Рішення № 93805480, 18.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3340/20

2/212/2298/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., секретаря судового засідання Крівцової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку загального позовного провадження з викликом осіб за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2019 року представник позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом. В обґрунтування заявлених вимог йдеться про те, що ОСОБА_2 12 вересня 2008 року на підставі заяви без номера надано кредит у розмірі 16 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі , надав позичальнику кредитні кошти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер та згідно наданого до справи розрахунку на момент його смерті залишилася заборгованість за кредитним договором б/н від 12 вересня 2008 року у розмірі 9 966,05 грн. у вигляді заборгованості за простроченим тілом кредиту.

На підставі зазначеного представник позивача просить суд стягнути зазначену суму заборгованості із спадкоємця померлого ОСОБА_2 – його дружини ОСОБА_1 , яка на думку представника позивача фактично прийняли спадщину в порядку ч.3 статті 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця вона була зареєстрована та мешкала разом з спадкодавцем за адресою : АДРЕСА_1 , та у встановлений ст. 1279 ЦК термін не заявила про відмову від спадщини. В позові йдеться про наміри досудового врегулювання спору які виявились безрезультатними.

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 25 червня 2020 року.

Цією ж Ухвалою суду від 26 травня 2020 року витребувано з П`ятої Криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи , заведеної після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та інформацію з відділу реєстрації місця проживання спадкодавця та щодо складу його сім`ї з метою повного та всебічного з`ясування обставин.

05 серпня 2020 року до суду надійшло письмове клопотання від відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку а подання відзиву на позовну заяву та відзив, у якому вважає позовні вимоги необґрунтованими оскільки спадщину після смерті чоловіка не отримувала, також зазначила, що позов взагалі не містить чіткого розрахунку заборгованості за кредитом .

20 серпня 2020 року до суду надійшла відповідь відповідача на відзив оскільки вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню і є всі підстави вважати , що дружина померлого позичальника – ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину і тому з неї повинна бути стягнута заборгованість.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду на 18 грудня 2020 року.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача - адвокат Кіщак А. А. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позову.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 12 вересня 2008 року згідно якої отримав кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивачльний ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив , що заява є договором між сторонами та узгоджено правила та умови кредитування .

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно скороченого витягу актового запису про смерть , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану в м. Жори воєводства Сілезьке Республіки Польща - позичальник ОСОБА_2 помер у місті Жори 29 жовтня 2017 року.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку на час смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 12 вересня 2008 року існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі 9966,05 грн. (прострочене тіло кредиту).

Кредитні правовідносини, які виникли між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 допускають правонаступництво.

21 листопада 2018 року представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся до п`ятої Криворізької державної нотаріальної контори з претензією кредитора, у якій повідомив про заборгованість спадкодавця.

Відповідно ч.2 та 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно ч.2 та 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Отримавши на виконання ухвали суду від 26 травня 2020 року копію спадкової справи № 268/2018 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що його спадкоємці до нотаріальної контори не звертались - про що зазначено у відповіді завідуючою п`ятої криворізької нотаріальної контори Оксамитної Н. В. на претензію ПАТ КБ «Приватбанк» (вих. № 1489 від 03.12.2018 року) яка міститься в матеріалах спадкової справи. Надана спадкова справа № 268/2018 року містить в собі претензію кредитора (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», інформаційну довідку Скорочений витяг з акту про смерть, який виданий 02 листопада 2018 року , відповідь на претензію кредитора, про яку йдеться вище). Отже, у спадковій справі № 268/2018 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня інформація про спадкову масу спадкодавця та про осіб, які звернулись із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.( ст. 1217 ЦК України)

Відповідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). (ст. 1222 ЦК України)

Відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отримавши на виконання ухвали суду від 26 травня 2020 року копію спадкової справи № 268/2018 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що його спадкоємці до нотаріальної контори не звертались - про що зазначено у відповіді завідуючою п`ятої криворізької нотаріальної контори Оксамитної Н. В. на претензію ПАТ КБ «Приватбанк» (вих. № 1489 від 03.12.2018 року) яка міститься в матеріалах спадкової справи. Надана спадкова справа № 268/2018 року містить в собі претензію кредитора (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», інформаційну довідку Скорочений витяг з акту про смерть, який виданий 02 листопада 2018 року , відповідь на претензію кредитора, про яку йдеться вище). Отже, у спадковій справі № 268/2018 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня інформація про спадкову масу спадкодавця та про осіб, які звернулись із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї у встановленому законом порядку.

Згідно відомостей, що надані до матеріалів справи підтверджено те, що відповідач у справі ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця – ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вважаються такою, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і тому вважається такою, що прийняли спадщину та не заявила про відмову від неї.

Однак, оскільки відомостей про те, що відповідач в установленому законом порядку дійсно прийняла спадщину позивачем не надано. Сам по собі факт реєстрації відповідача за адресою реєстрації спадкодавця на момент його смерті не дозволяє суду прийти до беззаперечного висновку, що відповідач дійсно є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Згідно ч.1ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Доказів, з яких би вбачалась інформація про наявність будь-якого спадкового майна, яке після смерті спадкодавця ОСОБА_2 увійшло до спадкової маси, його вартості, часток кожного спадкоємця у спадковому майні представником позивача суду надано не було, із матеріалів спадкової справи, що витребувана судом не убачається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав копію анкети-заяви ОСОБА_2 від 12 вересня 2008 року, копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Відомостей про отримання клієнтом банківської картки, строків та порядку повернення коштів, розміру пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.

Позивач не вказує, яку саме картку отримала особа відповідно до Анкети-заяви, доданої позивачем, та чи отримав банківську картку відповідач взагалі.

Банк зазначив в позовній заяві, що підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Як на визнання такого договору відповідачем банк посилається на фактичне використанням ОСОБА_2 кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором б/н від 12 вересня 2008 року, у тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості за тілом кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 вересня 2008 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, як невід`ємну частину договору.

Разом з тим, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Так, витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ розумів ОСОБА_3 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період – з часу виникнення спірних правовідносин, у 2008 році, до моменту звернення до суду із вказаним позовом у 2020 році, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані померлому ОСОБА_2 , Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису померлого ОСОБА_2 або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останньому для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони уклали у письмовому вигляді кредитний договір, в якому обумовили у письмовому вигляді порядок та розміри нарахування відсотків, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати, що, при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мав перед позивачем зобов`язання, які випливають із кредитного договору.

При цьому, слід зауважити, що, вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення заборгованості за фактично отриманими та використаними позичальником коштами, які у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті.

Разом з тим, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 12 вересня 2008 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду жодного належного та допустимого доказу щодо видачі позичальнику кредитних коштів, що позбавило суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором та взагалі наявність або ж відсутність такої заборгованості, адже матеріали справи не містять таких даних.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивач не обґрунтував причини неможливості подання всіх доказів до суду разом із позовною заявою. За таких обставин, суд не може визнати, що докази не були подані під час подачі позовної заяви за виняткових обставин, які не залежали від волі заявника.

За таких обставин, позивачем не доведена обставина отримання відповідачем банківської карти з кредитними коштами на її балансі та використання таких коштів у заявлених банком розмірах, а отже позивачем недоведена наявність між банком та відповідачем правовідносин на умовах кредитного договору.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією ВС, висловленою за результатами розгляду справи № 755/557/19 ( провадження 61-19832св19) від 26 лютого 2019 року.

Враховуючи наданні докази, суд дістається висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів належними та допустими доказами, що що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мав перед позивачем зобов`язання, які випливають із кредитного договору та інформація про наявність будь-якого спадкового майна, яке після смерті спадкодавця ОСОБА_2 увійшло до спадкової маси, його вартості, часток кожного спадкоємця у спадковому майні представником позивача суду надано не було, із матеріалів спадкової справи, що витребувана судом не убачається.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ПОЗИВАЧ : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд .50 , ЄДРПОУ:14360570).

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Ангрен, Узбекістану, РНОКПП : НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя: Р. В. Дехта