Рішення № 93811186, 23.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13970/20

Провадження № 2/127/2175/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» про визнання дій протиправними та внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» про визнання дій протиправними та внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в якому просить визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» при розгляді вимог ОСОБА_1 про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів за вкладом у АТ «ІМЕКСБАНК» по договору №1140023573, зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» внести зміни до Реєстру акцептованих кредиторів та включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 по договору №1140023573 до реєстру.

Позов мотивований тим, що 19.05.2014 року між ОСОБА_1 та АТ «ІМЕКСБАНК» було укладено договір №1140023573 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року. Відповідно до п.3.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 37000 доларів США. Внесок на умовах договору позивачем 19.05.2014 року був переданий відповідачу, а останнім отриманий на депозитний рахунок в повному обсязі. Відповідно до договору про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) процентна ставка за користування внеском протягом строку внеску складала 11% річних. Відповідно до договору про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) строк внеску до 19.06.2015 року. Відповідно до п.6.1 публічного договору №1 відповідач був зобов`язаний перерахувати суму внеску і суму нарахованих процентів у строк, що визначений в договорі про приєднання до договору, тобто до 19.06.2015 року. Публічним договором №1 допускається його дострокове розірвання та передбачається порядок такого дострокового розірвання, зокрема, відповідно до положень п.6.4.1. 26.03.2015 року у відповідності до встановленого порядку позивач подав письмову заяву з повідомленням про дострокове розірвання договору №1140023573 за 7 банківських днів до дати розірвання. Однак будь-якого реагування зі сторони банку на заяву позивача не було. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду про стягнення суми заборгованості. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2015 року стягнуто на користь позивача з АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість за договором №1140023573 від 19.05.2014 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року у розмірі 37 814 доларів США, з яких: 37 000 доларів США – заборгованість по вкладу та 814 доларів США – заборгованість по відсоткам. Позивач на виконання рішення суду подав до Приморського ДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчий лист, однак державним виконавцем було відмовлено позивачу в відкритті виконавчого провадження, оскільки виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебувала в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем. 23.12.2015 року ОСОБА_1 отримав гарантовану суму відшкодування за вкладами в розмірі 200 000 гривень. 20.01.2020 року позивач звернувся до ФГВФО з заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих кредиторів АТ «ІМЕКСБАНК», однак листом від 04.02.2020 року позивачу в цьому було відмовлено. Позивач вважає, що невиплата відповідачем йому решти суми банківського вкладу порушує його право володіння майном що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано позивачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

26.11.2020 року на електронну адресу суду від представника АТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Мізунського А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до Фонду з кредиторськими вимогами.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив її задовольнити. Пояснив суду, що оскільки судом було ухвалено рішення про стягнення з Банку на користь позивача депозиту він вважає, що ФГВФО мав автоматично включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих кредиторів. На запитання суду, яка правова підстава такого твердження представника позивача щодо автоматичного включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, останній відповів, що такої норми в Законі України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не існує.

Окрім наведеного в судовому засіданні представник позивача представив суду письмове клопотання згідно якого просив замінити первинного відповідача АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

На запитання суду чи підтримує представник позивача своє клопотання та необхідності ухвалення судом з цього приводу відповідного процесуального рішення представник позивача повідомив, що первинного відповідача, який зазначений в позовній заяві, він вважає належним, однак представник відповідача настільки часто наголошував на цій обставині у відзиві на позовну заяву, що представник позивача з цього приводу вирішив підготувати відповідне клопотання, зазначив, що наявність цього клопотання не потребує ухвалення судом відповідного процесуального рішення з заміни відповідача у справі.

З огляду на наведену процесуальну позицію представника позивача суд не вбачав підстав для ухвалення відповідного процесуального рішення за заявленим клопотанням, оскільки представник позивача в судовому засіданні, заявивши відповідне клопотання, фактично його не підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши позивача та його представника, враховуючим зміст заяви представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2014 року між АТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №1140023573 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року (вклад «Постійний клієнт» 13 міс., вид вкладу «-ПосК13м11%$) (а.с.9-14).

Відповідно до умов договору (депозиту) позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 37 000 дол. США на умовах договору зі сплатою 11% річних і зобов`язався повернути зазначені кошти 19.06.2015 року.

Відповідно до п.п.6.4.1 та п.8.1.4 договору вкладник має право звернутись до банку з письмовою вимогою про повернення суми вкладу або частини до закінчення строку розміщення вкладу, вказаного в договорі про приєднання до договору.

Скориставшись передбаченим договором правом на дострокове повернення вкладу ОСОБА_1 26.03.2015 року направив голові АТ «ІМЕКСБАНК» заяву, в якій повідомив, що бажає достроково розірвати договір депозиту №1140023573 від 19.05.2014 року, просив повідомити його про строк та умови повернення йому вкладу (а.с.15).

На вказану заяву листом №4972/1 від 23.04.2015 року Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ІМЕКСБАНК» Северин Ю.П. повідомив ОСОБА_1 , що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 26.01.2015 року №50 «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО 26.01.2015 року прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ІМЕКСБАНК», та що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники АТ «ІМЕКСБАНК» можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Виплати за цими договорами здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на 27.01.2015 року, але не більше 200 000 гривень; подання до Фонду заяв на виплату коштів до договорами банківського рахунку та за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до введення та під час тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», законодавством не передбачено. За такими договорами виплата коштів здійснюватиметься за списками вкладників, які формує уповноважена особа Фонду (а.с.16).

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №16 від 26.01.2015 року та №84 від 23.04.2015 року з 27.01.2015 року по 26.05.2015 року в АТ «ІМЕКСБАНК» було запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 27.05.2015 року рішенням Фонду №105 від 27.05.2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК».

29.05.2015 року в газеті «Голос України» (№94 (6098) було опубліковано оголошення з інформацією про ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам АТ «ІМЕКСБАНК».

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про стягнення з АТ «ІМЕКСБАНК» суми вкладу, який заочним рішенням суду від 27.08.2015 року у справі №127/13074/15-ц було задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року договір №1140023573 від 19.05.2014 року у розмірі 37 814 (тридцять сім тисяч вісімсот чотирнадцять) доларів США, з них: 37 000 дол. США - заборгованість по вкладу та 814 дол. США - заборгованість по відсоткам.

Зазначене рішення суду відповідачем оскаржено не було, рішення набуло законної сили 08.09.2015 року (http://reestr.court.gov.ua/Review/49397803).

Вінницьким міським судом Вінницької області 29.09.2015 року видано виконавчий лист у справі №127/13074/15-ц.

22.12.2015 року позивачем було надіслано виконавчий лист до Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області для виконання, однак 05.01.2016 року головним державним виконавцем Калашніковим Р.В. відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Одеської області було винесено постанову №49761381 про відмову у відкритті виконавчого провадження, причиною відмови є те, що було офіційно оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом.

З метою оскарження постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року в задоволенні скарги було відмовлено. Суд з посиланням на норми статей 383, 387 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» дійшов висновку про безпідставність скарги ОСОБА_1 на дії суб`єкта оскарження з приводу відмови у відкритті виконавчого провадження, про що 05 січня 2016 року винесена відповідна постанова ВП №49761381. Суд дійшов висновку про правомірність дій суб`єкта оскарження, відповідність їх закону та не знайшов підстав для задоволення вимог заявника через безпідставність, необґрунтованість та неправомірність викладених ОСОБА_1 у скарзі вимог.

Зазначену ухвалу ОСОБА_1 було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, однак ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21.04.2016 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року залишено без змін, постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21.04.2016 року – залишено без змін.

В цій же Постанові Верховним Судом встановлено, що відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що головний державний виконавець Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції Калашніков Р.В. відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, врахував, що з 21 травня 2015 року запроваджено ліквідацію ПАТ «Імексбанк», на момент ухвалення Вінницьким міським судом Вінницької області рішення від 27 серпня 2015 року про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором банківського вкладу уже було неможливим стягнення з нього коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

По завершенню судового розгляду Верховним Судом, 20.01.2020 року позивач звернувся до Фонду із заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих кредиторів (а.с.36-37).

Фонд листом повідомив ОСОБА_1 про те, що кредиторські вимоги ним не були заявлені у встановлені законодавством строк та вважаються погашеними, звернув його увагу на те, що рішенням суду у справі №127/13074/15-ц від 27.08.2015 року не врегульовано порядок внесення відомостей про залишок заборгованості до Реєстру акцептованих кредиторів АТ «ІМЕКСБАНК», воно не зобов`язує Банк щодо вчинення дій (а.с.35).

Пунктом 16 ч.1 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції станом на 08.03.2015 року) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 54 ст. 2 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.

Статтею 17 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п.3 ч.2 та ч.3 ст.46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частинами 1, 2, 4 та 5 ст.45 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет; Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів; протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов`язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (ч.4 ст.49 Закону).

Судом встановлено, що кредиторські вимоги вкладників АТ «ІМЕКСБАНК» приймалися з 29.05.2015 до 30.06.2015 року включно.

Тобто, визначеним Законом останнім днем для звернення кредиторів до Фонду з вимогами було 30.06.2015 року.

Натомість свої кредиторські вимоги ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, заявлено більш ніж через 4,5 років (в січні 2020 року), тобто після закінчення такого строку, тому суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 заявлено ним поза межами строку, встановленого Законом, та є (вважаються) погашеними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 року у справі №456/450/16-ц зазначила, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном – неправомірним; Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.

Згідно доводів позовної заяви представник позивача вважає, що строк, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», впродовж якого позивач мав право заявити до Фонду свої кредиторські вимоги, пропущено не з волі позивача, оскільки останній вважав, що його заява про розірвання договору депозиту має слугувати підставою для повернення Банком чи Фондом всієї суми депозиту та автоматичного його включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Разом з тим з тим така позиція представника позивача не має під собою жодного правового підґрунтя, позивач клопотання про поновлення строку на звернення до уповноваженої особи Фонду з вимогою про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не заявляв, підстав поважності причин пропуску визначеного законом строку на протязі більш ніж 4 роки в позові не вказав, доказів поважності причин пропуску такого строку суду не надав.

Згідно доводів представника позивача наявність рішення суду про стягнення на користь позивача депозиту не зобов`язує звертатися до Фонду з вимогою про включення його вимог до реєстру акцептованих кредиторів.

Однак таке твердження представника позивача є хибним, оскільки наявність рішення суду про стягнення з банку «депозитної» заборгованості не тягне за собою автоматичне включення таких вимог до реєстру вимог акцептованих кредиторів, оскільки за приписами ст.ст. 45,49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” обов`язок щодо звернення до Фонду з відповідною заявою покладено саме на кредиторів, тобто в даному випадку на позивача.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.03.2018 року у справі № 910/8793/17.

Матеріали справи не містять доказів направлення копії рішення суду про стягнення на користь позивача суми депозиту разом із заявою про включення вимог позивача до реєстру акцептованих кредиторів в строк, визначений для цього Законом.

На підставі викладеного суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача з відмови про включення до реєстру акцептованих кредиторів вимог ОСОБА_1 за вкладом у АТ «ІМЕКСБАНК» по договору №1140023573 протиправними, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Так само не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру акцептованих кредиторів та включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 по договору №1140023573, оскільки така вимога є похідною від попередньої, підстав для її задоволення судом не встановлено.

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 2, 10-12, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» про визнання дій протиправними та внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АТ «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», ЄДРПОУ 20971504, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Повний текст рішення складено 24.12.2020 року.

Суддя: