Рішення № 9382533, 22.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р.                                                                                 Справа №09/2753

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представника позивача –Мельник І.В. за довіреністю №92 від 02.11.2009 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" с.Проліски Бориспільського району Київської області до приватного підприємства "Моноліт-РТП" с.Ладижинка Уманського району Черкаської області про стягнення 76867,92 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 76867,92 грн., у тому числі: 50500,00 грн. основного боргу за контрактом №34/224406 від 22.01.2007 року, 4046,92 грн. три проценти річних та 22321,00 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання контракту №34/224406 від 22.01.2007 року позивач передав відповідачу товар, який останнім не був оплачений у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду. Нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

22 січня 2007 року між сторонами був укладений Контракт №34/224406 (далі –Контракт), за умовами якого продавець (позивач у справі) поставляє, а покупець (відповідач у справі) приймає та зобов’язується оплатити сільськогосподарську техніку, а саме: сівалку зернову Great Plains 1300F, одну одиницю (надалі –товар).

Загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ, згідно п.2.1 Контракту, становить 138900,00 грн.

У пункті 4.1 Контракту сторони домовились, що продавець поставляє товар покупцеві на умовах СРТ (склад покупця, вул. Гагаріна, 12, с.Ладижинка, Уманський р-н, Черкаська область), згідно ІНКОТЕРМС-2000, протягом трьох робочих днів з моменту одержання 100% оплати за товар. Передача товару оформляється актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.5.1 Контракту покупець зобов’язався здійснити оплату за товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% оплати за товар протягом 20 банківських з моменту підписання Контракту, тобто до 19 лютого 2007 року.

26 січня 2007 року позивач передав відповідачу товар, а саме: сівалку зернову Great Plains 1300F вартістю 138900,00 грн., одну одиницю, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі товарів від 26.01.2007 року та податковою накладною від 26.01.2007 року №274.

На виконання умов Контракту відповідач 29 січня 2009 року сплатив позивачу 88400,00 грн., що підтверджується банківською випискою АКБ «Сітібанк». Заборгованість відповідача становить 50500,00 грн. (138900,00 грн., вартість сівалки –88400,00 грн., сума оплати).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Контракт, укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по Контракту, однак у встановлений строк не здійснив оплату його вартості.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 50500,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання договірного грошового зобов’язання. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже позивач обґрунтовано нарахував 22321,00 грн. інфляційних та 4046,92 грн. три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 20.02.2007 року (початок прострочення) по 20.10.2009 року (день складення позовної заяви). Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, він зроблений вірно.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 50500,00 грн. основного боргу за контрактом №34/224406 від 22.01.2007 року, 4046,92 грн. три проценти річних та 22321,00 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 768,68 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1004,68 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Моноліт-РТП", Черкаська область, Уманський район, с.Ладижинка, вул. Гагаріна, 12, ідентифікаційний код 34333998 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011 –50500,00 грн. основного боргу, 4046,92 грн. три проценти річних, 22321,00 грн. інфляційних нарахувань та 1004,68 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено та підписано 22 грудня 2009 року.