Рішення № 93823123, 24.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/3735/20

2-а/465/602/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №982846 від 18.06.2020 року, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що 18.06.2020 року щодо нього було винесено постанову серії ДПО18 №982846, згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідальності , передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. Зі змісту вказаної постанови слідує, що 18.06.2020 року о 08:45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Laguna у м. Львів на вул. Коновальця, здійснив наїзд на трамвайну колію зустрічного напряму руху, чим порушив п.11.9 ПДР України. Із зазначеною постановою не погоджується. Вказує, що рухався по вул. Коновальця в попутньому напрямку та зупинився на вимогу працівника поліції. Зазначає, що інспектор поліції порушив процедуру розгляду адміністративної справи, внаслідок чого, ОСОБА_1 відмовився від отримання копії постанови. Проте 26.06.2020 року на його адресу надійшла така копія. Поліцейський не роз`яснив позивачу його права та обов`язки, а також не надав можливості зазначити пояснення чи заперечення. Крім того, відсутні докази, які б вказували на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач стверджує, що зазначеного порушення не вчиняв та 18.06.2020 року рухався по вул. Коновальця у м. Львів виключно у смузі попутного напряму. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №982846 винесена з порушенням чинного законодавства України, є безпідставною, протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26.08.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник відповідача 25.09.2020 року подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки 18.06.2020 року о 08:45 год. на вул. Коновальця у м. Львів, було виявлено, що позивач, керуючи автомобілем Renault Laguna, здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного напрямку руху, чим порушив п.11.9 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Інспектор спостерігав факт вчинення правопорушення, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення. З відзиву вбачається, що ОСОБА_1 проігнорував вимоги дорожнього знаку 5.11. та здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного напряму руху. Крім того, у відзиві на позовну заяву стверджується, що інспектор УПП у Львівській області діяв відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 та дана постанова є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У зв`язку з закінченням строку зберігання відеозапису, який передбачений п.3 розділу VIII Наказу №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, мають функції фото- і відеозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 року - долучити відеозаписи правопорушення не надається можливим. Так, як позивач відмовився від отримання копії постанови, підтверджується факт розгляду такої у його присутності. Враховуючи вище викладене з позовними вимогами не погоджуються та просять відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив від 13.10.2020 року. З відповіді вбачається, що відповідач міг продовжити термін зберігання відеозапису, де зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення. Факт того, що такий відеозапис не збережено, свідчить про те, що подія адміністративного правопорушення відсутня, а позивача протиправно притягнено до адміністративної відповідальності. Відповідачем не надано належних доказів для підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно постанови серії ДПО18 №982846 від 18.06.2020 року, винесеної інспектором УПП у Львівській області Майкер Б.Б., на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 гривень штрафу, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Однак доказів щодо вчинення позивачем виїзду на трамвайну колію зустрічного напрямку немає.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, тому постанову серії ДПО18 №982846 від 18.06.2020 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122КУпАП слід скасувати.

Згідно до ч.5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4ст. 288 КУпАП.

Керуючись статтями 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №982846 від 18.06.2020 року задовольнити.

Постанову серії ДПО18 №982846 від 18.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м.Львів, вул. Перфецького,19; ЄДРПОУ:40108833).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мартьянова С.М.