Вирок № 93813419, 16.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/848/2020

Справа № 428/9106/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Новохацької І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання Соха К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020130370001714 від 23.10.2020, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020130370001721 від 24.10.2020 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська, Луганської області, громадянина України, українця, освіта професійно технічна, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 06.10.2020 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.185 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2020 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 прийшов до магазину «Башмачок», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у якому здійснює свою підприємницьку діяльність з продажу одягу та взуття ФОП « ОСОБА_2 ». Знаходячись у торговому залі магазину у ОСОБА_1 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 , скориставшись тим, що продавець магазину відволіклась, за його діями не спостерігає і не може йому перешкодити, таємно, шляхом вільного доступу, поруч із стелажем, розташованого по центру від входу взяв картонну коробку, в якій знаходились чоловічі кеди торгової марки «FASHION», 44 розміру, чорного кольору, та з метою укриття викраденого товару від продавця, сховав вказаний картонний коробок з взуттям під верхній одяг.

Після цього ОСОБА_1 вийшов з магазину не заплативши за товар, який був схований у нього під курткою, та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, на загальну суму 321 гривня 00 копійок.

Вказаними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.2 КК України.

Крім того, 22 жовтня 2020 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_1 прийшов до магазину «ANDI», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у якому здійснює свою підприємницьку діяльність з продажу одягу та взуття ФОП ОСОБА_3 . Знаходячись у торговому залі магазину у ОСОБА_1 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 , скориставшись тим, що продавець магазину відволіклась, за його діями не спостерігає і не може йому перешкодити, таємно, шляхом вільного доступу, зі стелажу, розташованого біля правої стіни від входу взяв спортивні штани «START SPORTWEAR», чорного кольору, в кількості 2 штук, та з метою укриття викраденого товару від продавця, сховав вказані штани під верхній одяг.

Після цього ОСОБА_1 вийшов з магазину не заплативши за товар, який був схований у нього під курткою, та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, на загальну суму 622 гривні 33 копійки.

Вказаними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.2 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальних актах, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що 21 жовтня 2020 року, він прийшов до магазину «Башмачок», розташованого за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп.Хіміків, буд.42. У магазині він вирішив скоїти крадіжку. Він побачив, що продавець магазину не спостерігає за ним, взяв коробку, в якій знаходились чоловічі кеди та сховав її під верхній одяг. Він вийшов з магазину не заплативши за товар, та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд. Крім того, 22 жовтня 2020 року, він прийшов до магазину «ANDI», розташованого за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп.Хіміків, буд.42. Він, скориставшись тим, що продавець магазину відволіклась, зі стелажу взяв спортивні штани у кількості 2 штук, та сховав їх під верхній одяг. Він вийшов з магазину, не заплатив за товар, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд. Матеріальну шкоду потерпілим відшкодував, у скоєному кається.

Потерпіла ОСОБА_3 про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але у судове засідання не з`явилась, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без її участі. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але у судове засідання не з`явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, він не одружений, на утриманні не має малолітніх або неповнолітніх дітей, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 10.2020 року з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання декількох психоактивних речовин.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, при застосуванні обвинуваченому необхідного покарання судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, обставини, які пом"якшують покарання обвинуваченого, виходячи з обставин вчиненого злочину, тяжкості його наслідків, зважаючи на те, що матеріальна шкода потерпілим відшкодована, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст..65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробування, встановивши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності зі ст. 76 ч. 1 КК України.

Згідно ст.71 К України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Обвинувачений ОСОБА_1 засуджений Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 06.10.2020 року за ст.185 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт, у зв"язку із чим, покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, оскільки засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин та застосувати вимоги ст.72 КК України.

При застосуванні правил ст.71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1276е від 27.10.2020 року, вартість якої становить 653,80 гривень, за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1292е від 30.10.2020 року, вартість якої згідно довідки №19/113/9/1-1135д від 30.10.2020 року становить 653,80 гривень, за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1291е від 29.10.2020 року, вартість якої згідно довідки №19/113/9/1-1133д від 29.10.2020 року становить 817,25 гривень, за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1277е від 28.10.2020 року, вартість якої згідно довідки №19/113/9/1-1120д від 28.10.2020 року становить 817 гривень 25 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох ) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.10.2020 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 (двох) років 5 (п"яти) днів позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: дві металеві каструлі марки «Maestro» MR 2020-10 та дві скляні кришки до них – залишити власнику ОСОБА_4 , CD-R диск з камер відеоспостереження ТЦ «ЦУМ» за 21.02.2020 року, оптичний диск CD-R із записами з камер відеоспостереження у приміщенні магазину «Дніпро-М» – зберігати у матеріалах кримінального провадження,

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1276е від 27.10.2020 року, у сумі 653 (шістсот п"ятдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1292е від 30.10.2020 року, у сумі 653 (шістсот п"ятдесят три) гривн 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1291е від 29.10.2020 року, у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-1277е від 28.10.2020 року, у сумі 817(вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко