Рішення № 93814653, 10.12.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12207/20

Провадження № 2/234/3415/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/12207/20 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б,

до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення боргу за кредитним договором.

Обставини справи:

01.09.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 04.10.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід банк» укладено кредитний договір № 47/АА-110.07.2, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 19772 дол. США зі сплатою 12.5% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком укладено Договір поруки № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року. За умовами вказаного договору поруки, поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Банк свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконав. 24.05.2019 року між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив товариству, а товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і договору кредиту № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року та Договором поруки № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року. У зв`язку із невиконанням відповідачами зобов`язань за договором кредиту, відповідачі станом на 28.07.2020 року мають заборгованість в сумі 729361,51 грн., яка складається з: 507015,34 грн. – заборгованість за кредитом; 146292,57 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 76053,60 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості). За умовами ст. 1049 та ст. 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 28.07.2020 року становить 169581,51 грн., з них: 45690,82 грн. – три відсотка річних, 123890,69 грн. – пеня за подвійною обліковою ставкою. На підставі вищезазначеного позивач просить суд стягнути з солідарно відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 169581,51 грн., а також сплачений судовий збір. Крім того, відповідно до ст. 137 ЦПК України просить стягнути з відповідачів 20000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

13.10.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , з якого вбачається, що остання з позовними вимогами не згодна з наступних підстав. У зв`язку із тим, що відповідачами прострочене грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Нарахування 3% річних проведено на суму 507015,34 грн. і складає 45690,82 грн.. Нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою проведено на суму 123890,69 грн. за період з 28.07.2019 року по 28.07.2020 року. Таким чином, під заборгованістю за кредитом в позові мається на увазі пеня та 3 % річних. Підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_2 вказуються ст. 543, 553, 554 ЦПК України. Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору позичальник повинен повернути кредит не пізніше 04.10.2014 року. Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору порядок погашення кредитної заборгованості поручителем обмежується письмовим повідомленням від позичальника або банку про настання підстав для настання відповідальності для поручителя. Як видно з позовної заяви, вимога до відповідачки ОСОБА_2 про погашення кредиту ні ПАТ «Родовід банк» до 24.05.2019 року, ні позивачем після 24.05.2019 року не направлялася, хоча у відповідача заборгованість почала накопичуватися, виходячи з виконавчого напису № 536, виданому 23.04.2020 року приватним нотаріусом Сергєєвим О.О. ще у 2010 році, заборгованість складала 831034,24 грн.. Частина заборгованості була погашена за рахунок предмета застави. Після 04.10.2014 року коли закінчився строк дії кредитного договору ПАТ «родовід банк» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги ні до позичальника, ні до поручителя. Отже, порука припинилася у квітні 2015 року. Право позивача звертатися до суду втрачене також і у зв`язку зі спливом строку позовної давності 04.10.2017 року. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Застосувати строк позовної давності та стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 на правову допомогу в розмірі 12000 грн..

27.10.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які відповідно до ст 599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, водночас, звертаючись до ч. 1 ст 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст 625 ЦК України, якщо позичальник не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві. Після настання терміну повернення кредиту в повному обсязі кредитор втрачає право нараховувати відсотки, та набуває право здійснювати нарахування згідно ч. 2 ст 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3 % річних). Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а тому наявність судових актів – не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків по кредитному зобов`язанню. Право на позов про стягнення заборгованості згідно ст 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, що в даному випадку ТОВ «Вердикт Капітал» було дотримано при здійсненні розрахунків заборгованості. Проценти, передбачені ст 625 ЦК України не є штрафними санкціями, таке прострочення є триваючим правопорушенням, при цьому, право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Звертаючись до Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позивальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в кредитному договорі. Просять наданий відзив на позовну заяву відхилити, а позовні вимоги задовольнити повністю.

13.11.2020 року на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , з яких вбачається, що щодо правильного застосування строку позовної давності. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 , провадження № 14-10 цс 18 виклала вичерпну правову позицію щодо правильного застосування позовної давності по кредитним договорам, у яких передбачене повернення щомісячними платежами: Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося (див. пункт 54 цієї постанови), то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Таким чином, так як згідно п.3.1. кредитного договору № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року позичальник повертає кредит частинами кожного календарного місяця до 10 числа включно, а згідно п.3.2. кредитного договору № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року позичальник повинен повернути кредит не пізніше 04.10.2014 року, загальний строк позовної давності за спірним кредитним договором починається з дати останнього щомісячного платежу у жовтні 2014 року, тобто, з 10.11.2014 року. Отже, на вимогу про стягнення з відповідачів пені в розмірі 123 890,69 грн. застосовується строк позовної давності.

Щодо взагалі правомірності стягнення сум , вказаних у позовній заяві. Крім того, позивач не долучив до позовної заяви розрахунку заборгованості із виписками з особового рахунку позичальника , який би відповідав вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», отже, усі розрахунки 3% річних та інфляційних не підтверджені належними доказами - Постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №,161/16891/15-ц. Отже, стягнення 3 % річних в розмірі 45 690,82 грн. відповідно до ст.625 ЦК України можливе тільки за умов доведення розміру заборгованості належними та допустимими доказами. Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду по справі № 127/15672/16-ц. Проте, у справі № 127/15672/16-ц розглядався випадок, коли кредитна заборгованість була стягнута судом та встановлена кінцева дата припинення нарахування відсотків. Таким чином, розмір відсотків за ст.625 ЦК України не доведений.

У відповіді на відзив позивач не спростував доводів щодо припинення поруки та помилково наводить доводи щодо обов`язку з боку поручителя відповідати перед Кредитором у тому ж обсязі, що й боржник. Позивач необгрунтовано уникає вимог ст.559 ЦК України, яким чітко визначені підстави для припинення поруки. Поручитель, якому своєчасно не була пред`явлена вимога про повернення кредитних коштів відповідно до п.2.1. договору поруки від 04.10.2007 року №47/АА-110.07.2, не несе відповідальності за виконання кредитного договору у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, тому що згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припинилася після спливу 6 місяців після закінчення терміну кредитного договору, тобто, через 6 місяців після 04.10.2014 року. Таким чином, позивач не долучив до позовної заяви належного розрахунку заборгованості, доказів щодо продовження дії договору поруки, що припинилася відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України та підстав для стягнення пені.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважаю, що ця вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п.4.1 договору № 21-112/2019 про надання правової допомоги юридичну допомогу клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу на рахунок адвокатського об`єднання. Вартість узгоджується сторонами у формі заявок, які є невід`ємними додатками до основного договору. До позовної заяви не додано доказів сплати 20000,00 грн за договором № 21-112/2019 р.. Крім того, не додано підтвердження надання Зх поглиблених письмових консультацій на суму 9000,00 грн.. Взагалі, не зрозуміла необхідність такої форми правової допомоги та необхідності консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку на суму 1500,00 грн.. Просить в позовних вимогах до відповідача ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, застосувати до вимоги про стягнення пені строк позовної давності, у стягненні 3% річних відмовити, у стягненні судових витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу у їх відсутність. У позовних вимогах до ОСОБА_2 просить відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн..

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, повісткою. Заяви про відкладення розгляду справи, або відзиву на позовом не надав.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

04.10.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 47/АА-110.07.2, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на купівлю автомобіля в сумі 19722 дол. США з процентною ставкою в розмірі 12.5 %, що підтверджується кредитним договором № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року.

04.10.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 47/АА-110.07.2, відповідно до п.п. 1 якого поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до розрахунків заборгованості за Кредитним договором № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року станом на 28.07.2020 року мають заборгованість в сумі 729361,51 грн., яка складається з: 507015,34 грн. – заборгованість за кредитом; 146292,57 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 76053,60 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості). Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 28.07.2020 року становить 169581,51 грн., з них: 45690,82 грн. – три відсотка річних, 123890,69 грн. – пеня за подвійною обліковою ставкою.

24.05.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 15 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив товариству, а товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і договору кредиту № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року, що підтверджується Договором про відступлення прав вимоги від 24.05.2019 року, витягом з Додатку № 1 до Договору № 15 про відступлення прав вимоги.

В добровільному порядку вказана заборгованість відповідачами до теперішнього часу не погашена.

Що стосується стягнення заборгованості за кредитом з відповідача ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.1050 ч.2 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Як вбачається зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитор) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) у розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок однобічної відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 1 ст 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 3.1, 3.2 кредитного договору № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року передбачено, що позичальник зобов`язується починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 –го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 235 дол. США на рахунок, вказаний у п. 1.3 Договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Повернути одержані кредити згідно з умовами цього Договору не пізніше 04.10.2014 року.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування до вимоги про стягнення пені строк позовної давності.

Відповідно до ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 2 ст 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст 268 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, строк позовної давності за даним договором починається з дати останнього щомісячного платежу у жовтні 2014 року, тобто з листопада 2014 року. Позивач звернувся до суду в вересні 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 123890,69 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності. В частині стягнення 3% річних в сумі 45690,82 грн. суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими , що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 як поручителя, суд зазначає наступне.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. (частина четверта статті 559 ЦК України).

П. 1.2 Договору поруки № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року передбачено кінцевий строк погашення заборгованості за кредитним договором, який становить 04.10.2014 року.

Судом встановлено, що на час звернення позивача із позовом до суду, а саме: 01.09.2020 року, закінчився строк дії поруки, встановлений договором поруки, тому вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 , як солідарного відповідача, заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року в сумі 45690,82 грн. – 3% річних.

Що стосується стягнення з відповідачів 20000 грн. та стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 12000 грн. в рахунок отримання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ч.2, 3 та 4 ст 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано прайс-лист АО «Вердикт», договір про надання правової допомоги від 14.01.2019 року, заявку про надання правових послуг, договір № 21-12/2019 про надання правової допомоги від 21.12.2019 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Вердикт» та витяг з Акту № 6 про надання юридичної допомоги від 22.06.2019 року з детальним описом наданих АО «Вердикт» послуг, відповідно до якого визначено розмір витрат на правничу допомогу, який складає в сукупності 20000 грн., а також платіжне доручення № 686 від 23.06.2020 року на суму 200000 грн.. Втім, в наданому платіжному дорученні не зазначено, що ці кошти були сплачені за надання правової допомоги саме за складання даної позовної заяви. Тому в даній частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає, що вимоги відповідача ОСОБА_2 стосовно стягнення грошових коштів в сумі 12000 грн. за надання правової допомоги підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 2000 грн., що підтверджуються наданою до суду квитанцією б/н від 07.10.2020 року.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2017 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 45690,82 грн., що складає 26,94 % від ціни позову (45690,82 *100:169581,51). Відповідно платіжних доручень судові витрати позивача за подання позовної заяви складають 2543,72 грн.. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 685.28 грн. (2543,72*26,94%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 530, 546, 553, 554, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за договором № 47/АА-110.07.2 від 04.10.2007 року в сумі 45690,82 грн. – нараховані 3% річних.

В частині стягнення пені, витрат на правову допомогу, позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 685.28 грн. (шістсот вісімдесят п`ять грн. 28 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк