. с. 14).

З 29.04.2015 по 18.02.2016 позивач отримувала допомогу по безробіттю (записи в трудовій книжці № 38, 39, а. с. 14 – зворот).

З 27.01.2017 позивач призначена на посаду головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області як переможець конкурсу (запис у трудовій книжці № 41, а.с. 14 – зворот).

27.05.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах Закону України „Про державну службу”, що підтверджується змістом рішення відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р (а. с. 7) та визнається сторонами у заявах по суті справи.

Рішенням від 01.06.2020 за № 4/03.14-р (а. с. 7-8) відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах Закону № 889-VIII за заявою від 27.05.2020.

Рішення мотивоване посиланням на пункт 10 розділу ХІ Закону № 889-VIII, статтю 37 Закону № 3723-XII та тим, що станом на 01.05.2016 позивач має 13 років 10 місяців 29 днів стажу на посадах державних службовців, але на цю дату не працювала на посаді державного службовця та має перерви в роботі.

Спір між сторонами полягає у наявності у позивача права на пенсію за Законом України „Про державну службу”. Суд зауважив, що спору між сторонами в частині обчислення стажу державної служби, зарахування до нього тих чи інших періодів немає.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10.12.2015 Верховна Рада України прийняла Закон № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначає, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років - для осіб, що на зазначену дату обіймали посади державної служби, або 20 років - незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Оскільки позивач, маючи 13 років 10 місяців 29 днів стажу державної служби, не працювала на посаді державної служби станом 01.05.2016, відсутні передбачені пунктами 10 та 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII підстави для призначення пенсії як державному службовцю за нормами статті 37 Закону № 3723-XII.

У зв`язку з цим суд вважає обгрунтованим посилання у рішенні відповідача від 01.06.2020 за № 4/03.14-р на ту обставину, що позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача у спірному рішенні на наявність перерв у роботі позивача та тим самим погоджується з аргументом позивача про відсутність вимог щодо безперервності трудового стажу.

Разом з тим, та обставина, що позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посаді державної служби у сукупності з тривалістю стажу роботи на посадах державної служби у 13 років 10 місяців 29 днів, є достатньою для висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за Законом України „Про державну службу”.

Суд не приймає посилання позивача на те, що її звільнення з посади державної служби у березні 2015 року не відповідало її волевиявленню та було вимушеним, оскільки підставою звільнення є угода сторін та у разі подання відповідної заяви, наприклад, під примусом - це могло бути підставою для звернення за судовим захистом в частині поновлення на роботі з дати звільнення.

Для визначення права на пенсію за Законом України „Про державну службу” має правове значення установлення обставин, передбачених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII.

Обставина написання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін за відстності бажання звільнятися з державної служби, навіть за умови її доведеності належними та допустимими доказами, не має правового значення для вирішення спору між сторонами в межах цієї справи.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви за квитанцією від 07.09.2020 № 0.0.1826383153.1, який у зв`язку з відмовою в позові не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 19, 139, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна