Рішення № 9382398, 21.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. Справа № 37/314-09

вх. № 9649/5-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ярош Ю.В. за довіреністю від 22.10.2009 р.

відповідача - Лагутіна В.В. за довіреністю від 27.05.2009 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Тайм Еко", м. Київ

до ТОВ "Венттехсервіс", м. Харків

про стягнення 142607,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 37/314-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Еко" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 133346,90 грн. основного боргу; 2666,93 грн. інфляційних нарахувань; 843,92 грн. 3% річних; 5749,91 грн. пені, а всього 142607,66 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що між сторонами було укладено договір поставки № 94/03/09 від 01.01.2009 року умови якого відповідачем не виконуються в частині сплати позивачу вартості товару отриманого за даним договором.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що надані видаткові накладні не містять посилання на договір, укладений між сторонами, тож і не можуть бути доказом виконання позивачем договору № 94/03/09. Окрім того, видаткові накладні № ТЕ-0001273 від 16.06.2009 р., № ТЕ-0001307 від 16.06.2009 р. № ТЕ-0001613 від 07.07.2009 р. не містять відбитка штампу, поставлення якого є обов'язковим для даного виду первинного документу. Позивачем не надано до суду доказів щодо реалізації відповідачем товару, що свідчить про безпідставність звернення до суду та може свідчити про те, що строк оплати за договором ще не став, а надані позивачем довіреності в суд не містять обов'язкових реквізитів.

Позивач, через канцелярію господарського суду 14.04.2010 р. за вх. № 7530, надав заяву в якій вказував про те, що між позивачем та відповідачем 01.01.2009 р. було укладено договір поставки № 94/03/09, а інших договорів щодо поставки товару між сторонами укладено не було. Дана заява господарським судом залучена до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 14.04.2010 р. за вх. № 7575, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 14.04.2010 року було оголошено перерву до 21.04.2010 року о 17:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.01.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 94/03/09 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався в терміни та строки, обумовлені договором передати у власність товар в певній кількості, відповідної якості і по погодженій ціні, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, які зазначені в договорі.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість та асортимент кожної партії товару що постачається, вказується в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, та є невід'ємною частиною договору. Накладні оформляються на кожну партію постачаємого товару і мають юридичну силу специфікації до даного договору.

Згідно з п. 3.3 договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця і засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору, ціна на товар, який постачається згідно договору, є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару.

Згідно з п. 6.3 договору загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всім поставкам, які були здійснені на протязі всього строку дії даного договору.

Відповідно до п. 6.4 договору покупець здійснює оплату за реалізований товар один раз в кожні чотирнадцять днів шляхом перерахування коштів на поточеній рахунок постачальника який зазначений в договорі.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009 року.

Виконуючи умови вказаного договору позивач з 25.05.2009 р. по 07.07.2009 поставив, а відповідач прийняв товар на суму 158346,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № ТЕ-0001008 від 25.05.2009 р. на суму 36 400,44 грн.;           видаткова накладна № ТЕ-0001009 від 25.05.2009 р. на суму 25654,50 грн.; видаткова накладна № ТЕ-0001092 від 27.05.2009 р. на суму 171,00 грн.;           видаткова накладна № ТЕ-0001091 від 27.05.2009 р. на суму 2112,00 грн.; видаткова накладна № ТЕ-0001273 від 16.06.2009 р. на суму 13379.64 грн.; видаткова накладна № ТЕ-0001307 від 16.06.2009 р. на суму 14681,58 грн.;           видаткова накладна № ТЕ-0001275 від 16.06.2009 р. на суму 10 507,80 грн.; видаткова накладна № ТЕ-0001308 від 16.06.2009 на суму 9282,60 грн.; видаткова накладна № ТЕ-0001614 від 07.07.2009 р. на суму 11 996,22 грн.;           видаткова накладна № ТЕ-0001613 від 07.07.2009 р. на суму 34161,12 грн.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов даного договору частково оплатив товар, поставлений позивачем, в сумі 25000,00 грн., а саме: 12.06.2009 р. на суму - 10000,00 грн. та 03.07.2009 на суму - 15000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. За таких обставин господарський суд вважає, що відповідачем була фактична визнана поставка товару за вказаним договором.

Щодо посилання відповідача на те, що надані видаткові накладні не містять посилання на договір, укладений між сторонами, тож і не можуть бути доказом виконання позивачем договору № 94/03/09, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що дані посилання відповідача є безпідставними та вони не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки судом встановлено, що між сторонами було укладено тільки один договір поставки, а саме договір поставки № 94/03/09 від 01.01.2009 року, про що було зазначено позивачем, та тим, що в матеріалах справи не міститься доказів укладення між сторонами інших договорів поставки товару.

Разом з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання відповідача на те, що видаткові накладні № ТЕ-0001273 від 16.06.2009 р., № ТЕ-0001307 від 16.06.2009 р., № ТЕ-0001613 від 07.07.2009 р. не можуть бути належними доказами в підтвердження отримання відповідачем товару за вказаним договором, оскільки вони не містять відбитка штампу відповідача, є безпідставними у зв'язку з тим, що згідно довіреностей на отримання цінностей за вказаними накладними дані цінності (товар) був отриманий саме працівниками підприємства відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати про те, що позивачем було зазначено про те, що в цілях економії часу відповідальною особою відповідача не було вписано в довіреностях серії ААА № 078314 від 26.05.2009 р. та серії ААА № 078320 від 27.05.2009 р. перші три цифри номерів накладних № ТЕ-0001008 від 25.05.2009 та № ТЕ-0001091 від 27.05.2009, та було вказано лише останні чотири цифри видаткових накладних.

Пунктом 6.6. договору було передбачено, що сторони проводять звірку розрахунків один раз на місяць.

Відповідно до п. 8.7 протоколу розбіжностей до договору поставки № 94/03/09 від 01.01.2009 покупець (відповідач) був зобов'язаний надавати інформацію про рух та залишках товару на складах торгівельних центрів не менше одного разу на місяць, однак відповідач свій обов'язок належним чином не виконував у зв'язку з чим суд вважає посилання відповідача на те, що позивачем не надано до суду доказів щодо реалізації відповідачем товару за договором, безпідставними.

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача вих. № 113 від 03.09.2009 року з листом про усунення порушень при виконанні умов договору, однак відповідач відповіді на нього не надав. Також, позивач 21.09.2009 р. звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 117 про усунення порушень майнових прав та інтересів відповідача та погасити наявну заборгованість, однак, відповідач відповіді на нього теж не надав. Позивач 20.10.2009 р. звернувся до відповідача з вимогою про сплату за реалізований товар та повернення нереалізованого товару на, що відповіді не отримав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 133346,90 грн. є обґрунтованою, доведеною суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку чим вона підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 8.2 договору поставки № 94/03/09 від 01.01.2009 року було передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець (відповідач) сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 8.2. договору господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 5749,91 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сума 3% річних у розмірі 843,92 грн. та сума інфляційних нарахувань у розмірі 2666,93 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин справи господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1426,07 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 31060630, п/р 26002016816460 в відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк» філії м. Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 1; код ЄДРПОУ 31779204; п/р 26005300727101 в Київській філії КФС «ЕКСПОБАНК» м. Київ, МФО 322700) 133346,90 грн. основного боргу, 2666,93 грн. інфляційних нарахувань; 843,92 грн. 3% річних; 5749,91 грн. пені; а всього 142607,66 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 31060630, п/р 26002016816460 в відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк" філії м. Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 1; код ЄДРПОУ 31779204; п/р 26005300727101 в Київській філії КФС «ЕКСПОБАНК» м. Київ, МФО 322700) 1426,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення підписано 26.04.2010 р.