Ухвала суду № 93813019, 19.11.2020, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 433/2189/15-ц

Провадження № 6/419/30/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Новоайдарський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоайдар Луганської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Новоайдарського районного суду Луганської області у справі №433/2189/15-ц, стягувач – ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржники – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Новоайдарського районного суду Луганської області у справі №433/2189/15-ц, стягувач – ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК»), боржники – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У своїй заяві представник заявника зазначив, що 30.11.2015 року Новоайдарським районним судом Луганської області було ухвалене рішення по справі №433/2189/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” заборгованості за кредитним договором №390 від 24 листопада 2006 року.

28.11.2019 року між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №212009, відповідно до якого ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №390.

У з`язку з наведеним, представник ТОВ «Вердикт Капітал» просив суд замінити стягувача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».

Сторони у судове засідання не з`явились, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Заявник, на обґрунтування заявленої вимоги, надав:

- копію заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 30.11.2015 року у справі №433/2189/15-ц;

- копію договору про відступлення права вимоги №212009 від 28.11.2019 року з копіями додатків;

- копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Вердикт Капітал»;

- копію протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-10-18-000056-b від 24.10.2019 року;

- копію платіжного доручення №1 від 19.11.2019 року про перерахування ТОВ «Вердикт Капітал» коштів у сумі 15423130,63 грн (ціна договору);

- копію реєстру поштових відправлень від 05.11.2020 року.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною 5 ст. 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «Вердикт Капітал», заявник посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до боржника, відповідача, що є підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положеньст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно п. 3 Договору про відступлення права вимоги №212009 від 28.11.2019 року, банк та новий кредитор зобов`язані повідомити боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку передбаченому чинним законодавством або відповідним Основним договором. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 ЦК України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за основними договорами на підставі цього Договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за основними договорами на користь Банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, до моменту повідомлення, відповідного із боржників про відступлення прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із боржників зобов`язань за Основними договорами.

Представником заявника до заяви про заміну стягувача додано список «4.11.20 стор ипот» згрупованих відправлень рекомендованих листів, відправлених ТОВ «Вердикт Капітал» 05.11.2020 року. В пунктах 12, 13 зазначеного списку зазначені боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , адреса за якою було відправлено листи: АДРЕСА_1 . При цьому, матеріали заяви не містять відомостей про те, що саме було відправлено на адресу боржників 05.11.2020 року, та підтвердження того, чи було отримано боржниками зазначені відправлення. При цьому, матеріали заяви не містять і підтверджень того, що саме за вказаною адресою мешкають боржники, оскільки в рішенні суду міститься інша адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , а в поданій заяві адреса місця проживання боржників вказана: АДРЕСА_3 . Вказані листи було направлено лише 05.11.2020 року, тобто зі значним порушенням строку, визначеного п. 3 Договору про відступлення права вимоги №212009 від 28.11.2019 року.

В даному випадку заявник не надав суду доказів на підтвердження виконання умов, передбачених ст. 516 ЦК України та п. 3 Договору про відступлення права вимоги №212009 від 28.11.2019 року.

Крім того, представником заявника до заяви про заміну стягувача його правонаступником, не додано доказів того, що станом на час звернення до суду борг божником або ж у примусовому порядку, в т.ч. перед Банком (так як відсутні підтвердження виконання п.3 Договору), не було погашено, тобто що існують зобов`язання, які допускають заміну стягувача.

Водночас, стаття 55 ЦПК України визначає загальні положення процесуального правонаступництва та передбачає, що заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ (аналогічні положення були закріплені устатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судовою рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийнятої до виконання (пункт 2 частини 4статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-УІІІ, пункт 1 частини 1статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ (аналогічні положення були закріплені у частині 2 стати 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ) стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Отже, юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду по справі № 910/10031/13 від 25.06.2019 року.

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

До заяви не подано жодних підтверджуючих документів що виконавчий лист пред`явлено до виконання, як і не надано документів щодо відкриття виконавчого провадження чи повернення виконавчого документу стягувачу, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити стадію виконання рішення суду та строки виконання цього рішення.

Згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що заява ТОВ «Вердикт Капітал» не підтверджена доказами та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.13, 13, 55, 81, 442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Новоайдарського районного суду Луганської області у справі №433/2189/15-ц, стягувач – ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржники – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий О. М. Іванова