Рішення № 93809637, 24.12.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21589/19

Провадження № 2/344/1466/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позову зазначив, що 02.07.2007 року він прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» на посаду «контролера». 23 листопада 2019 року на адресу його місця проживання надійшов лист, відправник – «ТОРГОВИЙ СЕРВІС». У конверті вказаного листа знаходилося три документа, датовані різними датами, але всі за підписом генерального директора ТОВ «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» - Халаменди Ігоря Анатолійовича, а саме: вимога про внесення коштів від 21.11.2019 № 21/9; Наказ № 98-к від 15.11.2019 «Про звільнення», згідно якого позивача звільнено з роботи з 15.11.2019 у зв`язку із втратою довір`я до нього з боку власника та повідомлення про звільнення від 15.11.2019. Зазначає, що в коло його посадових обов`язків як контролера входить контроль за тим, щоб особи, які здійснюють торгівлю на ринку безпосередньо у визначених торгових місцях, сплачували ринковий збір, і отримували на підтвердження цього документ, який дає їм право здійснювати торгівлю своїм товаром. Тобто, фактично його посадові обов`язки зводяться до обходу торгових місць та перевірки наявності розрахункового документа щодо сплати ринкового збору за відповідний день, а платежі за користування торговими місцями в ТОВ «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» (ринковий збір) вносяться безпосередньо до каси Товариства самими особами, які здійснюють торгівлю на ринку. Приймання платежів та видачу розрахункових документів на підтвердження оплати здійснює касир ТОВ «ТОРГОВИЙ СЕРВІС». Таким чином, жодного обслуговування грошових цінностей він не здійснював, кошти під звіт він не отримував. Обслуговування грошових коштів не входило в коло його посадових обов`язків, а тому вважає, що дані обставини повністю виключають підстави для його звільнення за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити з підстав наведених в позовній заяві. Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що в його обов”язки входила перевірка наявності у осіб, які здійснювали торгівлю на ринку, квитанцій про оплату за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс». Він талони не видавав, оскільки не мав касового апарату.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення позовних вимог при цьому зазначила, що Наказом по підприємству затверджено Положення про ринковий збір ТОВ «Торговий Сервіс» з яким ознайомлено всіх працівників підприємства в тому числі і позивача. В обов`язки ОСОБА_1 входило видача контролерам талонів, що підтверджують оплату ринкового збору, отримання від них коштів зібраних з осіб, які мали намір здійснювати Торгівлю на ринку в м. Івано-Франківську за адресою: вул. Дністровська,5 та здача готівки (виручки) щодня, крім вихідних в касу підприємства до 14 год. Підтвердженням того, що ОСОБА_1 дійсно безпосередньо обслуговував грошові цінності, щодня здавав виручку до каси підприємства є наказ про закріплення за ОСОБА_1 касового апарата, прибуткові касові ордери та касова книга підприємства. Проте, в даній справі надання письмових доказів, зокрема, тих які були наявні у роботодавця станом на 24.10.2019 року та підтверджували б правову позицію відповідача є обмеженим, зважаючи на обставини, які відбулися 24 жовтня 2019 року, а саме: рейдерське захоплення підприємства групою осіб. Відповідач фактично позбавлений права управління підприємством, здійснення будь-якої господарської діяльності, всі документи підприємства, в тому числі первинна документація товариства, касові документи, програмне забезпечення, апаратне забезпечення та електронні цифрові підписи, трудові книжки працівників товариства, касові апарати, викрадені невідомими особами (даний факт розслідується в кримінальному провадженні) і про це відомо позивачу. Щодо доказів на підставі яких відповідач обґрунтовує свою правову позицію та які зважаючи на вищевикладене може надати суду, то відповідачем до матеріалів справи долучено копію доповідної записки від 15.11.2019р. та акту № 1/19 від 15.11.2019р.

В судове засідання свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з”явилися. Враховуючи, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, обставини, які відомі свідкам та зазначені в клопотанні представника відповідача про їх виклик, мають бути підтверджені відповідними письмовими доказами, які були подані суду та яким суд буде надавати відповідну оцінку при постановленні рішення, суд вважав за доцільне завершити розгляд справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді контролера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс». Дана обставина сторонами не оспорюється та доказуванню не підлягає.

Згідно доповідної записки Генеральному директору ТОВ «Торговий сервіс» Халаменді І.А. від бухгалтера-касира від 15.11.2019 року, вбачається, що працівниками підприємства, серед яких зазначено контролера ОСОБА_1 , який зобов`язаний приймати платежі за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс» ( на ринку) та видавати талони, з 28.10.2019 року по даний час отримані в інтересах Товариства кошти не вносяться (а.с.77).

Згідно Акту Про службове розслідування за фактом привласнення грошових цінностей працівниками ТОВ «Торговий сервіс» №1/19 від 15.11.2019 року комісією рекомендовано генеральному директору Товариства – ОСОБА_7 звільнити працівників товариства, серед яких зазначено ОСОБА_1 із займаних посад з 15.11.2019 року, у зв`язку зі втратою довір`я до них з боку власника; звернутись до правоохоронних органів із заявою про перевірку викладених в акті обставин; направити працівникам повідомлення-вимоги про внесення коштів в касу або на рахунок Товариства впродовж наступного дня після отримання вимоги (а.с.76).

Згідно копії наказу про звільнення №98-к від 15.11.2019 року, виданого ТзОВ «Торговий сервіс», вбачається, що ОСОБА_1 , контролера, звільнено з роботи з 15 листопада 2019 року в зв`язку зі втратою довір`я до нього з боку власника, п.2 ст.41 КЗпП України. Підстава: Акт службового розслідування за фактом привласнення грошових цінностей від 15.11.2019 року.

Генеральним директором ТзОВ «Торговий сервіс» ОСОБА_7 було повідомлено ОСОБА_1 про звільнення шляхом направлення на поштову адресу позивача повідомлення про звільнення від 15.11.2019 року, наказу про звільнення від 15.11.2019 року та вимоги про повернення грошових коштів.

21.11.2019 року Генеральний директор ТОВ «Торговий сервіс» І.А.Халаменда звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про внесення коштів в якій зазначається, що ОСОБА_1 , контролером в обов`язки якого входить приймання платежів за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс» (на ринку) та видача відповідних платіжних документів в період з 28.10.2019 року по даний час отримані в інтересах Товариства кошти не внесені ані в касу Товариства, ані на розрахунковий рахунок, тому вимагали негайно внести вищезгадані кошти на розрахунковий рахунок Товариства НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк».

За змістом до п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз`яснено у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Тобто, розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довір`я та звільнення позивача відповідно до Наказу №98-к про звільнення слугував Акт службового розслідування за фактом привласнення грошових цінностей від 15.11.2019 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював в ТОВ “Торговий Сервіс”. В період з 14.11.2020 року по 21.11.2020 року позивач був на роботі. Контролери перевіряли наявність квитанцій про оплату за користування торговими місцями та направляли осіб, які здійснювали торгівлю на ринку, для проведення оплати за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс» (на ринку) в бухгалтерію.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працював в ТОВ “Торговий Сервіс”. ОСОБА_1 також працював в ТОВ “Торговий Сервіс” на посаді контролера. Особи, які здійснювали торгівлю на ринку, проводили оплату за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс» (на ринку) в бухгалтерії. Він не бачив у ОСОБА_1 касового апарату.

Аналогічні пояснення надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 .

Разом з цим, у порушення вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування обставин, які наведені в наказі про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Доказів того, що ОСОБА_1 займаючи посаду контролера ТОВ «Торговий сервіс» безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності згідно його посадовими обов`язками відповідачем також суду не надано. З акту про службове розслідування не можливо встановити, що ОСОБА_1 згідно його посадових обов`язків був вповноважений прийманням платежів за користування торговими місцями в ТОВ «Торговий сервіс», оскільки суду не надано такої посадової інструкції, наказу по підприємству затвердженого Положення про ринковий збір ТОВ «Торговий Сервіс» та наказу про закріплення касового апарату, на що посилався представник відповідача. Твердження відповідача про неможливість надання письмових доказів, які підтверджували правову позицію відповідача, не може бути прийнято судом уваги, оскільки суд має безпосередньо дослідити докази по справі.

Відповідно до ч.1 ст.235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин відповідачем не доведено правомірності підстав розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , як контролером, за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а саме втрати довіри, тому суд дійшов висновку, що наказ № 98-к від 15 листопада 2019 року «Про звільнення» слід визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на роботі на посаді контролера товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» з 15 листопада 2019 року відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Як вбачається з витягу з інтернет ресурсу відомостей Пенсійного фонду про доходи ОСОБА_1 за вересень 2019 року - жовтень 2019 року нарахована заробітна плата у розмірі 8542,00 грн., таким чином суд визначає середньомісячну зарплату позивача у розмірі 4271,11 (4242,22 грн. за вересень 2019 р. + 4300,00 грн. за жовтень 2019 р. = 8542,22 : 2), а середньоденна зарплата становить 198,66 грн. (8542,22 : 43 робочі дні), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2019 року по 22.12.2020 року у розмірі 55227 гривень 48 копійок, виходячи з наступного розрахунку ( 198,66 грн. х 278 р.д.).

Оскільки при зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги, що підлягають задоволенню одночасно мають майновий та немайновий характер, то відповідно до ст.ст. 3, 6 Закону України «Про судовий збір» в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1814 грн. 80 коп.

Крім того, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає допущенню до негайного виконання.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 41 ч. 1 п. 2, 232, 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 98-к від 15 листопада 2019 року «Про звільнення».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на роботі на посаді контролера товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СЕРВІС» з 15 листопада 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс», ЄДРПОУ 31790495, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2019 року по 22.12.2020 року у розмірі 55227 ( п”ятдесят п”ять тисяч двісті двадцять сім) гривень 48 копійок з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4271 гривня 11 копійок звернути до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс», ЄДРПОУ 31790495, на користь держави судовий збір в розмірі 1814 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс», ЄДРПОУ 31790495.

Суддя: Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року