Ухвала суду № 93827153, 24.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 4-с/646/58/2020

Справа № 646/7767/20

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення скарги

24.12.2020 року суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Власова Ю.Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення скарги на

дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра

Анатолійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ

КОМПАНІ», публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2020 року скаржник ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень в частині складу учасників справи, звернувся до суду зі скаргою, якою просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо визначення вартості описаного та арештованого майна: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та визнати недійсним звіт ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» про оцінку майна від 13 листопада 2020 року.

Ухвалою від 23 грудня 2020 року скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Одночасно зі скаргою заявником подана заява, в якій він просить вжити заходи забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна та заборони ДП «СЕТАМ» проводити електронні торги з продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовує заяву ОСОБА_1 тим, що в провадженні приватного виконавця Бабенка Д.А. знаходиться виконавче провадження № 62348833 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 646/14574/15-ц, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 04 серпня 2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за договором споживчого кредиту № 11378135000 від 30 липня 2008 року 49342,80 дол США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 22911,62 грн.

ОСОБА_1 вважає, що не зупинення реалізації майна може призвести до його продажу за ціною, що не відповідає дійсній його вартості, що призведе до порушення прав боржника.

Крім того, з огляду на положення частини 9 статті 10 ЦПК України, вважає, що суд при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення скарги має право застосувати правила статей 151, 153 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , дійшов наступного висновку.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом із тим, згідно із статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Порядок вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову унормовано положеннями статей 149, 150 ЦПК України.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частини 1 та 2 статті 150 ЦПК України).

За приписами частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Слід зазначити, що жодною нормою ЦПК України та іншими законодавчими актами не передбачено зупинення судом реалізації арештованого майна при розгляді скарги на дії державного виконавця, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця, у провадженні якого знаходиться справа.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів відповідних клопотань, щодо зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» убачається, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як: забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки за приписами наведених норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

На наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна та заборони ДП «СЕТАМ» проводити електронні торги з продажу житлового будинку.

Інші доводи заяви ОСОБА_1 означених висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Ю.Ю. Власова