Рішення № 93828367, 10.12.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р. Справа № 924/1155/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про визнання недійсним договору поставки молока № 3 від 31.01.2017р. (в межах справи № 924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив")

за участю представників:

ДП "Старокостянтинівський молочний завод": Лінкевич Я.Б., Зінкевич Д.В.;

СВК "Перший національний виробничий кооператив": арбітражний керуючий Завора О.І. (присутній у засіданні 10.12.2020р. до оголошення перерви), Оніщук О.Є.;

ТОВ "Органік Сідс": Оніщук О.Є.;

ПАТ АБ «Укргазбанк»: Токовенко О.В.;

інших учасників процесу: не з`явились (явка не визнавалась обов`язковою).

У судовому засіданні 10.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" подано позовну заяву до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання договору поставки молока № 3 від 31.01.2017р. між дочірнім підприємством «Старокостянтинівський молочний завод» та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» недійсним.

В обґрунтування заяви відзначено, зокрема, що 31.01.2017р. між дочірнім підприємством «Старокостянтинівський молочний завод» (покупець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (продавець) укладено договір поставки молока №3, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

При цьому, як вказує представник позивача, в розділі 3 цього договору сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається сторонами у додатках (протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.

Як вважає представник позивача, договір №3 від 31.01.2017р. від імені дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» було підписано першим заступником генерального директора Жуком Валерієм Миколайовичем, повноваження якого, згідно з преамбули договору, підтверджувались довіреністю №15 від 28.12.2016р. Крім того, як вказує представник позивача, згідно із п. 8.3 Статуту, поточна діяльність підприємства здійснюється генеральним директором. При призначенні генерального директора з ним укладається трудовий договір в якому визначаються компетенції, права, обов`язки і відповідальність перед власником, умови матеріального забезпечення і звільнення з посади. Генеральний директор не має права без погодження з власником підписувати договори, спрямовані на відчуження, заставу, іпотеку, оренду майна, що належить підприємству.

При цьому, представник позивача відзначив, що з наведених положень статуту ДП «Старокостянтинівський молочний завод» вбачається, що повноваження генерального директора підприємства обмежені трудовим договором, укладеним між ним та власником підприємства, та додатково повноваження обмежується пунктом 8.3. статуту. В свою чергу, 01.10.2016р. між приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Довіра капітал», яка є власником підприємства та громадянином України ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, відповідно до якого останній наймається на посаду генерального директора ДП «Старокостянтинівський молочний завод». Однак, згідно статуту дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод», затвердженого рішенням власник №11/04 від 11.04.2016p., до виключної компетенції власника віднесено: а) визначення основних напрямків діяльності підприємства; б) внесення змін та доповнень до статуту підприємства; в) призначення та звільнення генерального директора підприємства і визначення його повноважень; г) притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності посадових осіб підприємства; д) прийняття рішення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства (пункти 8.1. та п. 8.2.). Враховуючи вищезазначене, представник позивача вважає, що генеральний директор ДП «Старокостянтинівський молочний завод» Гордійчук Ю.А. не уповноважений видавати довіреності від імені дочірнього підприємства на підписання договорів, ціна яких становить більше 1 мільйона гривень, адже повноваження генерального директора підприємства обмежені трудовим договором.

Разом з тим, як стверджує представник позивача, довіреність №15 від 28.12.2016р., яка видана на ім`я заступника генерального директора містить дефекти, не ґрунтується на жодному договорі та акті органу ДП «Старокостянтинівський молочний завод». При цьому, п. 3.2 посадової інструкції передбачає, що перший заступник генерального директора має право представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами, органами державної влади і управління за дорученням та вказівкою генерального директора. Однак, доручення та вказівка від генерального директора дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» до першого його заступника щодо укладення будь-яких договорів з відповідачем не давалась. Між тим, зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги відсутність у заступника генерального директора необхідного обсягу цивільної дієздатності вчиняти будь-які дії від імені підприємства на підставі довіреності №15 від 28.12.2016р., яка не ґрунтується на жодному договорі чи акту, а отже, вказана особа діяла без повноважень, а не з їх перевищенням, що не дозволяє застосувати приписи статті 241 ЦК України щодо схвалення правочину.

Крім того, як вказує представник позивача, при укладенні договору сторони не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. В свою чергу, зі змісту договору №3 від 31.01.2017р. та додатках до нього (протоколах погодження цін), що є невід`ємною частиною договору вбачається, що сторонами не погоджено предмет договору, оскільки сторонами не обумовлена в договорі кількість молока, яке може бути поставлене та його вид.

Також, як зазначив представник позивача, отримане ДП «Старокостянтинівський молочний завод» у 2017 році молоко від відповідача здійснювалось щомісячно за окремими договорами купівлі-продажу, укладеними у спрощений спосіб. При цьому, як стверджує представник позивача, продаж молока сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» у 2017 році дочірньому підприємству «Старокостянтинівський молочний завод» здійснювалось поза межами договору поставки №3 від 31.01.2017р. Крім того, видаткові накладні та приймальні квитанції містять усі істотні умови договору, які передбачені Цивільним кодексом України, що неможливо констатувати відносно договору поставки молока №3 від 31.01.2017р., у якому відсутній предмет позову, а саме кількість молока, ціна, що є істотними умовами договору. Однак, позивач відзначає, що договір є укладеним, лише якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Представник позивача також вказує, що 01.10.2016р. особою, яка має повноваження на вчинення будь-яких правочинів без обмежень в сумах є тільки власник ДП«Старокостянтинівський молочний завод», який особисто не вчиняв укладення даного договору, повноважень на його підписання не надавав ні генеральному директору ДП «Старокостянтинівський молочний завод», ні його першому заступнику. В свою чергу, дії першого заступника генерального директора Жука В.М. в інтересах ДП «Старокостянтинівський молочний завод» без повноважень не ґрунтуються на волі ДП «Старокостянтинівський молочний завод». Також, представник позивача зауважив, що обізнаність та усвідомленість сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" про неправомірність підписання такого договору особою без повноважень у підписанні договору представника покупця, підверджується, зокрема, додатками №1 до договору поставки молока №3 від 31.01.2017р., а саме протоколами погодження договірної ціни, які були підписані від імені ДП «Старокостянтинівський молочний завод» першим заступником генерального директора Жуком Валерієм Миколайовичем, який діяв на підставі довіреності №11 від 01.10.2015р., яка на момент укладення цих додатків припинила свою дію. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що на недіючу довіреність №11 від 01.10.2015р. є посилання в додатках №1 до договору поставки молока №3 від 31.01.2017р. При цьому, як стверджує представник позивача, ДП «Старокостянтинівський молочний завод» не отримувало молоко від сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" в межах виконання договору №3 від 31.01.2017р., що стверджується відсутністю доказів протилежного.

Зважаючи на те, що в додатках №1 до договору поставки молока №3 від 31.01.2017р. постачальником - сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" та покупцем - дочірнім підприємством «Старокостянтинівський молочний завод» було узгоджено поставку, на виконання цього договору, молока вищого гатунку, молока 1 гатунку, негатункового молока, несортового молока, однак товарно-транспортні накладні, або товарна накладна за формою 1-ТН (МС) з відміткою про отримання молока вищого гатунку, молока 1 гатунку, негатункового молока, несортового молока ДП «Старокостянтинівський молочний завод» не надавалось, а отже, поставка продукції відповідно до умов п.4.7. договору виконаною не була, вважає представник позивача.

Також, як вказує представник позивача, приватне акціонерне товариство «Компанія управління активами «Довіра-Капітал», як власник підприємства не надавало повноважень ні генеральному директору, ні його заступникам на укладання договору поставки молока №3 від 31.01.2017р. із СВК «Перший національний виробничий кооператив», та не надавало повноваження щодо видачі довіреності на укладання цього договору іншим посадовим особам. Також, як стверджує представник позивача, схвалення договору поставки молока №3 від 31.01.2017 р. дочірнім підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» не відбувалося. Схвалення правочину у розумінні ст. 241 ЦК України повинно здійснюватися саме уповноваженим на це органом або особою, що узгоджується із постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.03.2018р.по справі № 910/8794/16.

Враховуючи вищевикладене, представники позивача просять задовольнити позов.

Представник відповідачів проти позову заперечує, відзначивши таке. До позовної заяви додано копію трудового договору генерального директора з власником позивача, який укладено 01.10.2015р., а не 01.10.2016р., на який посилається позивач у своїй позовній заяві. Відповідно до п. 6.1. доданого до позову трудового договору, «цей трудовий договір діє до 01.10.2016р.». Тобто, дія трудового договору та встановлені у ньому обмеження припинились 01.10.2016р., в той час як довіреність №15, на підставі якої діяв представник позивача, підписуючи спірний правочин, видано 28.12.2016р.

Щодо повноважень заступника генерального директора ДП «Старокостянтинівський молочний завод» представник відповідачів зазначив, що відповідно до довіреності №15 від 28.12.2016р., на підставі якої діяв представник позивача, дану довіреність видано позивачем в особі генерального директора Гордійчука Юрія Анатолійовича, що діє на підставі статуту. Зазначене, як вважає представник відповідача 1 та відповідача 2, спростовує аргументи позивача про те, що довіреність не ґрунтується на договорі та акті позивача. У виданій довіреності відсутні посилання на трудовий договір, який укладено з власником позивача. Також, статутом позивача не встановлено обмежень на підписання правочинів щодо придбання майна, вартість якого перевищує будь-яку суму чи на внесення змін до цих правочинів. Крім того, у пункті 8.2. Статуту позивача визначено виключну компетенцію власника позивача, однак, у вказаному пункті статуту не згадується про виключну компетенцію власника позивача щодо погодження укладення генеральним директором договорів з контрагентами позивача.

Крім того, представник відповідача 1 та відповідача 2 відзначив, що довіреностями ДП «Старокостянтинівський молочний завод» на ім`я першого заступника генерального директора позивача, представнику надано право погоджувати умови та підписувати від імені підприємства угоди та різного роду договори (за виключенням договорів спрямованих на відчуження, заставу, іпотеку майна, що належить підприємству), будь-які документи, що пов`язані з виконанням угод та договорів (акти, специфікації, додатки, протоколи розбіжностей, рахунки і ін.). Тобто, заступнику генерального директора надано конкретний перелік прав та встановлено вичерпний перелік обмежень, і не встановлено обмежень на підписання правочинів щодо придбання майна, вартість якого перевищує будь-яку суму чи на внесення змін до цих правочинів.

Тому, як вважає представник відповідача 1 та відповідача 2, оскільки в Єдиному державному реєстрі та в статуті позивача, відсутні відомості про наявність обмежень в керівника позивача, що підтверджується витягом з ЄДР, а трудовий договір не реєструвався, в довіреності на заступника генерального директора наведено вичерпний перелік його прав та обмежень, наявність обмежень повноважень, які визначені в трудовому договорі чи інших документах, не мають чинності у відносинах з відповідачем 1 та іншими особами.

Посилаючись на положення ст.ст. 92, 237 ЦК України, представник відповідача 1 та відповідача 2 зазначив, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Як стверджує представник відповідача 1 та відповідача 2, між сторонами протягом 2016-2017 років було укладено ряд договорів, які виконувались сторонами і ці договори з підстав перевищення повноважень підписантами, на момент укладення договору поставки молока №3 від 31.01.2017р., недійсними не визнавались. Разом з тим, зазначено, що в п. 1.2. наказу від 03.09.2015р. вказано про надання ОСОБА_2 право першого підпису фінансово-господарських та банківських документів.

Крім того, представник відповідача 1 та відповідача 2 відзначив, що в межах справи №924/232/18 про стягнення СВК «Перший національний виробничий кооператив» боргу за спірним правочином, ДП «Старокостянтинівський молочний завод» було подано відзив від 19.04.2018р., відповідно до якого ДП «Старокостянтинівський молочний завод» не заперечував проти дійсності договору поставки, не вказував про наявність будь-яких обмежень у заступника генерального директора, та заперечував виключно щодо ціни поставленого товару протягом жовтня-листопада 2017 року. Посилаючись на практику Верховного Суду, представник відповідача 1 та відповідача 2 зазначив, що відповідно до висновків щодо застосування ст. 241 ЦК України схвалення може відбуватись і стороною правочину, в даному випадку позивачем - ДП «Старокостянтинівський молочний завод», в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи.

Як вважає представник відповідача 1 та відповідача 2, спірний правочин відповідає вимогам ЦК України щодо погодження кількості товару шляхом встановлення у договорі порядку визначення цієї кількості у п. 4.1. спірного правочину. Тому, як зазначив представник відповідача 1 та відповідача 2 , з огляду на викладені вище обставини щодо погодження умов договору про предмет, кількість та ціну товару, а також передачу товару позивачу, часткову оплату за отриманий товар, користування позивачем правом на податковий кредит, підстави для кваліфікації даного договору як неукладеного відсутні.

Як стверджує представник відповідача 1 та відповідача 2, загальну кількість поставленої продукції по спірному правочину, можливо встановити з видаткових накладних, в яких вказано, що здійснювались поставки товару по договору поставки молока №3 від 31.01.2017р., а не поза межами спірного договору поставки, як це вказує позивач.

Крім того, поставка молока по спірному правочину, відображена в оборотно-сальдових відомостях позивача. Сторонами також погоджувалась загальна вартість поставленого товару, здійснені оплати за поставлений товар та розмір заборгованості по договору поставки молока №3 від 31.01.2017р. року шляхом підписання актів звірки розрахунків.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів завдання збитків ні позивачу, ні власнику позивача, спірний правочин було схвалено власником позивача у формі мовчазної згоди, а також, оскільки позивачем не доведено порушення цивільних прав позивача та в чому полягає таке порушення, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідачів просить відмовити у позові.

Крім того, арбітражний керуючий Завора О.І. вказав, що оспорюваний правочин є неукладеним, вітак, не може бути визнано недійсним, тому у позові слід відмовити.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» погоджується з позицією позивача, зокрема, в частині того, що, враховуючи заяву свідка, ОСОБА_2 , вбачається, що представнику відповідача було достеменно відомо про факт відсутності належних та достатніх повноважень щодо підписання цієї угоди. Однак, представники СВК «ПНВК» проігнорували цей факт, що, в свою чергу, дає підстави для визнання вказаного правочину недійсним, вважає ПАТ АБ «Укргазбанк».

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019р. заяву дочірнього підприємства "Старокостянтиніський молочний завод" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання договору поставки молока №3 від 31.01.2017р. недійсним в межах справи № 924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" передано на розгляд судді Смаровозу М.В. внаслідок задоволення самовідводу (від участі в розгляді заяви про визнання вказаного договору недійсним) судді Грамчука І.В., в провадженні якого перебувала справа № 924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив".

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

Згідно довіреності №11 від 01.10.2015 року генеральний директор ДП “Старокостянтинівський молочний завод” Ю.А. Гордійчук уповноважив першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича представляти інтереси підприємства у відносинах із будь-якими суб`єктами підприємницької діяльності, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Для цього представникові надано право: погоджувати умови та підписувати від імені підприємства Угоди та різного роду договори (за виключенням договорів спрямованих на відчуження, заставу, іпотеку майна, що належить підприємству), будь-які документи, що пов`язані з виконанням угод та договорів (акти, специфікації, додатки, протоколи розбіжностей, рахунки і ін,); банківські документи; касові документи; технологічні завдання; виробничі завдання та звіти, акти відбору зразків; довіреності працівникам підприємства на отримання заробітної плати і інших належних їм платежів; посвідчення про відрядження; заявки на придбання ТМЦ; довіреності на отримання ТМЦ, накази про встановлення норм витрат; довідки про доходи працівників. Дана довіреність видана строком до 31.12.2016 року.

Рішенням №11/04-2016 власника Дочірнього підприємства “Старокостянтинівський молочний завод” від 11.04.2016 р. затверджено статут Дочірнього підприємства “Старокостянтинівський молочний завод” в новій редакції.

Згідно пунктів 8.1., 8.2. Статуту, визначено, що управління підприємством здійснює його власник, який вирішує всі питання, пов`язані з діяльністю підприємства. До виключної компетенції власника віднесено: а) визначення основних напрямків діяльності підприємства; б) внесення змін та доповнень до статуту підприємства; в) призначення та звільнення генерального директора Підприємства визначення його повноважень; г) притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності посадових осіб підприємства; д) прийняття рішення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства.

Відповідно до пунктів 8.3, 8.4 Статуту, поточна діяльність підприємства здійснюється Генеральним директором. При призначенні Генерального директора з ним укладається трудовий договір в якому визначаються компетенції, права, обов`язки і відповідальність перед власником, умови матеріального забезпечення і звільнення з посади. Генеральний директор не має права без погодження з власником підписувати договори спрямовані на відчуження, заставу, іпотеку, оренду майна, що належить підприємству. Контроль за діяльністю посадових осіб підприємства здійснює власник і ревізійна комісія підприємства.

Згідно пунктів 12.1, 12.2 Статуту, підприємство здійснює облік результатів своєї діяльності, веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік у встановленому порядку і несе відповідальність за його достовірність. Відповідальними за стан обліку і своєчасне подання звітності та сплати податків є генеральний директор та головний бухгалтер підприємства або, за рішенням власника, інша посадова особа підприємства.

01.10.2016р. між приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами – «Довіра – Капітал», що діє за рахунок активів та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Альтернативні інвестиції» та громадянином України ОСОБА_1 (генеральним директором) укладеного трудовий договір про те, що громадянин України ОСОБА_1 наймається на посаду генерального директора ДП "Старокостянтинівський молочний завод", відповідно до умов якого генеральний директор зобов`язується здійснювати управління поточною діяльністю товариства, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 2.1. договору генеральний директор здійснює поточне (оперативне) керівництво товариством, забезпечує виконання завдань товариства, передбачених законодавством України, статутом товариства, цим трудовим договором та рішеннями вищого органу товариства.

Як передбачено п. 2.4. договору, генеральний директор вживає заходів щодо своєчасного укладення договорів з постачальниками і споживачами які працюють з підконтрольними товариству підприємствами, розширення господарських зв`язків, забезпечує виконання завдань і зобов`язань на постачання продукції, забезпечує контроль за виконанням підконтрольними товариству підприємствами замовлень, договірних зобов`язань у встановлені строки.

Відповідно до п. 2.12. договору генеральний директор має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його перед іншими юридичними особами усіх форм власності; розпоряджатися майном та коштами товариства, укладати угоди окрім тих, що спрямовані на відчуження майна та основних засобів та щодо яких необхідне погодження із вищими органами товариства; затверджувати та використовувати кошторис; укладати угоди та різного роду договори, в тому числі купівлі-продажу, оренди, підряду, видавати доручення, відкривати та закривати банківські рахунки; приймати рішення щодо вчинення товариством правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, не перевищує 1000000 грн. Крім того, ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом такого правочину, не повинна перевищувати та 0,5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; застосовувати до працівників товариства заходи морального заохочення: притягати до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників в порядку, передбаченому статутом товариства та законодавством України; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників товариства; вирішувати інші питання, віднесені законодавством України, статутом товариства і цим трудовим договором до компетенції генерального директора.

Цей трудовий договір вступає в силу з моменту укладення і діє до 01.10.2017р. (п. 6.1.).

Як вбачається із довіреності № 15 від 28.12.2016р., виданої генеральним директором ДП «Старокостянтинівський молочний завод» Гордійчуком Ю.А., якою уповноважено першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича представляти інтереси підприємства у відносинах із будь-якими суб`єктами підприємницької діяльності, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування та форм власності, зазначено, що довіреність видана без права передоручення і діє з 01.01.2017р. до 31.12.2017р. включно.

Для цього представникові надано право: проводити переговори, приймати участь в засіданнях, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають в процесі господарської діяльності підприємства; погоджувати умови та підписувати від імені підприємства Угоди та різного роду договори (за виключенням договорів спрямованих на відчуження, заставу, іпотеку майна, що належить підприємству), будь-які документи, що пов`язані з виконанням угод та договорів (акти, специфікації, додатки, протоколи розбіжностей, рахунки і ін.); банківські документи; касові документи; технологічні завдання; виробничі завдання та звіти, акти відбору зразків; довіреності працівникам підприємства на отримання заробітної плати і інших належних їм платежів; посвідчення про відрядження; заявки на придбання ТМЦ; довіреності на отримання ТМЦ, накази про встановлення норм витрат; довідки про доходи працівників; підписувати та завіряти печаткою, подавати та отримувати листи, звернення, заяви до державних, громадських, кооперативних, господарських та інших органів та організацій, не залежно від їх підпорядкування та форм власності, будь-які документи, що стосуються ведення оперативного та статистичного обліку, забезпечення охорони праці, дотримання законності та порядку.

31.01.2017р. між дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (покупцем) в особі першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 15 від 28.12.2016р., з однієї сторони, та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (постачальником) в особі голови кооперативу ОСОБА_3 , з другої сторони, підписано договір поставки молока № 3, відповідно до умов якого відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції (п. 1.1. договору). Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній, складеній за формою 1-ТН (МС).

Як передбачено п. 3.1. договору, асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається сторонами у додатках (протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Згідно з п. 4.1. договору загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер), здійснених за цим договором.

Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1 -ТН (МС).

Як передбачено п. 4.3. договору, кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції.

Відповідно до п. 4.4. договору у випадку відсутності документів, зазначених пункті 4.3 даного договору, покупець має право відмовитись від прийняття продукції, до моменту передачі документів на таку продукцію постачальником.

Згідно із п. 5.1. договору приймання-передача продукції за кількістю здійснюється в порядку, що визначений даним договором, а з питань не врегульованих цим договором, в порядку визначеному Постановою держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 «Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству». У разі, якщо покупець здійснює приймання продукції за участю представника Торгово-промислової Палата, витрати, пов`язані із участю в прийманні продукції представника Торгово-Промислової Палати покладаються на покупця.

Як передбачено п. 8.1. договору, оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з моменту отримання продукції покупцем.

Відповідно до п. 8.2. договору загальна сума договору складається із загальної вартості продукції, поставленої постачальником покупцю протягом строку дії даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 14.3.).

Як передбачено п. 14.7. договору, сторони підтверджують, що особи, які підписали цей договір є належним чином уповноваженими на це статутними документами та/або довіреністю, та/або рішенням відповідного колегіального органу, та/або відповідного органу управління, якщо такий передбачений статутом, та/або рішенням засновника (ів), винесеного відповідно до статуту, володіють достатнім об`ємом законних та статутних повноважень та діють в їх межах та інтересах підприємства.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до протоколу № 1 погодження договірної ціни від 31.01.2017р. покупець – дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" в особі першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 11 від 01.10.2015р. та постачальник - сільськогосподарський виробничий кооператив «Перший національний виробничий кооператив» в особі голови кооперативу ОСОБА_3 погодились та підписали протокол про те, що починаючи з 01.02.2017р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир – 3,4%): вищий, 1 гатунок – 8300 грн. – на умовах поставки EXW (склад постачальника); негатункове – 74700 грн. – на умовах поставки EXW (склад постачальника).

Договір та додатки до нього підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

У довідці № 2-11 від 29.11.2019р., виданій ПАТ «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал» зазначено про те, що ПАТ «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал», яке діє від свого імені за рахунок та в інтересах власника дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» - пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Альтернативні інвестиції» не надавало, не виносило та не приймало жодного рішення, доручення чи вказівки генеральному директору дочірнього підприємства «Старокостянтииівськнй молочний завод» та його першому заступнику відносно укладання договору поставки молока № 3 від 27.01.2017р. з сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив».

Також повідомлено, що ОСОБА_2 , який станом на 27.01.2017р. займав посаду першого заступника генерального директора ДП «Старокостянтинівський молочний завод» та діяв на підставі довіреності №15 від 28.12.2016р. не мав повноваження на укладення договору поставки молока № 3 від 27.01.2017р. з сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив».

У листі № 23-01 від 23.01.2020р. ПАТ «КУА «Довіра-Капітал» повідомлено про те, що в довідці №2-11, виданої 29.11.2019р. було допущено описку в датуванні договору №3, а саме в цій довідці вказується «Договір поставки молока №3 від 27.01.2017р.» замість "Договір доставки молока №3 від 31.01.2017р." У зв`язку із зазначеним в тексті довідки №2-11 від 29.11.2019р. вірно вважати та надалі по тексту читати "договір поставки молока №3 від 31.01.2017р."

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 від 18.05.2020р., ОСОБА_2 згідно даної заяви повідомляє обставини, що стали відомі внаслідок особистої участі в них під час підписання договору поставки молока № 49 від 12 серпня 2016 року та договору поставки молока № 3 від 31 січня 2017 року.

Так, ОСОБА_2 зазначено: «Перебуваючи на посаді Першого заступника Генерального директора ДП „Старокостянтинівський молочний завод”, я брав участь у перемовинах із уповноваженими особами СВК „Перший національний виробничий кооператив” з приводу підписання договорів поставки молока на період 2016-2017 роки, оскільки в цей період наше підприємство планувало збільшити виробництво молочної продукції. Перед підписанням як договору поставки молока №49 від 12 серпня 2016 року, так і договору поставки молока №3 від 31 січня 2017 року мною було надано представникам СВК „Перший національний виробничий кооператив”, якими виступали Голови кооперативу Потапчук Ю.М. та ОСОБА_3 , установчі документи на підприємство, документи, підтверджуючі мої повноваження та повідомлено про наявні в мене обмеження на підписання договорів, вартість яких перевищуватиме 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень) та про те, що підписуючи дані договори, я вийду за рамки повноважень. Враховуючи, що на момент підписання договорів нами не було досягнуто згоди щодо ціни, ґатунку та кількості молока, нами було вирішено узгодити це питання пізніше шляхом підписання відповідної додаткової угоди, у зв`язку з цим же, враховуючи наявні в мене обмеження, у договорах не зазначали вартості договору. В додаткових угодах до договорів також не було визначено конкретного ґатунку та кількості молока, яке повинно б було постачатися, ціну за партію молока теж не було зазначено. Як мені було роз`яснено представниками кооперативу, що підписання додаткових угод саме в таких формулюваннях є необхідним, оскільки на момент їх укладення вони точно не знали, яку кількість молока зможуть поставити та якого саме гатунку буде це молоко».

В матеріалах справи також наявні копії: судових рішень, протоколів погодження договірної ціни № 1 від 31.01.2017р., № 2 від 16.02.2017р., № 3 від 24.02.2017р., № 4 від 28.02.2017р., № 6 від 28.02.2017р., № 7 від 24.03.2017р., № 8 від 24.04.2017р., № 9 від 24.05.2017р., № 10 від 25.06.2017р., № 11 від 25.07.2017р., № 12 від 23.08.2017р. до договору № 3 від 31.01.2017р., видаткових накладних № 29 від 15.03.2017р., № 43 від 31.03.2017р., № 21 від 28.02.2017р., № 98 від 31.05.2017р. ,№ 97 від 31.05.2017р., № 150 від 30.06.2017р., № 151 від 30.06.2017р., рішення власника ДП "Старокостянтинівський молочний завод" № 20181123 від 23.11.2018р.; приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини від 30.06.2017р., від 31.05.2017р., від 28.02.2017р. тощо.

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст.180 ГК України, істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Як встановлено судом, позивач просить визнати недійсним договір поставки молока від 31.01.2017р., вказуючи при цьому, що цей договір у зв`язку з неузгодженням всіх істотних умов господарського договору є відповідно до ч.2 ст.180 ГК України неукладеним.

Однак, судом звертається увага на те, що наявність (чи відсутність) факту досягнення згоди з усіх істотних умов договору може впливати лише на те, чи є договір укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) і жодним чином не може засвідчувати наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору. При цьому враховується правова позиція, наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц щодо того, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

Відтак, обгрунтованість (чи необгрунтованість) посилання позивача на те, що договір поставки молока від 31.01.2017р. у зв`язку з неузгодженням всіх істотних умов господарського договору є відповідно до ч.2 ст.180 ГК України неукладеним, не має значення для вирішення даного спору про визнання недійсним оспорюваного договору.

Судом також зауважується, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 зазначеної статті).

Також, судом звертається увага на те, що, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Водночас, згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Судом з`ясовано, що позивач в обгрунтування своїх вимог також посилається на те, що перший заступник генерального директора не міг без згоди власника укладати правочини, вартість яких перевищувала 1000000 грн. Крім того, вказано, що власник не надавав своєї попередньої згоди та подальшого схвалення/погодження правочину із СВК «ПНВК», тобто на підписання договору поставки молока від 31.01.2017р.

Як встановлено судом, 31.01.2017р. між дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (покупцем) в особі першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 15 від 28.12.2016р., з однієї сторони, та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (постачальником) в особі голови кооперативу ОСОБА_3 , з другої сторони, підписано договір поставки молока № 3, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції (п. 1.1. договору). Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній, складеній за формою 1-ТН (МС).

Як передбачено п. 3.1. договору, асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається сторонами у додатках (протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Згідно з п. 4.1. договору загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер), здійснених за цим договором.

Крім того, відповідно до протоколу № 1 погодження договірної ціни від 31.01.2017р. покупець – дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" в особі першого заступника генерального директора Жука Валерія Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 11 від 01.10.2015р. та постачальник - сільськогосподарський виробничий кооператив «Перший національний виробничий кооператив» в особі голови кооперативу ОСОБА_3 погодились та підписали протокол про те, що починаючи з 01.02.2017р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир – 3,4%): вищий, 1 гатунок – 8300 грн. – на умовах поставки EXW (склад постачальника); негатункове – 74700 грн. – на умовах поставки EXW (склад постачальника).

Також, відповідно до заяви від 18.05.2020р. свідка – ОСОБА_2 (першого заступника генерального директора ДП „Старокостянтинівський молочний завод” на час підписання договору), враховуючи, що на момент підписання договору від 31.01.2017р. не було досягнуто згоди щодо ціни, ґатунку та кількості молока, було вирішено узгодити це питання пізніше шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Враховуючи зміст вищенаведених та інших договірних положень, а також інших матеріалів справи, судом констатується, що відсутні підстави для висновку про те, що станом на час підписання оспорюваного договору (тобто, станом на 31.01.2017р.) було визначено ціну вказаного договору поставки, яка становить чи перевищує 1000000 грн. (відповідних положень оспорюваний договір станом на 31.01.2017р. не містить).

Водночас, судом береться до уваги, що статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тому судом оцінюється зміст првовідносин, що виникли саме станом на момент підписання оспорюваного правочину (незалежно від отримання позивачем в подальшому товару тієї чи іншої вартості).

За таких обставин, незалежно від обізнаності представників контрагентів за оспорюваним договором про наявні обмеження на вчинення правочинів, вартість яких перевищувала 1000000 грн., враховуючи чинність довіреності № 15 від 28.12.2016р. станом на час підписання оспорюваного правочину, також з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що станом на час підписання оспорюваного договору (тобто, станом на 31.01.2017р.) було визначено ціну вказаного договору поставки, яка становить чи перевищує 1000000 грн., судом відзначається безпідставність твердження про підписання 31.01.2017р. оспорюваного договору першим заступником генерального директора ДП "Старокостянтинівський молочний завод" ОСОБА_2 за відсутності (чи з перевищенням) його повноважень внаслідок визначення ціни в розмірі понад 1000000 грн.

Судом відзначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

За таких обставин, незважаючи на зміст інших доводів учасників процесу, беручи до уваги наведене вище, з огляду на недоведення позивачем факту підписання 31.01.2017р. оспорюваного договору першим заступником генерального директора ДП "Старокостянтинівський молочний завод" Жуком В.М. за відсутності (чи з перевищенням) його повноважень (зокрема, оскільки відсутні підстави вважати, що станом на час підписання оспорюваного договору (тобто, станом на 31.01.2017р.) було визначено ціну вказаного договору поставки, яка становить чи перевищує 1000000 грн.); незважаючи на наявність (чи відсутність) фактів схвалення оспорюваного правочину; також враховуючи, що обгрунтованість (чи необгрунтованість) посилання позивача на те, що договір поставки молока 31.01.2017р. у зв`язку з неузгодженням всіх істотних умов господарського договору є неукладеним, не має значення для вирішення даного спору про визнання недійсним оспорюваного договору, суд відзначає, що підстави для задоволення позову відсутні, відтак, у позові слід відмовити.

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі «Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Крім того, судом відзначається відсутність передбачених ст.231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі, про необхідність чого безпідставно зазначалось представником відповідача.

При ухваленні рішення судом відзначається, що відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові. При цьому, оскільки дана позовна заява розглядається в межах справи № 924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", а відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство оплачуються судовим збором у сумі 2-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на те, що при поданні позову було сплачено лише 1921 грн. судового збору (тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на час подання позову), суд вважає за необхідне стягнути з дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" в доход Державного бюджету України 1921 грн. судового збору. Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України), остаточно складено у 10-ий робочий день після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, тобто 24.12.2020р.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. І.Франка, 47, код 31952591) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Хмельниц./м.Хмельниц./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA238999980313181206083022002; код класифікації доходів бюджету 22030101) 1921 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, пп. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України) складено 24.12.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз