Ухвала суду № 93805813, 17.12.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5979/20

1-кп/0203/922/2020

У Х В А Л А

іменем України

17 грудня 2020 року Кіровський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого-суді - Підберезного Г.А.

при секретарі - Свириденка І.С.

за участю:

прокурора - Ражди В.В.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників обвинувачених – Бровка О.О., Михайльова І.О., Бондаренка Є.Є.,

Орла В.Ю.

потерпілого – ОСОБА_5

представників потерпілих – Левицького В.А., Скиби В.В., Кузьменка Є.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000716 від 25.09.2020 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених за ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 строком на 60 днів, та обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в обґрунтування якого посилалася на те, що на волі обвинувачені зможуть перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Михайльов І.О. заперечували проти задоволення даного клопотання та просили суд змінити на більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисники Бондаренко Є.Є., Орел В.Ю. просили відмовити у заявленому прокурором клопотанні вважаючи його безпідставним, підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Михайльова І.О.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бровко О.О. заперечували у заявленому прокурором клопотанні та просили відмовити у його задоволенні.

Потерпілий ОСОБА_5 та представники потерпілих Левицький В.А., Скиба В.В., Кузьменко Є.Ю. підтримали клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників провадження, та ознайомившись із обвинувальним актом, суд приходить до висновку про необхідність обрання більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 , а щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити, при цьому виходить із наступних причин.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 199 глави 18 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, згідно до якого клопотання про продовження строку тримання під вартою і , крім відомостей, зазначених у ст.. 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 перебуває під вартою тривалий час, має постійне місто реєстрації та проживання, характеризуються посередньо.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України без застосування електронного засобу контролю.

Щодо заявленого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суд не вбачає достатніх підстав для його задоволення так як останніми не було проігноровано жодного виклику суду про явку у судове засідання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 315, КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 строком на 60 днів та обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у вигляді тримання під вартою змінити на більш м`який – цілодобовий домашній арешт без застосування електронного засобу контролю - за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово на строк два місяці, тобто, до 17 лютого 2021 року, за виключенням прибуття на виклик слідчого, прокурора чи суду за необхідності проведення слідчих та процесуальних дій за його участю, а також окрім випадків необхідності отримання ОСОБА_2 невідкладної медичної допомоги.

Звільнити ОСОБА_2 із під варти у залі суду.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- з`являтися за першим викликом до суду;

- не відлучатися за межі м. Дніпро без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місяця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками по справі, потерпілими, іншими обвинуваченими.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Дніпровське ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_6 а для виїзду за кордон - передати на зберігання ГУ ДМС в Дніпропетровській області.

На ухвалу протягом 7 днів з дня її винесення може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Г.А. Підберезний