Рішення № 93806853, 22.12.2020, Болградський районний суд Одеської області

22.12.2020

Справа № 521/18656/14-ц

Провадження № 2/497/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі Одеської філії ПАТ "Укрсиббанк", третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , про припинення зобов`язання поруки,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 року представник позивача ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності (а.с.36-37), звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за Договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) № 11185762000 від 19 липня 2007 року в сумі 111 359,76 доларів США 76 центів, з яких: 72 854,26 доларів США – заборгованість за простроченим кредитом; 38 427,45 доларів США – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 11,44 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 66,61 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11185762000 від 19.07.2007 року 10 грн., з яких 10 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Вимоги мотивує тим, що 19.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» - з 21.12.2009 року Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) № 11185762000. Відповідно до умов Кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 75 000,00 доларів США, а вона в свою чергу зобов`язалася повернути його в повному обсязі не пізніше 19 липня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,50% річних. Щомісячно позивачка повинна була сплачувати платіж в сумі 845,00 доларів США. Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11185762000 від 19 липня 2007 року було укладено Договір поруки №128402 від 19 липня 2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , а 22 березня 2010 року договір поруки №128403 з ОСОБА_5 . Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 08.10.2014 року заборгованість склала 111 359,76 долари США, що за курсом НБУ станом на 08.10.2014 року становить 1 142 130,96 грн., яку відповідачка в добровільному порядку не сплачує, тому позивач змушений звернутися до суду з цім позовом.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 24.10.2014 року відкрито провадження по справі.

10.12.2014 року ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси позовну заяву ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, в частині інших вимог позивача провадження продовжено.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 10.12.2014 року, яку було змінено ухвалою того ж суду від 10.02.2015 року, цивільну справу надіслано до Приморського районного суду м.Одеси за підсудністю.

В подальшому ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29.02.2016 року, яку залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2016 року, справу знову надіслано за підсудністю, але вже до Болградського районного суду Одеської області.

Так, ухвалою судді Болградського районного суду Тимошенко І.В. від 07.06.2016 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді того ж суду ОСОБА_6 від 07.10.2016 року справу було прийнято до провадження, через те, що суддя Тимошенко І.В. була відрахована зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку.

26.09.2016 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , який діє на підставі ордеру серії ОД №054886 та угоди про надання правової допомоги №01-ГД/2016 від 22.06.2016 року (Т.1 а.с.143, 144) надав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечує проти наявності основного боргу 72 854,26 доларів США, але не згоден з розрахунком щодо заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом – 38 427,45 дол. США, пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 11,44 дол. США, пенею за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 66,61 дол. США. Зазначив, що з цього приводу була подана позовна заява до Приморського районного суду м.Одеси про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсними умови договору № 111857962000 від 19 липня 2007 року, укладеного між, ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», тому просив суд зупинити провадження до розгляду цієї справи (Т.1 а.с.204-208).

Ухвалою суду від 08.02.2017 року провадження по справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням по справі №522/17044/16-ц.

16.05.2019 року провадження було поновлено, та в зв`язку з тим, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільно процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні.

31.07.2019 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 27.09.2018 року та ордеру серії ОД №331184 від 30.07.2019 року (Т.2 а.с.23, 27) надав відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог, щодо солідарного стягнення відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що банк про підвищення процентної ставки її не повідомив та згоди на такі зміни вона не надавала. Безпосередньо в Договорі поруки №128402 від 19.07.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 непередбачено, зокрема можливості зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя чи укладення окремої угоди. Таким чином, якщо в Договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а поручитель не була проінформована та не надавала згоди на збільшення розміру у її відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг її відповідальності. Також зазначає, що Банк втратив право вимагати від ОСОБА_3 зобов`язання за договором поруки № 128402, від 19.07.2007 року за період з 19.07.2007 року по 07.06.2016 року, отже порука припинилася у жовтні 2011 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а кредитор не пред`явив вимоги до поручителя (Т.2 а.с.20-22).

Також представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 надав ще один відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Банк підвищуючи процентну ставку без належного попередження Позичальника порушив п.10.2 Кредитного договору, а не перерахувавши кредитну ставку в бік зменшення (до 12,5% річних) порушив ч.2 п.1.3.1 цього договору. Отже внаслідок незаконного підвищення процентної ставки Банком ОСОБА_1 , за кредитним договором № 111857962000 від 19.07.2007 року, необґрунтований борг на суму 111 359 дол. США 76 центів. При цьому на думку ОСОБА_1 , підвищуючи процентну ставку на 100% Банк необґрунтовано вимагає подвійну суму заборгованості (Т.2 а.с.28-29).

06.09.2019 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_7 надав до суду зустрічну позовну заяву про визнання припиненим зобов`язання поруки ОСОБА_3 , яке виникло у неї на підставі Договору поруки № 128402, від 19 липня 2007 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на підставі Кредитного Договору №111857962000 від 19.07.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 на надання споживчого кредиту (Т.2 а.с.62-67), в який представник посилається на вимоги ч.1 ст.559 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року зустрічну позовну заяву було прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом (Т.2 а.с.77, 80-81).

В той самий день клопотання ОСОБА_7 задоволено та по справі призначено економічну експертизу розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а провадження по справі зупинене до отримання висновку експертизи (Т.2 а.с.78-79, 82-83).

Ухвалою суду від 25.02.2020 року провадження по справі поновлено (а.с.Т.3 а.с.20).

01.06.2020 року представник ОСОБА_3 – адвокат Скорохватов О.М. надав заяву в якій просить задовольнити зустрічну позовну заява, а також стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (Т.3 а.с.38-41).

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача за первісним позовом, а за зустрічним позовом – представник відповідача – Терентьєва Д.Д., яка діє на підставі довіреності №24-1/21572 від 03.03.2020 року, в судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Укрсиббанк», позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідачів за первісним позовом – Скорохватов О.М., а за зустрічної позовною заявою - представник позивачки ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду справу були повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, їх інтереси в суді представляв адвокат Скорохватов О.М.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Щодо первісного позову:

Судом встановлено, що 19 липня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11185762000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 75 000,00 доларів США зі сплатою процентів за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 378 750,00 грн. за курсом Національного банку України. Строк кредитування – 252 місяці, але повернення кредитних коштів повинне бути не пізніше 19.07.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди (Т.1 а.с.6-16).

Відповідно до п.п.1.2.2. цього договору ОСОБА_1 зобов`язалася повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 845,00 доларів США. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п.1.3.1, 10.2 цього Договору. Як вбачається з умов договору день сплати ануїтетного платежу – це 19 число кожного календарного місяця строку кредитування (а.с.6).

Пунктом 1.3 Договору передбачена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 12.5 %. У випадку, якщо банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п.10.2 даного Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому періоді.

Також сторони у пункті 4.6 передбачили дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів у випадках встановлених п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього Договору та/або порушень істотних умов Договору та застосування Банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 12 цього Договору.

Згідно з п.12.1 Договору сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього Договору та направлення Банком на адресу позичальника повідомлення про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни адреси або з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення Банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту від Банку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спочатку ОСОБА_1 своєчасно проводила розрахунок за кредитним договором, вносивши відповідний платіж на рахунок Банку, останній платіж по погашенню тіла кредиту вона здійснила 15.01.2010 року, а 15.06.2011 року, вона сплатила 500 доларів США, які погасили тільки частину заборгованості по процентах, тобто 19.02.2010 року банку стало відомо про порушення Позичальником своїх зобов`язань, щодо повернення тіла кредиту, а з 19.07.2011 року ОСОБА_1 взагалі перестала вносити відповідні платежі.

Суд вважає за можливим застосувати вимоги ст. 1050 ЦК України про дострокове повернення кредитних коштів, хоча сторонами передбачено порядок дострокового повернення кредиту за умови надсилання Позичальнику відповідного повідомлення, та Банком не надано до суду відповідних доказів надіслання такого повідомлення на адресу ОСОБА_1

Щодо нарахованих відсотках за користування кредитом.

Як було встановлено судом раніше між сторонами було укладено кредитний договір № 111857962000 на надання споживчого кредиту зі сплатою за користування кредитом процентної ставки у розмірі 12,5 % річних при застосуванні ануїтетної схеми погашення.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань ОСОБА_1 щодо сплати кредитних коштів, станом на 08.10.2014 року заборгованість, на думку позивача за первісним позовом, склала 111 359,76 доларів США, а саме:

-72 854,26 доларів США – заборгованість за простроченням кредиту;

-38 427,45 доларів США – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-11,44 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-66,61 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Але стосовно нарахування підвищеної процентної ставки ОСОБА_1 зверталася до Приморського районного суду м.Одеса та рішенням суду від 07 грудня 2017 року, яке постановою Одеського апеляційного суду від 09.04.2019 року, в цій частині було залишено без змін, дії ПАТ «УкрСиббанк» щодо збільшення процентної ставки до 20,5% річних з 30 травня 2010 року та до 25% річних з 19 серпня 2010 року за договором про надання споживчого кредиту № 11185762000 від 19 липня 2007 року, були визнані неправомірними.

Як вбачається з висновку експерта № 19-7223/7224 судово-економічної експертизи, складеної 31.01.2020 року, на підставі ухвали суду, що проведеним дослідження, за наданими документами, визначається, що сума боргових зобов`язань, зазначена у Довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 в сумі 111 359,76 доларів США, враховує збільшене зобов`язання на 3 465,49 доларів США (Т.3 а.с.2-16).

Тому суд визначаючи суму, яка підлягає до стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , вважає необхідним відрахувати цю суму з основного боргу (111 359,76 – 3 465,49 = 107 894,27 доларів США), тобто суд вважає, що до стягнення підлягає сума - 107 894,27 доларів США.

Статтею 524 ЦПК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Як вбачається з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави.

Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема кредиту, не суперечить чинному законодавству.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, з цього приводу Велика Палата Верховного Суду в постанові №464/3790/16-ц від 16.01.2019 року зазначила, що була висловлена правова позиція, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі №14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.10.2019 року у справі 723/304/16-ц.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у доларах США без визначення еквівалента суми боргу в національній валюті в розмірі 107 894,27 доларів США.

Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та зустрічного позову.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11185762000 від 19 липня 2007 року було укладено Договір поруки № 128402 від 19 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 (а.с.18-19).

Відповідно до умов договору (основний борг) поручитель поручився перед Кредитором (ПАТ «УкрСиббанк») за виконання зобов`язань Боржника ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу, за Основним договором (Договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11185762000 від 19.07.2007) в сумі 75 000,00 доларів США, що в еквіваленті 378 750,00 грн.

Згідно з умовами зазначеного договору (проценти та інші платежі) поручитель поручився перед Кредитором (ПАТ «УкрСиббанк») за виконання зобов`язань Боржника ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках Основного договору.

Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором.

Відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основного зобов`язання є солідарною.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки .

Водночас згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, закон не містить у цьому випадку вимоги щодо так званої обов`язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 зі справи № 6-84цс11).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Отже, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов`язання та зумовлює початок перебігу преклюзивного шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя.

Так як судом було встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 15.06.2011 року, тобто 19.07.2011 року банку стало відомо про порушення Позичальником своїх зобов`язань, а тому з цієї дати почав свій сплив шестимісячний строк, який сплив 19.01.2012 року. Позивач за первісним позовом звернувся до суду 23.10.2014 року, тобто після спливу відповідного строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В своєму відзиві представник ОСОБА_3 адвокат Скорохватов О.М. однією з причин відмови в задоволенні позову зазначає сплив позовної давності, тому суд вважає за можливим застосувати вимоги ч.4 ст.559 ЦК України та відмовити в задоволенні в цій частині первісного позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненим зобов`язання поруки ОСОБА_3 , яке виникло у неї на підставі Договору поруки № 128402, від 19 липня 2007 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на підставі Кредитного Договору №111857962000 від 19.07.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 на надання споживчого кредиту, на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, суд зауважує наступне.

Частина перша ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє стверджувати, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Аналогічний висновок висловлений і Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2662цс15.

Так як судом було вирішено застосувати до зобов`язання ОСОБА_2 строк позовної давності, тому зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом понесені останнім судові витрати, а саме 3 654,00 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256,259,261,266,267,526,530,559, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.3-13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої на момент звернення до суду за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, ЄДРПОУ 09807750), заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми поагшення) № 11185762000 від 19 липня 2007 року в розмірі 107 894 (сто сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) доларів США 27 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої на момент звернення до суду за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, ЄДРПОУ 09807750) суму сплаченого судового збору – 3 654,00 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі Одеської філії ПАТ "Укрсиббанк", третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , про припинення зобов`язання поруки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца