Рішення № 93811190, 23.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25304/16-ц

Провадження № 2/127/140/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години з 17.05.2002 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2018 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години з 17.05.2002 року в частині вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.10.2016 року, провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. Позовна вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години з 17.05.2002 року мотивована тим, що з 16.05.2002 року позивача прийнято на посаду оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз». На підставі наказів про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника та наказу «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» він залучався до роботи у вихідні дні замість тимчасово відсутнього змінного оператора. Розрахунок з ним у подвійному розмірі, як передбачено ст. 72 КЗпП України, не проводився. Крім цього, робоча зміна позивача тривала з 08-00 год. до 08-00 год. наступного дня з подальшим добовим відпочинком. Фактично з 08-00 год. до 08-30 год. відбувався прийом-передачі зміни, у зв`язку з цим позивач працював кожної зміни понад норму по 30 хвилин. Просить стягнути невиплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані години з 17.05.2002 року в розмірі 379064,02 грн., що включає в себе заробіток за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора в розмірі 269242,98 грн. та заробіток за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни в розмірі 109821,04 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 року вказану справу прийнято до провадження, після скасування постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року попередніх рішень судів першої та апеляційної інстанцій, через порушення, під час розгляду справи, норм матеріального та процесуального права. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на підставі п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України. (а.с. 80 – 87, 90 т. 3).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з тих же підстав, що наведено у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачем перед судом не доведено свої заперечення в тій частині, що оплата годин його роботи, коли він заміщав тимчасово відсутнього працівника, проведена. Верховний Суд вказав, що надання відповідної довідки від 23.04.2018 року без підтвердження вказаних відомостей первинними фінансовими документами не може вважатись належним доказом по справі. Окрім того, проведення нарахувань доплат без їх фактичної виплати та без дотримання норм КЗПП України, щодо оплати роботи у вихідний день у подвійному розмірі в будь – якому випадку суперечить трудовому законодавству. Загальна тривалість робочого часу у місяці відпусток, коли він виконував роботу тимчасово – відсутнього працівника значно перевищувала норму, встановлену КЗпП України. Виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у вихідні дні та робота по прийому-передачі зміни у неробочий час повинне додатково оплачуватись у подвійному розмірі. Просив позов задоволити в повному обсязі, виходячи з представленого ним під час попереднього розгляду справи розрахунку. На запитання представника відповідача заперечив отримання ним доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. На запитання представника відповідача повідомив, що з графіками чергувань на ГРС «Вінниця Східна» він ознайомлювався.

Представник відповідача АТ «Укртрансгаз» Ганченко М.О. в судовому засіданні повідомив, що він заперечує проти задоволення позову повністю з тих підстав, що неодноразово наводились у заявах по суті справи представниками відповідача. Зміст письмових заперечень зводиться до того, що за час виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника позивачу ОСОБА_1 було нараховано та виплачено доплати як передбачено колективним договором та відповідними наказами по підприємству. Передача зміни з 08-00 год. до 08-30 год. спростовується графіками двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз», за яким тривалість зміни операторів становить з 08-30 год. до 08-30 год. наступної доби. Оператори працюють 6 годин на ГРС і 18 годин – надомне чергування. В табелі обліку використання робочого часу для операторів ГРС відображається зміна тривалістю 10,5 год. Ще під час розгляду справи в суді першої інстанції попереднього складу подали заперечення та письмові пояснення на позов (а.с. 57-62, 111-112 т.1, а.с.102, 132-133, 177-179, 212-213 т. 2).

Суд, заслухавши пояснення позивача та доводи представника відповідача надавши оцінку доводам письмових заяв по суті справи представників відповідача, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» від 16.05.2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на 0,5 ставки оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» по 4 розряду з 17.05.2002 року з тарифною ставкою 340 грн. (а.с. 13 т. 1)

Відповідно до графіка двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2014 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.00 год., вихідний – доба після здачі чергування у 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год. Зазначений розпорядок був чинним до 27.03.2015 року згідно з графіком на 2015 рік. (а.с. 113 – 115 т. 1).

Відповідно до графіка двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2015 рік, затвердженого 27 березня 2015 року, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.30 год., вихідний – доба після здачі чергування о 08.30 год. до ранку (наступної доби) 08.30 год. Зазначений розпорядок діяв протягом 2016 року, що підтверджується графіком на 2016 рік. (а.с. 117 – 118 т. 2).

Згідно з графіком двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2017 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, початок роботи о 08.00 год., вихідний – доба після здачі чергування о 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год.

Оператори газорозподільних станцій чергують безпосередньо на газорозподільній станції 6 год. та 18 год. чергують дома (1 година чергування вдома = 0,25 год. робочого часу), тобто загалом 4,5 години робочого часу.

Графіки роботи Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на рік, графіки роботи працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу з 2000 року до 2013 року знищені. (п. 5 акту № 1, затвердженого начальником Бердичівського ЛВУ МГ 04.04.2017 року) (а.с. 73 т. 2).

Відповідно до акта про вилучення документів від 24.02.2012 року по Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» накази про надання відпусток за 2002–2006 роки вилучені для знищення. (а.с. 113 т. 2)

Первинні фінансові документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою до бухгалтерських та податкових записів, в тому числі табелі обліку робочого часу за період з 2003 по 2011 рік включно – вилучені для знищення (а.с. 112 т. 1; 74 – 92 т. 2).

Згідно з п. 20 наказу від 12 травня 2003 року на час щорічної відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків з 05 травня 2003 року до 11 червня 2003 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (а.с. 134 – 135 т. 2).

Відповідно до п. 3 наказу від 05 травня 2004 року на час щорічної відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків з 05 травня 2004 року до 06 червня 2004 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (а.с. 136 – 137 т. 2).

На час щорічної відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків з 03 березня 2005 року до 03 квітня 2005 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (п. 5 наказу від 01 березня 2005 року). (а.с. 138 – 139 т. 2).

Згідно з п. 7 наказу від 02 березня 2006 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків з 02 березня 2006 року до 01 квітня 2006 року покладено на оператора ОСОБА_1 з доплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_3 (а.с. 140 – 141 т. 2).

Згідно з п.1 наказу від 15 березня 2007 року на час відсутності другого оператора газорозподільної станції «Вінниця Східна» виконання його обов`язків покладено з 15 березня 2007 року на ОСОБА_1 встановлено останньому доплату в розмірі 50% від тарифної ставки другого оператора. (а.с. 142 т. 2).

Відповідно до п.1 наказу від 29 грудня 2008 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов`язків покладено з 29 грудня 2008 року до 31 січня 2009 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (а.с. 143 т. 2).

На час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 29 грудня 2009 року до 27 січня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_4 (п. 1 наказу від 24 грудня 2009 року). (а.с. 144 т. 2).

Згідно п. 1 наказу від 27 липня 2010 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 10 серпня 2010 року до 10 вересня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_4 (а.с. 145 т. 2).

Згідно з п.1 наказу від 18 липня 2011 року на час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 24 липня 2011 року до 23 серпня 2011 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_4 (а.с. 146 – 147 т. 2).

Відповідно до п. 2 наказу від 14 червня 2012 року на час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 17 липня 2012 року до 16 серпня 2012 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_4 (а.с. 148 – 149 т. 2).

Згідно п.2 наказу від 30 серпня 2013 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 12 вересня 2013 року до 10 жовтня 2013 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_4 (а.с. 150 т. 2).

На час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 02 серпня 2014 року до 26 серпня 2014 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 70 % від тарифної ставки ОСОБА_4 (п. 2 наказу від 10 липня 2014 року). (а.с. 151 т. 2).

Згідно з наказом від 19 жовтня 2015 року на час відпустки ОСОБА_4 виконання його обов`язків покладено з 01 листопада 2015 року до 24 листопада 2015 року на ОСОБА_1 , встановивши на цей період особливий режим роботи (а.с. 152 т. 2). Зазначеним наказом ОСОБА_1 не встановлено доплату за виконання обов`язків ОСОБА_4 згідно з наказом від 30 грудня 2014 року «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» (а.с. 153 т. 2) і наказу від 31 березня 2014 року, за яким з 01 квітня 2014 року призупинено нарахування та виплату доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (у тому числі керівника) працівникам філії та їх структурних підрозділів. (а.с. 154 т. 2).

Відповідно до пункту 7 наказу від 30 грудня 2014 року «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» оператор газорозподільних станцій, який працює згідно з графіком, у вихідний день не виходить на роботу, рапорт черговому диспетчеру та виконання всіх регламентних робіт виконується на наступний день після вихідного дня.

З 01 січня 2016 року операторам газорозподільних станцій відновлено нарахування та виплату доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до наказу від 16 грудня 2015 року. (а.с. 155 т. 2).

Як встановлено судом у описаних вище наказах відсутні підписи позивача про його ознайомлення з наведеними наказами, попри те, що в цих наказах зазначено, що обов`язки тимчасово відсутнього працівника покладались на ОСОБА_1 за його згодою.

Відповідно до довідки Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 23 квітня 2018 року №2408ВИХ – 18 – 222 ОСОБА_1 нараховано доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 17 травня 2002 року до 05 грудня 2017 року, зокрема, відповідно до: наказу від 12 травня 2003 року – 201,89 грн; наказу від 05 травня 2004 року – 383,69 грн; наказу від 01 березня 2005 року – 267,75 грн; наказу від 02 березня 2006 року – 277,69 грн; наказу від 15 березня 2007 року – 206,28 грн; наказу від 29 грудня 2008 року – 960,96 грн; наказу від 24 грудня 2009 року – 777,45 грн; наказу від 27 липня 2010 року – 1 215,99 грн; наказу від 18 липня 2011 року – 2 126,71 грн; наказу від 14 червня 2012 року – 1 464,09 грн; наказу від 30 серпня 2013 року – 1 484,07 грн; наказу від 10 липня 2014 року – 1 620,15 грн. (а.с. 217 т. 2).

Як наведено в описаній довідці після проведення оподаткування зазначені доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника перераховані на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 разом із заробітною платою за відповідний місяць, без надання будь – яких первинних фінансових документів на підтвердження вказаної обставини.

Наказом від 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року у справі № 127/8425/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року, скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновленого його на посаді оператора п`ятого розряду газорозподільної станції «Вінниця Східна». Стягнуто з Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12 квітня 2016 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 55 324,08 грн.

Наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 12 жовтня 2016 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на попередній роботі. (а.с. 67 т. 1).

Наказом від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року у справі №127/28219/17, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Частинами першою та другою статті 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як встановлено статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», редакція якої з моменту виникнення спірних правовідносин до часу розгляду судом цієї справи змін не зазнала: Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Частинами першою та другою статті 107 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною першою статті 115 КЗпП України (в редакції до 19 листопада 2010 року) визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» від 23 вересня 2010 року № 2559-VI, яка набрала чинності з 19 листопада 2010 року) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України «Про оплату праці» (у відповідних редакціях).

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 83, 116, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Предметом позову у цій справі є стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час замість іншого змінного оператора, який перебував у спірні періоди у відпустці, та під час прийому-передачі зміни.

ОСОБА_1 , як і під час попереднього розгляду справи вказував, що він з 2003 року щорічно, протягом чергової відпустки іншого змінного оператора, працював на газорозподільній станції одноосібно, проте відповідач протягом всього часу роботи позивача не виплачував йому гарантовані трудовим законодавством кошти. Під час розгляду справи позивач також вказував, що його не було ознайомлено з наказами про покладення на нього обов`язків тимчасово відсутнього працівника підприємства, який перебував у відпустці щорічно, у період з 2003 року до 2015 року, він не підписував ці накази, тому не знав про їх існування та про розмір доплат, що зазначені в цих наказах.

Крім того, позивач не погоджується, що за виконану ним роботу він отримував доплати у розмірі 50% чи 70% від тарифної ставки ОСОБА_4 . Вказував, що мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов`язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто надурочна робота, яка має оплачуватися у подвійному розмірі. Отримання відповідних доплат позивач у справі в судовому засіданні 22.12.2020 року категорично заперечив.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2019 року у цій справі: у трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому, за даних фактичних обставин справи, саме відповідач повинен спростувати заявлені працівником вимоги.

Заперечуючи проти позовних вимог АТ «Укртрансгаз» зазначало, що газорозподільна станція «Вінниця Східна» обслуговується двома операторами. Форма обслуговування – періодична з надомним чергуванням. При періодичній формі обслуговування двома операторами кожний оператор чергує одну добу. Шість годин на добу оператор працює безпосередньо на газорозподільній станції, останні вісімнадцять годин чергує вдома. Після кожного чергування оператор має добовий відпочинок.

Підставою для скасування Верховним Судом попередніх рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з поміж іншого стало те, що у матеріалах справи відсутні Правила технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів, на п. 4.2.15 яких посилався відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову.

На виконання вказівок Верховного Суду при новому розгляді справи суд витребував у відповідача Правила технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів СТП 320.30019801.033-2001, які введені в дію наказом ДК «Укртрансгаз» від 09.10.2001 № 220 (зі змінами і доповненнями) та втратили чинність 15.08.2014 згідно наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 11.06.2014 №167, та Правила технічної експлуатації магістральних газопроводів СОУ 49.5 – 30019801-115:2014 введені в дію наказом ПАТ «Укртрансгаз від 11.06.2014 № 167, які набули чинності з 15.08.2014 (чинні на час розгляду справи та які частково охоплюють спірний період), за результатами дослідження яких судом встановлено, що дійсно в п.п. 4.2.14, та 4.2.15 Правил 2001 року, на які посилається відповідач, наведено, що: У разі періодичного обслуговування ГРС двома операторами один оператор призначається старшим. Кожний оператор чергує 1 добу. Шість годин на добу оператор працює безпосередньо на ГРС, останні вісімнадцять годин чергує вдома. Одна година чергування вдома зараховується як 0,25 год. роботи на ГРС. Після кожного чергування оператор має добовий відпочинок (п.4.2.14 Правил); Недопрацювання робочих годин оператора компенсується його роботою на ГРС для виконання профілактичних, ремонтних, …. інших робіт. (п. 4.2.15 Правил). (а.с. 85 т. 4).

В п.10.2.2.8 Правил технічної експлуатації магістральних газопроводів 2014 року з цього приводу наведено: У разі запровадження періодичної форми обслуговування ГРС двома операторами, на час відсутності з поважних причин одного з операторів (відпустка, хвороба, тощо) та за неможливості переведення ГРС на періодичну форму обслуговування з одним оператором, а також неможливості підміни тимчасово відсутнього оператора іншим встановлюється, як виняток, тимчасовий особливий режим, що забезпечує протягом доби можливість зв`язку чергового диспетчера з оператором ГРС в будь – який момент, а також негайне прибуття оператора на ГРС в разі будь – яких нештатних ситуацій… - для їх запобігання, локалізації та ліквідації можливих негативних наслідків. (а.с. 37 т.4).

Разом з тим, на переконання суду, посилання відповідача на описані вище пункти Правил жодним чином не спростовує доводи позивача, щодо необхідності оплати його роботи, яка виконувалась у місяці відпустки тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), відповідно до правил ст.ст. 72, 73, 107 КЗпП України, тобто в подвійному розмірі.

Навпаки п.4.2.14 Правил технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів СТП 320.30019801.033-2001 встановлено: Кожний оператор чергує 1 добу; після кожного чергування оператор має добовий відпочинок. Графік змінної добової роботи з наступною добою відпочинку діяв і в 2015 – 2016 роках (а.с. 114 – 119 т. 1).

Представлена відповідачем суду довідка про проведення відповідних доплат за виконану позивачем роботу від 23.04.2018 року у спірні періоди свідчить про визнання відповідачем фактичних обставин з виконання позивачем роботи у періоди відпусток тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора (а.с. 217 т. 2), а тому вказана обставина на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Відповідач не погодився лише з порядком та розміром обрахування заробітної плати позивача у ці періоди, що і є частиною предмету спору у цій справи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що з 2003 року позивач щорічно протягом чергової щорічної чи додаткової відпустки іншого змінного оператора ГРС працював на газорозподільній станції одноосібно, на протязі періоду відпустки змінного оператора та кожну другу добу виконував роботу змінного оператора у свій вихідний день, а тому мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов`язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто позивачем кожної другої доби у період відпустки змінного оператора виконувалась робота, яка, згідно ст.ст. 72, 73, 107 КЗпП України, мала оплачуватися у подвійному розмірі.

Долучена відповідачем до матеріалів справи довідка від 23 квітня 2018 року про виплату заробітної плати за відсутності інших доказів (відомості про отримання позивачем коштів тощо) не свідчить про виплату позивачу коштів у спірний період у визначеному законом розмірі, що є порушенням вимог статті 110 КЗпП України.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги наведену довідку в якості доказу виконання відповідачем своїх зобов`язань з належної оплати праці позивача у періоди виконання ним роботи змінного оператора у періоди його (змінного оператора) відпусток з 2003 по 2015 роки, однак приймає її до уваги в якості доказу визнання відповідачем обставин фактичного виконання позивачем роботи у спірні періоди.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у цій справі суд, ухвалою від 30.06.2020 витребував у відповідача з поміж іншого первинні фінансові документи, які свідчать про виплату ОСОБА_1 доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника в період з 2003 року по 2015 рік відповідно до наказів про відпустки №48-к від 12.05.2003 року, №35-к від 05.05.2004 року, №17-к від 01.03.2005 року, №16-к 02.03.2006 року, №23-к від 15.03.2007 року, №123-к від 29.12.2008 року, №171-к від 24.12.2009 року, №096-к від 27.07.2010 року, №107-к від 18.07.2011 року, №085-к від 14.06.2012 року, №144-к від 30.08.2013 року, №097-к від 10.07.2014 року, №139-к від 19.10.2015 року (а.с. 184 – 186 т. 3).

Відповідь від відповідача на вказану ухвалу суду судом отримано 23 вересня 2020 року, разом з тим, затребувану в цій частині інформацію суду відповідачем не представлено з мотивацією необхідності збору додаткових документів. Разом з тим таку інформацію та документи на день ухвалення рішення у справі суду (станом на 22.12.2020 року – час видалення суду до нарадчої кімнати) так і не надано. (а.с. 1 – 4 т. 4).

Суд очікував від відповідача вказану інформацію у період часу з 30.06.2020 року до 22.12.2020 року тобто 5 місяців та 22 дні та більше не може зволікати з ухваленням рішення у справі враховуючи предмет спору. (а.с. 184 т. 3)

Таким чином, відповідач як роботодавець не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що він працював надурочно, а як наслідок не спростував право ОСОБА_1 на оплату виконаної ним роботи у спірний період у подвійному розмірі. Відповідачем перед судом не доведено отримання ОСОБА_1 будь – яких коштів за виконання ним роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора) у відпустки змінного оператора в період з 2003 до 2015 року включно.

В матеріалах справи відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з усіма наказами про покладення на нього обов`язків іншого працівника підприємства, який перебував у відпустці, у період з 2003 року до 2015 року, тому відсутні правові підстави вважати, що він погодився виконувати роботу в надурочний час без оплати його цієї роботи у подвійному розмірі, як передбачено частиною першою статті 106 КЗпП України.

Як вбачається з витребуваних судом копій колективних договорів по підприємству відповідача, які діяли з 2002 по 2009 рік включно, та колективного договору, який діяв в 2013 – 2015 роках включно, додатком № 3 до кожного з них додавалась таблиця, п. 1.3 кожної з них встановлювалось: за виконання обов`язків тимчасово – відсутнього працівника визначалась доплата працівнику, який виконує його роботу, до 100% тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника. Колективні договори за період з 2010 по 2012 роки включно, на виконання вимог ухвали суду від 30 червня 2020 року відповідачем не надано (представлено лише зміни та доповнення до колективного договору на 2010 – 2012 роки) (колективні договори, окремий додаток до справи у формі окремих книжок).

Позиція відповідача, з посиланням на умови колективних договорів щодо правомірності встановлення позивачу доплат за виконання ним роботи тимчасово відсутнього працівника у розмірі 50 % чи 70 % від його тарифної ставки в силу ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», не заслуговує на увагу, оскільки встановлення в колективному договорі умов оплати праці, що погіршує становище працівника, при виконанні роботи, яка згідно вимог КЗпП України повинна оплачуватись у подвійному розмірі, не допускається.

Таким чином суд констатує, що починаючи з 17 травня 2002 року позивач щорічно протягом чергової щорічної чи додаткової відпустки іншого змінного оператора ГРС, працюючи на газорозподільній станції одноосібно в продовж періодів відпусток змінного оператора, та кожну другу добу (під час відпустки) виконуючи роботу змінного оператора у свій вихідний день, мав право на оплату праці в подвійному розмірі відповідно до вимог ст.ст. 72, 73, 107 КЗпП України.

З огляду на те, що відповідач заперечує право позивача на отримання заробітної плати за досліджувані періоди виконання позивачем роботи тимчасово відсутнього працівника, у подвійному розмірі, відповідні суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Для здійснення розрахунку сум заробітної плати позивача, що підлягають до стягнення з відповідача, суд 30.06.2020 року, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 18.12.2019 року у цій справі, ухвалив витребувати з АТ «Укртрансгаз» з поміж іншого: Інформацію про розмір оплати праці ОСОБА_1 за 1 (одну) годину роботи в період з 2002 року по 2015 рік включно (по кожному року окремо) в період виконання роботи тимчасово відсутнього працівника в зміни, в які ОСОБА_1 виконував свою роботу; Інформацію про кількість годин роботи ОСОБА_1 у зміни, коли ОСОБА_1 виконував роботу тимчасово відсутнього працівника в період з 2002 року по 2015 рік (по кожному року окремо), відповідно до наказів про відпустки №48-к від 12.05.2003 року, №35-к від 05.05.2004 року, №17-к від 01.03.2005 року, №16-к 02.03.2006 року, №23-к від 15.03.2007 року, №123-к від 29.12.2008 року, №171-к від 24.12.2009 року, №096-к від 27.07.2010 року, №107-к від 18.07.2011 року, №085-к від 14.06.2012 року, №144-к від 30.08.2013 року, №097-к від 10.07.2014 року, №139-к від 19.10.2015 року; (а.с 184 – 186 т. 3).

Надаючи відповідь на ухвалу суду від 30.06.2020 року про витребування доказів, відповідач послався на те, що надання відповіді по цим питанням або потребує додаткового часу, або є неможливим у зв`язку з вилученням відповідних документів для знищення, за закінченням встановлених строків зберігання. (а.с. 1 – 4 т. 4).

З огляду на викладене суд проводить власний розрахунок сум заробітної плати позивача, що підлягає до стягнення з відповідача за виконання позивачем роботи тимчасово – відсутнього змінного працівника у спірні періоди на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В судовому засіданні, що відбулось 24.11.2020 року, позивач, враховуючи ненадання відповідачем протягом тривалого часу витребуваних судом доказів, зокрема, про його заробітну плату, долучив до матеріалів справи довідку Пенсійного фонду України № 9384/02-05-20 від 03.11.2020 року, яка містить інформацію про нараховану позивачу заробітну плату у період з 2002 по 2015 рік включно. (а.с. 153 – 155 т. 4).

З огляду на викладене суд здійснює власний розрахунок сум, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі інформації та показників, що наведені у вищевказаній довідці.

Так, за наказом по особовому складу від 12.05.2003 № 48 – к змінний оператор позивача по справі ОСОБА_3 перебував у відпустці в період з 5 травня 2003 року по 11 червня 2003 року. Нарахована заробітна плата ОСОБА_1 у травні 2003 року склала 1019,85 грн., його нарахована заробітна плата у червні цього ж року склала 895,35 грн. (а.с. 134 – 135 т. 2, а.с. 153 т. 4).

Враховуючи те, що оператори ГРС чергують (працюють) через добу, зарплатню за місяць оператор ГРС ОСОБА_1 отримував за 15 фактично відпрацьованих робочих змін, за виконання своєї роботи.

Починаючи з 5 травня 2003 року та до 11 червня 2003 року, позивач за свого змінного оператора відпрацював 14 змін у травні 2003 року та 5 змін у червні 2003 року (тобто кожну другу добу, виконував роботу змінного оператора у свій вихідний день).

Таким чином заробітна плата позивача за період з 5 травня 2003 року по 11 червня 2003 року (у період відпустки змінного оператора) розраховується судом наступним чином:

1019,85 грн. (нарахована заробітна плата позивача за травень 2003 року) : 15 змін (кількість добових робочих змін у місяці, у які позивачем виконувалась власна робота) х 14 змін (кількість змін у місяці, в які позивач виконував роботу змінного оператора) х 2 (подвійний розмір оплати праці працівника у його вихідний день) = 1904 грн. (нарахована заробітна плата позивача за виконання ним роботи змінного оператора у травні 2003 року).

Аналогічно суд розраховує заробітну плату, яка мала бути нарахована позивачу у червні 2003 року:

895,35 : 15 х 5 х 2 = 596,90 грн. (нарахована заробітна плата позивача за виконання ним роботи змінного оператора у червні 2003 року).

Таким чином разом, за період з 5 травня по 11 червня 2003 року відпустки ОСОБА_3 та в період виконання його роботи позивачем по справі, останньому відповідачем мало бути нараховано: 1904 грн. + 596,90 грн. = 2500 грн. 90 коп.

Аналогічно суд розраховує заробітну плату позивача і за наступні періоди відпусток змінних операторів позивача з 2004 по 2015 рік включно.

Так, за наказом по особовому складу від 05.05.2004 № 35 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 5 травня 2004 року по 06 червня 2004 року. (а.с. 136 – 137 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 14 змін у травні 2004 та 3 зміни у червні 2004 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

1115,07 : 15 х 14 х 2 = 2181,46 грн. (нарахована заробітна плата у травні 2004 року).

1698,48 : 15 х 3 х 2 = 679,39 грн. (нарахована заробітна плата у червні 2004 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 2181,46 грн. + 679,39 грн. = 2760,85 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 01.03.2005 № 17 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 3 березня 2005 року по 03 квітня 2005 року. (а.с. 138 – 139 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 15 змін у березні 2005 та 1 зміну у квітні 2005 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

1212,19 : 15 х 15 х 2 = 2424,38 грн. (нарахована заробітна плата у березні 2005 року).

1444,66 : 15 х 1 х 2 = 192,62 грн. (нарахована заробітна плата у квітні 2005 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 2424,38 грн. + 192,62 грн. = 2617 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 02.03.2006 № 16 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 02 березня 2006 року по 01 квітня 2006 року. (а.с. 140 – 141 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 15 змін у березні 2006 та 1 зміну у квітні 2006 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

2116,66 : 15 х 15 х 2 = 4233,32 грн. (нарахована заробітна плата у березні 2006 року).

1684,23 : 15 х 1 х 2 = 224,56 грн. (нарахована заробітна плата у квітні 2006 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 4233,32 грн. + 224,56 грн. = 4457,88 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 15.03.2007 № 23 – к на час відсутності другого (змінного) оператора ГРС «Вінниця Східна», виконання його обов`язків з 15 березня 2007 року покладено на позивача по справі ОСОБА_1 (без зазначення в наказі дати припинення виконання таких обов`язків змінного оператора ОСОБА_1 ). (а.с. 142 т. 2).

Матеріали справи не містять доказів про період виконання позивачем роботи свого змінного оператора, починаючи з 15 березня 2007 року, а тому суд, використовує для розрахунку кількості днів відпустки змінного оператора, в яку позивачем виконувалась його робота, наказ по Бердичівському ЛВУ МГ від 17.12.2007 № 561 «Про відпустки», відповідно до якого змінний оператор позивача ОСОБА_3 перебував у відпустці з 18.12.2007 по 25.01.2008. (а.с. 111 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 7 змін у грудні 2007 та 13 змін у січні 2008 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

3045,57 : 15 х 7 х 2 = 2842,53 грн. (нарахована заробітна плата у грудні 2007 року).

2680,88 : 15 х 13 х 2 = 4646,86 грн. (нарахована заробітна плата у січні 2008 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 2842,53 грн. + 4646,86 грн. = 7489,39 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 29.12.2008 № 123 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 29 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року. (а.с. 143 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується та відповідає наказу від 29.12.2008 № 586 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 112 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 2 зміни у грудні 2008 та 15 змін у січні 2009 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

2954,08 : 15 х 2 х 2 = 787,75 грн. (нарахована заробітна плата у грудні 2008 року).

3263,04 : 15 х 15 х 2 = 6526,08 грн. (нарахована заробітна плата у січні 2009 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 787,75 грн. + 6526,08 грн. = 7313,83 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 24.12.2009 № 171 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 29 грудня 2009 року по 27 січня 2010 року. (а.с. 144 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується та відповідає наказу від 24.12.2009 № 636 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 103 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 2 зміни у грудні 2009 та 13 змін у січні 2010 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

2330,08 : 15 х 2 х 2 = 621,35 грн. (нарахована заробітна плата у грудні 2009 року).

3090,69 : 15 х 13 х 2 = 5357,20 грн. (нарахована заробітна плата у січні 2010 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 621,35 грн. + 5357,20 грн. = 5978,55 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 27.07.2010 № 096 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 10 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року. (а.с. 145 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується та відповідає наказу від 27.07.2010 № 384 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 104 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 11 змін у серпні 2010 та 5 змін у вересні 2010 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

4184,49 : 15 х 11 х 2 = 6137,25 грн. (нарахована заробітна плата у серпні 2010 року).

8445,46 : 15 х 5 х 2 = 5630,31 грн. (нарахована заробітна плата у вересні 2010 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 6137,25 грн. + 5630,31 грн. = 11767,56 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 18.07.2011 № 107 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 24 липня 2011 року по 23 серпня 2011 року. (а.с. 146 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується та відповідає наказу від 18.07.2011 № 368 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 105 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 4 зміни у липні 2011 та 12 змін у серпні 2011 року.

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

4702 : 15 х 4 х 2 = 2507,73 грн. (нарахована заробітна плата за липень 2011 року).

4424,58 : 15 х 12 х 2 = 7079,33 грн. (нарахована заробітна плата за серпень 2011 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 2507,73 грн. + 7079,33 грн. = 9587,06 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 14.06.2012 № 085 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 17 липня 2012 року по 16 серпня 2012 року. (а.с. 148 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується та відповідає наказу від 14.06.2012 № 360 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 106 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 8 змін у липні 2012 та 8 змін у серпні 2012 року.

Перебування змінного оператора ГРС у вказаний період у відпустці та виконання його роботи позивачем по справі підтверджується табелями обліку використання робочого часу за липень, серпень 2012 року (а.с. 139, 142 т. 1).

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

4182, 42 : 15 х 8 х 2 = 4461,25 грн. (нарахована заробітна плата за липень 2012 року).

11422, 21 : 15 х 8 х 2 = 12183, 69 грн. (нарахована заробітна плата за серпень 2012 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 4461,25 грн. + 12183, 69 грн. = 16644, 94 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 30.08.2013 № 144 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 12 вересня 2013 року по 10 жовтня 2013 року. (а.с. 150 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується з наказом від 30.08.2013 № 495 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 107 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 10 змін у вересні 2013 та 5 змін у жовтні 2013 року.

Перебування змінного оператора ГРС у вказаний період у відпустці та виконання його роботи позивачем по справі підтверджується табелями обліку використання робочого часу за вересень і жовтень 2013 року (а.с. 180, 185 т. 1).

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

6548,67 : 15 х 10 х 2 = 8731,56 грн. (нарахована заробітна плата за вересень 2013 року).

5977,21 : 15 х 5 х 2 = 3984,81 грн. (нарахована заробітна плата за жовтень 2013 року).

Таким чином разом, за цей період позивачу мало бути нараховано: 8731,56 грн. + 3984,81 грн. = 12716,37 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 10.07.2014 № 097 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 02 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року. (а.с. 151 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується з наказом від 10.07.2014 № 347 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 108 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 13 змін у серпні 2014 року.

Перебування змінного оператора ГРС у вказаний період у відпустці та виконання його роботи позивачем по справі підтверджується табелем обліку використання робочого часу за серпень 2014 року. (а.с. 214 т. 1).

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

5939 : 15 х 13 х 2 = 10294,27 грн. (нарахована заробітна плата за серпень 2014 року).

Таким чином, за цей період позивачу мало бути нараховано: 10294,27 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Так, за наказом по особовому складу від 19.10.2015 № 139 – к змінний оператор позивача по справі перебував у відпустці в період з 01 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року. (а.с. 152 т. 2).

Інформація щодо періоду та тривалості відпустки змінного з позивачем оператора в цей період кореспондується з наказом від 19.10.2015 № 589 по Бердичівському ЛВУ МГ (а.с. 110 т. 2).

Позивач відпрацював за змінного оператора 12 змін у листопаді 2015 року.

Перебування змінного оператора ГРС у вказаний період у відпустці та виконання його роботи позивачем по справі підтверджується табелем обліку використання робочого часу за листопад 2015 року. (а.с. 32 т. 2).

Заробітна плата позивача за наведений період (у період відпустки змінного оператора) розраховується наступним чином:

6697,2 : 15 х 12 х 2 = 10715, 52 грн. (нарахована заробітна плата за листопад 2015 року).

Таким чином, за цей період позивачу мало бути нараховано: 10715, 52 грн. (заробітна плата, яку, за наведений період відпустки змінного оператора, позивачу не нараховано).

Наказ від 15.09.2015 №516 про відпустку ОСОБА_4 у період з 02.10.2015 по 06.10.2015 не свідчить про виконання позивачем роботи ОСОБА_4 у період вказаної відпустки. Матеріалами справи не доведено, що в період вказаної відпустки на позивача по справі покладались обов`язки ОСОБА_4 , а тому твердження позивача, що в 2015 році ним відпрацьовано 15 змін за змінного оператора (а не як встановлено судом 12 змін) перед судом не доведено. (а.с. 109, 206 т. 2).

Таким чином сума коштів, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, як заробітна плата позивача, розрахована у подвійному розмірі, за періоди виконання позивачем, у свої вихідні дні, роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці за спірні періоди становить 104844,12 грн. (що є сумою коштів за всіма розрахованими судом місяцями виконання роботи змінного оператора), з відрахуванням відповідачем, як податковим агентом позивача, з вказаної суми всіх передбачених законодавством України податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, на суму коштів, що розрахована судом.

Суд не приймає до уваги розрахунок невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години з 17.05.2002 по 2015 рік включно, що проведено позивачем, оскільки позивачем здійснено свій розрахунок виходячи з показника середнього заробітку за один місяць – 9220,68 грн., який був встановлений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.10.2016 у справі № 127/9425/16 – ц виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_1 , що мала місце в 2016 році, та визначалась для здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд не вбачає підстав для застосування вказаного показника середньої заробітної плати за 2016 рік для обрахунку заробітної плати позивача у періоди відпусток змінного оператора у період з 2003 по 2015 рік включно. (а.с.66 т. 1, а.с. 206,207 т. 2).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни (30 хвилин роботи під час кожної зміни), суд зважає на наступне.

Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2019 року у цій справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що суди належним чином не перевірили доводи позивача, не витребували та не перевірили графіка чергувань операторів газорозподільних станцій «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», який, як стверджував ОСОБА_1 , збігається з графіком чергувань операторів ГРС «Ластівка». Верховний Суд констатував, що суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни понад норму по 30 хвилин кожної зміни (з 08.00 год. до 08.30 год.).

Усуваючи вказану неповноту суд своєю ухвалою від 30.06.2020 року під час нового розгляду справи, витребував графіки чергувань операторів газорозподільних станцій «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» за періоди з 2002 по 2015 рік включно. (а.с. 185 – 186 т. 3).

У відповідь на наведену ухвалу суду відповідач своїм листом б/н від 07.09.2020 повідомив, що в Бердичівському ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» складався єдиний графік чергувань операторів ГРС Бердичівського ЛВУМГ, а тому АТ «Укртрансгаз» не може надати графіки чергувань операторів ГРС «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» за період з 2002 по 2015 рік. (а.с. 1-4 т. 4).

Разом з тим, як встановлено судом з графіків двозмінної роботи з надомним чергування операторів ГРС Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» за 2014 – 2015 роки по ГРС Бердичівського ЛВУМГ, було встановлено наступний режим роботи: Кожен оператор ГРС чергує через добу. Прийом – передача зміни о 8-00 год. З 8-00 до 10-00, 11-30 до 14-00 та з 15-30 до 17-00 оператор працює безпосередньо на ГРС, 18 годин чергує вдома. (а.с. 113 – 118 т. 1)

Позивач в судовому засіданні на запитання представника відповідача повідомив, що він працював за графіком двозмінної роботи (чергувань) по ГРС та з ними під час своєї роботи у структурі відповідача був ознайомлений.

Графіки роботи Бердичівського ЛВУМГ на рік, графіки роботи працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу з 2000-2013 рік знищені, а тому не можуть бути судом оцінені. (а.с. 73 т. 2)

Відповідно до п.10.2.2.8 Правил технічної експлуатації магістральних газопроводів (2014 року), які є обов`язковими для філій ПАТ «Укртрансгаз», оператори служби ГРС повинні працювати за графіком, затвердженим начальником служби ГРС (начальником ЛЕС) та погодженим з профспілковою організацією (згідно вимог колективного договору). Забороняється чергування одного оператора протягом двох установлених термінів чергування підряд. (а.с.37 т.4)

Подібне за змістом положення містять і Правила технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів 2001 року (п. 4.2.6 Правил).

Описані вище судом графіки, які безпосередньо поширювали свою дію на позивача як оператора газорозподільної станції «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» спростовують позицію позивача, що ним кожної зміни його роботи на протязі 30 хвилин понад норму здійснювався прийом-передача зміни іншому працівнику (змінному оператору) з 08.00 год. до 08.30 год.

Будь – яких підстав стверджувати, що позивач виконував роботу понад норму, на протязі 30 хвилин, кожної зміни під час її прийому – передачі, з 2003 по 2015 рік включно, судом не встановлено.

Наявна в матеріалах справи жодним чином не засвідчена копія графіку роботи операторів ГРС «Ластівка» від 28.12.2006, як і копія графіку роботи операторів ГРС «Він. Південна» від 25.12.2010, не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів роботи позивача у справі на ГРС «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» кожної зміни його роботи на протязі 30 хвилин понад норму (прийом-передача зміни іншому працівнику (змінному оператору) з 08.00 год. до 08.30 год.), оскільки: 1) позивач ніколи не працював на ГРС «Ластівка» як і на ГРС «Він. Південна»; 2) вказані копії графіків не містять будь – якої інформації щодо специфіки роботи саме операторів ГРС «Ластівка» та «Він. Південна». Окрім наведеного, копії графіків містять відповідну примітку, згідно якої за певних обставин даний графік роботи може змінюватися. (а.с. 91 т. 2; а.с. 110 т. 3)

Прийняття вказаних документів в якості підстав для встановлення факту роботи позивача кожної зміни понад 30 хвилин та, відповідно, нарахування йому за вказану роботу заробітної плати в подвійному розмірі, означало б ґрунтувати рішення суду на припущеннях, що цивільний процесуальний закон не допускає.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають, вони не ґрунтуються на будь – яких належних та допустимих доказах та не підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Враховуючи предмет спору у справі позивач на стадії подання позову був звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в першому реченні ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 72, 97, 106, 107, 110, 115, 233 КЗпП України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години, починаючи з 17 травня 2002 року по даний час задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» ідентифікаційний код 30019801, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 невиплачену заробітну плату за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці за період з 2003 по 2015 рік включно, в сумі 104844,12 грн. (сто чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні, 12 коп.), з відрахуванням (утриманням) з вказаної суми коштів всіх передбачених законодавством України податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртрансгаз», ідентифікаційний код 30019801, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1.

Повний текст рішення суду складено 24.12.2020 року.

Суддя: