Вирок № 93812795, 04.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/8480/18

1-КП/415/199/20

ВИРОК

Іменем України

04.12.20 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю секретаря Шолкової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про визнання винуватості між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , укладену 04 грудня 2020 року, за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , під час судового розгляду кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12018130240001744 від 25 липня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 05 вересня 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2, ст.296 ч.1, ст.296 ч.4, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 2 роки, 23 березня 2006 року Лисичанським міським судом за ст.121 ч.1, ст.71 КК України до 6 років позбавлення волі, 29 квітня 2010 року Свердловським міським судом Луганської області за ст.391, ст.71 КК України до 1 року 05 місяців позбавлення волі, 21 вересня 2017 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 2 роки, 11 вересня 2018 року Лисичанським міським судом за ст.309 ч.1, ст.71 КК України до 4 років 01 місяця позбавлення волі, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Панасенка В.В.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – обвинувачений ОСОБА_1 :

29 квітня 2018 року, у денний час, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникнувши до сейфу, у будинку за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , повторно, таємно викрав – грошові кошти, у сумі 400 доларів США, що, згідно Довідки ПАТ «Державний ощадний банк України», в еквіваленті до національної валюти України, складає 10492 гривні 02 копійки, спричинивши останньому майнову шкоду на вказану суму,

16 травня 2018 року, у денний час, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникнувши до сейфу, у будинку за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , повторно, таємно викрав – грошові кошти, у сумі 400 доларів США, що, згідно Довідки ПАТ «Державний ощадний банк України», в еквіваленті до національної валюти України, складає 10468 гривень 50 копійок, спричинивши останньому майнову шкоду на вказану суму,

на початку червня 2018 року, у денний час, більш точніші дата та час не встановлено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникнувши до сейфу, у будинку за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , повторно, таємно викрав – грошові кошти, у сумі 1000 гривень, спричинивши останньому майнову шкоду на вказану суму,

15 червня 2018 року, у денний час, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникнувши до сейфу, у будинку за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , повторно, таємно викрав – грошові кошти, у сумі 200 доларів США, що, згідно Довідки ПАТ «Державний ощадний банк України», в еквіваленті до національної валюти України, складає 5224 гривні 84 копійки, спричинивши останньому майнову шкоду на вказану суму,

17 серпня 2018 року, у ранковий час, більш точніший час не встановлено, перебуваючи, у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого мешкання – по АДРЕСА_1 , повторно, таємно викрав – лом алюмінію, у виді 2 бідонів, загальною вагою 14 кг, на суму, відповідно до Довідки ПП «Металкомлект-2001» за №6/10-1, 378 гривень, та електричну ланцюгову пилу ТМ «Кедр», модель «ПЦ-2800», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1204е від 10 жовтня 2018 року, 1187 гривень 43 копійки, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1565 гривень 43 копійки.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, а саме:

– таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно (ст.185 ч.2 КК України),

– таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, з проникненням у сховище (ст.185 ч.3 КК України).

У судове засідання надана Угода про визнання винуватості, укладена 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, досягнута під час судового розгляду кримінального провадження, відповідно до умов якої –

прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Панасенко В.В. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ст.185 ч.2 та ст.185 ч.3 КК України, і обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає себе винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, тобто, у –

– таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно (ст.185 ч.2 КК України),

– таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно, з проникненням у сховище (ст.185 ч.3 КК України),

сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання:

за ст.185 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

за ст.185 ч.3 КК України – у виді позбавлення волі строком на 4 роки,

на підставі ст.70 ч.1 КК України, з призначенням покарання – за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, – у виді позбавлення волі строком на 4 роки,

на підставі ст.70 ч.4 КК України, з призначенням остаточного покарання, – за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме, шляхом поглинення покарання, визначеного у даному вироці, – покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 11 вересня 2018 року, та, відповідно, визначенням остаточного покарання – у виді позбавлення волі строком на 4 роки 01 місяць.

На підставі ст.469 КПК України – угода про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст.468 КПК України, може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, при цьому, укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, вказавши, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, а саме, крадіжок майна потерпілого ОСОБА_2 , який приходиться йому рідним батьком, перебуваючи за місцем спільного з останнім мешкання, по АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_2 та, відповідно, викравши – грошові кошти, у сумі біля 1000 доларів США та 1000 гривень, проникнувши до сейфу у коридорі будинку, шляхом підбору ключа, в період часу з прикінця квітня до середини червня 2018 року, у денний час, а також, викравши – лом алюмінію, у виді 2 бідонів, та ланцюгову пилу вітчизняного виробництва, що зберігались в межах двору та приміщеннях господарського призначення, в середині серпня 2018 року, в денний час, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії та заключивши відповідну Угоду про визнання винуватості, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної Угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої. Завдана потерпілому ОСОБА_2 майнова шкода – відшкодована частково: шляхом повернення викраденого, залишок – зобов`язується усунути найближчим часом при виникнення певної можливості.

Із заяви потерпілого ОСОБА_2 , наданої у судове засідання, вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 підтвердив надання ним письмової згоди прокуророві на укладення Угоди про визнання винуватості, а саме, Угоди про визнання винуватості, укладеної 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, досягнутої під час судового розгляду кримінального провадження, підтримавши надану Угоду в повному обсязі, наполягаючи на затвердженні останньої, та, розуміючи наслідки ухвалення вироку на підставі зазначеної Угоди судом.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 та ст.185 ч.3 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 та ст.185 ч.3 КК України, а саме, як:

– таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно (ст.185 ч.2 КК України),

– таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, з проникненням у сховище (ст.185 ч.3 КК України),

які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії не тяжких (ст.185 ч.2 КК України) та тяжких (ст.185 ч.3 КК України) злочинів, відповідно, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.468-470, ст.472 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – відповідають вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Умови Угоди про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – не суперечать вимогам діючого кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та строк покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, а саме:

за ст.185 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за ст.185 ч.3 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

з призначенням покарання – за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, – у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

з призначенням остаточного покарання – за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ст.70 ч.4 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, – а саме, шляхом поглинення покарання, визначеного у даному вироці, – покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 11 вересня 2018 року, та, відповідно, визначенням остаточного покарання – у виді позбавлення волі на строк 4 роки 01 місяць.

– визначені, згідно положень ст.63 КК України, та в межах санкцій ст.185 ч.2 та ст.185 ч.3 КК України, а також, на підставі, ст.70 ч.1, ст.70 ч.4 КК України, в тому числі, і з урахуванням положень ст.65 КК України, – щодо ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання,:

так, обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (том 1 а.с.102, том 2 а.с.86), судимий (том 1 а.с.95-96,97-99, том 2 а.с.65-67,68-70,71-75), вчинив кримінальні правопорушення, які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії не тяжких (ст.185 ч.2 КК України) та тяжких (ст.185 ч.3 КК України) злочинів, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, у скоєному щиро розкаявся та вибачався за вчинене, активно сприяв розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень, вибачаючись за вчинення останніх, в тому числі, і під час досудового розслідування (том 1 а.с.106-107, том 2 а.с.104-106) –

– і, що, в цілому, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , який у судовому засіданні наполягав на затвердженні Угоди, вислухавши думку захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Стародубцевої Л.О., який підтримав позицію свого підзахисного, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав зміст Угоди, наполягаючи на затвердженні останньої, погоджуючись з думкою прокурора Панасенка В.В., який вважав, що Угода про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , і, відповідно, призначення обвинуваченому узгодженого між сторонами покарання, оскільки, – інкриміновані у провину обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії не тяжких (ст.185 ч.2 КК України) та тяжких (ст.185 ч.3 КК України) злочинів, потерпілий ОСОБА_2 , попередньо надавши прокуророві письмову згоду на укладення Угоди, підтримав останню в повному обсязі, і підстав для відмови в затвердженні Угоди про визнання винуватості від 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – не вбачається.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з 04 грудня 2020 року.

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 , в строк відбування покарання, – термін попереднього ув`язнення останнього з 24 вересня 2018 року (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду від 24 вересня 2018 року (том 1 а.с.111-112), – до 03 грудня 2020 року, включно, оскільки, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (ст.374 ч.4 п.2 КПК України).

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 , в строк відбування покарання, – покарання, відбуте обвинуваченим ОСОБА_1 за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 11 вересня 2018 року (том 2 а.с.71-75): з 11 вересня 2018 року (вирок Лисичанського міського суду від 11 вересня 2018 року (том 2 а.с.71-75, матеріали о/а), – до 23 вересня 2018 року, включно (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду від 24 вересня 2018 року (том 1 а.с.111-112), оскільки, відповідно до положень ст.70 ч.4 КК України, – в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 24 вересня 2018 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 а.с.111-112), термін дії за яким, відповідно до Ухвали Лисичанського міського суду від 08 жовтня 2020 року, – продовжено до 07 грудня 2020 року (матеріали о/а), – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 715 гривень (том 2 а.с.58), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1204е від 10 жовтня 2018 року (том 2 а.с.55-57), з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 , – не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ у справі:

електрична ланцюгова пила ТМ «Кедр», модель «ПЦ-2800», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (том 2 а.с.23,24),

– підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2 .

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.472, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 04 грудня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Панасенком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за за №12018130240001744 від 25 липня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 та ст.185 ч.3 КК України, – затвердити.

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ст.185 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.185 ч.3 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень: шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком, покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду від 11 вересня 2018 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 01 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 04 грудня 2020 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 , в строк відбування покарання, – термін попереднього ув`язнення з 24 вересня 2018 року – до 03 грудня 2020 року, включно. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбування покарання – покарання, відбуте частково за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 11 вересня 2018 року: з 11 вересня 2018 року до 23 вересня 2018 року, включно.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави: (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-1204е від 10 жовтня 2018 року.

Речовий доказ у справі: електричну ланцюгову пилу ТМ «Кедр», модель «ПЦ-2800», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 , – повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_1 і прокурором, виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.4 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: